Рішення

від 28.10.2019 по справі 915/1821/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 915/1821/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України (01135, м.Київ, проспект Перемоги, буд.14) в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23)

до відповідача: Науково-виробничого об`єднання "Авіа" /Товариство з обмеженою відповідальністю/ (65011, м.Одеса, пров.Онілової, буд.14)

про стягнення 149 981,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Одинцова Я.В. - довіреність №б/н від 10.09.2019р.

від відповідача: Іванова В.О. - довіреність №б/н від 12.09.2019р.

ВСТАНОВИВ:

30.07.2019р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Науково-виробничого об`єднання "Авіа" /Товариство з обмеженою відповідальністю/, в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 149 981,73 грн. та судовий збір.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язань за договором №2-Р від 29.04.2013р., з огляду на що, на підставі ч.4 ст.849 ЦК України, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" відмовилось від договору та просило відповідача повернути суму авансу.

Оскільки відповідна сума авансу відповідачем повернута не була, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою про стягнення спірної суми на підставі ст.1212 ЦК України у зв`язку з тим, що підстава, на якій майно (кошти) було набуто, відпала внаслідок розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2019р. матеріали справи №915/1821/19, на підставі ст.31 ГПК України, передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2019р. відкрито провадження у справі № 916/1821/19, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 23.09.2019р. о 15 год 30 хв.

17.09.2019р. відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с.139-145), згідно якого Науково-виробниче об`єднання "Авіа" /Товариство з обмеженою відповідальністю/ проти позову заперечує та наполягає на застосуванні строку позовної давності.

Так, за думкою відповідача, оскільки договір був підписаний та необхідна інформація отримана 23.04.2013 року, з огляду на трьохмісячний термін виконання робіт (п.4.1 договору), перебіг позовної давності почався 23.07.2013 року.

Враховуючи загальний строк позовної давності у три роки, на думку відповідача, позивач, як замовник за договором, мав можливість звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу до 23.07.2016 року.

При цьому, як зазначає відповідач, позивач невірно посилається на переривання позовної давності помилково підписаним актом звіряння взаєморозрахунків від 20.10.2017 року, адже вказаний документ був укладений поза межами позовної давності по зобов`язанням за Договором.

Враховуючи твердження позивача щодо неналежної якості виконаних робіт, відповідач, посилаючись на положення ст.863 ЦК України, зазначає, що строк позовної давності для звернення із позовом відносно неналежної якості робіт сплинув 23.07.2014 року, а з позовом за іншими підставами - 23.07.2016 року.

Поряд з цим, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач також зазначає про виконання ним підрядних робіт на суму 207 888,59 грн, що свідчить про відпрацювання сплаченої позивачем суми авансу в повному обсязі.

Водночас, як вказує відповідач, через порушення позивачем своїх платіжних обов`язків за договором, тобто несплатою погодженої сторонами у договорі суми авансу в повному обсязі, відповідач не мав змоги на подальше виконання робіт за договором, у зв`язку з чим призупинив виконання робіт. При цьому, згідно умов договору (п.4.2) обов`язок укладання із замовником двосторонніх актів припинення/призупинення робіт у нього відсутній.

09.08.2013р. відповідач офіційним листом проінформував позивача про виконання частини робіт (тома 1,2,7,8) та неможливість завершення виконання залишку робіт у зв`язку із відсутністю повної оплати авансу позивачем, що унеможливлювало розрахунки із субпідрядною організацією. Одночасно із листом, як стверджує відповідач, позивачу також було направлено рахунок на оплату залишку авансу для завершення виконання робіт. Жодної відповіді, як стверджує відповідач, ним отримано не було, як і не було сплачено залишок суми авансу, що свідчить про відсутність підстав у відповідача для подальшого виконання робіт.

При цьому, відповідач наголошує на тому, що, отримавши матеріали проектної документації, позивач всупереч умовам договору та ст. 853 ЦК України, їх належним чином не прийняв, мотивовану відмову від прийняття не заявив.

Отже відсутність зауважень з боку замовника до виконаної роботи свідчить про визнання факту належного виконання виконавцем робіт за договором та відсутність його подальших зобов`язань у цих правовідносинах.

Про відповідні недоліки позивачем було заявлено лише 13.11.2018р. у листі №18-01-14-6176. Така заява, за думкою відповідача, є неправомірною у розумінні ч.1 ст. 853 ЦК України.

23.09.2019р. позивачем до суду подано заяву про відкладення розгляду справи та продовження строку для надання відповіді на відзив (т.1 а.с.152-153).

У судовому засіданні 23.09.2019р. судом оголошено протокольну перерву до 16.10.2019р. об 11 год. 20 хв.

30.09.2019р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.160-163), згідно якої позивач зазначив, що по суті спірний договір вважається виконаним та припиняє свою дію лише після фактичного виконання робіт, направлення актів здачі-приймання виконаних робіт, які підписує Замовник, та оплати таких робіт. При цьому, договір не може вважатися виконаним належним чином та припинити свою дію, оскільки він не передбачає виконання робіт з розробки робочого проекту окремими частинами з підписанням проміжних актів виконаних робіт. Також договір не може бути виконаним у повній мірі, а саме: реконструкція підхідного каналу до глибини 8,2 м, оскільки матеріали розроблені з урахуванням існуючої глибини каналу 7,35 м, проте проект реконструкції каналу до глибини 7.35 м не був реалізований на момент укладання Договору. Також в планах промірів відсутні позначення глибин на каналі, що робить неможливим підрахунок обсягів днопоглиблення для розробки робочого проекту.

У підсумку, як вказує позивач, договір не припинив свою дію станом на 23.07.2016 (кінцевий термін, на думку Відповідача, для звернення із позовом МФ ДП АМПУ про стягнення боргу за Договором), а тому строки позовної давності для звернення до суду МФ ДП "АМПУ" з позовом про стягнення заборгованості не сплинули.

07.10.2019р. відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив (т.2 а.с.3-6), в яких останній зазначає про помилковість тверджень позивача стосовного того, що відповідач пов`язує початок перебігу позовної давності із закінченням терміну дії Договору, адже у відзиві на позовну заяву такий висновок не міститься. Натомість, як вказує відповідач, початок перебігу позовної давності ним пов`язується із спливом терміну виконання зобов`язання, встановленого п. 4.1 Договору №2-Р від 29.04.2013р., відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України.

Також відповідач вказує на те, що твердження позивача щодо неналежного виконання договору НВО "Авіа" ТОВ через його часткове виконання, що не передбачено положеннями договору, є безпідставними, так як таке виконання було спричинено простроченням Позивача (ч.4 ст.612, ч.1 ст. 613 ЦК України).

Також позивач, на думку відповідача, безпідставно посилається на неналежне виконання Договору в частині недоліків, наявних у розробленій документації, так як він втратив право посилатися на можливі недоліки через несвоєчасну заяву про них (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

У судовому засіданні 16.10.2019р. судом оголошено перерву при розгляді справи по суті до 23.10.2019р. об 11:00.

23.10.2019 р. електронним зв`язком до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване відсутністю можливості прибуття представника у судове засідання.

Враховуючи клопотання позивача, у судовому засіданні 23.10.2019р. судом було оголошено перерву при розгляді справи до 28.10.2019 р. о 14 год. 40хв.

У судовому засіданні 28.10.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2019р. проти позову заперечував з підстав, викладених у заявах по суті справи, наполягав на застосуванні строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29.04.2013р. між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт", в особі начальника відокремленого структурного підрозділу "Портопункт Очаків" ДП "ММТП" Ковач Юлії Борисівни (правонаступником якого в частині прав та обов`язків внаслідок укладення додаткової угоди №1 (т.1 а.с.44-45) є позивач) (Замовник) та Науково-виробничим об`єднанням "Авіа" /Товариство з обмеженою відповідальністю/ (Виконавець) було укладено договір №2-Р (т.1 а.с.21-24), відповідно до умов якого Замовник доручає, а також зобов`язується прийняти та оплатити роботи, а Виконавець приймає на себе зобов`язання за рахунок Замовника виконати роботи з проектування - розробки робочого проекту "Реконструкція підхідного каналу портового пункту Очаків" (надалі - робота) та супровід при узгодженні та проходженні експертизи проектної документації згідно отриманого від Замовника Технічного завдання (Додаток №1), яке є невід ємною частиною цього Договору, якісно та відповідно державним нормам, правилам та стандартам.

Згідно п. 2.1. договору ціна договору відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (Додаток №2) та Кошторисів (Додатки №№ 3-11), які є невід`ємними частинами цього Договору, складає: 416 615,92 грн, крім того ПДВ (20%) - 83 323,18 грн, всього по Договору - 499 939,10 грн.

Ціна Договору є твердою договірною ціною та незмінною на весь обсяг робіт. У розрахунку ціни враховані усі види робіт та усі витрати Виконавця, які необхідні для виконання робіт згідно Технічного завдання (Додаток №1). Неврахований який-небудь окремий вид робіт вважається врахованим у загальній ціні і додатково Замовником не оплачується (п.2.2. договору).

Пунктами 3.1. та 3.2. сторони погодили, що на підставі підписаного сторонами договору замовник, в термін 10 робочих днів з моменту отримання рахунку, здійснює перерахування авансу в розмірі 80% від ціни Договору, що складає 399 951,28 грн, в тому числі ПДВ. Остаточний розрахунок Замовник здійснює в термін протягом 10 робочих днів з дати підписання Сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. договору термін виконання робіт за цим договором складає 3 (три) місяці з моменту підписання Договору та отримання виконавцем інформації, необхідної для виконання робіт, зазначеної у п. 12 Технічного завдання (Додаток №1). Припинення та відновлення робіт, з ініціативи - виробничої необхідності Замовника, оформлюється двосторонніми актами припинення та відновлення робіт чи актами простоїв. Терміни притінення та простою, в зв`язку з виробничою необхідністю Замовника, не зараховуються до загального терміну виконання робіт.

За умовами п.5.1. договору Виконавець зобов`язаний, зокрема: забезпечити виконання робіт у строки, встановлені Договором; забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам Технічного завдання (Додаток №1), державним нормам, правилам та стандартам; після закінчення робіт направити Замовнику акти здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках та акт здачі-приймання результату робіт (проектної продукції).

Згідно п.5.2. договору Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати аванс, оплату за виконані роботи в розмірах і в терміни, передбачених умовами Договору; на дострокове виконання робіт; у разі безпідставної затримки Замовником оплати за виконані роботи більше ніж на двадцять днів, достроково розірвати Договір, повідомивши про це Замовника у строк 15 календарних днів до дати розірвання та вимагати компенсацію обумовлених цим збитків; не починати роботу, а розпочату роботу призупинити, у разі порушень Замовником своїх зобов`язань за даним договором, у наслідок чого початок або продовження робіт Виконавцем стає неможливим або значно ускладненим; отримувати від Замовника інформацію, необхідну для виконання робіт за цим Договором.

В свою чергу Замовник, відповідно до п.5.3. договору, зобов`язаний забезпечувати Виконавця інформацією, необхідною для виконання робіт, згідно п. 12 Технічного завдання (Додаток № 1), що підтверджується актом приймання-передачі документації; своєчасно та в повному обсязі перерахувати аванс в розмірі і в терміни, передбачені умовами Договору;прийняти у Виконавця результат виконаних робіт (проектну документацію) та підписати акти здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках чи направити мотивовану відмову від приймання робіт та акт здачі-приймання результату робіт (проектної продукції); після підписання Сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт здійснити остаточну оплату виконаних робіт в терміни, передбачені умовами Договору.

Згідно п. 5.4. договору Замовник має право припинити та відновити роботи у разі виробничої необхідності; достроково розірвати Договір у разі невиконання зобов`язань Виконавцем, повідомивши про це його у строк 15 календарних днів до дати розірвання; контролювати виконання робіт у строки, встановлені Договором; достроково прийняти та оплатити виконані роботи; відмовитися від приймання робіт та результату робіт (проектної документації) при умові наявності недоліків; вимагати безоплатного виправлення недоліків у виконаних роботах або відшкодування понесених ним необхідних витрат з виправлення за свої кошти недоліків робіт, якщо Виконавець припустився відхилень від умов Договору, які погіршили результат робіт, або допустив інші недоліки при виконанні робіт.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що по закінченню робіт Виконавець направляє Замовнику на підписання акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках та акт здачі-приймання результату робіт (проектної продукції) у двох примірниках, а також Робочий проект у друкованому вигляді в 4-х примірниках у форматі A4, в електронному вигляді - 1 примірник які розглядаються і підписуються.

Замовник протягом 5 робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання виконаних робіт та акту здачі-приймання результату робіт (проектної продукції) зобов`язаний підписати їх та повернути Виконавцю або у цей же строк дати у письмовій формі мотивовану відмову від прийняття робіт та результату робіт (п.7.2. договору).

У випадку мотивованої відмови від приймання робіт Замовником, Виконавець зобов`язаний безкоштовно виправити недоліки, що фіксується складеним Сторонами двостороннім актом з переліком необхідних доробок (недоліків) і терміном їх надання (п.7.3. договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до виконання Сторонами усіх своїх зобов`язань крім п.9.8., який діє протягом строку давності, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України (п.10.1. договору).

Як встановлено судом з матеріалів справи, згідно платіжного доручення від 13.05.2013р. Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" на рахунок Науково-виробничого об`єднанням "Авіа" /Товариство з обмеженою відповідальністю/ було перераховано попередню оплату у розмірі 149 981,73 грн (30% від суми договору)(т. 1 а.с.46).

Згідно з листом відповідача від 09.08.2013р. (т.1 а.с.52), копію якого надано позивачем, відповідач проінформував позивача про майже повне виконання робіт та неможливість завершення виконання залишку робіт (субпідрядних) у зв`язку із відсутністю повної оплати авансу позивачем, що унеможливлює розрахунки із субпідрядною організацією.

Одночасно із листом, як стверджує відповідач, позивачу також було направлено рахунок на оплату залишку авансу для завершення виконання робіт (т.1 а.с.80).

Відповіді, як стверджує відповідач, та зазначене не було спростовано під час розгляду справи, ним отримано не було, як і не було сплачено залишок суми авансу.

При цьому, матеріали справи містять лист позивача щодо потреби у виконанні коригування робочого проекту (т.1 а.с.82).

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків від 20.10.2017р. (за період 9 місяців 2017р.), станом на 30.09.2017р. заборгованість на користь МФ ДП "АМПУ" складає 149 981,73 грн (т.1 а.с 47).

В подальшому, як встановлено судом, листом від 10.07.2018р. позивачем було надіслано та запропоновано підписати додаткову угоду про розірвання договору (т.1 а.с.48-49), у відповідь на що Науково-виробничим об`єднанням "Авіа" /Товариство з обмеженою відповідальністю/ листом №56 від 18.09.2018р. (т.1 а.с.51) запропоновано позивачу припинити дію договору без взаємних обов`язків та претензій, з наведенням переліку проектних матеріалів, виконаних НВО "Авіа" ТОВ у рамках договору №2-Р від 29.04.2013р. та переданих ДП "ММТП" у 2013 році. Разом із листом позивачу було направлено 2 примірники акту здачі-приймання виконаних робіт за договором (т.1 а.с.53).

Листом №18-01-04.03-5814 від 12.10.2019р., адресованим відповідачу позивач зазначив, що адміністрації Миколаївського морського порту не має в наявності проектних матеріалів з причини вилучення всіх матеріалів стосовно реконструкції підхідного каналу портового пункту Очаків в ході обшуків 02.10.2015р. по кримінальному провадженню, та просив надати у стислі терміни належним чином завірені копії проектних матеріалів для вирішення питання щодо підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (т.1 а.с.54)

В свою чергу відповідачем супровідним листом №63 від 30.10.2019р. було направлено належним чином засвідчені копії проектних матеріалів, виконаних НВО "Авіа" ТОВ в рамках договору, а саме Том 1 , Том 7, Том 8. При цьому, відповідач зазначив, що Том 2 на підприємстві не зберігся та просив анулювати 2 примірника акту здачі - прийняття виконаних робіт, що були надіслані попереднім листом, замість яких направив 2 примірника акту здачі - приймання робіт з оновленою датою (т.1 а.с.55- 62).

13.11.2018 р. на адресу відповідача було направлено лист №18-01-04-6176 (т.1 а.с.63-64), згідно якого позивач вказує, що надані НВО "Авіа" ТОВ матеріали не відповідають вимогам договору, оскільки договором не передбачено виконання робіт з розробки робочого проекту окремими частинами з підписанням проміжних актів виконаних робіт, а також внаслідок недоліків у томі 1 та томі 8.

Посилаючись на п.10.3 договору, а також у зв`язку з відсутністю необхідності проведення робіт по реконструкції підхідного каналу портового пункту Очаків, відсутністю фінансування зазначених робіт, позивач, на підставі ч.4 ст.849 ЦК України, вважає договір №2-Р від 29.04.2013р. розірваним з 28.11.2018р. та вимагає повернути кошти у сумі 149 481,73 грн з ПДВ.

13.12.2018р. позивачем на адресу Науково-виробничого об`єднанням "Авіа" /Товариство з обмеженою відповідальністю/ була направлена претензія №18-05-02-02-6836 (т.1 а.с.65-66) з вимогою перерахувати суму попередньої оплати у розмірі 149 981,73 грн.

В свою чергу, відповідачем 24.01.2019р. на адресу Миколаївської філії ДП "АМПУ" було направлено відповідь на претензію (т.1 а.с.67-68), згідно якої відповідач стверджує, що вартість виконаних робіт НВО "Авіа" ТОВ по договору №2-Р від 29.04.2013р. склала 207 888,59 грн, тобто Миколаївською філією проектні роботи НВО "Авіа" ТОВ по договору не оплачені у сумі 57 906,86 грн (207 888,59 грн - 149 981,71 грн).

Водночас, враховуючи багаторічну співпрацю, відповідач, стверджуючи про відсутність будь-яких зауважень при передачі проектної документації у 2013 році, просив оформити акти здачі-приймання науково-технічної продукції на суму 149 981,73 грн та укласти додаткову угоду про припинення договору.

Як встановлено судом з пояснень представників сторін, недосягнення згоди з викладених спірних питань зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Враховуючи визначені позивачем предмет та підставу заявлених вимог , суд вказує наступне.

Як встановлено судом, правовідносини сторін за своєю правовою природою є такими, що випливають з договору підряду та його окремого виду - договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

За змістом статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до ст.877 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

При цьому, суд зазначає, що частина четверта ст.849 Цивільного кодексу України встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору.

За змістом ч.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями позивача щодо припинення дії договору з 28.11.2018р. - дати, зазначеної у листі від 13.11.2018р. (т.1 а.с.63-63).

Водночас суд зауважує, що використанню безумовного права замовника на відмову від договору підряду, згідно з положеннями ч.4 ст.849 ЦК України, кореспондує його обов`язок виплатити підрядникові, зокрема, плату за виконану частину роботи.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Згідно ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено судом з доказів, наданих відповідачем (т.1 а.с.69-79), вартість виконаних підрядником робіт складає 207 888,59 грн. Зазначене не спростовано позивачем за допомогою належних та допустимих доказів. При цьому, як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с.62), відповідач у акті від 2.11.2018р., який ним підписаний, визначив вартість виконаних робіт у сумі авансу - 149 981,73грн.

З огляду на вищевикладене, здійснивши системний аналіз положень ст.ст. 849 та 1212 ЦК України, суд вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення заборгованості (повернення авансу).

Наявний у матеріалах справи акт звірки (т.1 а.с.47) не враховується судом в якості доказу, що підтверджує заборгованість, оскільки, по-перше, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, по-друге, позивач посилався на такий акт виключно в якості доказу, що засвідчує переривання строку позовної давності.

Не можуть бути враховані також посилання позивача на не складення відповідачем актів припинення та відновлення робіт чи актів простою, оскільки п.4.2 передбачене таке складення саме за ініціативи замовника. Крім того, наявність або відсутність таких актів жодним чином не впливає на висновки суду щодо обов`язку сплати вартості частини виконаних робіт.

Щодо тверджень позивача про неможливість оформлення актів здачі приймання науково-технічної продукції у зв`язку з недоцільністю також не приймаються судом до уваги, оскільки договір не було розірвано у зв`язку з істотною зміною обставин, натомість позивачем було обрано поведінку у вигляді односторонньої відмови від договору на підставі ч.4 ст.849 ЦК України.

Суд також вказує, що за приписами частини першої статті 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. За приписами ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Згідно з ч. 3 ст. 220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи, що судом встановлено факт невиконання замовником у повному обсязі зобов`язання щодо сплати авансу, у розмірі, передбаченому договором, що і зумовило неможливість виконання робіт у повному обсязі, посилання позивача на неналежність робіт внаслідок неможливості їх виконання частинами не може бути оцінено судом в якості підстави для несплати вартості виконаної частини роботи.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що з огляду на фактичне прийняття робіт станом на 2015 рік, що підтверджується сукупністю досліджених у справі доказів, зокрема і протоколом обшуку від 2.10.2015р. (т.1 а.с.98-105), та відсутність станом на момент їх прийняття мотивованої відмови замовника, припинення договору без надання підряднику відповідної компенсації жодним чином би не відповідала справедливості, добросовісності та розумності як загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи відмову у позові з огляду на недоведеність позовних вимог та їх невідповідність встановленим обставинам, судом, у відповідності до положень ч.4 ст.238 ГПК України, не надається оцінка аргументам сторін щодо дотримання строків позовної давності.

Судом також не враховуються посилання позивача на судову практику Верховного Суду з огляду на помилкове уявлення щодо її релевантності, оскільки обставини у справах, на які посилається позивач, є суттєво відмінними від обставин у справі №915/1821/19, що розглядається судом.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту), підстави для покладення на відповідача судових витрат позивача у вигляді судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 04 листопада 2019 р.

Суддя Ю.М. Щавинська