Ухвала

від 05.11.2019 по справі 826/8631/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про перегляд

судового рішення за нововиявленими обставинами

05 листопада 2019 року м. Київ № 826/8631/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянув у порядку письмового провадження заяву ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2015 у справі №826/8631/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю БОМОНД групп

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання незаконним та скасування податкових повідомлень - рішень

прийняв до уваги таке:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2015 позов ТОВ БОМОНД групп задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2015 скасовано в частині відмови в задоволенні позову.

18.04.2017 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2015 по справі №826/8631/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2017 заяву призначено до судового розгляду на 28.09.2017 року.

У судовому засіданні 28.09.2017, суд на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. чинній до 15.12.2017) перейшов до розгляду заяви в порядку письмового провадження.

Суд не погоджується із доводами заявника щодо наявності підстав для задоволення заяви про перегляд, стосовно наявності вироку у кримінальному провадженні, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи .

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотність обставини означає те, що якби суд її міг врахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку не були і не могли бути відомі особи потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов.

Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Так, в своїй заяві заявник посилається на той факт, що ніби - то 12.04.2017 року йому стало відомо про існування вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 року у справі № 524/10551/14 та ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 26.10.2016 у справі №755/13204/16-к.

Суд відхиляє вказані доводи заявника, позаяк:

по - перше, кримінальне провадження № 32014000000000090, в межах якого виносився вирок Автозаводського районного суду міста Крименчука Полтавської області від 04.12.2014 по кримінальній справі № 524/10551/14-к (набрав законної сили), яким ОСОБА 6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України ( фіктивне підприємництво шляхом створення ТОВ Салкон-2012 ) закрите з підстав відсутності складу злочину, про що не міг не знати відповідач.

по - друге, преюдиціальні факти це факти, встановлені рішеннями суду, що набули законної сили, і не підлягають повторному доказуванню. Водночас суд наголошує, що преюдиціальність має свої суб`єктивні й об`єктивні межі, які мають бути у сукупності. Суб`єктивні межі мають місце, коли в обох справах беруть участь одні й ті самі особи або їх представники. Якщо судове рішення зачіпає інтереси осіб, які не були залучені судом до справи, то преюдиціальність на таких осіб не може поширюватися (об`єктивні межі).

Таким чином, предмет доказування складається з обставин, які мають значення для судової справи і які необхідно доказувати для її вирішення. Встановлення таких обставин, у свою чергу, досягається за рахунок доказів, якими згідно з процесуальним законодавством є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог статей 11, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не є нововиявленими обставинами.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Також, суд зазначає, що наведені обставини були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Відтак, суд приходить до висновку, що заявник не навів жодної істотної обставини, на підставі якої постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2015 по справі №826/8631/15 мала б переглядатися, а обставини, наведені ним у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні КАС України.

Також суд зазначає, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.

Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata…, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі "Правєдная проти Росії", №. 69529/01; у справі "Рябих проти Росії", № 52854/99, п.52; у справі "Брумареску проти Румунії", № 28342/95, п. 61).

Тому, суд додатково зазначає, що в контексті п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення можуть слугувати лише ті фактичні обставини, які мали істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі усім особам, які брали участь у справі та суду. Ініціювання перегляду судового рішення лише з метою нового слухання і вирішення справи суперечить принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права.

Згідно п. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене суд зазначає, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2015 у суду відсутні, а заява задоволенню не підлягає.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-243, 248, 256, 368, 369 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд за нововиявленими обставинами Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2015 року №826/8631/15 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому п.5 ч. 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій