Постанова

від 16.03.2020 по справі 915/1821/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1821/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.10.2019, прийняте суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 04.11.2019,

у справі №915/1821/19

за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа"

про стягнення 149 981,73 грн

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 149981,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №2-Р від 29.04.2013, що зумовило наявність правових підстав для повернення позивачу сплаченого останнім на виконання вказаного договору авансового платежу.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 27.08.2019 відкрито провадження у справі №915/1821/19.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.10.2019 у справі №915/1821/19 (суддя Щавинська Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено; судові витрати покладено на позивача.

Судове рішення мотивоване тим, що використанню безумовного права замовника на відмову від договору підряду на підставі приписів частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України кореспондує обов`язок останнього виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи, відтак, з огляду на фактичне прийняття позивачем станом на 2015 рік виконаних відповідачем робіт за договором №2-Р від 29.04.2013, що підтверджується сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, та відсутність станом на момент їх прийняття мотивованої відмови замовника, а також беручи до уваги те, що неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" робіт за вказаним договором у повному обсязі зумовлена невиконанням позивачем прийнятого на себе зобов`язання щодо сплати авансу у передбаченому цим договором розмірі, посилання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на неналежність робіт, зумовлену неможливістю їх виконання частинами, не може бути підставою для несплати відповідачу вартості виконаної ним частини роботи. Крім того, з огляду на необґрунтованість позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність необхідності вирішення питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.10.2019 у справі №915/1821/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на неналежному виконанні відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №2-Р від 29.04.2013, а саме: на розробці лише частини робочого проекту "Реконструкція підхідного каналу портового пункту Очаків", та зауважує на тому, що умовами вказаного договору передбачена оплата саме закінченого результату робіт - повного робочого проекту, відтак правові підстави для сплати відповідачу вартості неповного проекту відсутні. Водночас скаржник зазначає про розірвання укладеного між сторонами договору №2-Р від 29.04.2013 на підставі частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України, що має наслідком збереження Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" суми сплаченого позивачем авансу за вказаним договором за відсутності правових підстав. Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом безпідставно не прийнято наявну у матеріалах справи копію підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків в якості належного та допустимого доказу наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі сплаченого останнім авансового платежу за договором №2-Р від 29.04.2013 в розмірі 149981,73 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 03.02.2020 (вх.№4760/19/Д4 від 03.02.2020) Товариство з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що ним на виконання договору №2-Р від 29.04.2013 були виконані роботи на загальну суму 207888,59 грн, а тому перерахована позивачем частина авансу у розмірі 149981,73 грн є оплатою виконаної Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" частини робіт та, як наслідок, не підлягає поверненню на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України. Відповідач також зауважує на тому, що акт звірки взаєморозрахунків має суто інформаційний характер та не є належним доказом здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Крім того, відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2102 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (149981,73 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2013 між Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" ("Замовник"), правонаступником якого в частині прав та обов`язків відповідно до додаткової угоди №1 від 19.06.2013 є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", та Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" ("Виконавець") укладено договір підряду №2-Р (далі - договір №2-Р від 29.04.2013), за умовами пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання за рахунок Замовника виконати роботи з проектування - розробку робочого проекту "Реконструкція підхідного каналу портового пункту Очаків" (надалі - роботи) та супровід при узгодженні та проходженні експертизи проектної документації згідно з отриманим від Замовника технічним завданням (додаток №1), яке є невід ємною частиною цього договору, якісно та відповідно до державних норм, правил та стандартів.

В силу пункту 1.2 договору №2-Р від 29.04.2013 Замовник зобов`язаний прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2.1 договору №2-Р від 29.04.2013 визначено, що ціна договору відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №2) та кошторисів (додатки №3-11), які є невід`ємними частинами цього договору, складає: 416615,92 грн, крім того ПДВ (20%) - 83323,18 грн, всього по договору - 499939,10 грн.

У пункті 2.2 договору №2-Р від 29.04.2013 сторони узгодили, що ціна договору є твердою договірною ціною та незмінною на весь обсяг робіт. У розрахунку ціни враховані усі види робіт та усі витрати Виконавця, які необхідні для виконання робіт згідно з технічним завданням (додаток №1). Неврахований який-небудь окремий вид робіт вважається врахованим у загальній ціні і додатково Замовником не оплачується.

На підставі підписаного сторонами договору Замовник в термін 10 робочих днів з моменту отримання рахунку здійснює перерахування авансу в розмірі 80% від ціни договору, що складає 399951,28 грн (у тому числі ПДВ). Остаточний розрахунок Замовник здійснює в термін протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та згідно з виставленим рахунком шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (пункти 3.1, 3.2 договору №2-Р від 29.04.2013).

За умовами пунктів 4.1, 4.2 договору №2-Р від 29.04.2013 термін виконання робіт за цим договором складає 3 (три) місяці з моменту підписання договору та отримання Виконавцем інформації, необхідної для виконання робіт, зазначеної у пункті 12 технічного завдання (додаток №1). Припинення та відновлення робіт з ініціативи - виробничої необхідності Замовника оформлюється двосторонніми актами припинення та відновлення робіт чи актами простоїв. Терміни припинення та простою у зв`язку з виробничою необхідністю Замовника не зараховуються до загального терміну виконання робіт.

Згідно з пунктом 5.1 договору №2-Р від 29.04.2013 Виконавець зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором; забезпечити виконання робіт, якість яких відповідає умовам технічного завдання (додаток №1), державним нормам, правилам та стандартам; після закінчення робіт направити Замовнику акти здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках та акт здачі-приймання результату робіт (проектної продукції).

Відповідно до пункту 5.2 договору №2-Р від 29.04.2013 Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати аванс, оплату за виконані роботи в розмірах і в терміни, передбачені умовами договору; на дострокове виконання робіт; у разі безпідставної затримки Замовником оплати за виконані роботи більше, ніж на двадцять днів, достроково розірвати договір, повідомивши про це Замовника у строк 15 календарних днів до дати розірвання та вимагати компенсацію обумовлених цим збитків; не починати роботу, а розпочату роботу призупинити у разі порушень Замовником своїх зобов`язань за даним договором, внаслідок чого початок або продовження робіт Виконавцем стає неможливим або значно ускладненим; отримувати від Замовника інформацію, необхідну для виконання робіт за цим договором.

Пунктом 5.3 договору №2-Р від 29.04.2013 передбачено, що Замовник зобов`язаний забезпечувати Виконавця інформацією, необхідною для виконання робіт, згідно з пунктом 12 технічного завдання (додаток №1), що підтверджується актом приймання-передачі документації; своєчасно та в повному обсязі перерахувати аванс в розмірі і в терміни, передбачені умовами договору; прийняти у Виконавця результат виконаних робіт (проектну документацію) та підписати акти здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках чи направити мотивовану відмову від приймання робіт та акт здачі-приймання результату робіт (проектної продукції); після підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт здійснити остаточну оплату виконаних робіт в терміни, передбачені умовами договору.

В силу пункту 5.4 договору №2-Р від 29.04.2013 Замовник має право припинити та відновити роботи у разі виробничої необхідності; достроково розірвати договір у разі невиконання зобов`язань Виконавцем, повідомивши про це його у строк 15 календарних днів до дати розірвання; контролювати виконання робіт у строки, встановлені договором; достроково прийняти та оплатити виконані роботи; відмовитися від приймання робіт та результату робіт (проектної документації) за умови наявності недоліків; вимагати безоплатного виправлення недоліків у виконаних роботах або відшкодування понесених ним необхідних витрат з виправлення за свої кошти недоліків робіт, якщо Виконавець припустився відхилень від умов договору, які погіршили результат робіт, або допустив інші недоліки при виконанні робіт.

У пункті 7.1 договору №2-Р від 29.04.2013 сторони узгодили, що по закінченню виконання робіт Виконавець направляє Замовнику на підписання акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках та акт здачі-приймання результату робіт (проектної продукції) у двох примірниках, а також Робочий проект у друкованому вигляді в 4-х примірниках у форматі A4, в електронному вигляді - 1 примірник які розглядаються і підписуються.

Замовник протягом 5 робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання виконаних робіт та акту здачі-приймання результату робіт (проектної продукції) зобов`язаний підписати їх та повернути Виконавцю або у цей же строк дати у письмовій формі мотивовану відмову від прийняття робіт та результату робіт. У випадку мотивованої відмови від приймання робіт Замовником, Виконавець зобов`язаний безкоштовно виправити недоліки, що фіксується складеним сторонами двостороннім актом з переліком необхідних доробок (недоліків) і терміном їх надання (пункти 7.2, 7.3 договору №2-Р від 29.04.2013).

Згідно з пунктом 10.1 договору №2-Р від 29.04.2013 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до виконання сторонами усіх своїх зобов`язань, крім пункту 9.8 договору, який діє протягом строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України.

За умовами пункту 11.2 договору №2-Р від 29.04.2013 усі правовідносини сторін, що виникають з цього договору та не врегульовані ним, регламентуються відповідними нормами чинного законодавства України.

13.05.2013 Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" перерахувало на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" авансовий платіж у розмірі 149981,73 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки та не заперечується сторонами.

Листом №44 від 09.08.2013 відповідач повідомив Миколаївську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про те, що виконання робіт за договором №2-Р від 29.04.2013 майже завершене, крім субпідрядних робіт, оскільки неповна сплата позивачем авансу унеможливлює проведення розрахунків із субпідрядною організацією, яка займається розробкою деяких розділів робочого проекту.

В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом №18-28/2716 від 24.07.2015, в якому зазначив про те, що у зв`язку з виробничою необхідністю виникла потреба у виконанні коригування робочого проекту "Реконструкція підхідного каналу портового пункту Очаків", розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" у 2013 році, а тому просив проінформувати про можливість виконання останнім відповідного коригування та вартість таких робіт.

В адресованому відповідачу листі №18-28/3361 від 31.05.2016 позивач повідомив про те, що ним планується проведення електронних торгів на закупівлю робіт, зокрема, проектно-вишукувальних робіт з коригування робочого проекту "Реконструкція підхідного каналу портового пункту Очаків" (до глибини 7,35 м) за кодом ДК 021-2015 (Будівельні роботи 45000000-7), та запропонував взяти участь у вказаних торгах, зареєструвавшись на будь-якому з авторизованих електронних майданчиків.

Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків б/н від 20.10.2017, що складений та підписаний головними бухгалтерами позивача та відповідача, станом на 30.09.2017 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" перед Миколаївською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" за договором №2-Р від 29.04.2013 становила 149981,73 грн.

10.07.2018 разом з супровідним листом №18-02-05-4103 позивач надіслав відповідачу для підписання два примірники додаткової угоди №2 від 10.07.2018 про розірвання договору №2-Р від 29.04.2013.

20.08.2018 Миколаївська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулася до відповідача з листом №18-01-04.03-4920, в якому зазначила про те, що підписаний зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" примірник додаткової угоди №2 від 10.07.2018 про розірвання договору №2-Р від 29.04.2013 на адресу позивача не надійшов, у зв`язку з чим просила прискорити процес підписання вказаної додаткової угоди або надати письмову мотивовану відмову від її підписання.

У відповідь на вищезазначене звернення Товариство з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" направило позивачу лист №56 від 18.09.2018, в якому навело перелік проектних матеріалів, виконаних відповідачем за договором №2-Р від 29.04.2013 та переданих замовнику у 2013 році, та запропонувало позивачу припинити дію вказаного договору без взаємних обов`язків та претензій. Разом з даним листом позивачу було направлено 2 примірники акту здачі-приймання виконаних робіт за договором №2-Р від 29.04.2013.

Листом №18-01-04.03-5814 від 12.10.2018 Миколаївська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" проінформувала відповідача про те, що позивач не має в наявності проектних матеріалів, зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" у листі №56 від 18.09.2018, з причини вилучення всіх документів щодо реконструкції підхідного каналу портового пункту Очаків в ході обшуків, які відбулись 02.10.2015 в межах кримінального провадження, та просила у стислі терміни надати належним чином завірені копії проектних матеріалів для вирішення питання щодо підписання акту здачі-приймання виконаних робіт за договором №2-Р від 29.04.2013.

Відповідач разом із супровідним листом №63 від 30.10.2018 направив позивачу належним чином засвідчені копії проектних матеріалів, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" за договором №2-Р від 29.04.2013 (том 1, том 7, том 8), а також 2 примірника акту здачі-приймання робіт за договором №2-Р від 29.04.2013 з оновленою датою. Водночас відповідач зазначив про те, що том 2 на підприємстві не зберігся, та просив анулювати 2 примірника акту здачі прийняття виконаних робіт, які були надіслані раніше.

В адресованому відповідачу листі Миколаївська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" №18-01-04-6176 від 13.11.2018 повідомила про те, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" проектні матеріали не відповідають вимогам договору №2-Р від 29.04.2013, оскільки даним договором не передбачено виконання робіт з розробки робочого проекту окремими частинами з підписанням проміжних актів виконаних робіт. Крім того, позивач зазначив про наявність недоліків у томах 1 та 8 розробленої відповідачем проектної документації та, посилаючись на пункт 10.3 договору №2-Р від 29.04.2013, відсутність необхідності проведення робіт по реконструкції підхідного каналу портового пункту Очаків та відсутність фінансування вказаних робіт, повідомив про розірвання цього договору на підставі частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України з 28.11.2018, а також вимагав повернути сплачені на виконання даного правочину кошти у сумі 149981,73 грн.

13.12.2018 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" з претензією №18-05-02.02-6836, в якій у зв`язку з розірванням договору №2-Р від 29.04.2013 вимагав перерахувати на розрахунковий рахунок Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 149981,73 грн попередньої оплати.

У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист №3 від 24.01.2019, в якому стверджує про те, що загальна вартість робіт, виконаних ним за договором №2-Р від 29.04.2013, склала 207888,59 грн, при цьому проектні роботи на суму 57906,86 грн (207888,59 грн - 149981,71 грн) Миколаївською філією Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" не оплачені.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача авансового платежу за договором №2-Р від 29.04.2013 у сумі 149981,73 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на те, що використанню безумовного права замовника на відмову від договору підряду на підставі приписів частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України кореспондує обов`язок останнього виплатити підрядникові, зокрема, плату за виконану частину роботи, а тому, беручи до уваги те, що неможливість виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" робіт за договором №2-Р від 29.04.2013 у повному обсязі зумовлена невиконанням позивачем прийнятого на себе зобов`язання щодо сплати авансу у передбаченому цим договором розмірі, посилання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на неналежність робіт, зумовлену неможливістю їх виконання частинами, не може бути підставою для несплати відповідачу вартості виконаної ним частини роботи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №2-Р від 29.04.2013 є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №2-Р від 29.04.2013 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу пункту 2.1 договору №2-Р від 29.04.2013 ціна договору відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (додаток №2) та кошторисів (додатки №3-11), які є невід`ємними частинами цього договору, складає: 416615,92 грн, крім того ПДВ (20%) - 83323,18 грн, всього по договору - 499939,10 грн.

У пункті 2.2 договору №2-Р від 29.04.2013 сторони узгодили, що ціна договору є твердою договірною ціною та незмінною на весь обсяг робіт. У розрахунку ціни враховані усі види робіт та усі витрати Виконавця, які необхідні для виконання робіт згідно з технічним завданням (додаток №1). Неврахований який-небудь окремий вид робіт вважається врахованим у загальній ціні і додатково Замовником не оплачується.

На підставі підписаного сторонами договору Замовник в термін 10 робочих днів з моменту отримання рахунку здійснює перерахування авансу в розмірі 80% від ціни договору, що складає 399951,28 грн (у тому числі ПДВ). Остаточний розрахунок Замовник здійснює в термін протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та згідно з виставленим рахунком шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (пункти 3.1, 3.2 договору №2-Р від 29.04.2013).

13.05.2013 Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" перерахувало на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" авансовий платіж у розмірі 149981,73 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки та не заперечується сторонами.

За умовами пункту 11.2 договору №2-Р від 29.04.2013 усі правовідносини сторін, що виникають з цього договору та не врегульовані ним, регламентуються відповідними нормами чинного законодавства України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною першою статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зміст наведених норм свідчить про те, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Аналіз статей 837, 849 Цивільного кодексу України свідчить про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та припинення, а також визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

В силу частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежено.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, відтак предметом судового дослідження у справі повинні бути наступні обставини: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору; чи був повідомлений підрядник про цю відмову; чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт ; які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Вказаний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.02.2019 у справі №910/21154/17.

З матеріалів справи вбачається, що в адресованому відповідачу листі №18-01-04-6176 від 13.11.2018 Миколаївська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" повідомила про розірвання договору №2-Р від 29.04.2013 та запропонувала Товариству з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" повернути сплачений за вказаним договором авансовий платіж у сумі 149981,73 грн.

Отже, позивач як замовник скористався власним безумовним правом, передбаченим частиною четвертою статті 849 Цивільного кодексу України, щодо розірвання договору №2-Р від 29.04.2013 в односторонньому порядку.

При цьому зміст листа Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" №3 від 24.01.2019, копія якого наявна у матеріалах справи, а також правова позиція, викладена відповідачем у заявах по суті справи, однозначно свідчать про обізнаність останнього про односторонню відмову Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від договору №2-Р від 29.04.2013.

Водночас використанню безумовного права замовника на відмову від договору підряду на підставі приписів частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України кореспондує обов`язок останнього виплатити підрядникові, зокрема, плату за виконану частину роботи .

Крім того, за умовами частини другої статті 850 Цивільного кодексу України якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи , за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору.

Колегія суддів враховує, що відповідно до узгоджених сторонами умов договору №2-Р від 29.04.2013 замовник повинен був здійснити перерахування відповідачу авансу в розмірі 80% від ціни договору, що складає 399951,28 грн, між тим Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" було перераховано авансовий платіж у розмірі 149981,73 грн, що складає 30% від ціни договору, при цьому докази доплати Державним підприємством "Миколаївський морський торговельний порт" або Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" решти суми авансу у матеріалах справи відсутні та сторонами до місцевого господарського суду не подані.

Листом №44 від 09.08.2013 відповідач повідомив Миколаївську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про те, що виконання робіт за договором №2-Р від 29.04.2013 майже завершене, крім субпідрядних робіт, оскільки неповна сплата позивачем авансу унеможливлює проведення розрахунків із субпідрядною організацією, яка займається розробкою деяких розділів робочого проекту.

Отже, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, невиконання відповідачем повного обсягу робіт за договором №2-Р від 29.04.2013 зумовлене неналежним виконанням позивачем прийнятого на себе зобов`язання щодо сплати авансу у передбаченому даним договором розмірі.

З огляду на викладене, доводи апелянта про необхідність оплати лише закінченого результату робіт - повного робочого проекту "Реконструкція підхідного каналу портового пункту Очаків", та, відповідно, відсутність правових підстав для оплати частини виконаної підрядником роботи апеляційним господарським судом оцінюються критично, оскільки спростовуються приписами закону, а саме: положеннями частини четвертої статті 849 та частини другої статті 850 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначалося вище, позивач звертався до відповідача з листом №18-28/2716 від 24.07.2015, в якому зазначив про те, що у зв`язку з виробничою необхідністю виникла потреба у виконанні коригування робочого проекту "Реконструкція підхідного каналу портового пункту Очаків", розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" у 2013 році , а тому просив проінформувати про можливість виконання останнім відповідного коригування та вартість таких робіт.

В адресованому відповідачу листі №18-28/3361 від 31.05.2016 позивач повідомив про те, що ним планується проведення електронних торгів на закупівлю робіт, зокрема, проектно-вишукувальних робіт з коригування робочого проекту "Реконструкція підхідного каналу портового пункту Очаків" (до глибини 7,35 м) за кодом ДК 021-2015 (Будівельні роботи 45000000-7), та запропонував взяти участь у вказаних торгах, зареєструвавшись на будь-якому з авторизованих електронних майданчиків.

Листом №18-01-04.03-5814 від 12.10.2018 Миколаївська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" проінформувала відповідача про те, що позивач не має в наявності розроблених Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" проектних матеріалів з причини вилучення всіх документів щодо реконструкції підхідного каналу портового пункту Очаків в ході обшуків, які відбулись 02.10.2015 в межах кримінального провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що сукупність наявних у матеріалах справи доказів, у тому числі і копія протоколу обшуку від 02.10.2015, підтверджує фактичне прийняття позивачем принаймні станом на 2015 рік частини виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" на підставі договору №2-Р від 29.04.2013 робіт.

Згідно з частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отже, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи жодного доказу на підтвердження негайного звернення Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" щодо допущених останнім під час роботи відступів від умов укладеного між сторонами договору №2-Р від 29.04.2013 або існування інших недоліків розробленої відповідачем на виконання вказаного договору проектної документації, посилання апелянта не неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині якості виконаних робіт судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

При цьому, враховуючи встановлену вище обставину прийняття позивачем частини виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" на підставі договору №2-Р від 29.04.2013 робіт принаймні станом на 2015 рік, апеляційний господарський суд зауважує, що позивачем до суду першої інстанції подано докази порушення ним питання наявності недоліків виконаних відповідачем робіт лише у 2018 році (лист №18-01-04-6176 від 13.11.2018), що з урахування принципу розумності очевидно не може вважатися негайним зверненням.

З наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, з копії зведеного виконавчого кошторису до договору №2-Р від 29.04.2013, вбачається, що вартість частини виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" робіт за вказаним договором складає 207888,59 грн, між тим відповідач у підписаному ним акті здачі-приймання науково-технічної продукції б/н від 02.11.2018 визначив вартість виконаних за вказаним договором робіт лише в сумі отриманого авансу - 149981,73 грн.

Зазначений акт підписаний виконавцем та отриманий замовником у листопаді 2018 року, про що свідчить зміст листа останнього №18-01-04-6176 від 13.11.2018.

Відповідно до положень частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Колегія суддів, враховуючи положення частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, а також встановлені фактичні обставини справи, зауважує, що позивачем не порушувалось питання про визнання акту недійсним, як того вимагають приписи частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України; відмова від підписання акту мотивована відсутністю необхідності проведення робіт по реконструкції підхідного каналу, відсутністю фінансування зазначених робіт, а також тим, що договором №2-Р від 29.04.2013 не передбачено виконання робіт з розробки робочого проекту окремими частинами з підписанням проміжних актів виконаних робіт.

Будь-яких обґрунтованих заперечень позивача проти визначеної відповідачем вартості виконаних робіт за договором №2-Р від 29.04.2013 матеріали справи не містять, а тому позивачем не доведено факт невиконання відповідачем підрядних робіт, вартість яких визначена в акті б/н від 02.11.2018. Докази проведення Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" оплати вказаних робіт у матеріалах даної справи також відсутні.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини та норми права, колегія суддів зауважує, що виконана підрядником (відповідачем) частина робіт за договором №2-Р від 29.04.2013 замовником (позивачем) не оплачена, а тому, з огляду на надане Товариству з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" приписами частини четвертої статті 849 та частини другої статті 850 Цивільного кодексу України право на отримання плати за виконану частину роботи у сумі 149981,73 грн, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом безпідставно не прийнято наявну у матеріалах справи копію підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків в якості належного та допустимого доказу наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у сумі сплаченого останнім авансового платежу за договором №2-Р від 29.04.2013 в розмірі 149981,73 грн, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, адже такий акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій, тому що не є первинним бухгалтерським обліковим документом, а відтак акт не є належним доказом здійснення суб`єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 10.02.2020 у справі №909/146/19.

Крім того, колегія суддів вбачає, що як під час розгляду даної справи місцевим господарським судом, так і в суді апеляційної інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю Наукове-виробниче об`єднання "Авіа" було заявлене клопотання про застосування до позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність- це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість даного позову, підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності колегія суддів не вбачає.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 28.10.2019 у справі №915/1821/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.03.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук