Рішення

від 29.10.2019 по справі 914/2867/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2019 справа № 914/2867/16

Господарський суд Львівської області в складі:

судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Кравець О.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі уповноваженого органу (позивача) Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект",

с. Малехів, Жовківський район, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м. Київ

про витребування майна,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Майорчак В.М;

від позивача: Попович Ю.І.;

від відповідача : Ганущин М.В.;

від третьої особи : не з`явився;

Обставини справи.

Господарський суд Львівської області 03.04.2017р. за результатами розгляду справи №914/2867/16 за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі уповноваженого органу (позивача) Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про витребування майна, ухвалив рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, а саме витребувано з володіння та користування товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект" нерухоме майно - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа 1 188,3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул. Київська, 24 (колишня адреса - вул . Лесі Українки , 45).

Постановою Західного апеляційного Господарського суду від 17.01.2019р. рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 року у справі №914/2867/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2019р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект" задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019р. та рішення господарського суду Львівської області від 03.04.2017р. та у справі №914/2867/16 скасовано, а справу №914/2867/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду даної справи було визначено суддю Запотічняк О.Д.

Ухвалою від 26.07.2019р. суддя Запотічняк О.Д прийняла справу №914/2867/16 до провадження та призначила її до розгляду в підготовчому засіданні на 03.09.2019р.

Відповідач 30.08.2019р. подав відзив на позовну заяву, а також клопотання про залишення позову без розгляду та заяву про застосування строків позовної давності.

У зв`язку із неявкою представника третьої особи у підготовче засідання, суд відклав підготовче засідання на 12.09.2019р.

06.09.2019р. прокурором було подано відповідь на відзив відповідача, а також заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

Ухвалою від 12.09.2019р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 08.10.2019р.

Ухвалою від 08.10.2019р. суд відклав розгляд справи на 22.10.2019р. та викликав у судове засідання експерта лабораторії будівельно та земельно - технічних досліджень Львівського НДІ Голдевського Дениса Оліковича.

В судове засідання 22.10.2019р. з`явилися прокурор, представник позивача та представник відповідача. Також в судове засідання з`явився експерт Львівського НДІ Голдевський Денис Олікович, який надав відповіді на запитання представників сторін щодо висновку за результатами проведеної ним судової ї будівельно-технічної експертизи у справі №914/2867/16.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 29.10.2019р.

В судовому засіданні 29.10.2019р. прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнитита витребування з володіння та користування ТОВ "Західенергокомплект" нерухоме майно - складської будівлі літ. Б-2, загальною площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа 1 188, 3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 ( колишня адреса - вул. Лесі Українки, 45 ).

Представник відповідача позовні вимоги заперечив у повному обсязі, просив у позові відмовити.

Правова позиція прокурора.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що 05.03.2015р. на розгляд Господарського суду Львівської області була подана позовна заява Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" та товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2003р. № 18 та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2015 у справі № 914/723/15 у задоволенні позову було відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р., яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015р., рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2015р. у справі № 914/723/15 було скасовано, прийнято нове рішення яким позов задоволено. Зокрема, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2003року №18, укладений між ДП МОУ "Західвійськбуд" та ТОВ "Західенергокомплект" щодо відчуження нерухомого майна - будівлі складу площею 1 188, 3 кв.м на вул. Лесі Українки, 45 у с.Малехів Жовківського району Львівської області та зобов`язано ТОВ "Західенергокомплект" повернути вищезгадане нерухоме майно до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ "Західвійськбуд".

22 серпня 2016 року державним реєстратором було відмовлено Міністерству оборони України у державній реєстрації права власності, у зв`язку з погашенням запису в Реєстрі права власності на нерухоме майно на будівлю складу площею 1 188, 3 кв. м. по вул. Л. Українки, 45 у с.Малехів Жовківського району Львівської області з підстав знищення об`єкта.

Разом з тим, у вказаному рішенні повідомлено, що за ТОВ "Західенергокомплект" на праві приватної власності зареєстрована складська будівля літ. Б-2, загальною площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа 1 188, 3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 ( колишня адреса - вул. Лесі Українки, 45 ).

Прокурор стверджує, що будівля площею 1 188, 3 кв.м. по вул. Л. Українки, 45 та будівля площею 1 209, 5 кв. м. по вул. Київська, 24 в с. Малехів є однією і тією ж будівлею. Зокрема, у довідці обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 26 липня 2016 року № 2335 зазначено, що у зв`язку з переобмірами та уточненням площ складської будівлі по вул. Л. Українки, 45, в с. Малехів Жовківського району Львівської області змінено площу до 1 209, 5 кв. м. Разом з тим, адреса вказаної будівлі змінена згідно рішення Малехівської сільської ради Жовківського району від 31 січня 2006 року № 525.

Зважаючи на те, що площа будівлі (1 188, 3 кв. м.) та її адреса ( вул. Лесі Українки, 45 ), яка згідно з судовими рішеннями у справі № 914/723/15 підлягала поверненню в державну власність були змінені (1 209, 5 кв. м., вул. Київська, 24 ), прокурор звернувся з позовом про витребування з володіння та користування ТОВ "Західенергокомплект" нерухомого майна - складської будівлі літ. Б-2, загальною площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа 1 188, 3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 ( колишня адреса - вул. Лесі Українки, 45 ).

Заперечення відповідача проти позову під час попереднього розгляду справи.

Відповідач проти позову заперечив, вважає, що посилання прокурора на фактичні обставини, які були встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 914/723/15 є безпідставними, оскільки, на думку відповідача, перевищення повноважень ДП МОУ "Західвійськбуд" та порушення ним порядку продажу державного майна, що перебувало у його повному господарському віданні при укладені спірного договору купівлі-продажу не може тягнути будь-яких юридичних наслідків для відповідача. Також відповідач звертає увагу на те, що ним було здійснено перебудову складу площею 1 188, 3 м.кв., проведено водо- та газокомунікації, каналізацію, огороджено площу парканом. Станом на 2012 рік загальну площу складу було збільшено до 1 209, 5 м.кв., а його вартість склала 1132 626,00 грн. Разом з тим, відповідач стверджує, що об`єкт - будівля складу у справі № 914/723/15 та у справі № 914/2867/16 не є тим самим об`єктом, оскільки вони зареєстровані під різними реєстраційними номерами і, крім того, як вбачається із рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Львівської міської ради від 22.08.2016 № 31038193 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, запис про будівлю складу площею 1 188, 3 м.кв по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області в Реєстрі прав власності на нерухоме майно був погашений у зв`язку зі знищенням об`єкта. Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

Заперечення відповідач проти позову під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи відповідачем подано відзив у якому він також просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що посилання Позивача на постанову Львівського апеляційного

господарського суду 17 серпня 2015 року у справі №914/723/15 є неналежним доказом для

задоволення вимог по справі №914/2867/16, оскільки відповідно до положень ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його

недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача. Наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Таким чином, у випадку недійсності правочину сторони не вправі пред`являти позов про витребування майна з чужого незаконного володіння (позов віндикації), оскільки відносини між сторонами носять зобов`язальний характер.

На думку відповідача, однією з ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів. Окрім того, особливістю віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи іншому титулі. За наявності відповідного спору право позивача не може бути захищено шляхом задоволення

віндикаційного позову (Постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2017 р. у

справі №38/5005/5752/2012 та від 12.10.2011 р. у справі №5002-12/ 757-2011). Велика Палата

Верховного Суду підтримала наведений висновок Верховного Суду України зокрема у постанові від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц.

Також відповідач звертає увагу на те, що набувач визнається добросовісним, якщо у момент вчинення правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна (наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна). При цьому в діях набувача не повинно бути необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, але й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Згідно зі ст.388 ПК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їхньою волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача (Постанова Верховного Суду України від 02.03.2016 р. у справі №6-3090цс15).

Відповідач посилається на те, що Рішенням Малехівської сільської ради від 19 вересня 2002 року вирішено визнати та оформити за Державним підприємством Міністерства оборони України Західвійськбуд право власності спірного майна на праві повного господарського відання. ДП МОУ Західвійськбуд вирішило продати оформлене за ним майно за відплатними договорами, а тому відсутні підстави стверджувати про дефект волі власника, чи особи, якій це майно було передане без його волі, адже про згоду на продаж нерухомого майна говорить той факт, що на протязі більше 12 років, знаючи, що майно вибуло із власності держави, власником не вчинялося жодних дій щодо визнання договору купівлі- продажу недійсним чи повернення майна у свою власність.

Позивачем не доведено, що ТОВ Західенергокомплект на момент купівлі майна знало, чи могло знати про перевищення повноважень посадовими особами Міністерства оборони України при укладенні договору чи про його незаконність.

Таким чином, ТОВ Західенергокомплект в розумінні ст. 330 Цивільного кодексу України є добросовісним набувачем, оскільки правомірно, на конкурентних засадах вигравши конкурс придбало майно за 154 440 грн. Усі обов`язки з організації продажу майна та отримання будь- яких дозволів на продаж майна лягають на особу, в господарському віданні якої це майно знаходиться, тобто ДП МОУ Західвійськбуд . Про порушення, які були допущені продавцем (особою, якій майно було передане власником) при укладенні договору покупець не знав та не міг знати. Покупець ставився до майна як до свого власного, не мав на меті його відчужити після купівлі та розраховував на мирне володіння та користування ним.

Відповідач також посилається на те, що після придбання будівель в них було повністю замінені вікна, було перероблено дах, покрито його потрійним шаром руберойду, зроблено ремонти приміщень під офіси, оброблено поверхні плиткою, проведено водо- та газокомунікації, забезпечено об`єкт стабільним постачанням електроенергії; повністю огороджено площу земельної ділянки двохметровим парканом. Забезпечено об`єкт каналізацією, збільшено площу складу шляхом перебудови. Було влаштоване побутове приміщення для відпочинку працівників. Щороку здійснювалася побілка стін цехів, значна частина прибутку одержаного підприємством в процесі господарської діяльності витрачалася на забезпечення належного стану будівлі, її території, проведення всяких покращень. Згідно експертного висновку, який було зроблено в межах справи №914/2867/16 за рахунок всіх покращень вартість майна змінилася з 154440 грн. в 2003 році до 8 019 529 грн. в 2018 році, тобто в 52 рази.

На думку відповідача, Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997року.

На думку відповідача, вилучення складського приміщення у добросовісного набувача буде свідчити про втручання в право особи на мирне володіння майном за відсутності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності, оскільки таким втручанням буде порушена справедлива рівновага між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав юридичної особи, яка є власником складської будівлі, володіє нею на законних підставах більше 14 років.

Зокрема відповідач посилається на рішення ЄСПЛ від 24.06.2003р. у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства" в якому суд зазначив: "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". У цій справі Європейський суд дійшов висновку про те, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 "Першого протоколу Конвенції". Тобто визнання недійсними рішення публічного органу та договору, згідно яких майно отримане у власність від держави, та подальше позбавлення цього права на підставі.

Окрім того відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду. Заява мотивована тим, що частиною З статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, перший заступник військового прокурора Західного регіону України зазначає, що Міністерство оборони України належним чином не здійснює захист інтересів держави представницькими засобами.

Однак прокурором необгрунтовано нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави Міністерством оборони України, з огляду, зокрема, на те, що матеріали справи не містять жодних доказів про те, що визначений прокурором орган взагалі знав про допущені порушення, усвідомлював порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Матеріали справи не містять доказів виконання прокурором приписів ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , а саме попереднього, до звернення до суду, повідомлення про намір звернення до суду з позовом відповідного суб`єкта владних повноважень.

На думку відповідача, прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", що в свою чергу свідчить про відсутність у нього процесуальної дієздатності.

Також відповідач вважає, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, у зв`язку із чим відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності та відмову у позові у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Обґрунтовуючи дану заву, відповідач посилається на те, що позовні вимоги прокурора ґрунтуються на тому, що за договором купівлі-продажу №18 від 15.09.2003 року ТОВ Західенергокомплект придбало нерухоме майно. Оскільки відчуження майна відбулося поза волею його власника - Міністерства оборони України такий договір вчинено із порушенням, наслідком якого є повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Договір купівлі-продажу №18 було укладено 15.09.2003р.

Із заявою про витребування із володіння та користування нерухомого майна Позивач звернувся 14 лютого 2017 року, тобто більше ніж через тринадцять з половиною років. В заяві Позивач стверджує, що факт вибуття нерухомого майна поза волею власника встановлено постановою Львівського апеляційного господарського суду від17.08.2015 року.

Однак, на думку відповідача, Міністерство оборони України дізналося про порушення свого права з моменту коли йому стало відомо про продаж нерухомого майна та наявність оскаржуваного Договору, враховуючи те, що договір уклало підприємство, яке перебуває в управлінні позивача і на укладення котрого необхідний дозвіл останнього, знаючи, що такого дозволу позивач не надавав, а тому з моменту дізнання про факт продажу майна, позивач був обізнаний із фактом відсутності у директора ДП МОУ Західвійськбуд необхідного обсягу дієздатності на такий продаж (незаконністю договору продажу) та фактичного вибуття майна із власності МОУ.

В той же час, Позивачу стало відомо про вибуття майна із його власності поза його волею значно раніше, а саме:

1) Враховуючи те, що позивач - Міністерство оборони України стороною цього договору не виступало, об`єктивну можливість довідатися про його існування воно мало не

пізніше 20.02.2004 року, коли ДП МОУ Західвійськбуд подав йому звітність про фінансово-господарську діяльність підприємства за 2003 рік.

2) Відповідно до Акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП

МОУ Західвійськбуд від 09.06.2008р., складений Західним контрольно-ревізійним управлінням Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України на арк. 8

якого зазначено, що на підставі Бізнес-плану ДП МОУ Західвійськбуд на 2003р. у військовому містечку №371 с. Малехів Жовківського району Львівської області відчужено 7

об`єктів нерухомості, в тому числі, будівлю складу загальною площею 1183,3 кв.м. (котра виступає предметом оскаржуваного договору). При цьому про наявність окремого дозволу зі

сторони Міністерства оборони України на продаж даного майна в Акті ревізії не йшлося, а

лише зазначалося, що таким дозволом слугує Бізнес-план ДП МОУ Західвійськбуд . Відтак,

наявність вказаного Акту ревізії від 09.06.2008р. достеменно свідчить про те, що міністерство оброни України було обізнано із продажем нерухомого майна за спірним Договором задовго до моменту подання позовної заяви в даній справі (05.03.2015р.). Обізнаність органів особи або інших осіб до повноважень яких належав контроль (в даному випадку Контрольно-ревізійного департаменту Міністерства оборони України), свідчить про обізнаність самої особи (в даному випадку Міністерства оборони України).

Викладене узгоджується із правовою позицію ВСУ викладену в постанові №6-152цс14 від 29.10,2014р.

Відповідь прокурора на відзив відповідача.

Прокурором подано відповідь на відзив відповідача в якому викладено спростування основних правових позицій відповідача щодо неможливості витребування спірного майна шляхом віндикації та добросовісність набувача майна.

Зокрема прокурор посилається на те, що відповідно до визнаного недійсним судом договору купівлі-продажу від 15 вересня 2003 року №18, укладеного між ДП Західвійськбуд та ТОВ Західенергокомплект , що був предметом спору у справі № 914/723/15, поверненню підлягало нерухоме майно площею 1188,3 кв. м. по вул. Лесі Українки, 45 (на даний час вул. Київська, 24) у с. Малехів , однак через відсутність нерухомого майна з вказаною площею внаслідок його перепланування, у зв`язку з чим площа збільшилася до 1209,5 кв. м., перший заступник прокурора регіону звернувся до суду з позовом про витребування об`єкта нерухомості з існуючою площею.

Також прокурор вважає помилковою позицію відповідача про те, що він є добросовісним набувачем майна, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2016 року у справі № 914/723/15 підтверджено, що спірне нерухоме майно вибуло з власності держави позо її волею, у зв`язку з чим судом задоволено позов першого заступника прокурора регіону про визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна.

Прокурор звертає увагу на те, що відповідач посилається на рішення ЄСПЛ, які не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

Заперечення прокурора щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Прокурором подано письмові заперечення проти заяви відповідача про залишення позову без розгляду, які мотивовані тим, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року у справі № 914/723/15, яку у подальшому залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15 вересня 2003р. укладеного між ДП Західвійськбуд та Західенергокомплект та зобов`язано останнього повернути будівлю складу площею 1188,3 кв. м. по вул. Л. Українки, 45 (на даний час вул. Київська, 24 ) у с. Малехів до державної власності в особі Міністерства

оборони України у господарське відання ДП Західвійськбуд .

Незважаючи, що вказане рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили 17 серпня 2015 року, Міністерство оборони України, лише через майже рік, а саме 22 липня 2016 року звернулося до державного реєстратора з метою внесення відомостей про власника вказаного вище нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме реєстрації даного майна за державою в особі Міністерства оборони України.

Однак, 22 серпня 2016 року рішенням державного реєстратора № 3 103 8193 відмовлено позивачу (Міністерству оборони України) у державній реєстрації зазначеного нерухомого майна з підстав відсутності майна площею 1188,3 кв. м. та наявності за вказаною адресою нерухомого майна площею 1209,5 кв. м.

У подальшому, Міністерство оборони України, упродовж 3 місяців не вжило жодних заходів задля забезпечення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року у справі № 914/723/15.

У зв`язку з цим, а саме не вчинення Міністерством оборони України будь-яких дій з метою повернення до державної власності зазначеного нерухомого майна, повернення якого передбачено вказаним рішенням суду, а також наявністю розбіжностей у площі об`єкта нерухомості, що підлягав передачі, 10 листопада 2016 року перший заступник прокурора регіону звернувся до суду з відповідним позовом.

