Постанова

від 18.02.2020 по справі 555/531/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року

м. Рівне

Справа № 555/531/19

Провадження № 22-ц/4815/148/20

Головуючий у Березнівському районному суді:

суддя Собчук Ю.А.

Рішення суду першої інстанції (вступна і резолютивна частини)

проголошено о 14 год. 09 хв. 28.10.2019

у м. Березне Рівненської області

Повний текст рішення складено: о 16 год. 30 хв. 06.11.2019

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Прислуцька сільська рада Березнівського району Рівненської області;

представники учасників справи:

позивача - адвокат Захарчук Микола Іванович;

відповідача - ОСОБА_2 та адвокат Музика-Дубравський Василь Анатолійович;

за участі (в апеляційному суді): ОСОБА_1 та представників сторін - ОСОБА_2 , адвокатів ОСОБА_3 та Музики-Дубравського ОСОБА_4 Анатолійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування,

в с т а н о в и в:

У березні 2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області про визнання незаконним і скасування рішення відповідача за №373 від 15.11.2018. Цим рішенням знято з обліку земельні ділянки, які обліковуються відповідно до земельно-кадастрової документації та погосподарських книг за громадянами в урочищі "Біля зупинки" в с. Хотин площею 18, 20 га і передано їх до земель запасу Прислуцької сільської ради. Оскільки рішенням Прислуцької сільської ради №124 від 22.12.2003 позивачу було передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0, 15 га, яка знаходиться у зазначеному урочищі, тому згідно із п. 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на час прийняття рішення відповідачем, за ним збережено право на одержану ділянку.

Вважав, що жодної із передбачених ст.ст. 140, 141 ЗК України законних підстав для припинення права власності і права користування земельною ділянкою, що передана йому відповідно до рішення Прислуцької сільської ради №124 від 22.12.2003, не існувало та не існує.

Поготів, пункт 2 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр" вказує про сформованість земельних ділянок, право власності на які виникло до 2004 року, незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області №373 від 15 листопада 2018 року "Про зняття з обліку земельних ділянок, що обліковуються згідно з земельно-кадастровою документацією та погосподарськими книгами за громадянами в урочищі "Біля зупинки" с. Хотин".

Вирішено питання про судові витрати.

Позивач: ОСОБА_1 ; місце прож.: АДРЕСА_1 ; паспорт: серії НОМЕР_1 , виданий березнівським РВ УМВСУ в Рівненській області 22.12.1995; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Прислуцька сільська рада Березнівського району Рівненської області; місцезнаходження: Рівненська область, Березнівський район, с. Прислуч, вулиця Андріївська, 41; код ЄДРПОУ: 04388047.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, покликався на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування вказувалося про нехтування судом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 2, 76-78 ЦПК України, постановами Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17 і від 20 вересня 2018 року у справі №521/17710/15-а, що полягало у відмові в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору.

Вважає, що оскільки 19 серпня 2019 року рішенням Прислуцької сільської ради за №491 визнано таким, що втратило чинність, рішення органу сільського самоврядування від 15.1.2018 №373, яке й було предметом спору, тому правовідносини з цього приводу між сторонами припинилися. Отже, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Всупереч висновкам суду вказує, що можливою є реалізація повноважень органу місцевого самоврядування щодо скасування свого ненормативного правового акта у разі дотримання сукупності умов, зокрема відсутності факту виконання рішення, що скасовується; відсутності факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутності заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин. Оскільки оспорюване рішення виконаним не було, тому правомірним є прийняття рішення Прислуцькою сільською радою 19 серпня 2019 року №491 "Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Прислуцької сільської ради від 15.11.2018 №373".

Судом залишено без уваги ті обставини, що відповідь Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області є неналежним та недопустимим доказом, викопіювання з кадастрової карти свідчать, що земельна ділянка площею 0, 1500 га відноситься до земель комунальної власності, а також відсутності у матеріалах справи документа, який підтверджував би його право користування на земельну ділянку, про що він зазначав у судовому засіданні під час допиту свідків. При цьому не враховано, що після ухвалення оскаржуваного рішення отримано проект землеустрою щодо змін меж сіл Прислуч та Хотин, за яким спірна територія до травня 2007 року знаходилася за межами населених пунктів, тобто перебувала у розпорядженні Березнівської районної державної адміністрації.

