Рішення

від 28.10.2019 по справі 555/531/19

БЕРЕЗНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 555/531/19

Номер провадження 2/555/233/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2019 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

при секретарі Кухарчук Л.В.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Захарчука М.І.

представника відповідача, адвоката Музики-Дубравського В.А.

представника відповідача Семеновича А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прислуцької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15.11.2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із позовом до Прислуцької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15.11.2018 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15 листопада 2018 року Прислуцька сільська рада прийняла рішення № 373, яким вирішила зняти з обліку земельні ділянки, що обліковуються згідно земельно - кадастрової документації та погосподарських книг за громадянами в урочищі Біля зупинки , с.Хотин площею 18,20 га. та передати їх до земель запасу Прислуцької сільської ради.

Рішенням Прислуцької сільської ради № 124 від 22 грудня 2003 року позивачу передано у приватну власність спірну земельну ділянку в с. Хотин, Березнівського району, Рівненської області площею 0,15 га. для ведення особистого селянського господарства. На підставі даного рішення він більше 15 років користується вказаною ділянкою, яка розміщена в урочищі Біля зупинки в с. Хотин, Березнівського району Рівненської області.

Посилається на пункту 7 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. (в редакції, що діяла на час ухвалення рішення Прислуцької сільської ради № 124 від 22.12.2003 р.), згідно якого громадяни, які одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Також посилається на п. 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр згідно якого земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Статтями 140,141 Земельного Кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку та для припинення права користування земельною ділянкою.

Жодної із вищенаведених підстав не існувало і не існує відносно переданої йому у приватну власність, рішенням Прислуцької сільської ради № 124 від 22 грудня 2003 року, земельної ділянки.

Зазначає про невідповідність оскаржуваного рішення Конституції та законам України, що згідно ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підставою для визнання такого рішення незаконним в судовому порядку.

Таким чином, вважає рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15.11.2018 року є незаконним та порушує його право власності на землю, гарантоване законом, а отже дане рішення підлягає визнанню в судовому порядку незаконним та скасуванню.

Позивач та представники позивача, адвокат Захарчук М.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, вважають їх законними і обґрунтованими та доведеними, просили суд їх задоволити в повному обсязі, з обставин викладених в позовній заяві та матеріалах справи. Додатково пояснили, що вказане рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15.11.2018 року є незаконними та порушують права позивача. Належна ОСОБА_1 земельна ділянка, передана йому у приватну власність рішенням Прислуцької сільської ради № 124 від 22 грудня 2003 року є

сформованою та відповідно є об`єктом цивільних прав. Відсутність на належну ОСОБА_1 земельну ділянку державного акту та кадастрового номера, не є перешкодою для володіння та користування земельною ділянкою. Вказане рішення скасоване не було, в судовому порядку незаконним не визнавалося.

Незаконність рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15 листопада 2018 року, підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 48/0/6-19 від 14.02.2019 р.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову в повному обсязі. Вважають, що позовні вимоги є необґрунтованим, безпідставним та не можуть бути задоволені. В судовому засіданні вказували, що оскаржуване рішення не припинило право власності чи користування земельною ділянкою позивачем в урочищі Біля зупинки , с. Хотин Березнівського району. Даним рішенням було проведено упорядкування земельно-кадастрових (статистичних) даних, які ведуться Прислуцькою сільською радою. Позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що в нього виникло право власності на земельну ділянку площею 0,15 га.

Щодо рішення Прислуцької сільської ради від 22.12.2003 № 124, яким ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку в с. Хотин, Березнівського району, Рівненської області площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, то на думку відповідача таке рішення не відповідає вимогам ст. ст. 116, 118 ЗК України, а тому, як правочин, не могло створювати чи змінювати право на земельну ділянку. Рішеннями Прислуцької сільської ради від 29.08.2001 № 157 та від 05.02.2003 № 70, громадянину ОСОБА_1 були передані у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,30 га, а саме 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в с. Хотин Прислуцької сільської ради, що унеможливлює додаткове надання земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що Прислуцькою сільською радою було передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку в с. Хотин, Березнівського району, Рівненської області для ведення особистого селянського господарства. Вказаною земельною ділянкою в урочищі Біля зупинки позивач користується на протязі 15-ти років.

