Постанова

від 05.11.2019 по справі 120/858/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/858/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.

Суддя-доповідач: Франовська К.С.

05 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012831406 від 12.12.2018, сформоване на підставі акту перевірки № 5727/1406/39487594 від 16.11.2018, яким підприємству за жовтень 2017 року зменшено суму податкових зобов`язань в розмірі 1 217 924 грн. та зменшено податковий кредит в розмірі 2 640 000 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне ППР прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на формування податкового кредиту підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (нікчемності, фіктивності) господарських операцій позивача з контрагентом ПП "Нові Долиняни" у зв`язку з неможливістю здійснювати господарську діяльність та фіктивністю їх діяльності, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. Наголошує, що реальність, правомірність і відповідність господарських операцій чинному законодавству підтверджується всіма необхідними та достатніми первинними документами.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у позові ТОВ "Тор Бекс" відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс" подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на те що, перевіркою зроблені необґрунтовані висновки про не підтвердження реальності господарських операцій з ПП "Нові Долиняни". Зазначає, що суд, оцінюючи правомірність правочину, не вказав на норму закону, за якою відсутність технічного паспорту чи сертифікату якості є підставою для визнання правочину недійсним, а також в матеріалах справи відсутнє рішення, яке набуло законної сили, яким відповідні договори визнані недійсними.

Щодо реальності зберігання зерна на складах, скаржник звертає увагу на те, що позивачем укладено договори відповідального зберігання всього товару, про що у справі є належні докази. Наголошує, що між позивачем та СТОВ Мрія , ПП Американські технології , TOB Агродім-Iвa , TOB Турбів Агро , TOB Арчі :

не існувало цивільних правовідносин щодо зберігання сільгоспродукції, а отже, не підлягало дослідженню в межах спору ;

вказані юридичні особи не брали участь у справі, а отже, не подавали заяв по суті спору в порядку ст.159 КАСУ;

в матеріалах справи відсутні рішення, які набрали законної сили, у яких би досліджувалось питання зберігання сої, соняшника, пшениці на складах, правовідносини оренди відповідних складів та дійсність правочинів;

відповідачем не здійснювалась належна перевірка первинних бухгалтерських документів зазначених контрагентів.

Також, у справі відсутні докази щодо притягнення до відповідальності за ЗУ "Про зерно та ринок зерна" винних у порушенні цього закону.

Стосовно висновку суду про інформацію сільських рад щодо неможливості ПП "Нові Долиняни" здійснювати вирощування сільськогосподарської продукції скаржник зазначає, що ці висновки суд зробив в порушення приписів процесуального закону, оскільки ПП "Нові Долиняни" до участі у справі не залучалось. Крім того, законодавство не зобов`язує підприємство перевіряти наявність виробничих та трудових ресурсів інших суб`єктів господарювання.

Безпідставним вважає позивач висновки суду про діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі з метою формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру, оскільки такому висновку має передувати доведеність такої діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Вінницькій області на підставі направлень від 31.10.2018 №2742, 2741, згідно із п. 75.1 ст. 75, на підставі п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755 (із змінами га доповненнями) та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 24.09.2018 №5945, проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП Нові Долиняни (код ЄДРПОУ - 30907567) за жовтень 2017 року.

Результати перевірки оформлено актом від 16.11.2018 №5727/1406/39487594 про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Нові Долиняни" (код ЄДРПОУ - 30907567) за жовтень 2017 року.

Відповідно до висновків, викладених в зазначеному акті, в ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (зі змінами), в результаті чого завищено податкові зобов`язання за жовтень 2017 року на суму 1217924 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність (зі змінами), в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2017 року на суму 2640000 грн.

Фактичною підставою для висновків про порушення норм законодавства стало те, що договори, укладені між TOB "Тор Бекс" та ПП Нові Долиняни не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет, внаслідок чого, контролюючий орган дійшов висновку, про неможливість підтвердження факту здійснення господарських операцій та відсутність підстав для включення TOB "Тор Бекс" до складу податкового кредиту вартості придбання товарів від зазначеного контрагента.

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятому 12.12.2018 податковому повідомленні-рішенні №0012831406, яким позивачу зменшено суму податкового зобов`язання на 1217924 грн. та зменшено суму податкового кредиту на 2640000 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №0012831406 від 12.12.2018 протиправним, ТОВ "Тор Бекс" звернулось з даним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та надання послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов`язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об`єкту оподаткування податком на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 198, 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6. ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право, зокрема, на формування податкового кредиту.

Таким чином, право платника на формування податкового кредиту залежить від дотримання ним наступних вимог, а саме - реальне придбання товарів, робіт (послуг) з господарською метою та наявність податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України. При цьому наведені вимоги законодавства передбачають не лише наявність усіх обов`язкових реквізитів, але й достовірність відомостей, що містяться у них.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлено, що основним видом діяльності позивача, ТОВ "Тор Бекс" є оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин (46.21).

Контрагент позивача, ПП "Нові Долиняни" має основний вид діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини позивача з ПП "Нові Долиняни" ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорі купівлі-продажу №1 від 02.10.2017 року, за умовами якого ТОВ "Тор Бекс" придбало у ПП "Нові Долиняни" зернові та олійні культури, а саме :

-пшеницю, 500 тонн на суму 2 250 000,00 грн.

-сою, 1000 тонн на суму 10 500 000,00 грн.

-соняшник 300 тонн на суму 3 090 000,00 грн.

Придбані зернові та олійні культури протягом двох місяців, з 02.10.2017 по 30.11.2017 знаходились на відповідальному зберіганні у ПП "Нові Долиняни" на підставі Договору відповідального зберігання №2 від 02.10.2017.

В подальшому придбана продукція реалізована ПП "Зернотік Плюс", ТОВ "Транспортні потоки", ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство".

Реалізація здійснювалась згідно доручень та заявок-доручень транспортом покупця у жовтні-листопаді, одночасно продукція знімалась з відповідального зберігання.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав підтверджуючі документи :

1. на підтвердження придбання продукції у ПП "Нові Долиняни ":

- Договір купівлі-продажу №1 від 02.10.2017 року з ПП Нові Долиняни (код ЄДРПОУ 30907567);

- прихідні накладні № РН-25/10 від06.10.17р., № РН-26/10 від 06.10.17р., №РН -56/10 від 08.10.17р., № РН-57/10 від 08.10.17р., № РН-58/10 від 08.10.17р., № РН-59/10 від 08.10.17р., № РН-60/10 від 08.10.17р., № РН-61/10 від 08.10.17р., № РН-67/10 від 09.10.17р., № РН-68/10 від 09.10.17р., № РН-69/10 від 09.10.17р., № РН-70/10 від 09.10.17р., № РН-90/10 від 10.10.17р., № РН-91/10 від 10.10.17р., № РН-92/10 від 10.10.17р., № РН-93/10 від 10.10.17р., № РН-183/10 від 12.10.17р., № РН-184/10 від 12.10.17р., № РН-505/10 від 13.10.17р., № РН-506/10 від 13.10.17р., № РН-507/10 від 13.10.17р., № РН-508/10 від 13.10.17р., № РН-509/10 від 13.10.17р., № РН-394/10 від 17.10.17р., № РН-395/10 від 17.10.17р., № РН-396/10 від 17.10.17р., № РН-397/10 від 17.10.17р., № РН-398/10 від 17.10.17р., № РН-761/10-2 від 18.10.17р., № РН-761/10-4 від 18.10.17р., № РН-761/10-2 від 18.10.17р., № РН-762/10 від 18.10.17р., № РН-763/10-1 від 18.10.17р., № РН-763/10-3 від 18.10.17р., № РН-763/10-5 від 18.10.17р. (соя); № РН-115/10 від 11.10.17р., № РН-116/10 від 11.10.17р., № РН-117/10 від 11.10.17р., № РН-118/10 від 11.10.17р., № РН-119/10 від 11.10.17р., № РН-120/10 від 11.10.17р., № РН-121/10 від 11.10.17р., № РН-180/10 від 12.10.17р., № РН-181/10 від 12.10.17р., № РН-182/10-4 від 12.10.17р., № РН-182/10-5 від 12.10.17р. (соняшник); № РН-764/10 від 18.10.17р., № РН-765/10 від 18.10.17р., № РН-766/10 від 18.10.17р., № РН-798/10 від 19.10.17р., № РН-799/10 від 19.10.17р., № РН-800/10 від 19.10.17р., № РН-801/10 від 19.10.17р. (пшениця);

- договір відповідального зберігання № 2 від 02.10.2017 року;

- акти виконаних робіт по відповідальному зберіганню: №11/01 від 30.11.17р., №11/02 від 30.11.17р., №10/03 від 30.11.17р., №11/04 від 30.11.17р., №11/05 від 30.11.17р.;

- платіжне доручення по оплаті відповідального зберігання №16 від 18.12.17р.

- акти постановки на відповідальне збереження №б/н до договору №2 від 06.10.17р., №б/н до договору №2 від 09.10.17р., №б/н до договору №2 від 10.10.17р., №б/н до договору №2 від 18.10.17р., №б/н до договору №2 від 24.10.17р., №б/н до договору №2 від 17.10.17р., №б/н до договору №2 від 18.10.17р., №б/н до договору №2 від 08.10.17р., №б/н до договору №2 від 12.10.17р., №б/н до договору №2 від 13.10.17р., №б/н до договору №2 від 18.10.17р., №б/н до договору №2 від 08.10.17р., №б/н до договору №2 від 06.10.17р., №б/н до договору №2 від 10.10.17р., №б/н до договору №2 від 13.10.17р., №б/н до договору №2 від 17.10.17р., №б/н до договору №2 від 23.10.17р., №б/н до договору №2 від 11.10.17р., №б/н до договору №2 від 12.10.17р., №б/н до договору №2 від 18.10.17р., №б/н до договору №2 від 08.10.17р., №б/н до договору №2 від 11.10.17р., №б/н до договору №2 від 12.10.17р., №б/н до договору №2 від 13.10.17р., №б/н до договору №2 від 17.10.17р., №б/н до договору №2 від 18.10.17р.

2. на підтвердження реалізації продукції :

- Договір продажу №2707 від 18.10.2017 року з ТОВ Транспортні потоки (код ЄДРПОУ 35810614), Договір купівлі-продажу №219 від 23.10.2017 року з ПП Зернотік Плюс (код ЄДРПОУ 37836765) та Договір продажу №1/11-с від 01.11.2017 року з ТЗОВ Буське сорто - насінницьке підприємство (код ЄДРПОУ 22342296);

- видаткові накладні + товарно-транспортні накладні №РН-0000005+1/5 від 19.10.17р., №РН-0000006+2/5 від 20.10.17р., №РН-0000007+3/5 від 21.10.17р., №РН-0000008+4/5 від 23.10.17р., №РН-0000009+5/5 від 23.10.17р., №РН-0000010+6/5 від 24.10.17р., №РН-0000011+7/5 від 25.10.17р., №РН-0000016+1/4, 2/4, 3/4, 4/4 від 27.10.17р. (соняшник); №РН-0000012+1/1, 2/1 від 24.10.17р., №РН-0000013+3/1, 4/1, 5/1, 6/1 від 25.10.17р., №РН-0000014+7/1, 8/1, 9/1 від 26.10.17р., №РН-0000015+11/1 від 26.10.17р., №РН-0000017+12/1, 13/1, 14/1, 15/1, 16/1 від 27.10.17р., №РН-0000018+17/1 від 30.10.17р. (пшениця); №РН-0000019+1/3 від 30.10.17р., №РН-0000020+4/3 від 30.10.17р., №РН-0000021+3/3 від 30.10.17р., №РН-0000022+2/3 від 30.10.17р., №РН-0000023+5/3 від 30.10.17р., №РН-0000024+6/3 від 30.10.17р., №РН-0000029+2/2 від 01.11.17р., №РН-0000028+1/1 від 01.11.17р., №РН-0000027+1/2 від 01.11.17р., №РН-0000032+4/2 від 03.11.17р., №РН-0000031+3/2 від 03.11.17р., №РН-0000030+2/1 від 03.11.17р., №РН-0000035+4/1 від 06.11.17р., №РН-0000034+1/5 від 06.11.17р., №РН-0000033+3/1 від 06.11.17р., №РН-0000036+5/2 від 07.11.17р., №РН-0000037+6/2 від 07.11.17р., №РН-0000038+2/5 від 07.11.17р., №РН-0000041+4/5 від 09.11.17р., №РН-0000040+1/4 від 09.11.17р., №РН-0000039+3/5 від 09.11.17р., №РН-0000044+6/1 від 11.11.17р., №РН-0000043+5/1 від 11.11.17р., №РН-0000042+7/2 від 11.11.17р., №РН-0000047+8/1 від 13.11.17р., №РН-0000046+8/2 від 13.11.17р., №РН-0000045+7/1 від 13.11.17р., №РН-0000050+9/1 від 14.11.17р., №РН-0000049+9/2 від 14.11.17р., №РН-0000048+5/5 від 14.11.17р., №РН-0000053+2/4 від 16.11.17р., №РН-0000052+10/1 від 16.11.17р., №РН-0000051+10/2 від 16.11.17р., №РН-0000056+7/5 від 18.11.17р., №РН-0000055+11/2 від 18.11.17р., №РН-0000054+6/5 від 18.11.17р., №РН-0000059+8/5 від 20.11.17р., №РН-0000058+11/1 від 20.11.17р., №РН-0000057+12/2 від 20.11.17р. (соя).

