Рішення

від 06.11.2019 по справі 903/721/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2019 р. Справа № 903/721/19

за позовом Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРІЛІС» , м.Луцьк

про стягнення 50 000 грн. 00 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: Лесів О.А., довіреність №4 від 27.02.2019

від відповідача: Шемет І.К., наказ №75-К від 05.11.2019

Суть спору: 13.09.2019 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №20/1.25-1132 від 12.09.2019 Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРІЛІС» про стягнення 55 000 грн. 00 коп., з яких 15 000 грн. 00 коп. штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2017 №22, 40 000 грн. 00 коп. пені за прострочення сплати штрафу; 1 921 грн. 00 коп. судових витрат.

Позовна заява обґрунтована порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, внаслідок чого позивачем винесено рішення про накладення на відповідача штрафу в розмірі 40 000 грн. 00 коп., за несплату якого нараховано пеню в сумі 40 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України 09.10.2019 представник позивача подала клопотання про зменшення позовних вимог у зв`язку із частковою сплатою штрафу згідно платіжного доручення від 20.09.2019 №520 на суму 5 000 грн. 00 коп.

Протокольною ухвалою від 09.10.2019 судом прийнята заява про зменшення позовних вимог. Має місце нова ціна позову - 50 000 грн. 00 коп., в т.ч. 10 000 грн. 00 коп. штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2017 №22 та 40 000 грн. 00 коп. пені за прострочення сплати штрафу.

Ухвалу суду від 17.09.2019 відповідач отримав 20.09.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.57).

Строк на подання відзиву - по 07.10.2019.

У встановлений строк відзив відповідач не подав.

Протокольною ухвалою від 09.10.2019 суд продовжив строк для подання відзиву по 11.10.2019, встановив строк позивачу для подання відповіді на відзив не пізніше 3-х днів з дня його отримання, відповідачу - заперечень на відповідь позивача - 3 дні з дня отримання відповіді.

Відповідач у відзиві №169 від 11.10.2019 (поданий 11.10.2019) не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки згідно ч.1 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через 1 рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому строк пред`явлення позову у позивача закінчився 07.07.2018, враховуючи, що рішення АМКУ від 31.10.2017 №22 відповідач отримав 06.11.2017 та мав двомісячний строк на сплату штрафу у розмірі 40 000 грн. до 07.01.2018. У квітні 2019 року позивач відмовив відповідачу у розстроченні сплати штрафу (а.с.66-67).

Позивач отримав відзив 11.10.2019, про що свідчить підпис представника АМКУ Саржана О.В. на звороті відзиву (а.с.68).

Строк на подання відповіді на відзив - по 15.10.2019.

Відповідь на відзив позивач подав 18.10.2019.

Відповідно до пояснень представника позивача у судовому засіданні 23.10.2019 відзив відповідач подав працівнику відділення у п`ятницю 11.10.2019 після закінчення робочого дня, тому він був зареєстрований лише після вихідних 15.10.2019 і відповідь подана протягом 3-ох днів з дня реєстрації.

Протокольною ухвалою від 23.10.2019 суд долучив відповідь на відзив до матеріалів справи.

Позивач у відповіді на відзив №20/1.25-1259 від 18.10.2019 зазначає, що пеня, яка передбачена ч.5 ст.56 Закону України Про захист економічної конкуренції , має безальтернативний характер і не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні ст.ст. 238-239, 249-250 ГК України. Посилання відповідача на порушення строків застосування адміністративно-господарських санкцій є безпідставним, оскільки пеню відповідачу нараховано на підставі ч.5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , тобто поза межами господарських правовідносин з врахуванням періодів зупинення нарахувань. Просить суд відхилити заперечення ТВО Віріліс та задовольнити позовну заяву (а.с.71-72).

Відповідь на відзив відповідач отримав 23.10.2019, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" (а.с. 76).

Строк на подання заперечень на відповідь на відзив - по 28.10.2019.

Протокольною ухвалою від 23.10.2019 за клопотанням представника відповідача суд відклав судове засідання по розгляду справи по суті, призначене протокольною ухвалою від 09.10.2019, якою закрите підготовче провадження, на 06.11.2019 для надання можливості відповідачу подати заперечення на відповідь позивача на відзив, яка отримана ним лише 23.10.2019 у день розгляду справи.

Строк для подання заперечень на відповідь - по 28.10.2019.

У поданому 28.10.2019 запереченні на відповідь позивача від 23.10.2019 відповідач не погоджується із зазначеними підставами, з яких АМКУ в особі Волинського обласного територіального відділення вважає, що не підлягають застосуванню норми ст. 250 ГК України, нарахування пені у період судових розглядів унеможливлюється згідно ч. 3, ч. 4 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції . Просить не брати до уваги відповідь на відзив від 18.10.2019 (а.с.82).

06.11.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог від 05.11.2019 №20/1.25-1339, в якій позивач повідомляє про сплату відповідачем частини штрафу в сумі 5 000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення №543 від 31.10.2019 та просить стягнути з ТОВ Віріліс штраф у сумі 5 000 грн. 00 коп. та пеню за прострочення сплати штрафу в сумі 40 000 грн. 00 коп. (а.с.86-87)

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишають без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Оскільки протокольною ухвалою від 09.10.2019 судом закрито підготовче провадження (а.с.64), заяву позивача про уточнення позовних вимог від 05.11.2019 №20/1.25-1339 залишено судом без розгляду.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 22 від 31.10.2017 (справа №06-17) визнано, що ТОВ Віріліс вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.4 ч.2 ст. 6, п.1ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів запиту цінових пропозицій із закупівлі Послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних та хутряних виробів (прання медичної білизни) код 96.01.1 ДК 016:2010 , проведених 22.12.2015 Нововолинською центральною міською лікарнею; накладено на ТОВ Віріліс штраф у розмірі 40 000 грн. 00 коп. за вчинення порушення, вказаного в п.1 рішення (а.с.8-14).

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 14 Закону України Про Антимонопольний комітет України постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації.

Відповідно до п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 50 Закону України Про захист економічної конкуренції порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема антиконкурентні узгоджені дії.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції антиконкурентними узгодженими діями, зокрема визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Згідно ст. 24 ЗУ "Про Антимонопольний комітет України" рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч. 3 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Супровідним листом від 01.11.2017 №26/1.34-1379 відповідачу надіслано копію рішення адміністративної колегії АМКУ від 31.10.2017 №22 у справі №06-17, проінформовано відповідача, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення про його накладення, відповідальність за прострочення сплати - пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу (а.с.22).

Рішення від 31.10.2017 №22 у справі №06-17 ТОВ Віріліс отримало 06.11.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23).

Протягом двомісячного строку, який закінчився 09.01.2018, рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2017 № 22 відповідачем не виконане.

У зв`язку з оскарженням рішення АМКУ, ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/14/18 (а.с.24). Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.03.2018, позов ТОВ Віріліс та ТОВ Госпітальний менеджмент задоволено та визнано недійсним рішення Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №22 від 31.10.2017 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Віріліс" законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Ухвалою від 18.04.2018 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018.

Постановою від 29.05.2018 залишено в силі рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018.

Ухвалою від 20.07.2018 відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2018.

Постановою Верховного Суду від 07.08.2018 касаційну скаргу Волинського обласного територіального відділення АМКУ задоволено, рішення Господарського суду Волинської області від 05.03.2018 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

На виконання постанови Верховного Суду від 07.08.2018 ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.08.2018 справу №903/14/18 прийнято до провадження. Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.12.2018 (повне рішення складено 17.12.2018), залишеним в силі постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 (апеляційне провадження відкрите 13.02.2019) та постановою Верховного суду від 05.08.2019 (касаційне провадження відкрите 07.06.2019), в позові ТОВ Віріліс та ТОВ Госпітальний менеджмент до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 31.10.2017 №22 відмовлено (а.с.31-37).

Відповідач сплатив штраф у сумі 25 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №443 від 22.04.2019, №462 від 11.05.2019, №471 від 04.06.2019, №492 від 30.07.2019 та №507 від 28.08.2019 (а.с.42-45).

Згідно платіжного доручення від 20.09.2019 №520, під час розгляду справи у суді, відповідачем сплачено штраф в сумі 5 000 грн. (а.с.59). Позивач 09.10.2019 подав клопотання про зменшення позовних вимог відповідно до п.2 ч. 2 ст. 46 ГПК України (а.с.58). Судом прийнята заява про зменшення позовних вимог.

Нараховані позивачем 10 000 грн. 00 коп. штрафу (40 000,00 - 25 000,00 - 5 000,00 = 10 000,00) обґрунтовані, підставні та підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 52 ЗУ "Про захист економічної конкуренції".

Однак, під час розгляду справи, відповідачем сплачено частину штрафу в сумі 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №543 від 31.10.2019 (а.с.88).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи оплату відповідачем в період розгляду справи штрафу в сумі 5 000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України на суму 5 000 грн. 00 коп. До стягнення підлягає 5 000 грн. 00 коп. штрафу.

Згідно ч. ч. 5, 7 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом, зокрема справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до п. 20.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" абзацами третім - п`ятим частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв`язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Позивачем нараховано відповідачу 36 000 грн. 00 коп. пені за прострочення сплати штрафу на 60 днів за період з врахуванням зупинення нарахування пені у зв`язку з оскарженням рішення адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з 23.08.2018 до 18.12.2018, з 21.01.2019 до 26.03.2019 (а.с.40).

03.04.2019 Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надіслало відповідачу вимогу №26/1.34-455 про сплату штрафу в сумі 40 000 грн. 00 коп. та пені в сумі 36 000 грн. 00 коп. до 15.04.2019 (а.с.38-39).

