Рішення

від 06.11.2019 по справі 915/1640/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Справа № 915/1640/19

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «АГРООПТИМА» ,

юридична адреса: 67665, Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільська рада, 8км+100м траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург (код ЄДРПОУ 36554552),

поштова адреса: 65031, м. Одеса, а/с 28,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛІВКА» ,

юридична адреса: 57102, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Ковалівка, вул. Першотравнева, 5, кім. 21 (код ЄДРПОУ 33321520),

про: стягнення 255965,29 грн.,

встановив:

25.06.2019 товариство з обмеженою відповідальністю «АГРООПТИМА» звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом №543 від 21.06.2019 до товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛІВКА» про стягнення грошових коштів у сумі 255965,29 грн., з яких: 134383,35 грн. - основна заборгованість, 60907,54 грн. - пеня, 47183,23 грн. - інфляційні втрати, 13491,17 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. 509, 526, 530, 610, 625, 626, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України та мотивовано тим, що відповідачем не виконано належним чином зобов`язання за договором поставки товару №90/МІВ від 21.03.2016, внаслідок чого виникла заборгованість по оплаті за поставлений товар у розмірі 134383,35 грн, у зв`язку з чим відповідачеві нараховано пеню, 3% річних та інфляційні збитки.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2019 головуючим у справі визначено суддю Алексєєва А.П.

Ухвалою суду від 01.07.2019 (суддя Алексєєв А.П.) позовну заяву залишено без руху у зв`язку з наявністю недоліків та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 01.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №283 від 03.09.2019, відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду та на виконання абзацу « b» підпункту 3.6.1 пункту 3.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Миколаївської області, призначено повторний автоматизований розподіл справи №915/1640/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи №915/1640/19 головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 04.09.2019 справу №915/1640/19 прийнято до свого провадження суддею Ржепецьким В.О. та постановлено повторно розпочати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Судом встановлено відповідачу строк для надання заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження до 25 вересня 2019 року, запропоновано сторонам у визначений судом строк надати суду заяви по суті справи.

Ухвалу суду від 04.09.2019 відповідачеві надіслано за адресою місцезнаходження, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг №1005928773 від 06.11.2019): АДРЕСА_1 область, Миколаївський район, с. Ковалівка, вул. Першотравнева, АДРЕСА_2 . 5, кімната 21.

Проте, поштове відправлення повернуто до господарського суду без вручення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Частиною 7 ст. 120 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідачем не повідомлено суду про зміну місцезнаходження, ухвалу суду від 04.09.2019 відповідачеві надіслано за адресою, що зазначена у державному реєстрі та позивачем у позовній заяві, отже відповідач вважається належним чином повідомленим.

Відповідач своїм правом на подання суду заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відзиву щодо предмету спору суду не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Враховуючи зазначене, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

21.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю АГРООПТИМА (надалі - позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю КОВАЛІВКА (надалі - відповідач) був укладений Договір поставки товару №90/МІВ (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов`язується у строки, передбачені Договором, поставити та передати у власність відповідачу Товар, який визначається у специфікації/ях, згідно п 2.1 Договору, а відповідач зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість, з урахуванням індексації вартості Товару та інших умов, передбачених Договором.

У відповідності до Договору, позивач передав у власність відповідачу товар, який зазначений у специфікації на товар №1 від 21.03.2016 на загальну суму 527657,39 грн, що підтверджується видатковою накладною №182 від 04.04.2016, довіреністю №24 від 04.04.2016, виданою директору відповідача на отримання товарів за видатковою накладною №182 від 04.04.2016 (а.с. 24-25).

Відповідно до п. 3 специфікації на товар №1 від 21.03.2016 року (Додаток до Договору) відповідач зобов`язався сплатити вартість зазначеного товару у наступні строки та розміри:

173 169,11 грн. - у строк не пізніше 23.03.2016 року;

177 244,14 грн.-у строк не пізніше 31.07.2016 року;

177 244,14 грн.-у строк не пізніше 15.09.2016 року.

Відповідачем зобов`язання за договором виконано частково, сплачено позивачеві першу частину вартості товару у розмірі 173169,11 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 24.03.2016 (а.с.35).

15.12.2016 між позивачем та відповідачем підписано Угоду про врегулювання заборгованості за Договорами поставки №62/СВІ від 11.03.2016 року, №90/МІВ від 21.03.2016 року та №153/4 від 08.04.2016 року.

Відповідно до умов даної Угоди, відповідачу була надана можливість розрахуватися на більш вигідних умовах, проте відповідачем зобов`язання за угодою не виконано.

21.06.2017 між позивачем та відповідачем укладено Угоду про врегулювання питання погашення заборгованості за Договорами поставки №62/СВІ від 11.03.2016 року, №90/МІВ від 21.03.2016 року та №153/4 від 08.04.2016 року, відповідно до умов якої (п.3) відповідачеві встановлено нові строки для сплати заборгованості за договорами поставки в такому порядку та розмірах:

- не пізніше 11.09.2017 покупець здійснить платіж постачальнику в загальній сумі не менше 35% від суми заборгованості, яка складеться за договорами поставки на день платежу;

- не пізніше 25.09.2017 покупець здійснить платіж постачальнику в загальній сумі не менше 50% від суми заборгованості, яка складеться за договорами поставки на день платежу;

- не пізніше 30.09.2017 покупець здійснить платіж постачальнику в загальній сумі, що дорівнює залишку суми заборгованості, яка складеться за договорами поставки на день платежу.

Відповідачем зобов`язання за вказаною угодою не виконано.

Листом від 02 березня 2018 року за вих. №0203/2018 ТОВ КОВАЛІВКА (а.с.29) звернулось до позивача з пропозицією щодо погашення заборгованості за договорами поставки в такому порядку та розмірах:

- у період з 13 по 15 березня 2018 року покупець здійснить платіж постачальнику в загальній сумі 100000,00 грн;

- у період з 20 по 24 березня 2018 року покупець здійснить платіж постачальнику в загальній сумі 100000,00 грн;

- у період з 27 по 30 березня 2018 року покупець здійснить платіж постачальнику в загальній сумі 120000,00 грн;

- у період з 03 по 06 квітня 2018 року покупець здійснить платіж постачальнику в загальній сумі 100000,00 грн.

Проте, термінів погашення заборгованості, запропонованих відповідачем, сам відповідач не дотримався.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідач частково виконав умови Угоди сплативши заборгованість за Договором №62/СВІ у повному обсязі. Також Відповідач 27.10.2017 року сплатив 30 000,00 грн. (оскільки в призначенні платежу був вказаний договір №62/СВІ, але заборгованість за них була погашена Відповідачем раніше, Сторони погодили зарахувати дані кошти в рахунок погашення заборгованості за договором 90/МІВ), 17.11.2017 року сплатив 30 000,00 грн. (оскільки в призначенні платежу був вказаний договір №62/СВІ, але заборгованість за них була погашена Відповідачем раніше, Сторони погодили зарахувати дані кошти в рахунок погашення заборгованості за договором 90/МІВ), 22.02.2018 року сплатив 20 104,93 грн. (загалом Відповідачем було сплачено 50 000,00 грн., проте у зв`язку із наявність заборгованості за різними договорами, Сторонами досягнуло домовленості про розподіл коштів між договорами поставки, де наявна заборгованість), 14.12.2018 року сплатив 100 000,00 грн., 21.12.2018 року сплатив 40 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача за відповідний період (а.с.30-34).

Таким чином, відповідачем здійснено погашення заборгованості за поставлений товар у загальній сумі 393274,04 грн., залишок заборгованості, підтверджений матеріалами справи, становить 134383,35 грн.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставами виникнення господарських зобов`язань, згідно статті 174 Господарського кодексу України, зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін), якщо ж строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 691, 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу, а також учинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено судом, відповідач у встановлений Договором та двома Угодами строк своїх обов`язків по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, заборгованість по оплаті поставленого товару підтверджена матеріалами справи становить 134383,35 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідачем позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 13491,17 грн. та 47183,23 грн. збитків від інфляції.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних збитків, суд дійшов висновку, що зазначені нарахування відповідають положенням законодавства, є арифметично правильними, обґрунтованими, а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені в розмірі 60907,54 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку позивачем при нарахуванні пені застосовано 30% на рік, які передбачено п. 6.1. Договору.

Відповідно п. 6.1 Договору, у випадку порушення термінів оплати товару, Відповідач сплачує Позивачеві проценти у розмірі 30,00% річних (з розрахунку 365дн/рік) або 0,0822% в день від суми простроченої заборгованості щодо виконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Разом з тим, із змісту зазначеного пункту договору не вбачається умови про відповідальність покупця у вигляді пені.

Крім того, договір та угоди про врегулювання питання погашення заборгованості не містять умов щодо відповідальності покупця за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у вигляді пені.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 60907,54 грн суд вважає такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, необгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до норм ст. 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛІВКА» (юридична адреса: 57102, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Ковалівка, вул. Першотравнева, 5, кім. 21, код ЄДРПОУ 33321520) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРООПТИМА» (юридична адреса: 67665, Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільська рада, 8км+100м траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург, код ЄДРПОУ 36554552) заборгованість за Договором поставки №90/МІВ від 21.03.2016 у розмірі 195057,75 грн, з яких: 134383,35 грн. - основний борг, 47183,23 грн - інфляційні збитки, 13491,17 грн. - відсотки за користування чужими коштами, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2925,87грн.

3. В задоволені позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «КОВАЛІВКА» (юридична адреса: 57102, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Ковалівка, вул. Першотравнева, 5, кім. 21, код ЄДРПОУ 33321520) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРООПТИМА» (юридична адреса: 67665, Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільська рада, 8км+100м траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург, код ЄДРПОУ 36554552) пені в розмірі 60907,54 грн. - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «АГРООПТИМА» ,

юридична адреса: 67665, Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільська рада, 8км+100м траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург (код ЄДРПОУ 36554552),

поштова адреса: 65031, м. Одеса, а/с 28,

відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «КОВАЛІВКА» ,

юридична адреса: 57102, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Ковалівка, вул. Першотравнева, 5, кім. 21 (код ЄДРПОУ 33321520),)

Суддя В.О.Ржепецький