Рішення

від 04.09.2019 по справі 826/17723/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 вересня 2019 року № 826/17723/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Денисенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" до про Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби визнання протиправним та скасування податкових повідомленнь-рішеннь

за участі:

представник позивача, Крилов А.В., ;

представник відповідача, Корнейчук О.Л., ;

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 вересня 2019 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0014074209, 0014094209 від 18 липня 2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки, прийняв податкове податкові повідомлення-рішення №№ 0014074209, 0014094209 від 18 липня 2018 року. Так, позивач зазначає, що висновки акта перевірки не ґрунтуються на даних первинних або інших документів та/або обставинах фінансово-господарської діяльності позивача, які досліджувались в ході проведення перевірки, а ґрунтуються виключно на оціночних судженнях контролюючого органу про діяльність контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЗЕРВ-ТРЕЙД".

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та відповідно, податкових повідомлень-рішень №№ 0014074209, 0014094209 від 18 липня 2018 та зазначив, що контролюючим органом зроблено висновок про нереальність здійснення господарської операції за перевіряємий період між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "РЕЗЕРВ-ТРЕЙД ".

Під час судового розгляду справи судом оголошувалась перерва в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2018 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено Акт № 1932/28-10-42-09/35625082 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" (код ЄДРПОУ 35625082) з питань дотримання вимог податкового законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД (ТОВ ОКЕАНКЛІН ) (код ЄДРПОУ 39690684) за період 01.04.2015 -31.10.2016, з відповідним відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

18 липня 2018 року на підставі Акту Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було винесено податкове повідомлення-рішення № 0014074209, яким визначено суму податкового зобов`язання ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" за платежем податок на прибуток приватних підприємств: за податковим зобов`язанням у розмірі 310 222 грн. 00 коп. та 155 111 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

18 липня 2018 року на підставі Акту Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було винесено податкове повідомлення-рішення № 0014094209, яким визначено суму податкового зобов`язання ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за податковим зобов`язанням у розмірі 587 395 грн. 00 коп. та 293 697 грн. 50 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

Рішенням про результат розгляду скарги № 31514/6/99-99-11-01-02-25 від 27 вересня 2018 року Державної фіскальної служби України, отримане позивачем 01 жовтня 2018 року, податкові повідомлення-рішення №№ 0014074209, 0014094209 від 18 липня 2018 року Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВ-Дістрибьюшн", не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з акта перевірки Офісу великих платників податків № 1932/28-10-42-09/35625082, між ТОВ "САВ-ДІСТРИБЬЮШН" та ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД з метою поліпшення об`єктів торгівлі (магазинів Фокстрот ) було укладено наступні договори на виконання ремонтних та електромонтажних робіт:

1) Договір підряду № 01/12/15 від 01 грудня 2015 року;

2) Договір підряду № 01/12/2015 від 01 грудня 2015 року;

3) Договір підряду № 21/01/2016 від 31 січня 2016 року;

4) Договір підряду № 17/02/2016 від 17 лютого 2016 року;

5) Договір підряду № 28/03/2016 від 28 березня 2016 року;

6) Договір підряду № 31/03/16 від 31 березня 2016 року;

7) Договір підряду № 27/05/2016 від 27 травня 2016 року;

8) Договір підряду б/н від 01 липня 2016 року;

9) Договір підряду № 01/07/2016 від 01 липня 2016 року;

10) Договір підряду № 01/08/2016 від 01 серпня 2016 року.

На сторінках 4-22 Акту наведений зміст укладених між позивачем та ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД договорів підряду.

Згідно з вищезазначеними договорами ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД (підрядник) за завданням позивача (замовник) виконував ремонтні та електромонтажні роботи об`єктів торгівлі (магазинів Фокстрот ), які розташовані за адресами: місто Миргород, вул. Гоголя, 98/6, м. Миргород, вул. Гоголя, 52-А, м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, 2-Т, м. Харків, пр-т Московський, 256-Б, м. Житомир, пл. Житній ринок, 1, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 45, м. Суми, вул. Харківська, 2.

Між позивачем та ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД на виконання вищеперерахованих договорів підряду були підписані наступні акти приймання виконаних будівельних робіт:

- 1 від 31 грудня 2015 року по Договору підряду № 01/12/15 від

01.12.2015 р.;

- № 1 від 31 грудня 2015 року по Договору підряду № 01/12/2015 від 01 грудня 2015 року;

- № 2 від 29 січня 2016 року по Договору підряду № 21/01/2016 від

21.01.2016 року;

- № 1 від 29 лютого 2016 року по Договору підряду № 17/02/2016 року;

- № 1 від 01 серпня 2016 року по Договору підряду № 28/03/2016 року;

- .4° 1 від 28 жовтня 2016 року по Договору підряду № 31/03/16 від 31.03.2016 року;

- № 1 від 31 жовтня 2016 року по Договору підряду № 27/05/2016 від 27.05.2016 р.;

- № 1 від 01 жовтня 2016 року по Договору підряду б/н від 01 липня 2016

року;

- № 1 від 02 березня 2017 року по Договору підряду № 01/07/2016 від 01.07.2016 року;

- № 1 від 23 вересня 2016 року по Договору підряду № 01/08/2016 від 01.08.2016 року.

У зв`язку з здійснення господарських операцій позивачу підрядником ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД були виписані наступні податкові накладні: податкові накладні № 7 від 16.12.2015 року, № 3 від 15.02.2016 року, № 9 від 17.03.2016 року, № 5 від 18.03.2016 року, № 14 від 30.03.2016 року, № 18 від 31.03.2016 року, № 7 від 25.04.2016 року, № 1 від 01.06.2016 року, № 1 від 02.07.2016 року, № 3 від 06.09.2016 року, № 8 від 16.09.2016 року, № 3 від 06.10.2016 року, № 4 від 10.10.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач при складанні Акта та винесенні податкових повідомлень-рішень зазначив, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у відкритому доступі, зареєстрована Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 04.12.2015 року по справі № 753/22613/15-к по матеріалам кримінального провадження № 1-кс/753/3791/15.

Відповідач зазначає про те, що в даній ухвалі зазначено, що Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 06.07.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100110000172 щодо групи осіб, які спланували та організували на території м. Києва злочинний механізм, який полягає в перерахуванні коштів, отриманих від замовника, на рахунки підконтрольних їм підприємств з ознаками фіктивності без фактичного виконання робіт (постачання товарів, надання послуг тощо), а також документально оформлювати безтоварні операції при придбанні імпортованого товару у підприємства імпортера, а фактично імпортований товар реалізовується за готівку на території м. Києва та інших областей, внаслідок чого до бюджету не надходять податки в особливо великих розмірах.

Не. даний час в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна тільки ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 04.12.2015 року по справі № 753/22613/15-к, інші процесуальні документи, в тому числі вирок по кримінальній справі № 1 -кс/753/3791/15, відсутні.

Про існування будь-яких інших доказів, крім вищезазначеної ухвали суду, про фіктивність ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД відповідачем в Акті не зазначено.

Не. підставі вищевикладеного Відповідач прийшов до висновку про неможливість здійснення господарської операції ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД у зв`язку з відсутністю матеріально-технічної можливості надання послуг, кваліфікованого персоналу та відсутність факту одержання ідентичних послуг, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доказує фіктивність послуги та нереальність здійснення операції.

Висновки відповідача про фіктивність ТОВ РЕЗЕРВ-ТРЕЙД є незаконними та протиправними, тому що відповідно до статті 55 Господарського кодексу України виключно до компетенції суду входить встановлення фіктивності юридичної особи та у зв`язку з цим постановления рішення про припинення юридичної особи.

За відсутності вироку по кримінальному провадженні № 32015100110000172 неможливо стверджувати про те, що група невідомих осіб спланувала та організувала на території м. Києва злочинний механізм, який полягає в перерахуванні коштів, отриманих від замовника, на рахунки підконтрольних їм підприємств з ознаками фіктивності без фактичного виконання робіт .

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом

Платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи-платника податків за можливі допущені порушення законодавства іншими юридичними особами-контрагентами.

Водночас суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем не заперечується та не ставиться під сумнів наявність у позивача та надання ним до перевірки первинних, бухгалтерських та фінансово-господарських документів, що підтверджують реальність господарських операцій по ланцюгу постачання.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання позивачем податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов`язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах господарських взаємовідносин суб`єктів господарювання.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Вернон Шиппінг" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0014074209, 0014094209 від 18 липня 2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю САВ-ДІСТРИБЬЮШН (адреса: 04119, м.Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, поверх 6 код ЄДРПОУ 35625082) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0014074209, 0014094209 від 18 липня 2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САВ-ДІСТРИБЬЮШН (адреса: 04119, м.Київ, вул. Дорогожицька, буд. 1, поверх 6 код ЄДРПОУ 35625082) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 20 200,00 грн (двадцять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур