Постанова

від 04.11.2019 по справі 910/168/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. Справа№ 910/168/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 04.11.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 (повний текст рішення підписано 02.04.2019)

у справі №910/168/19 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕБІДЬ і КО"

2. ОСОБА_1

про стягнення 21 382,35 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕБІДЬ і КО" (далі - відповіч-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення 21 382,35 грн., з яких: 9 998,18 грн. - заборгованість за кредитом, 6 390,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 343 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 649,91 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язання за договором банківського обслуговування №б/н від 30.09.2016.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем до матеріалів справи не додано належні докази на підтвердження заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 30.09.2016, а саме копію заяви про відкриття поточного рахунку від 30.09.2016 та копію договору поруки №P1475740677401750393 від 06.10.2016.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/168/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права (статті 237, 238 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянт зазначає, що у додатках до позовної заяви вказані копія заяви про відкриття поточного рахунку від 30.09.2016 та копія договору поруки №P1475740677401750393 від 06.10.2016. Позовна заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду, проте суд не постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та не вимагав від позивача документи відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

30.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" подало клопотання, в якому просило долучити до матеріалів справи належним чином завірену копію заяви на відкриття рахунку від 30.09.2016, заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 30.09.2016 та копію договору поруки №Р1475740677401750393 від 06.10.2016.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 справу №910/168/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 поновлено Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/168/19, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 28.08.2019.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019, у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці, для розгляду апеляційних скарг у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 прийнято справу № 910/168/19 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/168/19 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В., справу призначено до розгляду на 28.08.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/168/19 на 02.10.2019.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2019, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2019 прийнято справу №910/168/19 до провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. та справу призначено до розгляду на 04.11.2019.

Явка представників сторін

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання, призначене на 04.11.2019, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується роздруківками з сайту "Північного апеляційного господарського суду ", наявними у матеріалах справи.

Також, колегія суддів вказує, що відповідно до відомостей з сайту "Укрпошта" відправлення відповідачу-1 не вручене під час доставки. Поштова кореспонденція відповідачу-1 надсилалась на адресу: 03055, м. Київ, вул. Борщагівська, будинок 117, офіс 247, що відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зі змісту частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вбачається, що державній реєстрації підлягають і зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачити або свідомо допускати можливість настання певних негативних наслідків (зокрема неотримання поштової кореспонденції).

Згідно зі статтею 10 вказаного Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі 911/3309/17.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача-1, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу-1 відповідної ухвали суду.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач-1 та відповідач-2 мали право ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача-1 та відповідача-2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, та враховуючи відсутність заперечень представника позивача про розгляд справи у їх відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.11.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Обставини справи, встановлені та перевірені судом апеляційної інстанції у даній справі

30.09.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕБІДЬ і КО" (клієнт) підписано заяву про відкриття поточного рахунку (далі - заява). Згідно цієї заяви відповідач-1 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 30.09.2016 (далі - договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

Відповідно до договору відповідачу-1 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку "Банка і клієнта" (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Пунктом 3.2.1.1.16 Умов передбачено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов визначено, що кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах кліент-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "угода") (пункт 3.2.1.1.8 Умов).

У пункті 3.2.1.1.6 Умов встановлено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи кліент-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 06.10.2016 між ПАТ "КБ "Приватбанк", яке змінило найменування на АТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № Р1475740677401750393 (далі - договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки предметом договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕБІДЬ і КО" зобов`язань за угодами-приєднаннями, у тому числі за договором банківських послуг.

Згідно з пунктом г) пп. 1.1.1 п. 1.1 договору поруки поручитель, зокрема, поручається за сплату боржником кредиту в розмірі 10 000, 00 грн.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 та угодою 2, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1 та угодою 2, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.5 договору поруки).

Сторони домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення договору поруки. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за угодою 1 та угодою 2 цей договір поруки припиняє свою дію (п. 4.1 договору поруки).

Положеннями п. 5.2 договору поруки сторони погодили, що під час укладення договору банк може використовувати факсимільне відтворення підпису особи, уповноваженої підписувати такі договори, а також відтворення відбитка печатки технічними друкованим засобами.

Договір поруки підписано уповноваженими особами та скріплено печаткою позивача.

29.11.2017 позивач звернувся до відповідача-1 з претензією вих. №61001К52ВS09Z, в якій просив погасити прострочену заборгованість у розмірі 15 956,31 грн. Проте, відповідач-1 залишив вказану претензію поза увагою.

Звертаючись до суду з позовною заявою банк вказав, що надав клієнту кредит відповідно до договору банківського обслуговування №б/н від 30.09.2016, однак останній заборгованість по кредиту повністю не погасив, у зв`язку з чим, позивач просив стягнути солідарно з відповідача-1 (клієнт) та відповідача-2 (поручитель) 9 998,18 грн. - заборгованість за кредитом, 6 390,57 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 343 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 649,91 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між учасниками справи склалися правовідносини з кредитування (договір банківського обслуговування містить елементи договору кредиту) та забезпечення виконання таких зобов`язання порукою, шляхом укладення відповідного договору. Спір стосується невиконання зобов`язань, що виникли з договорів банківського обслуговування та поруки.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до довідки банку від 16.08.2018 № 08.7.0.0.0/180816084101 розмір встановлених кредитних лімітів станом на 29.11.2016 складав 10 000,00 грн., станом на 20.12.2016 - 0, 00 грн., станом на 22.12.2016 та 07.03.2017 - 10 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема виписки по рахунку № НОМЕР_1 , вихідний залишок по оборотам клієнта за період з 01.01.2000 по 16.08.2018 складає 9998,18 грн.

Тобто, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем обов`язку з перерахування (кредитування) відповідачу коштів за договором банківського обслуговування № б/н від 30.09.2016 в розмірі 9998,18 грн.

Частиною 3 статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про Національний банк України" та частин 1, 2 статті 68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності.

Відповідно до п.п. 8 п. 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, операційна діяльність банку - сукупність технологічних процесів, пов`язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками.

Пунктами 14, 15 Положення визначено, що банк здійснює операції протягом операційного дня з обов`язковим формуванням оборотно-сальдового балансу/оборотно-сальдової відомості, регістрів аналітичного обліку та інших регістрів за операціями, що здійснюються з використанням відповідного програмного забезпечення. Операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

Банк самостійно встановлює правила документообороту за операціями з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку України та умов договорів між банком і клієнтом/банком-кореспондентом з метою забезпечення здійснення операцій відповідно до розподілу обов`язків, своєчасного формування (одержання) первинних документів, відображення інформації про операції в регістрах бухгалтерського обліку та виконання процедур контролю (п. 16 Положення).

Згідно з п.п. 41, 42, 43, 57, 60, 62, 65 Положення, операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.

З огляду на зазначене, факт виконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язань та відповідно надання кредитних коштів підтверджується належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідача-1 рахується заборгованість - 21 382,35 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом на загальну суму 9 998,18 грн, 6 390,57 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 649,91 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4 343,69 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту, заборгованості за процентами, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором та заборгованості по комісії за користування кредитом, вказує, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним.

Сплату вказаної суми заборгованості у загальному розмірі 21 382,35 грн. відповідачем-1 не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Як було встановлено вище, в забезпечення договором обслуговування №б/н від 30.09.2016 між позивачем та відповідачем-2 06.10.2016 укладено договір поруки № Р1475740677401750393.

Порука, як спосіб забезпечення зобов`язань врегульована нормами параграфу 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов`язання за договором, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт, проте, ні позичальник, ні поручитель не виконали взяті на себе зобов`язання згідно договору банківського обслуговування та договору поруки, та не повернули банку заявлену ним до стягнення у даній справі заборгованість у загальному розмірі 21 382,35 грн., тому колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції вказав, що позивачем до матеріалів справи не додано належні докази на підтвердження заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 30.09.2016, а саме копія заяви про відкриття поточного рахунку від 30.09.2016 та копія договору поруки №P1475740677401750393 від 06.10.2016.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову у зв`язку з відсутністю належних доказів, з огляду на наступне.

Пунктом 2.1.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 , передбачено, що якщо при відкритті конверта (пакета) виявлено відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, про це складається акт у двох примірниках, один примірник якого надсилається відправнику, а другий додається до вхідних документів.

Так, колегія суддів встановила, що в матеріалах справи не міститься акт канцелярії суду про відсутність додатків до позовної заяви.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції не постановив ухвалу про залишення без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції вказує, що місцевий господарський суд постановив рішення з порушенням процесуальних норм права, у зв`язку з чим, рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/168/19 підлягає скасуванню.

Таким чином, з огляду на вказане вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕБІДЬ і КО" та ОСОБА_1 про стягнення 21 382,35 грн.. підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі № 910/168/19 скасуванню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у даній справі таким, що підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/168/19 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 у справі №910/168/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕБІДЬ і КО" (03055, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 117, офіс 247, код ЄДРПОУ 38393694) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 9 998 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 18 коп. - заборгованість за кредитом, 6 390 (шість тисяч триста дев`яносто) грн. 57 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 343 (чотири тисячі триста сорок три) грн. 69 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 649 (шістсот сорок вісім) грн. 91 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору за подання позовної заяви та 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/168/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.11.2019.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун