Рішення

від 17.06.2010 по справі 2-2450/10

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого - судді Чередниченко В.Є., при секретарі - Штонді 0.0., за участю позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду с позовом в якому зазначив, що у своїй заяві від 26 травня 2008 року про проведення дослідної перевірки Генеральною прокуратурою України стосовно прийняття апеляційним судом Дніпропетровської області на його думку неправосудних ухвал по цивільним справам, направленої на адресу заступника Генерального прокурора України Корнякової, гр-н ОСОБА_2 розповсюдив відомості, які не відповідають дійсності, зачіпають його честь, гідність та ділову репутацію.

У вказаній заяві ОСОБА_2 просить провести перевірку діяльності судді Павлоградського міськрайонного суду Токар Н.В., суддів апеляційного суду Дніпропетровської області Глущенко Н.Г., Гокова П.В. та Перцової які постановили, на думку ОСОБА_2 , неправосудні рішення, та додатково зазначає про те, що за період з 2001-2003 роки позивач позакривав за круті хабарі 58 кримінальних справ по державному холдінгу Павлоградвугілля і ще 13 інших справ за допомогою перевіряючих, завдавши таким чином збитків державі майже на 80 мільйонів гривень, що позивач діє за допомогою та під прикриттям різних посадових осіб правоохоронних та судових органів займався злочинною діяльністю, скоював тяжкі злочини та інше.

Позивач вважає зазначені ствердження ОСОБА_2 такими, що не відповідають дійсності, оскільки він не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався. Таким чином ствердження у вказаній заяві ОСОБА_2 , щодо позивача, не відповідають дійсності, зачіпають його честь, гідність, ділову репутацію в громадській думці. У нього є певне коло родичів, друзів, знайомих, думка яких про нього йому не байдужа. Він тривалий час пропрацював у прокуратурі міста Павлограда, до якої була скерована за належністю вказана заява, де до цього часу працює багато з тих, з ким він працював разом. Майже все літо після розповсюдження ОСОБА_2 вказаної заяви він знаходився у стані морального пригнічення і дискомфорту. Усе це викликано змістом заяви ОСОБА_2

Позивач весь час повинен був виправдовуватись, давати пояснення своїм друзям та знайомим про те, що викладені у скарзі відомості не відповідають дійсності. Розмір завданої йому шкоди вказаним документом та викладеними в ньому відомостями, які не відповідають дійсності, безмежний, але якщо навести його в грошовому еквіваленті, то відповідач має компенсувати йому хоча б витрати, пов`язані з відновленням його нервової системи.

Тому, позивач просить суд визнати відомості, викладені у скарзі ОСОБА_2 від 26 травня 2008 року, направленої до заступника Генерального прокурора України, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію; зобов`язати відповідача спростувати викладені ним про нього неправдиві відомості шляхом направлення спростувань вказаному у заяві адресату; стягнути з відповідача на його користь у рахунок погашення спричиненої ним йому моральної шкоди суму у розмірі 1700 гривень; судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм цивільні правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 12 червня 2008 року, генеральною прокуратурою України була отримана скарга ОСОБА_2 від 26 травня 2008 року на ім`я заступника генерального прокурора України Корнякової (а.с.7-8), яка у подальшому була направлена та отримана 25 червня 2008 року Прокуратурою м. Павлограда. Згідно з зазначеною заявою ОСОБА_2 просить провести ретельну перевірку діяльності судді Павлоградськогоміськрайонного суду ОСОБА_3 , суддів апеляційного суду

Дніпропетровської області Глущенко Н.Г., Гокова П.В. та Перцової які постановили, на думку ОСОБА_2 , неправосудні рішення, та додатково зазначає про те, що за період з 2001-2003 роки позивач ОСОБА_1 позакривав за круті хабарі 58 кримінальних справ по державному холдінгу Павлоградвугілля і ще 13 інших справ за допомогою перевіряючих, завдавши таким чином збитків державі майже на 80 мільйонів гривень, що позивач діє за допомогою та під прикриттям різних посадових осіб правоохоронних та судових органів, займався злочинною діяльністю, що скоював тяжкі злочини та інше.

Згідно пояснень позивача наданих у судовому засіданні, ствердження ОСОБА_2 викладені у скарзі від 26 травня 2008 року не відповідають дійсності, тому що він не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався ні за які види злочинів, ніякою злочинною діяльністю не займався та не займається, ніяких злочинів не скоював.

Таким чином, ствердження у вказаній заяві ОСОБА_2 про те, що позивач за період з 2001-2003 роки позакривав за круті хабарі 58 кримінальних справ по державному холдінгу Павлоградвугілля і ще 13 інших справ за допомогою перевіряючих, завдавши таким чином збитків державі майже на 80 мільйонів гривень, що позивач діяв за допомогою та під прикриттям різних посадових осіб правоохоронних та судових органів, що позивач займався злочинною діяльністю, скоював тяжкі злочини та інше, не відповідають дійсності.

Враховуючи те, що у позивача є певне коло родичів, друзів, знайомих, думка яких про нього йому не байдужа, він тривалий час пропрацював у прокуратурі міста Павлограда, до якої була скерована за належністю вказана заява, де до цього часу працює багато з тих, з ким він працював разом. Все літо після розповсюдження ОСОБА_2 вказаної заяви він знаходився у стані морального пригнічення і дискомфорту. Він вимушений був виправдовуватись, давати пояснення своїм друзям та знайомим про те, що викладені у скарзі відомості не відповідають дійсності. Тому суд, вважає що в наслідок розповсюдження відповідачем недостовірної інформації зазначеної в заяві від 26 травня 2008 року до Генеральної прокуратури України, права позивача було порушено та у зв`язку з цим завдано моральної шкоди, що полягає в приниженні честі, гідності, ділової репутації позивача в громадській думці.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених позивачем, його показання об`єктивно підтверджуються зібраними по справі доказами. Позивач, відповідно до положень ст.ст.10,60 ЦПК України, довів за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України, зазначені ним обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій , на позивача покладається обов`язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред`явлений позов. Факт поширення неправдивих відомостей позивачем був доведений. Тому, інформація, яка викладена у заяві ОСОБА_2 від 26 травня 2008 року направленої на адресу заступника Генерального прокурора України Корнякової, та потім направленої до прокуратури міста Павлограда Дніпропетровської області і отриманої 25 червня 2008 року вх. № 24954-08 (а.с.7), є недостовірною і підлягає спростуванню.

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.23 ЦК України, приниження честі гідності, та ділової репутації є проявом моральної шкоди, тому для стягнення моральної шкоди, що полягає в приниженні честі, гідності, а також ділової репутації, не обов`язково треба доводити наявність душевних страждань, проте, їх доведеність може впливати на розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню.

Оскільки підставою виникнення обов`язку відшкодувати моральну шкоду є правопорушення, то завжди є і моральні страждання з приводу порушення прав фізичної особи. З приводу цього порушення фізична особа зазнає моральних страждань, що і дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.32 Конституцій України, та ст.23 ЦК України.

Крім того, при відшкодуванні моральної шкоди, завданої поширенням інформації, яка не відповідає дійсності, суд враховує і рівень (територію) поширення інформації, так письмова скарга ОСОБА_2 від 26 травня 2008 року до заступника генерального прокурора України, відноситься до загальнодержавного рівня. При цьому суд також враховує, що у подальшому вона була направлена до прокуратури м. Павлограда.

Згідно ч.4 ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі поширенням відомостей, які не відповідають дійсності і порочать її честь, гідність та ділову репутацію, необхідно враховувати роз`яснення, які дав Пленум Верховного Суду УРСР в постанові від 28 вересня 1990 року № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій".

Згідно п.З Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28 вересня 1990 року № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладання в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Тому, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у сумі 1700 грн. підлягають повному задоволенню, оскільки стягнення з відповідача на користь позивача в відшкодування моральної шкоди саме суми у розмірі 1700 грн., є розумним та справедливим, а також тому, що зазначена сума можлива в обігу між сторонами.

Таким чином суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, вважає що позов підлягає повному задоволенню.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені ним судові витрати, а саме судовий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду судової справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.32 Конституції України, ст.ст.23,1167 Цивільного кодексу України, ст.ст.10,57-60,209,212,215,218,224-233 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР № 7 від 28.09.1990 року Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій та постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, діловцї репутації та відшкодування моральної шкоди, задовольнити повністю.

Визнати відомості, викладені у заяві ОСОБА_2 , від 26 травня 2008 року, направленої до заступника Генерального прокурора України, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати викладені ним у заяві від 26 травня 2008 року, направленої до заступника Генерального прокурора України, неправдиві відомості про ОСОБА_1 шляхом направлення спростувань вказаному у заяві адресату.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі - 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору суму у розмірі -17 (сімнадцяти) грн., та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ суму у розмірі - ЗО (тридцяти) грн.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 (двадцяти) днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Суддя: В.Є. Чередниченко