Заперечення прокурора щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності.

Прокурор вважає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки Львівським апеляційним господарським судом постановою від 17 серпня 2015 року у справі № 914/723/15 встановлено, що Міністерство оборони України дізналося про порушення свого права, а саме про те, що вказаний правочин вчинено без його дозволу 12 березня 2015 року - дата отримання даним міністерством позовної заяви першого заступника військового прокурора Західного регіону України про визнання недійсним зазначеного вище договору купівлі-продажу нерухомого майна.

У той же час, перший заступник прокурора регіону з позовом до суду який є предметом розгляду у справі № 914/2867/16 звернувся 10 листопада 2016 року, тобто в межах трирічного строку з моменту обізнаності, а саме з 12 березня 2015 року.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Як встановлено судом, згідно рішення Малехівської сільської ради від 19.09.2002 року №41 за Державним підприємством Міністерства оборони України Західвійськбуд визнано право державної власності на об`єкти нерухомого майна, а саме будівлю складу по вул. Л.Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області (Том І а.с. 120).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.06.2003р. (Том І а.с. 124), на підставі відповідного рішення Малехівської сільської ради від 19.09.2002 року №41, ДП МОУ Західвійськбуд було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме будівлю складу загальною площею 1188,3кв.м., за адресою: вул. Л.Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області (Том І а.с. 125).

15.09.2003 року між ДП МОУ Західвійськбуд та ТОВ Західенергокомплект

укладено Договір купівлі-продажу №18 нерухомого майна - будівлю складу площею 1188,3 кв.м. по вул. Л.Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області , вартістю 154440 грн (Том І а.с. 54-55). На підставі акту прийому-передачі від 29.09.2003р. (Том і а.с. 56) відповідне нерухоме майно (будівля складу площею 1188,3кв.м.) було передане покупцю ТзОВ Західенергокомплект .

10.10.2003 року Львівським обласним комунальним бюро технічної інвентаризації та

експертної оцінки видано ТОВ Західенергокомплект Витяг про реєстрацію права власності

на нерухоме майно - будівлю складу площею 1188,3 кв.м. по

вул. Л.Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області , яке отримало реєстраційний номер 1385545 (Том І а.с. 136).

Згідно витягу з рішення Малехівської сільської ради від 31.01.2016р. (Том І а.с. 157) зобовязано ТзОВ Західенергокомплект провести зміну юридичної адреси з вул. Л.Українки,45 /5 с.Малехів, Жовківського району , Львівської області на юридичну адресу - вул. Київська , 24 . С.Малехів Жовківського району Львівської області.

Рішенням Малехівської сільської ради від 16.05.2012р. №2 (Том І а.с. 165) надано дозвіл ТзОВ Західенергокомплект на влаштування побутового приміщення розміром 5,70x17,55м для робітників підприємства та службовців в середині будівлі площею 93,7м 2 по вул. Київська 24 (стара адреса Л.Українки 45/5) в с.Малехів Жовківського району Львівської області ; дозволено ТзОВ Західенергокомплект експлуатувати будівлю складу загальною площею 1209,5 м 2 , розташовану за новою адресою вул. Київська 24 в с.Малехів Жовківського району Львівської області ; зобов`язано Львівське обласному комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки оформити та видати свідоцтва про право власності на складську будівлю літ.Б-2 загальною площею 1209,5 м 2 по вул. Київська 24 в с.Малехів за ТзОВ Західенергокомплект та провести його державну реєстрацію згідно нової юридичної адреси.

08.06.2012 року ТОВ Західенергокомплект на підставі Рішення Малехівської

сільської ради від 16.05.2012 року отримало Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлю складу площею 1209,5 кв.м. по

вул. Київська, 24 у с. Малехів Жовківського району Львівської області , яке отримало реєстраційний номер 3684405.(Том І а.с. 181).

Судом також встановлено, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/723/15 за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП МОУ "Західвійськбуд" та ТОВ "Західенергокомплект" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2003 № 18 та застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2015 у справі № 914/723/15 у задоволенні позову було відмовлено повністю, однак постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, яку залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015, рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2015 у справі № 914/723/15, було скасовано, прийнято нове рішення яким позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2003 року № 18, укладений між ДП МОУ "Західвійськбуд" та ТОВ "Західенергокомплект" щодо відчуження нерухомого майна - будівлі складу площею 1 188, 3 кв.м по вул. Лесі Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області та зобов`язано ТОВ "Західенергокомплект" повернути вищезгадане нерухоме майно до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ "Західвійськбуд".

05.11.2015 року Відділом державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 49196799, про зобов`язання ТОВ Західенергокомплект повернути нерухоме майно - будівлю складу площею 1188,3 кв.м. по вул. Л . Українки , 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ

Західвійськбуд (Том І а.с. 84).

05.08.2016 року між ТОВ Західенергокомплект та ДП МОУ Західвійськбуд було підписано Акт приймання-передачі спірного нерухомого майна (Том І а.с. 87-88).

08.08.2016 року виконавцем Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із тим, що нерухоме майно- будівлю площею 1188,3 кв.м. по вул. Л.Українки , 45 у с.Малехів Жовківського району Львівської області добровільно передано ТзОВ Західенергокомплект у господарське відання ДП МОУ Західвійськбуд , про що складено акт прийому передачі від 05.08.2016р. (Том І а.с. 89).

22.08.2016 року державним реєстратором управління державної реєстрації Львівської

міської ради за результатами розгляду заяви Міністерства оборони України від 22.07.2016 року про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - будівлю складу площею 1188,3 кв.м. по вул. Л . Українки , 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області винесено

рішення №31038193 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв`язку з погашенням запису в Реєстрі права власності на нерухоме майно на будівлю складу площею

1188,3 кв. м. по вул. Л . Українки , 45 у с. Малехів Жовківського району Львської області на підставі знищення об`єкта (Том І а.с. 63).

10.11.2016 року начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Постановою про перевірку матеріалів виконавчого провадження було скасовано Постанову Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про закінчення виконавчого провадження від 08.08.2016 року.

Постановою державного виконавця від 11.11.2016р. (Том І а.с. 93) скасовано постанову від 08.08.2016р. про закінчення виконавчого провадження

08.11.2016 року Перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся в інтересах держави в особі уповноваженого органу - Міністерства оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Західенергокомплект про визнання права власності на складську будівлю площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа - 1 188, З кв. м.), що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24 у с. Малехів Жовківського району Львівської області (колишня адреса - вул. Л.Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області ). Предмет позову 16.02.2017 року було змінено на витребування з володіння та користування ТОВ Західенергокомплект нерухомого майна - складської будівлі літ. Б-2, загальною площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа 1 188, З кв. м.), що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24 у с. Малехів Жовківського району Львівської області .

Господарський суд Львівської області 03.04.2017р. за результатами розгляду справи №914/2867/16 за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі уповноваженого органу (позивача) Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про витребування майна було ухвалив рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю, а саме витребувано з володіння та користування товариства з обмеженою відповідальністю "Західенерго- комплект" нерухоме майно - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа 1188,3кв.м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул. Київська, 24 (колишня адреса - вул. Лесі Українки , 45).

Постановою Західного апеляційного Господарського суду від 17.01.2019р. рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 року у справі №914/2867/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2019р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західенергокомплект" задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019р. та рішення господарського суду Львівської області від 03.04.2017р. та у справі №914/2867/16 скасовано а справу №914/2867/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Верховний Суд звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що невиконання відповідачем у справі, яка розглядається, судового рішення у справі № 914/723/15 щодо повернення спірного майна до державної власності, є підставою для його витребування у межах даної справи, не врахували положення чинного законодавства, якими розмежовано способи захисту порушеного права власності, належним чином не встановили характер спірних правовідносин сторін з огляду на фактичні обставини, які склалися, не дали належної правової оцінки наявним у справі матеріалам щодо здійснення виконавчого провадження з виконання наказу у справі № 914/723/15 про зобов`язання ТОВ "Західенергокомплект" повернути спірне нерухоме майно до державної власності в особі МОУ та не з`ясували наслідків таких виконавчих дій, а отже, не встановили правову можливість застосування до реституційних зобов`язань, встановлених рішенням суду у справі № 914/723/15, яке має виконуватися у визначеному законом порядку, положень статей 387, 388 ЦК.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

За змістом положень ст.ст. 317, 319 ЦК власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України).

Натомість, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина 1 статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Цивільний кодекс України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться, сторони зобов`язані повернути усе, отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

Таким чином реституція - основний наслідок недійсності правочинів та одночасно спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, в якому поєднується відновлювальна та компенсаційна функції його захисту. Реституція застосовується виключно між сторонами недійсного правочину і не залежить від того, який суб`єкт сторони правочину чи заінтересована особа) порушив спір про визнання правочину недійсним, не має правового значення добросовісність сторони-набувача.

За приписами статті 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із матеріалів справи, 22 серпня 2016 року державним реєстратором було відмовлено Міністерству оборони України у державній реєстрації права власності, у зв`язку з погашенням запису в Реєстрі права власності на нерухоме майно на будівлю складу площею 1 188, 3 кв. м. по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області з мотивів знищення вказаного об`єкта. Разом з тим, у вказаному рішенні повідомлено, що за ТОВ "Західенергокомплект" на праві приватної власності зареєстрована складська будівля літ. Б-2, загальною площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа 1 188, 3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 ( колишня адреса - вул. Лесі Українки, 45 ).

З метою з`ясування дійсних обставин справи, Західним апеляційним господарським судом під час попереднього розгляду справи призначалась судова будівельно-технічну експертиза.

За результатами проведеної судової експертизи було дано висновок експерта № 3636 від 27.08.2018 (а.с. 55-75 том ІІІ), згідно якого, було встановлено, що знищення складської будівлі літ Б-2, загальною площею 1188,5 кв.м за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45 не відбулось . Об`єкт нерухомості - складської будівлі літ Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 є однією і тією ж будівлею за іншою попередньою адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45 , площею 1188,5 кв.м. Загальна площа даної будівлі змінилася з 1188,3 кв.м на 1209,5 кв.м за рахунок переобмірів та уточнення площ.

Окрім того, дані обставини підтверджуються, зокрема:

- реєстровою справою № 1385545 (матеріали інвентаризаційної справи на складську будівлю літ.Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м. (попередня площа 1188,3 кв. м), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 (колишня адреса Л. Українки ,45 ) (оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні, до матеріалів справи долучено копії а.с. 95-189 том І, 220 том ІІ);

- довідкою обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 26.07.2016 № 2335 в якій зазначено, що у зв`язку з переобмірами та уточненням площ складської будівлі по Київській, 24 в с. Малехів змінено площу до 1209,5 кв.м (а.с. 18 том І);

- рішення Малехівської сільської ради Жовківського району від 31.01.2006 №525 яким змінено адресу спірного об`єкта (а.с. 62 том І).

Слід зазначити, що зі змісту письмових пояснень відповідача вбачається, що останній не заперечує факту перебудови ним спірного об`єкта. Зокрема, відповідач зазначає, що ним було здійснено перебудову складу площею 1 188, 3 м. кв ., проведено водо- та газокомунікації, каналізацію, огороджено будівлю парканом, станом на 2012 рік загальну площу складу було збільшено до 1 209, 5 м.кв., а його вартість склала 1 132 626, 00 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що складська будівля літ Б-2, загальною площею 1188,5 кв.м за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45 та складська будівля літ Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська,24 є однією і тією ж будівлею, а загальна площа будівлі змінилася з 1188,3 кв.м на 1209,5 кв.м за рахунок переобмірів та уточнення площ.

Як уже встановлено судом, 05.11.2015 року Відділом державної виконавчої служби Жовківського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 49196799, щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області про виконання постанови Лбьвівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. у справі №914/723/15 про зобов`язання ТОВ Західенергокомплект повернути нерухоме майно - будівлю складу площею 1188,3 кв.м. по вул. Л.Українки, 45 у с.Малехів Жовківського району Львівської області до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ Західвійськбуд (Том І а.с. 84).

Згідно долученої прокурором інформації про виконавче провадження №49196799, остання дія вчинена в межах даного виконавчого провадження була здійснена 11.11.2016р. щодо скасування документу.

В матеріалах справи наявна постанова державного виконавця від 11.11.2016р. ВП №49196799 (Том І а.с. 93) згідно якої скасовано постанову від 08.08.2016р. про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на сьогоднішній день у виконавчій службі перебуває виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області про виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. у справі №914/723/15 в частині зобов`язання ТОВ Західенергокомплект повернути нерухоме майно - будівлю складу площею 1188,3 кв.м. по

вул. Л.Українки, 45 у с.Малехів Жовківського району Львівської області до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ Західвійськбуд .

Відповідне виконавче провадження є активним, суду не надано доказів його закінчення чи повернення виконавчого документа без виконання.

Згідно інформації наявної у системі діловодства Господарського суду Львівської області, прокурор звертався до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. у справі №914/723/15, а саме просив виселити ТОВ "Західенергокомплект" з будівлі складу площею 1188,3 кв.м. по вул . Київській, 24 ( колишня вул. Л . Українки , 45) у с. Малехові Жовківського р-ну Львівської області, однак ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.01.2017р. в задоволенні такої заяви було відмовлено.

17.10.2019р. Господарським судом Львівської області було винесено ухвалу у справі №914/723/15 якою відмовлено у задоволенні подання Жовківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області про видачу дубліката наказу Господарського суду Львівської області від 03.09.2015р. №914/723/15. Також в даній ухвалі судом встановлено, що оригінал наказу Господарського суду Львівської області від 03.09.2015р. №914/723/15 (бланк 041832) був повернутий до суду Жовківським РВ ДВС ГТУЮ 09.09.2016р. разом з постановою про закінчення виконавчого провадження від 08.08.2016р. ВП №49196799 та знаходиться в матеріалах справи. Ні орган ДВС, ні стягувач не зверталися до суду з клопотанням про видачу наказу.

Наведене свідчить, що ні прокурор ні Міністерство Оборони України яке виступало позивачем у справі №914/723/15, з моменту скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - 11.11.2016р. не вживають належних заходів що виконання даного наказу про зобов`язання ТОВ "Західенергокомплект" повернути нерухоме майно до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ "Західвійськбуд". Ні прокурором ні позивачем не надано суду доказів того, що державний виконавець не має можливості виконати наказ Господарського суду Львівської області від 03.09.2015р. №914/723/15 через ту обставину, що змінилась площа об`єкта який підлягав поверненню та через те, що відповідному об`єкту нерухомості було присвоєно нову адресу.

Враховуючи наведені обставини, беручи до уваги передбачені законом способи захисту порушеного права власності, характер спірних правовідносин, та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин положень статей 387, 388 ЦК України щодо витребування майна із чужого незаконного володіння є безпідставним, оскільки право позивача на спірне майно було захищено в судовому порядку (справа №914/723/15), і відповідне судове рішення перебуває на виконанні у виконавчій службі.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог Першого заступника військового прокурора Західного регіону України заявлених у інтересах держави в особі уповноваженого органу (позивача) Міністерства оборони України про витребування з володіння та користування ТОВ "Західенергокомплект" нерухомого майна - складської будівлі літ. Б-2, загальною площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа 1 188, 3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 ( колишня адреса - вул. Лесі Українки, 45 ) слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначає Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013р. №10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки суд прийшов до висновку, що в даному випадку право чи інтерес позивача не порушені, та відмовив у позові, відповідно немає підстав для застосування строку позовної давності.

Щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3,4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Обґрунтовуючи підставність звернення із даним позовом до суду, прокурор посилається на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року у справі № 914/723/15, яку у подальшому залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2015 року визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15 вересня 2003р. укладеного між ДП Західвійськбуд та Західенергокомплект та зобов`язано останнього повернути будівлю складу площею 1188,3 кв. м. по вул. Л . Українки, 45 (на даний час вул. Київська, 24) у с. Малехів до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП Західвійськбуд .

Однак, незважаючи, що вказане рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили 17 серпня 2015 року, Міністерство оборони України, лише через майже рік, а саме 22 липня 2016 року звернулося до державного реєстратора з метою внесення відомостей про власника вказаного вище нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме реєстрації даного майна за державою в особі Міністерства оборони України.

Однак, 22 серпня 2016 року рішенням державного реєстратора № 3 103 8193 відмовлено позивачу (Міністерству оборони України) у державній реєстрації зазначеного нерухомого майна з підстав відсутності майна площею 1188,3 кв. м. та наявності за вказаною адресою нерухомого майна площею 1209,5 кв. м.

У подальшому, Міністерство оборони України, упродовж 3 місяців не вжило жодних заходів задля забезпечення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року у справі № 914/723/15.

Як встановлено судом, Міністерство Оборони України яке виступало позивачем у справі №914/723/15, з моменту скасування постанови про закінчення виконавчого провадження - 11.11.2016р. не вживають належних заходів що виконання наказу про виконання рішення суду у даній справі в частині зобов`язання ТОВ "Західенергокомплект" повернути нерухоме майно до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ "Західвійськбуд".

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду, а саме у зв`язку із тим, що Міністерство Оборони України тривалий час не здійснювало захист інтересів, які на думку прокурора були порушені. Відтак відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позовних вимог Першого заступника військового прокурора Західного регіону України заявлених у інтересах держави в особі уповноваженого органу (позивача) Міністерства оборони України про витребування з володіння та користування ТОВ "Західенергокомплект" нерухомого майна - складської будівлі літ. Б-2, загальною площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа 1 188, 3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів , вул. Київська, 24 (колишня адреса - вул. Лесі Українки, 45) - відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 07.11.2019р.

Суддя Запотічняк О.Д.