Постанова

від 04.03.2020 по справі 826/6702/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6702/14 Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Мельничука В.П.

Федотова І.В.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 14 січня 2014 року №0000232201 та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від від 04 квітня 2014 року №00001462201.

Постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2017 року №К/800/51059/14 судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року позовну заяву ТОВ "Трансбуд Компані" залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що оскаржувані рішення відповідача є протиправними, оскільки, позивачем під час розгляду справи надано суду всі документи первинного обліку, які містять всі необхідні реквізити, а тому, підтверджують здійснення спірних господарських операцій.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 14 січня 2014 року №0000232201, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ "Трансбуд Компані" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 28 189 843,50 грн., у тому числі за основним платежем на 18 793 229,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 396 614,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 14 січня 2014 року №0000242201, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ТОВ "Трансбуд Компані" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 29 599 334,93 грн., у тому числі за основним платежем на 19 732 889,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 866 444,98 грн.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27 березня 2014 року №2827/10/16-15-10-06-15 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2014 року №0000232201, а податкове повідомлення-рішення №0000242201 скасовано в частині застосування штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 4 933 222,49 грн., в іншій частині залишено без змін.

З урахуванням вказаного рішення, ДПІ у Святошинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 квітня 2014 року №00001462201 відповідно до якого, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123, підрозділу 10 розділу ХХ Прикінцевих положень Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ТОВ "Трансбуд Компані" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 24 666 112,44 грн., у тому числі за основним платежем на 19 732 889,95 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 933 222,49 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 26 грудня 2013 року №218/26-57-22-01-07/25267112 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Трансбуд Компані" (код за ЄДРПОУ 25267112) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зафіксовано наступні порушення:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 19 732 889,95 грн., у тому числі: за І квартал 2012 року в сумі 2 161 922,72 грн., за І півріччя 2012 року в сумі 231 271,83 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 6 006 956,49 грн., за ІV квартал 2012 року в сумі 11 332 738,91 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18 793 229,00 грн., у тому числі по періодах: за січень 2012 року - на 46 658,00 грн., за березень 2012 року - на 2 012 391,00 грн., за травень 2012 року - на 183 815,00 грн., за червень 2012 року - на 36 443,00 грн., за липень 2012 року - на 584 681,00 грн., за серпень 2012 року - на 750 744,00 грн., за вересень 2012 року - на 4 385 486,00 грн., за жовтень 2012 року - на 3 698 339,00 грн., за листопад 2012 року - на 257 400,00 грн., за грудень 2012 року - на 6 837 271,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним включенням до складу витрат та податкового кредиту сум придбаних товарів та послуг по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс", у зв`язку з відсутністю їх за місцезнаходженням, відсутністю у зазначених підприємств трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності та те, що господарські відносини носять характер "фіктивності", створені без мети настання правових наслідків.

Так, направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 01 березня 2017 року №К/800/51059/14 зазначив наступне: "…судом не було надано оцінки доводам ДПІ, які ставлять під сумнів реальність операцій із поставки позивачу товарів та послуг від вищевказаних постачальників. Так, поряд із доводами про відсутність ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар" за своїм місцезнаходженням, що унеможливило проведення зустрічних звірок цих постачальників; ознак фіктивності контрагентів цих постачальників по ланцюгу поставки, ДПІ вказувало про відсутність доказів транспортування від постачальників до позивача товарів, які як були окремим предметом договорів поставки (арматура, змазка для опалубки, шпаклівка, клей тощо), так і мали використовуватися при здійсненні підрядних робіт. Наведеним доводам ДПІ суди попередніх інстанцій, у порушення вимог статті 86 КАС України, не дали належної оцінки, тоді, як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на збільшення у податковому обліку сум витрат та податкового кредиту на підставі документів, які виписані від імені цих юридичних осіб".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. На даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Первинний документ згідно з визначенням ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вказує, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Відповідно до п. 44.1, п.п. 44.3 - 44.5 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів, також, зазначає, що законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують реальність здійснення економічної господарської операції, здійснення договірних відносин за результатами яких відбулась зміна майнового стану платника податків та змінились показники податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити укладання договору між платником податку, у даному випадку позивачем, його виконання тобто отримання послуг для власної діяльності, здійснення оплати, що передбачає передачу коштів від замовника на рахунок виконавця.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Позивачем не підтверджені витрати, як засіб оплати за отримані від контрагентів товари та послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. позивач мав взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс".

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Трансбуд Компані" (замовник) та ТОВ "Ангели Техно" (підрядник) укладено договір підряду від 04 квітня 2012 року №4ОА-9, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором виконати комплекс ремонтних робіт протипожежних заходів на об`єкті адміністративного будинку на Червонозоряному проспекті, 44 у м. Києві.

Відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт ТОВ "Ангели Техно" виконало ремонтні роботи протипожежних заходів.

Згідно акту перевірки, ТОВ "Ангели Техно" виписало на адресу ТОВ "Трансбуд Компані" податкові накладні від 05 квітня 2012 року №4 та від 07 липня 2012 року №15 на загальну суму 328 602,24 грн., у тому числі, податок на додану вартість 54 767,04 грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що, згідно видаткової накладної та рахунку-фактури, ТОВ "Старт-Д" поставило позивачу товари (шпаклівку, клей, ґрунтовку) та виписало податкову накладну від 07 грудня 2012 року №110 на суму 57 201,68 грн., у тому числі податок на додану вартість 9 533,61 грн.

ТОВ "Магмастіл" поставило позивачу товари (електроди, електродотримачі, скло Тисс, заземляючий зажим, дріт з легованої сталі), а також виконало роботи (випробування балона), що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактури, актом здачі-прийняття робіт та виписало податкові накладні на загальну суму 38 713,14 грн., у тому числі податок на додану вартість 6 452,19 грн.

Згідно видаткових накладних та рахунків-фактур, ТОВ "Енергообладнання" поставило ТОВ "Трансбуд Компані" товари (вимикач, терморегулятор цифровий, манометр, пускач) та виписало податкові накладні на суму 3 709,08 грн., у тому числі, податок на додану вартість 618,18 грн.

Видаткові накладні, наявні в матеріалах справи підтверджують, що ТОВ "АГАТ-1" поставило позивачу змазку для опалубки та виписало податкові накладні на загальну суму 37 560,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 6 260,00 грн.

ТОВ "Запоріжметал Холдінг" поставило позивачу арматуру, що підтверджується видатковою накладною, рахунком-фактурою та виписало податкову накладну від 03 квітня 2012 року на суму 122 759,93 грн., у тому числі податок на додану вартість 20 459,99 грн.

Згідно видаткової накладної та рахунку-фактури, ТОВ "Айтістар" поставило позивачу вольтметр, арматуру світосигнальну та виписало податкову накладну від 14 травня 2012 року №17 на суму 201,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 33,50 грн.

Між ТОВ "Трансбуд Компані" (замовник) та ТОВ "Альтіс" (підрядник) укладено договори субпідряду від 21 липня 2011 року №АПК-08-Т та від 01 лютого 2011 року №80/02-11, за умовами яких замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, з використанням власних матеріалів, а також за необхідністю з використанням матеріалів замовника, і передати виконані по даному договору роботи, згідно з вимогами цього договору.

Згідно договорів субпідряду від 04 травня 2012 року №1ПЛ-1, №23/ПЛ-1-2 та №1ПЛ/2, укладеного між ТОВ "Трансбуд Компані" (замовник) та ТОВ "Альтіс" (субпідрядник), замовник доручає, а субпідрядник зобов`язується на свій ризик, своїми та залученими силами і засобами (субпідряд) виконати роботи, передбачені даним договором, у свою чергу замовник зобов`язується забезпечити своєчасне фінансування будівництва.

За умовами договорів поставки від 01 лютого 2011 року №АПК-03Т, від 01 жовтня 2012 року №А-ТБК1пр/ПП та від 01 листопада 2010 року №23 ЗОД-17 укладеного між ТОВ "Трансбуд Компані" (покупець) та ТОВ "Альтіс" (постачальник), останній зобов`язується передавати у зумовлені строки продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар і сплачувати його вартість.

07 грудня 2011 року між ТОВ "Трансбуд Компані" (замовник) та ТОВ "Альтіс" (підрядник) укладено договір підряду №ФМ-01/1-Т, за умовами якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується, відповідно до проектної документації та умов договору виконати комплекс будівельно-монтажних робіт та заходів, а замовник в свою чергу, зобов`язується надати підряднику фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку договірну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти виконані будівельно-монтажні роботи.

Згідно видаткових накладних, датованих січнем-груднем 2012 року, ТОВ "Альтіс" поставило позивачу товари, у тому числі: стійка огорожі, гайки, розчин цементний, сітку штукатурну, цеглу керамічну, металопрофіль, профнастил, заглушки, дюбеля, металоконструкції тощо.

Актами приймання-передачі виконаних робіт підтверджується, що ТОВ "Альтіс" виконало будівельно-монтажні роботи на замовлення ТОВ "Трансбуд Компані", у тому числі: влаштування монолітного перекриття, установлення і розбирання зовнішніх інвентарних риштувань, улаштування дорожнього корита тощо.

ТОВ "Альтіс" виписало на адресу ТОВ "Трансбуд Компані" податкові накладні, датовані січнем-груднем 2012 року на загальну суму 112 170 624,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 18 695 104,00 грн.

Разом з цим, докази оплати за поставлені контрагентами товари та послуги в матеріалах даної справи відсутні. Під час апеляційного розгляду даної справи апелянтом тмаких доказів, також, не надано.

В силу частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

В апеляційній скарзі ТОВ "Трансбуд-Компані" посилається на те, що товари та послуги придбані у ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс" позивачем використано безпосередньо в процесі здійснення своєї господарської діяльності.

Проте, під час апеляційного розгляду справи позивачем не надано доказів на підтвердження використання саме придбаних у зазначених контрагентів товарів та послуг, які б підтверджували подальший рух придбаного товару, доказів оприбуткування його на складі та безпосереднього використання у господарській діяльності, зокрема щодо продажу третім особам або використання на об`єктах будівництва, про що наголошено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Також, матеріали справи не містять доказів транспортування від постачальників до позивача товарів, які як були окремим предметом договорів поставки (арматура, змазка для опалубки, шпаклівка, клей тощо), так і мали використовуватися при здійсненні підрядних робіт.

Колегія суддів вважає помилковими посилання апелянта на те, що суд першої інстанції повинен був витребовувати докази здійснення перевезень (транспортування) у контрагентвів позивача, оскільки, саме позивач під час податкової перевірки та звернення до суду має надати такі докази на підтвердження доводів позовної заяви та апеляційної скарги.

Колегія судддів зазначає, що у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Згідно пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі по тексту - Правила), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Пунктом 11.1 Правил встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В силу пункту 11.7 Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

З наведеного слідує, що товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки про зобов`язання однієї із сторін щодо доставки товару. При цьому товарно-транспортні накладні повинні містити інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортним засобом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

По взаємовідносинах із ТОВ "Альтіс" позивач, також, зазначив, що виконані роботи передано безпосереднім замовникам на виконання умов відповідних договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, що підтверджується копіями договорів, актів виконаних робіт та податкових накладних, які надано в матеріали справи.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в акті перевірки встановлено, що первинні документи, які б підтверджували взаємовідносини ТОВ "Трансбуд Компані" з ТОВ "Альтіс" до перевірки не надано.

Згідно пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Отже, обов`язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці, у свою чергу не надання таких документів прирівнюється до їх відсутності.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс" та пов`язаність придбаних товарів та послуг із господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у ТОВ "Трансбуд-Компані" підстав для формування витрат за результатами оформлення таких операцій.

При цьому, колегія суддів зауважує, що наявність складених актів та податкових накладних за спірними операціями сама по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та, в даному випадку, самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки, рух коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Так, Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію, що сам факт наявності у платника податків первинних документів, виписаних від імені контрагентів, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, так як для податкового обліку значення має саме факт поставки, виконання робіт, надання послуг, тощо, тією особою, яка вказана в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження даних податкового обліку. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій. Якщо ж фактичного здійснення господарських операцій не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовано позивачем під час апеляційного розгляду справи.

Щодо доводів апелянта про правомірність формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, з аналізу зазначених норм слідує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс".

Проте, наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище, при розгляді питання правомірності формування витрат, колегією суддів не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів та послуг, отриманих від ТОВ "Ангели Техно", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "АГАТ-1", ТОВ "Енергообладнання", ТОВ "Магмастіл", ТОВ "Старт-Д", ТОВ "Айтістар", ТОВ "Альтіс", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

Доводи апеляційної скарги Товариства наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи судом першої інстанції.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 32014100080000014 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "Трансбуд-Компані", за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, не свідчить про автоматичну неправомірність вищевказаних податкових повідомлень - рішень у даній справі, оскільки, судом першої інстанції під час прийняття рішення надано оцінку всім доказам у сукупності, що містяться у матеріалах даної справи.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість, а тому, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2014 року №0000232201 та від 04 квітня 2014 року №00001462201 правомірно залишено без задоволення судом першої інстанції.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Трансбуд-Компані" та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Компані" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Мельничук В.П.

Федотов І.В.

Повний текст постанови виготовлено 10.03.2020 р.