Аналогічні за своїм змістом пояснення, надали допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, жодних даних у сільській раді, щодо передачі у приватну власність чи у користування ОСОБА_1 земельної ділянки в урочищі Біля зупинки в с. Хотин, Березнівського району Рівненської області площею 0,15 га. для ведення особистого селянського господарства не було. Про рішення Прислуцької сільської ради № 124 від 22 грудня 2003 року про передачу ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки в с. Хотин, при прийняті рішення № 373 від 15 листопада 2018 року відомо не було. Затвердженого додатку до рішення № 373 від 15 листопада 2018 року, а саме переліку громадян в яких вилучаються земельні ділянки не існує, вказаний перелік затверджений не був.

Ухвалою суду від 22.03.2019р. прийнято до провадження вказану цивільну справу №555/531/19. Розгляд справи було призначено за правилами загального позовного провадження, із призначенням підготовчого судового засідання на 22.04.2019 року.

До суду 09.04.2019 року надійшов відзив, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.04.2019р. було витребувано з Березнівського районного відділу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області належним чином завірені копії технічної документації про видачу державного акту про право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 та копію державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-РВ №033296, зареєстрований 11.02.2003р. за №26 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року підготовче провадження у цивільній справі № 555/531/19 закрито, справу призначено до судового розгляду на 06.05.2019 року.

27.08.2019р. до суду представником відповідача було подано письмове клопотання про закриття провадження у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Ухвалою суду від 01.10.2019р. у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі було відмовлено.

Позивач, через канцелярію Березнівського районного суду, подав 28.08.2019р. письмову заяву про залишення позовної заяви, за його позовом без розгляду.

29 серпня 2019р., через канцелярію Березнівського районного суду, позивач подав письмову заяву про відкликання поданою ним заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Такого правового висновку притримується Верховний Суд України, зокрема у своїх постановах від 25.12.2013 року у справі №6-78цс13, від 09.12.2015 року у справі № 6-849цс15 та в ухвалі від 01.04.2015 року у справі №6-5023св15.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Прислуцької сільської ради № 124 від 22 грудня 2003 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку в урочищі Біля зупинки , с. Хотин, Березнівського району Рівненської області, площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 10).

Відповідно до довідки Прислуцької сільської ради № 177 від 11.01.2019р., згідно земельно - кадастрових документів та по господарської книги, станом на 01.01.2019р. за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка, площею 0,15 га. для ведення особистого селянського господарства (а.с. 12).

15 листопада 2018 року Прислуцька сільська рада прийняла рішення № 373, яким зняла з обліку земельні ділянки, що обліковуються згідно земельно - кадастрової документації та погосподарських книг за громадянами в урочищі Біля зупинки с.Хотин площею 18,20 га. та передала їх до земель запасу Прислуцької сільської ради (а.с. 9).

Згідно із поземельної книги Прислуцької сільської ради (запис № 334) за ОСОБА_1 обліковано всього земель 0,30 га. Було зменшено площу земель, належних ОСОБА_1 , з 0,30 га. до 0,15 га., згідно рішення № 373 від 15.11.2018, а запис у графі 9 поземельної книги вил. (а.с.113). Тобто у позивача ОСОБА_1 було вилучено земельну ділянку площею 0,15 га., відповідно до рішення № 373 від 15.11.2018р.

Відповідно до ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної 4 листопада 1950 р. в Римі та ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, для нашої держави є обов`язковою практика Європейського суду з прав людини. У ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права . Для сфери регулювання земельних відносин важливе значення має те, що термін майно ЄСПЛ поширює також на матеріальні активи, щодо яких заявник може заявляти щонайменше законне сподівання їх фактичного отримання (рішення Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland від 29.11.1991, рішення Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium від 20.11.1995). У справі Копеський проти Словаччини ЄСПЛ зазначає, що майном може бути як наявне майно , так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права. Легітимні сподівання за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія, та мають ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, наприклад судовому вердикті .

З моменту прийняття рішення Прислуцької сільської ради № 124 від 22.12.2003, яким ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га, він має встановлене законне (легітимне) сподівання отримати відповідне майно, а саме земельну ділянку.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 8 свого Листа Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28 січня 2013 року за № 24- 150/0/4-13 роз`яснив, що вирішуючи спори про захист права власності на майно, суди повинні виходити з того, що правовий режим майна визначається з урахуванням законодавства, яке було чинним на момент створення (набуття) відповідного майна. Подальша зміна законодавства не повинна призводити до погіршення становища володільця майна, оскільки інакше пору шуватиметься конституційний принцип про незворотність дії закону у часі.

У відповідності до пункту 7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001р. (в редакції, що діяла на час ухвалення рішення Прислуцької сільської ради №124 від 22.12.2003 р.) громадяни, які одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до п. 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Отже, належна ОСОБА_1 земельна ділянка, передана йому у власність рішенням Прислуцької сільської ради № 124 від 22 грудня 2003 року є сформованою та відповідно є об`єктом цивільних прав. Відсутність на належну ОСОБА_1 земельну ділянку державного акту та кадастрового номера, не є підставою для зняття з обліку вказаної земельної ділянки та передачі її до земель запасу.

Присвоєння земельній ділянці кадастрового номера є обов`язковою умовою для продажу, дарування, оформлення спадщини щодо земельної ділянки та здійснення інших юридичних дій, пов`язаних із земельною ділянкою.

Статтями 140, 141 Земельного Кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку та для припинення права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що не існувало та не існує жодної із вищенаведених підстав відносно переданої ОСОБА_1 у приватну власність рішенням Прислуцької сільської ради №124 від 22 грудня 2003 року земельної ділянки площею 0,15 га. для ведення особистого селянського господарства.

Згідно із статтею 41 Конституції України, статтею 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відсутність підстав для застосування концепції легітимних очікувань може бути виправдана лише рішенням суду, яким буде установлено незаконність набуття права власності.

Такого рішення, щодо належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,15 га., суду надано не було.

Крім цього, складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого ст. 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Згідно зі ст. 15 ЦК України суб`єктивне право має бути захищено в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.

Згідно із статтею 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом:

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Стаття 153 Земельного Кодексу України гарантує, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 154 Земельного Кодексу України органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Згідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційний Суд України в своєму рішенні N 7-рп/2009 у справі N 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року вказав, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Крім того, незаконність рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15 листопада 2018 року підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у

Рівненській області № 48/0/6-19 від 14.02.2019 р., з якого вбачається, що рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15.11.2018 року прийнято в супереч ст.140 Земельного кодексу України (а.с. 14).

Не заслуговує на увагу позиція представників відповідача, що оскаржуване рішення не припинило право власності чи користування земельною ділянкою в урочищі Біля зупинки , с. Хотин, Березнівського району, оскільки даним рішенням було проведено упорядкування земельно-кадастрових (статистичних) даних, які ведуться Прислуцькою сільською радою.

Так, згідно п. 1 вказаного рішення земельні ділянки не лише знімаються з обліку, а й передаються до земель запасу Прислуцької сільської ради, тобто фактично вибувають із користування, власності громадян на користь територіальної громади.

Також не заслуговують на увагу доводи представників відповідача про те, що оскаржуване рішення не порушує прав позивача ОСОБА_1

Відповідачем не надано суду переліку громадян, за якими обліковуються земельні ділянки в урочищі Біля зупинки і які були зняті з обліку оскаржуваним рішенням. В судовому засіданні представник сільської ради вказав, що такого переліку, додатку до рішення не існує та прийняте не було, що підтвердив свідок ОСОБА_8 .

Відповідно до дослідженої в судовому засіданні поземельної книги Прислуцької сільської ради (запис № 334) за ОСОБА_1 обліковано всього земель 0,30 га. Далі поземельна книга містить запис про зменшення площі земель, належних ОСОБА_1 , з 0,30 га до 0,15 га., згідно рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15.11.2018р., а запис у графі 9 поземельної книги вил. , свідчить про вилучення земельної ділянки у позивача (а.с.113).

Отже, оскаржуваним рішення у ОСОБА_1 було фактично вилучено земельну ділянку площею 0,15 га., в урочищі Біля зупинки .

Про постійне, безперешкодне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою в урочищі Біля зупинки на протязі близько 15-ти років, підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Крім того, в описовій частині оскаржуваного рішення, вказано: Враховуючи, що земельні ділянки які розташовані в селі Хотин в урочищі Біля зупинки площею 18,20 га виділялися громадянам в 1992-1994 роках КСП Перше травня , зважаючи що рішень Прислуцької сільської ради щодо виділення земельних ділянок у тимчасове (постійне) користування та у власність не приймалися, а також враховуючи розроблення детального плану території забудови частини с. Хотин Березнівського району Рівненської області, який пройшов громадське обговорення та затверджений рішенням Прислуцької сільської ради № 330 від 26.06.2018 року, оскільки на вищезгадані земельні ділянки правовстановлюючі документи не виготовлялися, керуючись ст.125, 126 Земельного Кодексу України, сільська рада вирішила: .

З наведеного вбачається, що приймаючи оскаржуване рішення Прислуцька сільська рада виходила з того, що рішення Прислуцької сільської ради, щодо виділення земельних ділянок у тимчасове (постійне) користування та у власність не приймалися.

Таке твердження суперечить встановленим фактичним обставинам справи, адже рішенням Прислуцької сільської ради № 124 від 22.12.2003 року, щонайменше 361-ій особі передано у приватну власність земельні ділянки, в тому числі позивачу ОСОБА_1 , в с. Хотин, Березнівського району, Рівненської області.

Не заслуговує на увагу та є хибною позиція відповідача, що наведене вище рішення №124 є нікчемним в силу закону та не породжує жодних прав та обов`язків. Відповідачем визнано в судовому засіданні, що рішення Прислуцької сільської ради № 124 від 22.12.2003 року є не оскаржене та є чинним.

Прислуцька сільська рада Березнівського району своїм рішенням від 19.08.2019 № 491 визнала таким, що втратило чинність рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15.11.2018 року Про зняття з обліку земельних ділянок .

Представники сільської ради. зазначив в судовому засіданні, що оскаржуване рішення було прийняте передчасно.

Верховний Суд по справі № 182/2428/16-а висловився про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення у разі дотримання сукупності умов, зокрема:

а) при відсутності факту виконання рішення, що скасовується;

б) при відсутності факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15.11.2018 року Про зняття з обліку земельних ділянок за своєї правової природою є ненормативним актом, було виконане шляхом внесення записів про вилучення земельних ділянок до поземельної книги, тобто вичерпало свою дію фактом його виконання, тому орган місцевого самоврядування не міг скасовувати своє попереднє рішення.

Водночас, нечинним таке рішення стало з дати набрання рішенням Прислуцької сільської ради № 491 від 19.08.2019, яке визнає його нечинним, законної сили (а.с. 103).

Протиправність (недійсність, незаконність, неправомірність, скасування) індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 5 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведені положення є реалізацією статті 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, а також частини другої статті 124 Конституції України, відповідно до якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

До суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті норми статті 4 Цивільного процесуального кодексу України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Виходячи із вказаного, позивачем вірно було обрано способи захисту своїх прав. При цьому враховано також їх ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. ст. 77,78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд приходить до висновку, що представники відповідачі не надали до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження законності прийняття рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15.11.2018 року Про зняття з обліку земельних ділянок, що обліковуються згідно земельно - кадастрової документації та погосподарських книг за громадянами в урочищі Біля зупинки с.Хотин площею 18,20 га. та передачу їх до земель запасу Прислуцької сільської ради .

Доказів про скасування чи визнання нечинним рішення Прислуцької сільської ради № 124 від 22 грудня 2003 року про передачу позивачу у приватну власність земельної ділянки в с. Хотин Березнівського району Рівненської області площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства, суду надано не було.

Таким чином суд, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про задоволення про підставність та доведеність позовних вимог, що є підставою для їх задоволення.

За наведених вище обставин та з підстав, зазначених в позові, з врахуванням наданих суду позивачем доказів в підтвердження наведених у позовній заяві обставин, - позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., який у зв"язку із задоволення позовних вимог підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Прислуцької сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15.11.2018 року - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Прислуцької сільської ради № 373 від 15 листопада 2018 року Про зняття з обліку земельних ділянок, що обліковуються згідно земельно - кадастрової документації та погосподарських книг за громадянами в урочищі Біля зупинки с.Хотин .

Стягнути із Прислуцької сільської ради (ЄДРПОУ 04388047) на користь ОСОБА_1 (інд.код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (проживаючий АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Березнівським РВ УМВС України в Рівненській області від 22.12.1995 року, інд.код НОМЕР_1 ).

Відповідач: Прислуцька сільська рада (Рівненська область, Березнівський район с. Прислуч, вул. Андріївська 41, ЄДРПОУ 04388047).

Повний текст рішення виготовлений 06.11.2019 р., о 16:30 год.

Суддя А.Ю. Собчук