ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" жовтня 2019 р. Справа№ 910/1163/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 30.08.2019 (вх. №09.1-04.1/7972/19 від 11.09.2019) Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019
у справі №910/1163/19 (суддя Приходько І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Енерго
до Міністерства оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України
про стягнення 165 712,32 грн
від позивача: Доброчинська А.С., довіреність б/н від 01.03.2019
від відповідача: Момотюк А.І., довіреність №220/515/Д від 03.12.2018
від третьої особи: не з`явились
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Енерго звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства оборони України про стягнення 165 712,32 грн заборгованості за договором про постачання, з яких: 156 480,00 грн основного боргу та 9 232,32 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною відмовою відповідача повернути суму грошового забезпечення в розмірі 156 480,00 грн, яка була перерахована позивачем в забезпечення виконання постачальником умов договору про постачання для державних потреб мастильних засобів, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/17/44 від 10.10.2017, на підставі чого позивачем нараховано інфляційні втрати у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму 9 232,32 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Енерго суму забезпечення виконання зобов`язання у розмірі 156 480,00 грн, інфляційні втрати у сумі 9 232,32 грн та судовий збір у розмірі 2 485,68 грн.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач виконав умови договору в частині поставки 100% продукції, визначеної умовами договору та відповідними специфікаціями, а тому у відповідача існує обов`язок повернути суму грошового забезпечення, як це передбачено п. 11.1.1 договору. Посилаючись на приписи ст.ст. 625, 712 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - Міністерство оборони України, 30.08.2019 подав апеляційну скаргу б/н від 30.08.2019 (вх. №09.1-04.1/7972/19 від 11.09.2019), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі №910/1163/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку апелянта, у відповідача відсутні підстави для повернення грошового забезпечення, оскільки позивачем порушено умови договору постачання, а саме: товар було поставлено неналежної якості та з простроченням на 27 днів. Також скаржник зазначає, що спірним договором та чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат на суму грошового забезпечення. На переконання відповідача, до спірних правовідносин слід застосовувати положення статей 1212, 1048 ЦК України, які не передбачають сплату інфляційних втрат. Скаржник стверджує, що якщо одна сторона має сплатити іншій певну суму грошових коштів, але сторони досягли згоди про відстрочення сплати такої суми, то розмір процентів, що підлягає сплаті боржником за період, на який надана відстрочка, визначається за правилами ст. 1048 ЦК України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 30.08.2019 (вх. №09.1-04.1/7972/19 від 11.09.2019) Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі №910/1163/19. Встановлено позивачу та третій особі процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, учасникам справи встановлено процесуальний строк для подання заяв та клопотань, пояснень. Справу призначено до розгляду на 28.10.2019.
30.09.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Енерго надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що зі свого боку виконав умови договору постачання належним чином, що є підставою для повернення йому суми грошового забезпечення. Також позивач вважає, що чинне законодавство не ставить в залежність факт настання відповідальності за невиконання грошового зобов`язання від причин такого невиконання, а тому кредитор має право вимагати сплати суму боргу з урахуванням інфляційних втрат.
Третя особа не скористалася своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України, та у строк, встановлений судом, не подала суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представники третьої особи у судове засідання 28.10.2019 не з`явилися, про час та місце судового засідання третя особа повідомлялася належним чином, про що свідчить повідомлення установи поштового зв`язку за кодом 0411628740216 про вручення рекомендованого поштового відправлення третій особі 19.09.2019 (вх. №09.2-04/9847/19).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третьої особи, яка належним чином повідомлена про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2019 вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2019 проти вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, зазначених у відзиві, та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Частиною 10 статті 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом 2 частини 10 статті 270 ГПК України передбачено, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2017 між Міністерством оборони України (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Енерго (постачальник, позивач у справі) укладено договір №286/1/17/44 про постачання для державних потреб мастильних засобів, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити у 2017 році мастильні засоби (09210000-4) (лот 1 - (09211100-2) моторні оливи (олива моторна 15W40, АРІ: CG-4/SG або еквівалент, а саме олива моторна Агрінол 15W-40 CG-4/SJ) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник зобов`язався забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією.
Відповідно до наявної у договорі специфікації сторони погодили поставку продукції у строк до 31.10.2017 включно, у кількості 80,00 тонн, загальною вартістю разом з ПДВ 3 129 600 грн.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору ціна договору становить без ПДВ - 2 608 000 грн, крім того ПДВ - 521 600 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 3 129 600 грн, у тому числі ПДВ, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Відповідно до п. 5.5 договору договір вважається виконаним при умові поставки 100% продукції.
Відповідно до п. 11.1 договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5% від суми договору (платіжне доручення №754 від 29.09.2017 на суму 156 480 грн).
Пунктом 1.11.1 договору передбачено, що замовник зобов`язується повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше 5-ти банківських днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов`язань за якістю та кількістю.
Згідно з п.11.1.2 договору підставою для повернення забезпечення виконання цього договору є виконання всіх умов договору у визначені строки (терміни).
Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору, зокрема, додаткова угода №1 від 21.12.2017, якою було продовжено дію договору до 31.03.2018.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав умови договору в частині поставки 100% продукції, визначеної умовами договору та відповідними специфікаціями. Зазначена продукція була прийнята відповідачем, про що свідчать акти приймання №204 від 26.10.2017, №25 від 30.10.2017, №27 від 31.10.2017, №237 від 27.11.2017, №26 від 27.11.2017, №386 від 27.11.2017, №6 від 12.03.2017, підписані та скріплені печатками обох сторін.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем порушено умови договору постачання, а відтак у відповідача відсутній обов`язок повернути позивачу суму грошового забезпечення. Скаржник вказує на те, що товар був поставлений позивачем неналежної якості та з порушенням строку поставки на 27 днів. Колегія суддів критично ставиться до зазначених доводів, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом, факт постачання партії товару (оливи моторної Агрінол 15W40 CG-4/SJ) у кількості 888 кг, яка не відповідала вимогам ТУ У 23.2-30802090-085:2009 зі зм. №1-8, документально підтверджений та позивачем не заперечується. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з постачанням 888 кг продукції неналежної якості Міністерство оборони України виставило Товариству з обмеженою відповідальністю Трейд Енерго претензію на суму 6 947,71 грн штрафу, розрахованого у відповідності до умов договору, вимоги якої позивачем було повністю задоволено. Крім того, відповідачем підтверджено, що постачальником було повністю замінено некондиційну продукцію на якісний товар, який без заперечень та зауважень було прийнято замовником за актом приймання-передачі № 237 від 27.11.2017.
За даних обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на виконання умов договору №286/1/17/44 від 10.10.2017 Міністерство оборони України отримало 100% якісної продукції. При цьому судом вірно враховано, що додатковою угодою №1 від 21.12.2017 сторони продовжили дію договору постачання до 31.03.2018, а відтак поставка була здійснена позивачем в межах строку дії договору.
З огляду на викладене, оскільки згідно з умовами договору підставою для повернення грошового забезпечення є виконання всіх умов договору у визначені строки, судовою колегією відхиляються доводи відповідача про відсутність підстав для здійснення такого повернення. При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що жодних претензій щодо строків поставки з боку відповідача матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
На переконання колегії суддів, за своєю правовою природою інститут забезпечення виконання зобов`язання гарантуючу та стимулюючу функції, та не може виступати мірою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, на відміну від неустойки та інших заходів відповідальності.
Беручи до уваги те, що позивачем виконано вимоги претензії відповідача щодо сплати передбаченого умовами договору штрафу за поставку товару неналежної якості, а також те, що в подальшому позивачем поставлено товар, який прийнято відповідачем без зауважень та заперечень в межах строку дії договору, судова колегія вважає, що у відповідача існує обов`язок повернути суму грошового забезпечення позивачу, оскільки договір постачання фактично був виконаний з боку позивача.
Доводи скаржника про те, що спірним договором а також чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат на суму грошового забезпечення, спростовуються наступним.
Згідно з п. 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки відповідач порушив грошове зобов`язання у частині строків повернення грошового забезпечення, позивач вправі вимагати від відповідача сплатити на його користь інфляційні втрати. Посилання скаржника на те, що сплата інфляційних втрат не передбачена договором, судовою колегією відхиляються, оскільки вказаний обов`язок боржника встановлений нормами Цивільного кодексу України.
При цьому апелянт помилково вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють правовідносини інших за правовою природою зобов`язань, що виникають за договорами позики та кредиту. Посилання апелянта на ст. 1212 ЦК України також є необґрунтованим, оскільки договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд на підставі повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права, а також неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, під час вирішення справи в суді першої інстанції, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі №910/1163/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі №910/1163/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі №910/1163/19 залишити без змін.
3. Справу №910/1163/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
С.Я. Дикунська
Повний текст постанови складено 05.11.2019.
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 28.10.2019 |
Оприлюднено | 07.11.2019 |
Номер документу | 85419227 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Жук Г.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні