Рішення

від 21.10.2019 по справі 826/6702/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 жовтня 2019 року справа №826/6702/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Левченко М.С. та представників:

позивача: Стецини І.В.;

відповідача: Івахненка С.О.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд Компані" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Трансбуд Компані") доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі) про 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року №0000232201; 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 квітня 2014 року №00001462201 На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 жовтня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс" щодо поставки товарів та надання послуг були реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, складання яких передбачено законодавством, і додатковими доказами.

Постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року №К/800/51059/14 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2017 року адміністративну справу №826/6702/14 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року позовну заяву ТОВ "Трансбуд Компані" залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року адміністративну справу №826/6702/14 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу №826/6702/14 до судового розгляду по суті.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в акті перевірки.

В судовому засіданні 21 жовтня 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 14 січня 2014 року №0000232201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ "Трансбуд Компані" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 28 189 843,50 грн., у тому числі за основним платежем на 18 793 229,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 396 614,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 14 січня 2014 року №0000242201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ТОВ "Трансбуд Компані" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 29 599 334,93 грн., у тому числі за основним платежем на 19 732 889,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 866 444,98 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27 березня 2014 року №2827/10/16-15-10-06-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року №0000232201, а податкове повідомлення-рішення №0000242201 скасовано в частині застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 4 933 222,49 грн., в іншій частині залишено без змін.

З урахуванням вказаного рішення ДПІ у Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2014 року №00001462201 відповідно до якого, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ТОВ "Трансбуд Компані" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 24 666 112,44 грн., у тому числі за основним платежем на 19 732 889,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 933 222,49 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 26 грудня 2013 року №218/26-57-22-01-07/25267112 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Трансбуд Компані" (код за ЄДРПОУ 25267112) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зафіксовано наступні порушення:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 19 732 889,95 грн., у тому числі: за І квартал 2012 року в сумі 2 161 922,72 грн., за І півріччя 2012 року в сумі 231 271,83 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 6 006 956,49 грн., за ІV квартал 2012 року в сумі 11 332 738,91 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18 793 229,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2012 року - на 46 658,00 грн., за березень 2012 року - на 2 012 391,00 грн., за травень 2012 року - на 183 815,00 грн., за червень 2012 року - на 36 443,00 грн., за липень 2012 року - на 584 681,00 грн., за серпень 2012 року - на 750 744,00 грн., за вересень 2012 року - на 4 385 486,00 грн., за жовтень 2012 року - на 3 698 339,00 грн., за листопад 2012 року - на 257 400,00 грн., за грудень 2012 року - на 6 837 271,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним включенням до складу витрат та податкового кредиту сум придбаних товарів та послуг по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс" у зв`язку з відсутністю їх за місцезнаходженням, відсутністю у зазначених підприємств трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та те, що господарські відносини носять характер "фіктивності", створені без мети настання правових наслідків.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 01 березня 2017 року №К/800/51059/14 зазначив наступне: "…судом не було надано оцінки доводам ДПІ, які ставлять під сумнів реальність операцій із поставки позивачу товарів та послуг від вищевказаних постачальників. Так, поряд із доводами про відсутність ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар" за своїм місцезнаходженням, що унеможливило проведення зустрічних звірок цих постачальників; ознак фіктивності контрагентів цих постачальників по ланцюгу поставки, ДПІ вказувало про відсутність доказів транспортування від постачальників до позивача товарів, які як були окремим предметом договорів поставки (арматура, змазка для опалубки, шпаклівка, клей тощо), так і мали використовуватися при здійсненні підрядних робіт.

Наведеним доводам ДПІ суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на збільшення у податковому обліку сум витрат та податкового кредиту на підставі документів, які виписані від імені цих юридичних осіб".

На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Наявні у справі докази підтверджують, що між ТОВ "Трансбуд Компані" (замовник) та ТОВ "Ангели Техно" (підрядник) укладено договір підряду від 04 квітня 2012 року №4ОА-9, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати комплекс ремонтних робіт протипожежних заходів на об`єкті адміністративного будинку на Червонозоряному проспекті, 44 у м. Києві.

Згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт ТОВ "Ангели Техно" виконало ремонтні роботи протипожежних заходів.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ "Ангели Техно" виписало на адресу ТОВ "Трансбуд Компані" податкові накладні від 05 квітня 2012 року №4 та від 07 липня 2012 року №15 на загальну суму 328 602,24 грн., у тому числі податок на додану вартість 54 767,04 грн.

Згідно видаткової накладної та рахунку-фактури, ТОВ "Старт-Д" поставило позивачу товари (шпаклівку, клей, ґрунтовку) та виписало податкову накладну від 07 грудня 2012 року №110 на суму 57 201,68 грн., у тому числі податок на додану вартість 9 533,61 грн.

ТОВ "Магмастіл" поставило позивачу товари (електроди, електродотримачі, скло Тисс, заземляючий зажим, дріт з легованої сталі), а також виконало роботи (випробування балона), що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактури, актом здачі-прийняття робіт та виписало податкові накладні на загальну суму 38 713,14 грн., у тому числі податок на додану вартість 6 452,19 грн.

Згідно видаткових накладних та рахунків-фактур, ТОВ "Енергообладнання" поставило ТОВ "Трансбуд Компані" товари (вимикач, терморегулятор цифровий, манометр, пускач) та виписало податкові накладні на суму 3 709,08 грн., у тому числі податок на додану вартість 618,18 грн.

Видаткові накладні, наявні в матеріалах справи підтверджують, що ТОВ "АГАТ-1" поставило позивачу змазку для опалубки та виписало податкові накладні на загальну суму 37 560,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 6 260,00 грн.

ТОВ "Запоріжметал Холдінг" поставило позивачу арматуру, що підтверджується видатковою накладною, рахунком-фактурою та виписало податкову накладну від 03 квітня 2012 року на суму 122 759,93 грн., у тому числі податок на додану вартість 20 459,99 грн.

Згідно видаткової накладної та рахунку-фактури, ТОВ "Айтістар" поставило позивачу вольтметр, арматуру світосигнальну та виписало податкову накладну від 14 травня 2012 року №17 на суму 201,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 33,50 грн.

Між ТОВ "Трансбуд Компані" (замовник) та ТОВ "Альтіс" (підрядник) укладено договори субпідряду від 21 липня 2011 року №АПК-08-Т та від 01 лютого 2011 року №80/02-11, за умовами яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, з використанням власних матеріалів, а також за необхідністю з використанням матеріалів замовника, і передати виконані по даному договору роботи, згідно з вимогами цього договору.

Згідно договорів субпідряду від 04 травня 2012 року №1ПЛ-1, №23/ПЛ-1-2 та №1ПЛ/2, укладеного між ТОВ "Трансбуд Компані" (замовник) та ТОВ "Альтіс" (субпідрядник), замовник доручає, а субпідрядник зобов`язується на свій ризик, своїми та залученими силами і засобами (субпідряд) виконати роботи, передбачені даним договором, у свою чергу замовник зобов`язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва.

За умовами договорів поставки від 01 лютого 2011 року №АПК-03Т, від 01 жовтня 2012 року №А-ТБК1пр/ПП та від 01 листопада 2010 року №23 ЗОД-17 укладеного між ТОВ "Трансбуд Компані" (покупець) та ТОВ "Альтіс" (постачальник), останній зобов`язується передавати у зумовлені строки продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати його вартість.

07 грудня 2011 року між ТОВ "Трансбуд Компані" (замовник) та ТОВ "Альтіс" (підрядник) укладено договір підряду №ФМ-01/1-Т, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується відповідно до проектної документації та умов договору виконати комплекс будівельно-монтажних робіт та заходів, а замовник в свою чергу зобов`язується надати підряднику фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку договірну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти виконані будівельно-монтажні роботи.

Згідно видаткових накладних, датованих січнем-груднем 2012 року, ТОВ "Альтіс" поставило позивачу товари, у тому числі: стійка огорожі, гайки, розчин цементний, сітку штукатурну, цеглу керамічну, металопрофіль, профнастил, заглушки, дюбеля, металоконструкції тощо.

Актами приймання-передачі виконаних робіт підтверджується, що ТОВ "Альтіс" виконало будівельно-монтажні роботи на замовлення ТОВ "Трансбуд Компані", у тому числі: влаштування монолітного перекриття, установлення і розбирання зовнішніх інвентарних риштувань, улаштування дорожнього корита тощо.

ТОВ "Альтіс" виписало на адресу ТОВ "Трансбуд Компані" податкові накладні, датовані січнем-груднем 2012 року на загальну суму 112 170 624,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 18 695 104,00 грн.

Докази оплати за поставлені контрагентами товари та послуги в матеріалах справи відсутні.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних обставин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи копій видаткових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт та зазначає, що такі документи лише фіксують господарські операції, проте, не підтверджують їх реальність (товарність).

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем робіт/товарів з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, позивач зазначає, що товари та послуги придбані у ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс" позивачем використано безпосередньо в процесі здійснення своєї господарської діяльності, так як останній має досить значну кількість транспортних засобів та опалубки, як власних так і орендованих.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять, тобто не надано доказів на підтвердження використання саме придбаних у зазначених контрагентів товарів та послуг, які б підтверджували подальший рух придбаного товару, доказів оприбуткування його на складі та безпосереднього використання у господарській діяльності, зокрема щодо продажу третім особам або використання на об`єктах будівництва.

Суд також звертає увагу на відсутність доказів транспортування від постачальників до позивача товарів, які як були окремим предметом договорів поставки (арматура, змазка для опалубки, шпаклівка, клей тощо), так і мали використовуватися при здійсненні підрядних робіт.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі по тексту - Правила), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Пунктом 11.1 Правил встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Як встановлено пунктом 11.7 Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки про зобов`язання однієї із сторін щодо доставки товару. При цьому товарно-транспортні накладні повинні містити інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортним засобом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Аналогічний висновок викладено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 01 березня 2017 року №К/800/51059/14.

По взаємовідносинах із ТОВ "Альтіс" позивач також зазначив, що виконані роботи передано безпосереднім замовникам на виконання умов відповідних договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, що підтверджується копіями договорів, актів виконаних робіт та податкових накладних, які надано в матеріали справи.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в акті перевірки встановлено, що первинні документи, які б підтверджували взаємовідносини ТОВ "Трансбуд Компані" з ТОВ "Альтіс" до перевірки не надано.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Таким чином, обов`язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці, у свою чергу не надання таких документів прирівнюється до їх відсутності.

Суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували поважність причин ненадання позивачем до перевірки первинних документів по взаємовідносинах із ТОВ "Альтіс", а тому такі документи вважаються такими, що були відсутні у такого платника податків на час складення податкової звітності.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс" та пов`язаність придбаних товарів та послуг із господарською діяльністю підприємства.

Суд враховує, що доводи акта перевірки про те, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби, технологічне обладнання та інші виробничі потужності для здійснення фінансово-господарської діяльності та про ознаки фіктивності, не підтверджуються документально, однак, звертає увагу, що зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов`язаності придбаних товарів і послуг із господарською діяльністю.

Враховуючи наведене у сукупності, а також беручи до уваги обставини не підтвердження реальності спірних господарських операцій, суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для формування витрат за результатами оформлення таких операцій.

При цьому суд враховує, що наявність складених актів та податкових накладних за спірними операціями сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

В частині висновків акта перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З акта перевірки вбачається, що позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс".

Проте, наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище, при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів та послуг, отриманих від ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2014 року №0000232201 та від 04 квітня 2014 року №00001462201 нормативно та документально не підтверджуються, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Трансбуд Компані" не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансбуд Компані" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд Компані" (03146, м. Київ, вул. Качалова, 5-В; ідентифікаційний код 25267112);

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 9; ідентифікаційний код 39513550).

Дата складення повного рішення суду - 04 листопада 2019 року.

Суддя В.А. Кузьменко