- акти зняття з відповідального зберігання №б/н до договору №2 від 19.10.2017р., №б/н до договору №2 від 20.10.2017р., №б/н до договору №2 від 21.10.2017р., №б/н до договору №2 від 23.10.2017р., №б/н до договору №2 від 24.10.2017р., №б/н до договору №2 від 25.10.2017р., №б/н до договору №2 від 27.10.2017р., №б/н до договору №2 від 06.10.2017р. (соняшник; №б/н до договору №2 від 24.10.2017р., №б/н до договору №2 від 25.10.2017р., №б/н до договору №2 від 26.10.2017р., №б/н до договору №2 від 27.10.2017р., №б/н до договору №2 від 30.10.2017р. (пшениця); №б/н до договору №2 від 30.10.2017р., №б/н до договору №2 від 31.10.2017р., №б/н до договору №2 від 01.11.2017р., №б/н до договору №2 від 03.11.2017р., №б/н до договору №2 від 06.11.2017р., №б/н до договору №2 від 11.11.2017р., №б/н до договору №2 від 13.11.2017р., №б/н до договору №2 від 14.11.2017р., №б/н до договору №2 від 16.11.2017р., №б/н до договору №2 від 20.11.2017р. (соя).

Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом апеляційної інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв`язку із зазначеним основним видом діяльності позивача. Такі розцінюються апеляційним судом, як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Слід зазначити, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено обставин недостатності доданих до матеріалів справи документів чи їх дефектності, а також податковим органом не заперечувалося та не спростовано фактичне виконання господарських операцій позивача із контрагентами, участь контрагентів позивача у здійсненні таких операцій, наявності у них спеціальної податкової правосуб`єктності (реєстрації платниками ПДВ), факту реєстрації податкових накладних в ЄРПН тощо.

Відповідачем не надано доказів недійсності первинних документів, на підставі яких позивачем відображено в бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ПП "Нові Долиняни". Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємовідносинах ТОВ "Тор Бекс" з контрагентом, а також в акті перевірки відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій.

Також, з урахуванням сутності операцій відповідачем не доведено недостатності кількості у контрагентів трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи, ніж сторона за правочином.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді.

Колегія суддів не бере до уваги доводи контролюючого органу про те, що у користуванні ПП "Нові Долиняни" немає земельних ділянок, договори оренди земельних ділянок ним не укладались, а таким чином контрагент не міг виростити зернові культури на цих ділянках та продати його позивачеві. Доказів наявності таких обставин відповідач суду не надав. Крім того, відсутність реєстрації договорів оренди землі не позбавляє таку землю статусу об`єкта оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком. Відсутність державної реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку та застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ діяльності у сфері сільського господарства. У податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування ПДВ, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог податкового законодавства.

Щодо посилання відповідача на відсутність сертифікатів відповідності зерна, які є невід`ємною частиною поставок, що, на думку відповідача, ставить під сумнів фактичне існування такого товару, колегія суддів зазначає , що з набуттям чинності Закону України від 9 квітня 2014 року № 1193-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру до Закону України Про зерно та ринок зерна було внесено зміни, зокрема в частині скасування необхідності отримання сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки та сертифікатів щодо відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Щодо відсутності необхідних документів складського обліку, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

За змістом норм ст. 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні від 04.07.2002 №37-ІV, складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа; реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів, а зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Згідно зі статтею 24 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерно підлягає зберіганню у зернових складах.

Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Основним нормативом, що встановлював уніфіковані операції з зерном на елеваторах стосовно кількісного та якісного обліку, включаючи порядок вирішення спірних питань між поклажодавцем та елеватором за наявності розбіжностей при визначенні якості зерна, була Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах , затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 року № 661 (далі - Інструкція № 661). Саме положення розділу ІV даного нормативного документу регулювали підстави для розгляду спірних питань у випаду, коли зерно надійшло із супровідними документами, тобто від іншого зберігача та без них, тобто с поля, або складу без сертифікованої лабораторії; порядок повідомлення сторін, проведення відбору проб та арбітражного визначення якості зерна; зміст акту спільного визначення якості.

З прийняттям Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади" від 10 березня 2017 р. № 166-р, Інструкція № 661 втратила свою чинність.

Разом з тим, судовим розглядом встановлено, що в межах спірних правовідносин контролюючим органом під сумнів ставляться саме операції щодо купівлі-продажу зернопродуктів, а не факт їх зберігання, що свідчить про те, що приписи Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні щодо складення відповідних товаророзпорядчих документів не поширюються на господарські взаємовідносини між підприємством позивача та ПП "Нові Долиняни".

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Також, у разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

З даного приводу апеляційний суд зазначає, що платник податків не може нести відповідальності за дії контрагента при відсутності його вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості, як елемента верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (стаття 61 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності полягає в тому, що якщо контрагент платника податків не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету чи неналежним чином веде податковий чи бухгалтерський облік, то це не може бути підставою для настання негативних наслідків для самого платника податків. Згідно з вимогами чинного законодавства, на суб`єктів підприємницької діяльності не покладено обов`язок контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, тощо. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов`язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов`язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Також, наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем податкового органу або відомості, одержані від інших підрозділів податкової служби чи інших органів державної влади, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності позивач не міг продати товар контрагентам.

Висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах позивача, та не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Крім того, як слідує з висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2018 у справі №804/939/16 податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер, та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі №804/3420/16 вказує, що посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентами по ланцюгу постачання не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки їх зобов`язання не спричиняють податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами. З приводу припущень відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних кадрів та основних фондів, а також можливість виконувати ними діяльності, яка не передбачена статутом, суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов`язок доказування, не підтверджені документально.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) цей Суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента.

Також, у п.38 рішення від 09 січня 2007 року по справі Iнтерсплав проти України (заява №803/02) ЄСПЛ нагадав, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Цей Суд, однак, не прийняв зауваження Уряду України щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП "Нові Долиняни" за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів наявності вироку щодо посадових осіб ПП "Нові Долиняни", який би вказував на нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.

Суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відтак, відповідачем не доведено, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач. Фіскальний орган не заперечує факту придбання товару, проте заперечує, що товар був придбаний у контрагента - ПП "Нові Долиняни".

З даного приводу суд зазначає, що реальність вчинюваної господарської операції - це встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Висновки Акту перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача, а відповідно до його змісту оплата за договорами підтверджена, що доводиться і платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов`язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об`єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Крім того, відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірним правочином, вчинений правочин об`єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

Так, колегія суддів вказує, що на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (стаття 234 Цивільного кодексу України). Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи зазначене, відповідачем не спростовано та не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом ПП "Нові Долиняни", належних доказів, які б свідчили про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв`язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Судом першої інстанції під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов`язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов`язань за спірним правочином, вчинений правочин об`єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову з підстав, викладених судом апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання позову в сумі 19210,00 грн. та судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 28815,00 грн. мають бути присуджені на його користь.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс" задовольнити .

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року скасувати .

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс" задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012831406 , прийняте 12 грудня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Вінницькій області .

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс", Вінницька область, м.Козятин, вул.Склярова, 18 ( код ЄДРПОУ : 39487594) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень,- Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 (код ЄДРПОУ :39402165) на відшкодування витрат по сплаті судового збору 48025( сорок вісім тисяч двадцять п`ять ) грн.00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 листопада 2019 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.