Рішення

від 22.10.2019 по справі 915/1690/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року Справа № 915/1690/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Альбатрос» , с. Солончаки, Очаківський район, Миколаївська область, 57543 (код ЄДРПОУ 20883958)

адреса представника: вул. Корабелів, 20, АДРЕСА_1 , 54020

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 (код ЄДРПОУ 39825404)

про оскарження наказу про припинення права користування земельною ділянкою та визнання права постійного користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: Рехлецький Р.В., довіреність № б/н від 01.07.2019 року;

від позивача: ОСОБА_1 , керівник паспорт серія НОМЕР_1 від 20.04.2010 року;

від відповідача: Кравченко Ю.А ОСОБА_2 , довіреність № 32-14-0.62-163/62-19 від 30.09.2019 року.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Фермерське господарство «Альбатрос» з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2018 року вих. № 7239/0/14-18-СГ про припинення права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, наданої громадянину України ОСОБА_3 , посвідченого державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 194, розташовану в межах території Кам`янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та віднесення вказаної земельної ділянки до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Кам`янскої сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

- визнати за Фермерським господарством "Альбатрос" право постійного користування на земельну ділянку площею 50,00 га, розташовану в межах на території Кам`янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_3 , відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, на підставі рішення виконкому Кам`янської сільської ради народних депутатів Очаківського району Миколаївської області від 18.05.1993 № 18.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.07.2019 року відмовлено в задоволенні заяви вх. № 11313/19 від 05.07.2019 року ФГ "Альбатрос" про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 20.08.2019 року.

В судовому засіданні 20.08.2019 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою відкладено підготовче судове засідання на 09.09.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.09.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 01.10.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 915/1690/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 22.10.2019 року.

В судовому засіданні 22.10.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про визнання недійсним наказу про припинення права користування земельною ділянкою та визнання права постійного користування земельною ділянкою. Підставою позову позивачем зазначено обставини, які полягають у тому, що гр. ОСОБА_3 (голова фермерського господарства) на праві постійного користування була надана земельна ділянка для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею. У зв`язку зі смертю гр. ОСОБА_3 право постійного користування земельною ділянкою не припинилось, а перейшло до фермерського господарства. Проте, в порушення вимог законодавства відповідачем припинено право постійного користування земельною ділянкою, чим порушено права позивача, у зв`язку із чим останній звернувся до суду із позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 13,14 Конституції України, ст. 16, 392, 396 ЦК України, ст. 2, 5, 16, 17 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» , ст. 23, 47 ЗК України (у редакції 1990 року), ст. 92, 125, 141, 143, 152 ЗК України, практикою Верховного Суду України, практикою ЄСПЛ.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 12753/19 від 02.08.2019 року) відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає наступне:

- законодавством встановлені виключні підстави для скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, який по своїй суті є актом індивідуальної дії, в саме: невідповідність актам цивільного законодавства у сукупності з порушенням цивільних прав або інтересів позивача. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2018 року № 7239/0/14-18-СГ Про припинення право користування земельною ділянкою видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- на час отримання ОСОБА_4 . ОСОБА_3 земельної ділянки у постійне користування законодавством не передбачалось передачі земельної ділянки без відповідного рішення Ради народних депутатів. Тому за відсутності такого рішення ФГ Альбатрос безпідставно вважає, що може набути право постійного користування земельною ділянкою;

- право постійного користування земельною ділянкою, що виникло у гр. ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, припинилось з його смертю. Гр. ОСОБА_3 за життя не скористався наданим йому правом на переоформлення свого постійного права користування земельною ділянкою, а законодавством не передбачено автоматичного переходу такого права, що виникло в особи лише на підставі державного акту без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, після смерті землекористувача до будь-якої фізичної ти юридичної особи.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 58 Конституції України, ст. 22, 23, 95, 102-1, 116, 125 ЗК України, ст. 5, 21, 25, 191, 316, 407 ЦК України, ст. 19, 20 Закону України Про фермерське господарство , практикою Верховного Суду України та практикою Верховного Суду.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

18.05.1993 року на підставі рішення виконкому Кам`янської сільської ради народних депутатів Очаківського району Миколаївської області від 18.05.1993 року гр. ОСОБА_3 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 50,0 гектарів на території Кам`янської сільської ради біля с. Баланова, для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 18.05.1993 року серії МК (арк. 23). Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 194.

15.03.1994 року створено та зареєстровано СФГ Альбатрос (арк. 25-26), засновником та керівником якого згідно зі статуту та довідки № 246 з ЄДРПОУ був ОСОБА_3 (арк. 15-19).

Відповідно до п. 1 розділу VI Статуту (в редакції станом на 2003 рік) у власності членів господарства можуть знаходитись земля, жилі споруди, квартири, предмети особистого вжитку, предмети домашнього господарства, продуктивна та робоча худоба, насадження на земельній ділянці, кошти виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, гроші, паї, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого та виробничого призначення.

Відповідно до п. 2 розділу VI Статуту (в редакції станом на 2003 рік) майно членів господарства належить їм на правах сумісної власності, якщо інше не передбачено договором між ними.

Відповідно до п. 3 розділу VI Статуту (в редакції станом на 2003 рік) майно господарства створюється за рахунок:

- вкладів засновників та членів господарства;

- доходів від реалізації продукції, робіт, послуг;

- доходів від аукціонів;

- безкоштовних або благодійних внесків, пожертвувань українських та іноземних підприємств, організацій, громадян.

Судом встановлено, що земельна ділянка, надана гр. ОСОБА_3 у постійне користування згідно Державного акту на право постійного користування землею від 18.05.1993 року серії МК до статутного фонду СФГ "Альбатрос" не передавалась.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року гр. ОСОБА_3 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 03.07.2016 року, про що 06.07.2016 року виконавчим комітетом Кам`янської сільської ради зроблено відповідний актовий запис за № 17 (арк. 21).

19.10.2018 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2018 року № 7239/0/14-18-СГ Про припинення права постійного користування земельною ділянкою , враховуючи клопотання Відділу у Очаківському районі головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03.10.2018 року № 1024/403-18, наказано:

1. Вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, наданого громадянину України ОСОБА_3 , посвідченого державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 194, розташовану в межах території Кам`янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

2. Віднесено земельну ділянку загальною площею 50,00 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Кам`янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (арк. 38).

14.03.2019 року рішенням загальних зборів СФГ Альбатрос , оформленого протоколом № 2 від 14.03.2019 року, затверджено нову редакцію Статуту.

18.03.2019 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОПГФ.

Відповідно до п. 5.1 Статуту майно СФГ належить йому на праві власності.

Майнові права, що входять до статутного капіталу СФГ, передаються йому до моменту припинення його діяльності.

У власності СФГ може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва, яке необхідне виробництва сільськогосподарської продукції, а також її переробки, зберігання, транспортування та реалізації, насадження, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар, інше майно, придбане фермерським господарством, а також майнові права або інші відчужувані права, що мають грошову оцінку і набуття якого у власність не заборонено законом.

До складу майна СФГ входить 50,0 га в тому: числі - 47,1 га ріллі та 2,9 га - кормових угідь, в межах території Кам`янської сільської ради біля с. Баланово, на підставі Рішення виконкому Кам`янської сільської ради народних депутатів Очаківського району Миколаївської області від 18.05.1993 за № 18.

Відповідно до п. 7.1 Статуту землі СФГ можуть складатись із:

- земельних ділянок, що належать на праві власності СФГ як юридичній особі;

- земельних ділянок, що належать громадянам - членам СФГ на праві приватної власності;

- земельних ділянок, що знаходяться в користуванні СФГ, в тому числі і на умовах оренди.

Відповідно до п. 7.2 Статуту право володіння та постійного користування земельними ділянками, які видані на ім`я голови, членів СФГ, або надані членам для створення СФГ (арк. 30-37).

Позивач ФГ Альбатрос вважає незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2018 року № 7239/0/14-18-СГ, яким, як вказує позивач, незаконно припинено його право постійного користування. Позивач фермерське господарство користується земельною ділянкою, сплачує податок, що підтверджується квитанціями (арк. 24). Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про визнання недійсним наказу та визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ОСОБА_5 СУД.

Надання громадянам земельних ділянок у користування, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, на час створення у березні 1994 року селянського (фермерського) господарства Альбатрос регулювалось положеннями статей 50, 51 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-ХІІ та Законом України Про селянське (фермерське) господарство .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (далі - Закон) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 4 Закону у постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону після одержання Державного акта на право приватної

власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

29.07.2003 року Закон України Про селянське (фермерське) господарство втратив чинність на підставі Закону України № 973-IV від 19.06.2003 року "Про фермерське господарство".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Із 01 січня 2002 року набрав чинності новий ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, зі змісту ч. 2 ст. 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування як громадянам, так і фермерським господарствам не передбачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності ;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди .

Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 31 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЗК України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п.п. "г", п.п. "є-1" ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, проведення відповідно до законодавства моніторингу земель та охорони земель; розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1, 2 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 року № 15 з наступними змінами Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п.п. 25-1 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль): а) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступних висновків:

1. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (постанова Великої Палати ВС від 13.03.2018 року по справі № 348/992/16-ц).

Зі змісту ст. 2, 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (чинного на час створення СФГ "Альбатрос") вбачається, що право постійного користування оформлювалось на ім`я голови селянського (фермерського) господарства та посвідчувалось державним актом на право постійного користування землею, після чого здійснювалась державна реєстрація юридичної особи (фермерського господарства), а до спеціальної погосподарської книги вносились дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

2. З дати реєстрації набуває статусу юридична особа (селянське (фермерське) господарство). З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (постанова Великої Палати ВС від 13.03.2018 року по справі № 348/992/16-ц).

При цьому, від фізичної особи (землекористувача, засновника) до селянського (фермерського) господарства переходять лише обов`язки землекористувача, а не його права (постанова ВС від 22.05.2019 року по справі № 925/939/18).

