Рішення

від 05.11.2019 по справі 918/652/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р. м. Рівне Справа № 918/652/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Огопрес"

про стягнення в сумі 75 177 грн. 03 коп.

секретар судового засідання: Коваль С,М.;

Представники:

Від позивача: Мартиновська З.І.;

Від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Огопрес " про стягнення в сумі 75 177 грн. 03 коп.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору поставки від 25 січня 2012 року № У-250112/1, а саме позивач зазначає, що у процесі співпраці позивача з відповідачем виявилось, що існує різниця між вартістю відвантаженої відповідачу продукції, математичною сумою оплаченої відповідачем продукції і вартості повернених відповідачем ремісійних лімітів, що дає позивачу підставу вважати, що відповідач умисно приховує отримані від продажу продукції доходи.

Позивач зазначає, що станом на 10 вересня 2019 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 75 177,03 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у справі №918/652/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 10 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року розгляд справи відкладено на 05 листопада 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Явка в судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

25 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженого відповідальністю "Огопрес" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки продукції періодичного друкованого засобу масової інформації №У-250112/1 (що разом з протоколом розбіжностей, що є додатком №1 становлять договір).

Відповідно до предмету укладеного між сторонами договору, постачальник зобов`язується передати продукцію періодичного друкованого засобу масової інформації (надалі - продукція) у власність покупця для її подальшої реалізації споживачам через власну мережу розповсюдження покупця, а покупець зобов`язувався приймати продукцію й оплачувати її на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору, асортимент (перелік, найменування) продукції кількість, ціна, терміни поставки та інша інформація, необхідна для належного виконання даного договору узгоджується обома сторонами в обов`язковому порядку шляхом підписання специфікації та/або інших додатків до даного договору, які є невід`ємною його частиною. Таке узгодження може мати місце в момент підписання даного договору або після, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за 5 робочих днів після підписання даного договору. Введення нової позиції в тому числі в специфікацію можливе виключно за погодженням сторін.

Відповідно до пункту 2.6. договору, передача та прийняття продукції по кількості та якості відбувається представниками сторін та оформляється видатковою накладною (накладними) шляхом її підписання відповідними представниками та скріпленням печатками сторін. Всі претензії щодо кількості та якості продукції під час її приймання оформлюються відповідним актом, який підписується представниками комісії, склад якої затверджує покупець, скріплюється печаткою покупця, і підписується представником перевізника вказаного постачальником (якщо він може бути присутнім і третьою стороною у випадку його відсутності). Покупець зобов`язаний в день виявлення невідповідності продукції по кількості та/або якості повідомити постачальника засобами факсимільного, або телефонного зв`язку про це та направити один екземпляр відповідного акту до 05 числа місяця, наступного за місяцем в якому була виявлена невідповідність, відповідно до поштових реквізитів вказаних в цьому договорі. Постачальник зобов`язаний розглянути акт протягом 7 днів після його отримання та, при наявності належним чином оформленого акта, задовольнити претензії покупця шляхом додаткової поставки, заміни неякісних екземплярів або шляхом зменшення розміру боргу покупця за продукцію.

Відповідно до пункту 2.7. договору, видаткова накладна на поставку продукції оформляється в 2 (двох) екземплярах. Покупець при прийнятті продукції зобов`язаний підписати та скріпити печаткою всі екземпляри видаткових накладних, другий екземпляр надіслати постачальнику відповідно до поштових реквізитів вказаних в цьому договорі. На вимогу постачальника покупець протягом одного дня після отримання такої вимоги попередньо надсилає постачальнику належним чином оформлену видаткову накладну та відповідну партію відвантаженої продукції засобами факсимільного зв`язку.

Відповідно до пункту 2.14. договору, підставою для зменшення боргу відповідача перед позивачем на суму ремісійних лімітів є належним чином оформлені: товарно-транспортна накладна, підписана представником перевізника, вказаного постачальником та накладна на повернення, та передання ремісійних лімітів транспортній компанії

Відповідно до пункту 3.1. договору, термін та порядок оплати за продукцію здійснюється покупцем відповідно до умов, визначених та узгоджених сторонами у відповідному додатку до цього договору, що є невід`ємною частиною.

Відповідно до додатку 10 від 01 жовтня 2018 року до договору №250112/1 від 25 січня 2012 року оплата здійснюється у вигляді безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з дня закінчення строку повернення ремісійних лімітів (пункт 4 ) додатку.

При цьому, як видно з додатку №10, сторони визначили різні строки повернення ремісійних лімітів в залежності від видання.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача станом на 31 липня 2019 року становить 68 981,78 грн. При цьому, позивач вказує, що сума поставленої позивачем відповідачу продукції з 31 липня 2019 року по 10 вересня 2019 року становить 23 454,00 грн. Також позивач стверджує, що відповідач повернув позивачу з 31 липня 2019 року по 10 вересня 2019 року непродану продукцію на суму 4 924,35 грн. З 31 липня 2019 року по 10 вересня 2019 року відповідачем було сплачено позивачу за поставлену продукцію 12 334,40 грн. Відтак, за розрахунком позивача, станом на 10 вересня 2019 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 75 177,03 грн.

Водночас суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження таких розрахунків позивача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених вище обставин суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору поставки.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору (пункту 2.6. договору), передача та прийняття продукції по кількості та якості відбувається представниками сторін та оформляється видатковою накладною (накладними) шляхом її підписання відповідними представниками та скріпленням печатками сторін.

Також суд ураховує положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так у статті 1 цього Закону наведено зокрема визначення таких термінів:

- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до норм статті 3 названого Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Як визначено положеннями статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Крім того, нормами цієї статті визначено вимоги до форми та обов`язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином сторони визначили, що господарські операції між сторонами спрямовані на виконання договору (передача та прийняття продукції) офромлюються складанням та підписанням первинних документів - видатковими накладними, що відповідає приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з пунктом 2.1. Наказу Мінфіну від 24.05.1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З наведеного суд робить висновок, що первинні документи - широке поняття, яке охоплює будь-які документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та створюються у письмовій або електронній формі.

Згідно з положеннями статті 19 ГК України усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Статтею 145 ГК України унормовано, що майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Суб`єкти господарювання зобов`язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

Згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

При цьому, в матеріалах справи наявна лише одна видаткова накладна від 05 серпня 2019 року №У-00003254 на суму 3 255,00 грн., яка може підтвердити наявність господарської операції між сторонами щодо передачі продукції позивачем та її прийняття відповідачем.

Натомість позивач додав до позову копії товарно-транспортних накладних від 02 вересня 2019 року, від 05 серпня 2019 року, від 12 серпня 2019 року, від 27 серпня 2019 року. Водночас в товарно-транспортних накладних відсутня ціна поставленого товару. На переконання суду, оголошену цінність посилки не можна вважати величиною, від якої можна визначати вартість переданого товару. Також суд встановив, що жодна з наданих позивачем товарно-транспортних накладних не містить підписів чи відтисків печаток відповідача.

А отже з наданих товарно-транспортних накладних не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру такої господарської операції. У зазначених документах відсутні підписи відповідача. Крім того, товарно-транспортні накладні можуть бути лише доказом здійснення інших господарських операцій, а саме послуг з перевезення наданих позивачу ТОВ "Нова Пошта".

Суд також наголошує, що сторони домовились про те, що єдиною належною формою документу, який відображає відомості про здійснювані сторонами господарські операції щодо поставки продукції за договором №У-250112/1 є саме видаткова накладна.

З огляду на таке суд відхиляє подані позивачем товарно-транспортні накладні через їх невідповідність, як доказів, за критеріями належності, допустимості та достатності. А тому названі документи не можуть бути підтвердженням господарських операцій щодо поставки продукції за договором №У-250112/1.

Поряд з тим, позивач аргументує позовні вимоги в сумі 68 981,78 грн. наявністю заборгованості станом на 31 липня 2019 року у зв`язку з погодженням відповідачем акту звірки взаємних розрахунків станом на 31 липня 2019 року. Тобто як доказ поставки продукції за договором №У-250112/1 в сумі в сумі 68 981,78 грн., яка нібито була отримана та неоплачена відповідачем, позивач пред`являє копію акту звірки взаємних розрахунків.

Суд оцінює критично посилання позивача на вказаний акт звірки взаємних розрахунків як на доказ поставки відповідачу товару та наявності заборгованості. Так, вказаний акт не містить відомостей щодо особи, яка підписала його від імені відповідача - ТОВ "Огопрес". На переконання суду, акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарських операцій між сторонами чи наявність зобов`язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів.

Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не є доказом про визнання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Суд вчергове підкреслює, що за домовленістю сторін передача та прийняття продукції оформлюється видатковими накладними шляхом їх підписання відповідними представниками та скріпленням печатками сторін. Така домовленість між сторонами у повній мірі відповідачє правовому регулюванню порядку відображення у первинних документах господарських операцій здійснюваних суб`єктами господарювння в Україні.

А проте позивач, звертаючись до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену згідно з умовами договору продукцію, не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів (окрім видаткової накладної від 05 серпня 2019 року №У-00003254 на суму 3 255,00 грн.) на підтвердження здійснення таких поставок.

Інших доказів наявності заборгованості (видаткових накладних) позивач суду не надав.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні звернення постачальника до покупця з вимогою про направлення належним чином оформлених видаткових накладних на відповідні партії відвантаженої продукції як це передбачено пунктом 2.7. договору.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за продукцію поставлену за видатковою накладною від 05 серпня 2019 року №У-00003254 на суму 3 255,00 грн. то суд вважає, що строк оплати в цій частині вимог, в силу положень укладеного між сторонами договору, станом на час звернення позивача з позовом до суду не настав.

А саме: у додатку 10 від 01 жовтня 2018 року до договору №250112/1 від 25 січня 2012 року сторони визначили, що оплата здійснюється у вигляді безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з дня закінчення строку повернення ремісійних лімітів (пункт 4) додатку. При цьому, як видно з додатку №10, сторони визначили різні строки повернення ремісійних лімітів в залежності від видання. Так, для видань "Женские истории", "Моя судьба" строк повернення ремісійних лімітів становить 42 дні з дня відвантаження продукції відповідачу; для видання "Встреча с призраками. Спецвыпуск к ИИЖ" строк повернення ремісійних лімітів становить 44 дні; для видань "Звезды и советы", "Истории из жизни", "Тайны звезд" строк повернення ремісійних лімітів становить 28 днів. Видаткова накладна №У-00003254 на суму 3 255,00 грн. оформлена 05 серпня 2019 року, а отже днем відвантаження продукції відповідачу за даною накладною є 05 серпня 2019 року. Водночас позивач підписав позовну заяву 10 вересня 2019 року, а звернувся до суду 11 вересня 2019 року, що передує закінченню строку оплати визначеному сторонами у договорі.

Відповідно до приписів статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи наведені норми та порівнюючи встановлені судом обставини з аргументами та вимогами позивача суд робить наступні висновки.

Висновки суду

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам позивача у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, суд робить висновок про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Огопрес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" заборгованості в сумі 75 177,03 грн.

Такий висновок суд робить на підставі того, що позивач не надав доказів поставки (отримання) відповідачем продукції на суму 68 981,78 грн. Разом з тим обов`язок з оплати поставленої згідно з видатковою накладною від 05 серпня 2019 року продукції, станом на час подачі позовної заяви у відповідача не настав. Суд також відхилив подані позивачем товарно-транспортні накладні через їх невідповідність, як доказів, за критеріями належності, допустимості та достатності.

Інших доказів наявності заборгованості позивач суду не надав.

А отже позивач не довів обставин щодо порушення його прав з боку відповідача, а тому суд не має правових підстав для задоволення цього позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати (судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. та витрати на правничу допомогу) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ" (03680, м. Київ, пр-т Ак. Палладіна 44, код ЄДРПОУ 33777785).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ОГОПРЕС" (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. 16 Липня 48, код ЄДРПОУ 35567581).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 07 листопада 2019 року.

Суддя Качур А.М.