Постанова

від 30.10.2019 по справі 580/1399/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1399/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

при секретарі - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабриканть" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабриканть" до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2019 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови управління Держпраці у Черкаській області № ЧК 227/15/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-132 від 26 березня 2019 року.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що перевірка була проведена за наявності на те правових підстав, адже до Управління Держпраці у Черкаській області надійшла інформація на телефон гарячої лінії про неоформлених трудових відносин ТОВ "Фабриканть" з працівниками. Крім того, суд підкреслив, що фактичний допуск особи до роботи без оформлення трудового договору має наслідком притягнення юридичної особи до відповідальності згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, адже зміст укладених з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . договорів свідчить про існування між сторонами трудових, а не цивільно-правових відносин.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому зазначає про відсутність у відповідача правових підстав для проведення інспекційного відвідування. Наголошує, що суд не врахував, що укладені позивачем з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . договори мають ознаки цивільно-правових, адже в останніх зазначено конкретний вид роботи перелік завдань, які мають бути виконані. Наголошує, що суд безпідставно взяв до уваги надані контролюючому органу пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки згадані пояснення значно відрізняються від тих, які були додані до позовної заяви. Стверджує, що укладення даних договорів не зумовило завдання будь-якій особі шкоди, адже всі необхідні відрахування були проведені.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування своєї позиції вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про проведення перевірки за наявності на те правових підстав. Стверджує, що позивачем фактично допущено до роботи особу без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади про прийняття працівників на роботу. Зазначає, що ТОВ Фабриканть помилково відносить укладені договори до цивільно-правових, адже предметом таких договорів є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (надання послуг), їх кінцевий результат, що має кількісну й якісну визначеність, а самі договори та складені на їх виконання акти не містять відомості щодо характеру виконаних робіт, тощо... Стверджує, що надання послуг згідно графіку також додатково підтверджує трудовий характер правовідносин. Зазначає про безпідставність посилання апелянта на презумпцію правомірності цивільно-правових договорів, адже вона не може слугувати безумовним доказом існування між позивачем та працівниками саме цивільно-правових відносин.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Фабриканть зареєстроване 04 грудня 2014 року, за основним видом діяльності "Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування ".

При цьому, 01 березня 2019 року на телефон гарячої лінії Управління Держпраці у Черкаській обласні звернувся ОСОБА_5 , який повідомив про те, що на підприємстві ТОВ Фабриканть та ФОП ОСОБА_6 використовується наймана праця без належного оформлення трудових відносин.

Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 01 березня 2019 року № 334-н "Про проведення інспекційного відвідування" головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Яворському В.А. та Мирошниченку М . П . у період з 05 березня 2019 року по 06 березня 2019 року доручено провести інспекційне відвідування з питань оформлення трудових відносин у ТОВ Фабриканть та оформлено направлення від 01 березня 2019 року № 326.

На підставі вказаного наказу 05 березня 2019 року здійснено інспекційне відвідування посадовими особами Управління Держпраці у Черкаській області ТОВ Фабриканть за фактичною адресою здійснення господарської діяльності: вул. Гайдамацька, 5А, м. Умань, Черкаська область, 20300.

За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 05 березня 2019 року № ЧК-227/15/АВ, яким встановлено порушення ТОВ Фабриканть вимог ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, що виявились у допущенні адміністрацією ТОВ Фабриканть ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу, шляхом укладання цивільно-правових угод, які мають ознаки трудових договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2019 року заступником начальника управління Держпраці у Черкаській області Жарковою М.В. , внаслідок вчиненого ТОВ Фабриканть порушення, винесено постанову про накладення штрафу № ЧК 227/15/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-132, якою на позивача накладено штраф в розмірі 375570грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що інспекційне відвідування позивача проведено відповідачем за наявності на те правових підстав у відповідності до вимог чинного законодавства, а встановлені у ході перевірки порушення ТОВ Фабриканть порядку прийняття працівників на роботу підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та висновками перевірки.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п. 1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96)).

Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці, затвердженого наказом Держпраці від 03 серпня 2018 року № 84, Управління Держпраці у Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується.

На виконання вимог ст. 259 КЗпП України постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

При цьому судовою колегією враховується, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року № 295 визнано нечинною.

Відповідно до ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Згідно ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, постанова Уряду України від 29 квітня 2017 року № 295 втратила чинність 14 травня 2019 року з моменту набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року. Отже, приписи Порядку №295 застосовуються судом до спірних правовідносин, оскільки він був чинний на момент проведення інспекційного відвідування позивача.

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, інспекційне відвідування ТОВ Фабриканть відбулося на підставі наказу Управління Держпраці у Черкаській області від 01.03.2019 № 334-н, у зв`язку з отриманням повідомленя за вх. № БП-191/14-01 від 01 березня 2019 року на телефон гарячої лінії щодо неоформлення трудових відносин роботодавця з працівниками.

Викладене, на переконання судової колегії, свідчить про помилковість доводів апелянта про відсутність у контролюючого органу правових підстав для проведення інспекційного відвідування.

Згідно п. п. 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Вирішуючи питання про обґрунтованість притягнення ТОВ Фабриканть до відповідальності, з правомірністю якого погодився суд першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Аналіз змісту наявних у матеріалах справи укладених між ТОВ Фабриканть та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 договорів від 01 березня 2019 року № 6, № 11 та № 4 з додатками до низ дають підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, адже, по-перше, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу, змісту та очікуваного кінцевого результату, по-друге, не включають у себе відомості щодо об`єкта надання послуг, його розташування, по-третє, не визначають порядок надання таких послуг.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за поясненням ОСОБА_2 , вона проходить стажування у ТОВ Фабриканть з 01 березня 2019 року, за поясненням ОСОБА_3 , вона працює офіціантом у ТОВ Фабриканть з 01 березня 2019 року.

Доводи апелянта про те, що зазначені пояснення не мають прийматися до уваги, оскільки вони значно відрізняються від доданих позовної заяви, колегією суддів оцінюється критично, оскільки при прийнятті оскаржуваної постанови контролюючим органом були наявні лише первинні пояснення, крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, за яких наявні в Управління Держпраці у Черкаській області пояснення надані внаслідок некоректно поставлених інспекторами запитань.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про те, що правовідносини між К ТОВ Фабриканть та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мали характер трудових, а не цивільно-правових, у зв`язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Отже, допуску працівника на роботу обов`язково повинно передувати укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З урахуванням встановлених вище порушень ТОВ Фабриканть вимог трудового законодавства судова колегія вважає обґрунтованою постанову про накладення на останнє Управліням Держпраці у Черкаській області штрафу, що вірно підкреслив і суд першої інстанції, висновки якого доводами апеляційної скарги спростовані не були.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабриканть" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов

Повний текст постанови складено 04 листопада 2019 року.