Щодо недодержання норм матеріального права, то вказувалося про порушення судом положень ст.ст. 81, 116, 118, 126 ЗК України та ст.ст. 11, 16, 202, 203, 216 ЦК України. Так, позивачем не було надано жодних доказів про те, що у нього виникло право власності на спірну земельну ділянку, а також припускає, що він користується земельною ділянкою понад 15 років, яка розміщена в урочищі "Біля зупинки" у с. Хотин, не зазначаючи конкретного її розташування. При цьому вважає, що оспорюване рішення є правочином і воно не могло створювати чи змінювати право на землю з огляду на невідповідність вимогам земельного законодавства.

Крім того, через надання ОСОБА_1 у приватну власність 0, 30 га земельних ділянок, в т.ч. і 0, 15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, споруд та будівель та 0, 15 га для ведення особистого селянського господарства, було вичерпано можливість надання іншої землі. Тобто він не міг набути право власності на земельну ділянку відповідно до рішення Прислуцької сільської ради від 22.12.2003 №124.

Не згоден заявник і з висновками про сформованість земельної ділянки згідно із п. 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції, що ділянка на час виникнення спору, адже ст. 79 1 ЗК України свідчить про формування земельної ділянки з визначенням її площі та внесенням інформації про неї до Державного земельного кадастру.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову до Прислуцької сільської ради про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування.

У поданому відзиві позивач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу Прислуцької сільської ради - відхилити. При цьому посилався на правильність висновків суду щодо наявності спірних відносин між сторонами, а тому і неможливість задоволення клопотання про закриття провадження у справі. Вважає, що відповідач не вправі скасовувати своє ж рішення, яке є ненормативним актом і яке вже виконане на час розгляду справи судом у зв`язку з внесенням записів про вилучення земельних ділянок до поземельної книги, вичерпавши цим свою дію.

Щодо проекту землеустрою зміни меж сіл Прислуч та Хотин, то такий документ судом не досліджувався, а відповідач не заявляв клопотання про його доручення чи витребування. Не посилався на нього він і у відзиві на позовну заяву. Також Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області провадиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019180000000291 від 04 жовтня 2019 року за ч. 1 ст. 364 КК України стосовно зловживання службовими особами Прислуцької сільської ради службовим становищем під час прийняття рішення №373 від 15 листопада 2018 року про зняття з обліку земельної ділянки площею 18, 20 га в урочищі "Біля зупинки" с. Хотин Березнівського району.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи й заперечення сторін, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Залишаючи вимоги позивача без задоволення, суд першої інстанції правильно виходив із факту відсутності надання відповідачем об`єктивних та переконливих доказів на підтвердження законності рішення Прислуцької сільської ради №373 від 15 листопада 2018 року "Про зняття з обліку земельних ділянок, що обліковуються згідно із земельно-кадастровою документацією та по господарськими книгами за громадянами в урочищі "Біля зупинки" с. Хотин площею 18, 20 га і передачу їх до земель запасу Прислуцької сільської ради".

Поготів, не надано було і доказів про скасування чи визнання нечинним рішення зазначеного органу сільського самоврядування №124 від 22 грудня 2003 року, яким передано позивачу у приватну власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 району площею 0, 15 га для ведення особистого селянського господарства.

Як з`ясовано судом, рішенням Прислуцької сільської ради №124 від 22 грудня 2003 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку в урочищі "Біля зупинки" в с. Хотин Березнівського району Рівненської області площею 0, 15 га для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, 15 листопада 2018 року відповідачем прийнято рішення №373, яким було знято з обліку земельні ділянки, що обліковувалися відповідно до земельно-кадастрової документації та погосподарських книг за громадянами в урочищі "Біля зупинки" с. Хотин Березнівського району площею 18, 20 га і передано їх до земель запасу Прислуцької сільської ради.

Із запису №334 поземельної книги відповідача вбачається, що за позивачем обліковується всього 0, 30 га, тоді як у графі 9 міститься скорочений запис: "вил.". Тобто на підставі оспорюваного рішення площу належних йому земель було зменшено з 0, 30 га до 0, 15 га з вилученням ділянки площею 0, 15 га згідно із рішенням Прислуцької сільської ради №373 від 15 листопада 2018 року.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, визнавши незаконним та скасувавши оспорюване рішення органу сільського самоврядування.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до пункту 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин, громадяни, які одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Норми пункту 2 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр" вказують, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються формованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Статтями 140 і 141 ЗК України передбачено вичерпний перелік підстав для припинення права власності на земельну ділянку та для припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст.ст. 152-155 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Захист прав на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати не передбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Такої ж позиції з приводу обрання належного способу захисту порушеного права притримується і Конституційний Суд України у своєму рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі №1-9/2009, зазначивши, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, правильним убачається висновок суду про необхідність судового захисту порушеного права ОСОБА_1 на землю шляхом визнання незаконним і скасування рішення Прислуцької сільської ради №373 від 15 листопада 2018 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про нехтування судом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 2, 76-78 ЦПК України, постановами Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17 і від 20 вересня 2018 року у справі №521/17710/15-а, що полягало у відмові в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, то з ними погодитися неможливо, виходячи з такого. За наявності встановленого факту порушення суб`єктивного права особи на землю, одержану на законних підставах, самі по собі покликання особи, яка подала апеляційну скаргу, на недодержання норм матеріального права є необґрунтованими і голослівними.

Спростовуються обставинами справи та вимогами закону і аргументи Прислуцької сільської ради про те, що її рішенням за №491 від 19 серпня 2019 року визнано таким, що втратило чинність, рішення органу сільського самоврядування від 15.11.2018 №373, тобто спірні відносини між сторонами припинилися. Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 24 липня 2019 року у справі №182/2428/16-а, стверджується, що співвідношення між нормативними та ненормативними актами визначається з огляду на мету їх видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів і які реалізуються без темпоральних обмежень.

Оскільки рішення органу місцевого самоврядування про скасування власного рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання, тому оспорюване рішення, коли вже воно було виконане, Прислуцька сільська рада своїм наступним рішенням скасувати не могла в силу правової заборони.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З приводу доводів заявника про існування проекта землеустрою щодо змін меж сіл Прислуч та Хотин Березнівського району, за яким спірна територія до травня 2007 року знаходилася за межами населених пунктів, то ця обставина не може бути предметом дослідження колегією суддів.

Так, згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Не заслуговують на увагу і аргументи заявника про необхідність застосування до спірних відносин положень ст.ст. 11, 202, 203 і 215 ЦК України, оскільки оспорюване рішення є правочином. Так, рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Натомість відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тобто за своєю правовою природою рішення органу місцевого самоврядування та правочини є взаємовиключними і нетотожними поняттями, а тому вказані Прислуцькою сільською радою норми закону до застосування очевидно підлягати не можуть.

Не може погодитися колегія суддів і з твердженнями апеляційної скарги про порушення норм процесуального права при розгляді справи.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Окрім викладеного, чіткий і вичерпний перелік випадків, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, наведено у ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Між тим, будь-яких доказів про існування таких процесуально-правових дефектів, що спонукали би до хибного розв`язання спірних правовідносин, чи інших обставин, які є обов`язковим мотивом для унеможливлення законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, відповідачем зазначено не було, матеріали справи не містять, а апеляційним судом здобуто не було.

Решта доводів апеляційної скарги є необґрунтованими і спростовуються правильністю висновків суду.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Судовий збір, що понесений відповідачем при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на його ж рахунок.

Керуючись ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В.Хилевич

Судді: Н .М.Ковальчук

С.С.Шимків