У листі №163 від 02.05.2019 ТОВ Віріліс просив Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України розстрочити сплату штрафу на виконання рішення №22 від 31.10.2017 наступним чином: штраф сплачується боржником рівними частинами по 5 000 грн. 00 коп. протягом 8-ми місяців до 25 числа місяця, у якому здійснюється оплата (а.с.41).

У зв`язку із невиконанням відповідачем у встановлені позивачем строки вимоги по сплаті штрафу та пені, Волинським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України донараховано відповідачу пеню за 102 дні, тобто позивачем всього нараховано 97 200 грн. 00 коп. за 162 дні прострочення оплати штрафу.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати штрафу в сумі 40 000 грн. 00 коп., що не перевищує розміру штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України №22 від 31.10.2017.

Таким чином, нараховані позивачем 40 000 грн. 00 коп. пені підставні і підлягають до стягнення з відповідача.

Пеня нарахована згідно ч.5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції з врахуванням строків розгляду справи №903/14/18 щодо оскарження рішення АМКУ від 31.10.2017 №22, штраф не сплачений на день розгляду справи, що спростовує заперечення відповідача щодо її нарахування та стягнення.

Помилка позивача в періоді нарахування пені ( по 23.08.2018 - день відкриття провадження у справі Господарським судом Волинської області; з 18.12.2018 - після підписання повного рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2018; по 21.01.2019 (ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги ТОВ "ВІРІЛІС" без руху, провадження у справі відкрито ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019); з 05.08.2019 - дня винесення постанови ВС та початок нарахування з 08.08.2018 при наявності підстав з 06.03.2018) не впливає на її суму, оскільки станом на 10.09.2019 нараховано 97 200 грн. 00 коп. пені, а позов пред`явлено про стягнення 40 000 грн. 00 коп., що не перевищує суму штрафу.

Статтею 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Абзацами третім-п`ятим частини п`ятої статті 56 Закону передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Аналіз зазначених норм спеціального закону щодо відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, свідчить, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом, протягом якого судом фактично здійснювався розгляд чи перегляд справи. Наприклад, у суді першої інстанції - з дня порушення провадження у справі до дня прийняття в ній рішення; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - з дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня ухвалення відповідного судового рішення). В цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювались.

У судовому засіданні 06.11.2019 відповідач посилався на норми ст. 250 ГК України відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, на думку відповідача строк застосування адміністративно-господарської санкції закінчився 07.07.2018.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно преамбули Закону України Про захист економічної конкуренції цей Закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Тобто, норми Закону України Про захист економічної конкуренції є спеціальними, а не загальними та підлягають застосуванню до даного виду правовідносин.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону України Про захист економічної конкуренції , яка встановлює як обов`язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Отже, пеня не лише має безальтернативний характер, але й не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238 - 239, 249 - 250 Господарського кодексу України.

Накладений на ТОВ Віріліс штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані АМК на підставі Закону України Про захист економічної конкуренції , не підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238 - 239, 249 - 250 Господарського кодексу України.

Щодо застосування абзаців 3-5 частини 5 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції у спорах про стягнення пені у зв`язку з невиконанням рішень органів Антимонопольного комітету України існує стала судова практика, викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 31.10.2019 № 904/3778/18, від 11.06.2019 №910/9272/18, від 04.07.2019 у справі №910/14288/18, від 22.01.2019 у справі №915/304/18, від 19.03.2019 у справі №904/3536/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18.

Згідно ч. 9 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати в частині задоволених позовних вимог по сплаті судового збору в сумі 1 728 грн. 90 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віріліс" (м. Луцьк, вул. Салтикова-Щедріна, буд. 12 , код ЄДРПОУ 31670739) до державного бюджету України штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з рішенням №22 від 31.10.2017 у сумі 5 000 грн. 00 коп. та пеню у сумі 40 000 грн. 00 коп. за прострочення сплати штрафу, а всього 45 000 грн. 00 коп. (сорок п`ять тисяч грн. 00 коп.) (одержувач: УК у м.Луцьку/м.Луцьк/21081100, інд. код 38009628, номер рахунку 31112106003002 в Казначействі України (ЕАП), МФО 899998, призначення платежу: штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з рішенням №22 від 31.10.2017 та пеня за прострочення сплати штрафу, за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віріліс" (м. Луцьк, вул. Салтикова-Щедріна, буд. 12, код ЄДРПОУ 31670739) на користь Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 20120930)

- 1 728 грн. 90 коп. (одна тисяча сімсот двадцять вісім грн. 90 коп.) витрат по сплаті судового збору (одержувач: Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, код ЄДРПОУ 20120930, рахунок 35213089005996 ДКСУ у м.Києві, МФО 820172).

4. Провадження у справі на суму 5 000 грн. 00 коп. закрити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255 , 256 , п. 17.5 Перехідних положень ГПК України .

Повний текст рішення складено

07.11.2019

Суддя А. М. Кравчук