СФГ "Альбатрос" після його державної реєстрації вправі був здійснювати лише право користування земельною ділянкою, яка була надана його засновнику гр. ОСОБА_3 з метою ведення селянського (фермерського) господарства. Будь-які інші права відсутні.

Право постійного користування земельною ділянкою не дає права користувачу земельної ділянки розпоряджатись нею.

Отже, право постійного користування до позивача СФГ "Альбатрос" від засновника, голови господарства гр. ОСОБА_3 не перейшло, що також передбачено й в розділі VI Статуту господарства (в редакції станом на 2003 рік).

Щодо посилань позивача на те, що земельна ділянка була передана позивачу СФГ "Альбатрос" громадянином ОСОБА_3 , що підтверджується Статутом СФГ "Альбатрос", то суд зазначає, що зазначення в Статуті господарства (в редакції від 14.03.2019 року) факту перебування земельної ділянки загальною площею 50 га в складі майна господарства є безпідставним, оскільки вказані дії були вчинені майже через три роки після смерті гр. ОСОБА_3 , а також після прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 19.10.2018 року.

3. Спірна земельна ділянка загальною площею 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства належала гр. ОСОБА_3 на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування. Таке право користування припиняється зі смертю особи, якій належало це право. Таким чином, помилковими є твердження позивача про те, що право не припинилось, оскільки такої підстави для припинення права користування земельною ділянкою не передбачено ст. 141 ЗК України. В спірному випадку у зв`язку зі смертю особи припинилось й відповідне право, тобто відсутність суб`єкта правовідносин зумовлює і відсутність прав (припинення прав та обов`язків) (ст. 24-25 ЦК України). Таким чином, також помилковим є висновок позивача про те, що оскаржуваним наказом відповідача припинено право постійного користування позивача (фермерського господарства як юридичної особи), оскільки: по-перше, право постійного користування припинилось у зв`язку зі смертю особи; по-друге, право постійного користування не переходило до позивача (юридичної особи).

4. Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 вимога ЗК України 2002 року про переоформлення прав постійного користування земельною ділянкою до 01 січня 2008 року визнана неконституційною, тобто у цьому випадку гр. ОСОБА_3 не мав обов`язку до 01 січня 2008 року здійснити переоформлення права користування земельними ділянками. Набрання чинності статті 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що землекористувачі, які набули права постійного користування земельною ділянкою на підставі норм ЗК України, в редакції від 13 березня 1992 року, але на сьогодні є поза рамками кола суб`єктів права постійного користування земельною ділянкою (частина друга статті 92 Кодексу), мають право використовувати надані їм земельні ділянки на праві постійного користування до того часу, поки не буде розроблене законодавче, організаційне та фінансове забезпечення щодо переоформлення права постійного користування на право власності або право оренди. Тобто рішення Конституційного Суду України зводиться до того, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення. Разом з тим, гр. ОСОБА_3 за життя не скористався наданим йому правом на переоформлення свого постійного права користування земельною ділянкою, а законодавством не передбачено автоматичного переходу такого права постійного користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою після смерті землекористувача до будь-якої фізичної чи юридичної особи, оскільки зазначене вище право особи припиняється з її смертю.

Правова позиція щодо того, що право постійного користування землею припиняється зі смертю особи та до фермерського господарства не переходить висловлено в постанові ВС від 18.03.2019 року по справі № 472/598/16-ц.

5. В постанові від 24.04.2019 року по справі № 922/2103/17 Верховний Суд також зазначив про помилковість висновків стосовно того, що Земельний кодекс України не наділяє Головне управління Держгеокадастру у Харківській області правом припинення постійного користування землею, оскільки норми останнього не передбачають такої підстави для припинення права користування, як смерть фізичної особи, на чиє ім`я було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, оскільки право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Відповідний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 05 жовтня 2016 року № 6-2329цс16 та від 23 листопада 2016 року № 6-3113цс15.

6. На час виникнення спірних правовідносин фермерські господарства не мають права на постійне користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності. Фермерські господарства в силу положень ст. 31 ЗК України та ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" можуть мати земельні ділянки на праві власності або на праві оренди. Отже, у зв`язку зі смертю гр. ОСОБА_3 , якому земельна ділянка належала на праві постійного користування, припинилось його право користування, що у свою чергу припинило право користування земельною ділянкою і СФГ Альбатрос .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі як факту незаконності (невідповідності вимогам нормативно-правових актів) наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, так і порушення прав позивача. Як вказано вище, у зв`язку зі смертю гр. ОСОБА_3 (засновника СФГ "Альбатрос") припинилось його право користування земельною ділянкою, що в свою чергу було оформлено відповідним наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Враховуючи, що в силу положень ст. 31 ЗК України та ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" фермерські господарства можуть мати земельні ділянки лише на праві власності або на праві оренди, в суду відсутні правові підстави для визнання права постійного користування земельною ділянкою за позивачем СФГ "Альбатрос".

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 3 842, 00 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.11.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш