Постанова

від 17.06.2020 по справі 120/858/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2020 року

Київ

справа №120/858/19-а

адміністративне провадження №К/9901/34125/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступник Головного управління ДФС у Вінницькій області )

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року (головуюча суддя: Франовська К.С., судді: Кузьменко Л.В., Совгира Д. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс"

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тор Бекс" (надалі також - ТОВ "Тор Бекс", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (надалі також - відповідач, правонаступник - Головне управління ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2018 року №0012831406.

В обґрунтування позову зазначило, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки право позивача на формування податкового кредиту підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (нікчемності, фіктивності) господарських операцій позивача з контрагентом ПП "Нові Долиняни" у зв`язку з неможливістю здійснювати господарську діяльність є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у позові ТОВ "Тор Бекс" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства є обґрунтованими, оскільки укладений між TOB "Тор Бекс" та ПП "Нові Долиняни" договір не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Тор Бекс" задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року скасовано. Прийнято постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2018 року № 0012831406.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентом-постачальником.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначав про те, що вона є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У зв`язку із неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач зазначив, що судом не враховано неможливість здійснення ТОВ "Тор Бекс" документально оформленої господарської операції з придбання сої, пшениці та соняшника, а саме:

- нереальність первинної поставки (продажу) доводить нереальність первинного та послідуючого одержання (придбання) саме цього ідентифікованого товару (сої, пшениці та соняшника) кожним суб`єктом господарювання та засвідчує недійсність (неможливість) формування у кожного з них відповідного активу. Зазначене, а також відсутність підтвердження факту реального одержання (придбання) ПП "Нові Долиняни" товару такого ж найменування і відповідної кількості від інших (не задіяних у ланцюгу) постачальників або формування відповідного активу внаслідок власного задекларованого виробництва у досліджуваному та попередніх звітних періодах, засвідчує про нереальність (неможливість) здійснення кожним таким суб`єктом господарювання послідуючої поставки (продажу) саме цього товару по всьому ланцюгу його документально оформленого нереального руху, включно до ТОВ "Тор Бекс";

- нереальність супровідної (допоміжної) діяльності (не оформленої документально) щодо поставки (продажу) товару, зокрема, внаслідок відсутності даних, що підтверджували б: придбання послуг з транспортування; технічну (ресурсну) і технологічну можливість здійснення перевезення (навантаження, розвантаження);

- ненадання до перевірки документів, що підтверджують відповідність товарів діючим державним стандартам (ДТСУ 4964:2008), як це передбачено договором.

2.2. Доводи позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та вказує, що до матеріалів справи відповідачем не додано:

• вироків, які набрали законної сили, де б встановлювались обставини, які стосуються предмету спору;

• рішень, прийнятих в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, які набули законної сили, де б встановлювались обставини, які стосуються предмету спору.

3.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача складено акт від 16 листопада 2018 року №5727/1406/39487594, згідно з яким про позивачем порушено вимоги:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (зі змінами), в результаті чого завищено податкові зобов`язання за жовтень 2017 року на суму 1 217 924 грн.

- пункту 44.1 статті44, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (зі змінами), в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2017 року на суму 2640000 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються зокрема на тому, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за результатами операцій із ПП "Нові Долиняни", оскільки такі операції фактично не здійснювались.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 грудня 2018 року №0012831406, яким позивачу зменшено суму податкового зобов`язання на 1 217 924 грн. та зменшено суму податкового кредиту на 2 640 000 грн.

Згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, основним видом діяльності позивача є оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин (46.21), а основним видом діяльності контрагента позивача ПП "Нові Долиняни" - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Між позивачем та ПП "Нові Долиняни" укладено договір купівлі-продажу зернових та олійних культури, а саме : - пшениці, 500 тон на суму 2 250 000,00 грн.; - сої, 1000 тон на суму 10 500 000,00 грн., - соняшнику, 300 тон на суму 3 090 000,00 грн.

Придбані зернові та олійні культури протягом двох місяців з 2 жовтня 2017 року по 30 листопада 2017 року знаходились на відповідальному зберіганні у ПП "Нові Долиняни" на підставі договору відповідального зберігання №2 від 2 жовтня 2017 року.

В подальшому придбана продукція позивачем реалізована ПП "Зернотік Плюс", ТОВ "Транспортні потоки", ТОВ "Буськесорто-насінницьке підприємство".

Реалізація здійснювалась згідно доручень та заявок-доручень транспортом покупців у жовтні-листопаді, одночасно продукція знімалась з відповідального зберігання.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано докази: податкові накладні, прихідні накладні, договори, акти виконаних робіт по відповідальному зберіганню, платіжне доручення, акти постановки на відповідальне збереження, видаткові накладні, товарно-транспортні, акти зняття з відповідального зберігання.

Крім того, згідно з первинними документами відповідне зерно зберігалось в складських приміщеннях, що належать на праві власності ТОВ "Мрія", ПП "Американські технології", ТОВ "Агродім-Іва", "Турбів Агро" та TOB "Арчі". На адресу останніх відповідачем надсилались запити, у відповідь на які надано копії договорів про оренду складу/частини складу та акти прийому/передачі складу/частини складу ПП "Нові Долиняни" .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Враховуючи вимоги статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснює розгляд справи в межах касаційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За правилами підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, у податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17.

З огляду на те, що наявними у матеріалах справи доказами (зокрема податкові накладні, прихідні накладні, договори, акти виконаних робіт по відповідальному зберіганню, платіжне доручення, акти постановки на відповідальне збереження, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти зняття з відповідального зберігання), оцінка яким надана судом апеляційної інстанції з дотриманням положень процесуального законодавства, підтверджується обставина фактичного придбання зернових продуктів позивачем у його контрагента та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем наслідків таких операцій.

Відповідач в касаційній скарзі вказував про відсутність фактичної поставки товару в силу відсутності відповідних сертифікатів.

Спростовуючи посилання відповідача на те, що відсутність сертифікатів свідчить про нездійснення придбання товару, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що з набуттям чинності Закону України від 9 квітня 2014 року № 1193-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" до Закону України "Про зерно та ринок зерна" було внесено зміни, зокрема в частині скасування необхідності отримання сертифікатів якості зерна та продуктів його переробки та сертифікатів щодо відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд у постанові 28 жовтня 2019 року у справі №400/2760/18.

За таких обставин за наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару та використання його в господарській діяльності шляхом реалізації іншим суб`єктам господарювання, лише відсутність сертифікатів не може свідчить про штучне формування даних податкового обліку.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про відсутність документації щодо транспортування товару від контрагента до позивача, то вони також не можуть бути належним підтвердженням отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди, оскільки відповідач не врахував того, що фактичного транспортування товару до позивача як покупця товару не відбувалось, оскільки останній товар зберігав протягом двох місяців у продавця товару (ПП "Нові Долиняни") на орендованих ним складах. На підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи містяться: договір відповідального зберігання, акти виконаних робіт по відповідальному зберіганню, платіжне доручення по оплаті відповідального зберігання, акти постановки на відповідальне збереження.

В подальшому ж суб`єкти господарювання (ТОВ "Транспортні потоки", ПП "Зернотік Плюс", ТОВ "Буське сорто - насінницьке підприємство"), які придбали відповідний товар у позивача самостійно транспортували товар зі складів, які орендувало ПП "Нові Долиняни", що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами зняття з відповідального зберігання.

Вказані докази повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом апеляційної інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв`язку із зазначеним основним видом діяльності позивача та обґрунтовано розцінені апеляційним судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено обставин недостатності доданих до матеріалів справи документів чи їх дефектності, а також податковим органом не спростовано фактичне виконання господарських операцій позивача з контрагентами, участь контрагентів позивача (в тому числі й покупців товару) у здійсненні таких операцій, наявності у них спеціальної податкової правосуб`єктності тощо.

Доводи відповідача про те, що у користуванні ПП "Нові Долиняни" немає земельних ділянок, договори оренди земельних ділянок ним не укладались, а таким чином контрагент не міг виростити зернові культури на цих ділянках та продати його позивачеві оцінені судом апеляційної інстанції як такі, що не є беззаперечним доказом не здійснення поставки відповідного товару, адже відсутність належного оформлення права користування земельними ділянками, за наявності інших доказів, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій, не може бути перешкодою для кваліфікації операції як таких, що фактично здійснені.

Суд також акцентує увагу на тому, що в матеріалах справи міститься звітність ПП "Нові Долиняни", яка була оцінена під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. У цій звітності контрагентом позивача відображено зобов`язання щодо сплати орендної плати за земельні ділянки. За наявності вказаної звітності та відсутності належних, допустимих та достовірних доказів відсутності у контрагента об`єктивної можливості здійснити продаж відповідного товару позивачу, зазначені вище доводи відповідача не можуть спростувати правильність позиції суду апеляційної інстанції.

Крім того, слід зазначити, що вказуючи на те, що позивач не придбавав товар у ПП "Нові Долиняни", відповідач не заперечив фактичної реалізації спірного товару ТОВ "Транспортні потоки", ПП "Зернотік Плюс", ТОВ "Буське сорто-насінницьке підприємство", при цьому не зазначив жодних відомостей та не надав належних доказів на підтвердження того, що придбання товару позивач здійснив у інших, відмінних від ПП "Нові Долиняни" суб`єктів господарювання.

Контролюючим органом всупереч вимог чинного законодавства також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у ПП "Нові Долиняни" трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеним договором з позивачем, як і не було доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили б про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої і злагодженості дій між ними.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ПП "Нові Долиняни" за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Таке правозастосування закріплене і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до правовідносин дає підстави вважати, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.

Відтак, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне придбання товару та використання його в господарській діяльності. Відтак податкові наслідки, що виникли за результатами таких операцій, позивачем обґрунтовано враховано в податковому обліку.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 3, 345, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх