Постанова

від 22.01.2020 по справі 918/652/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року Справа № 918/652/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Мельник О.В. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.11.2019 р. у справі №918/652/19, ухвалене суддею Качур А.М. повний текст рішення складено 07.11.2019 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Огопрес"

про стягнення в сумі 75 177 грн. 03 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Огопрес " про стягнення в сумі 75 177 грн. 03 коп.

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору поставки від 25 січня 2012 року №У-250112/1, а саме позивач зазначає, що у процесі співпраці позивача з відповідачем виявилось, що існує різниця між вартістю відвантаженої відповідачу продукції, математичною сумою оплаченої відповідачем продукції і вартості повернених відповідачем ремісійних лімітів, що дає позивачу підставу вважати, що відповідач умисно приховує отримані від продажу продукції доходи.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.11.2019 р. у справі №918/652/19 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Огопрес" про стягнення в сумі 75 177 грн. 03 коп. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Рівненської області від 05.11.2019 р. у справі №918/652/19.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.11.2019 року у вказаній справі ухвалене судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник акцентує увагу на тому, що у процесі співпраці позивача з відповідачем виявилось, що існує різниця між вартістю відвантаженої відповідачу Продукції і математичною сумою вартості оплаченої відповідачем продукції і вартості повернених відповідачем ремісійних лімітів, що дає позивачу підставу вважати, що відповідач умисно приховує отримані від продажу продукції доходи.

Апелянт стверджує, що відповідач в порушення умов Договору (п.5.1.) ст.ст.265-270, ч.ч.1.2 ст.193 Господарського кодексу України, згідно з якими суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, ст. ст. 691, 692 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.2 ст.538 Цивільного кодексу України, допустив заборгованість за Договором перед позивачем, без попереджень, не здійснивши оплату вартості переданої Продукції в повному обсязі.

Зокрема, позивач стверджує, що відповідач умисно ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань і добровільно сплачувати заборгованість за договором не має наміру. Такі дії відповідача є неприпустимими. Основним видом діяльності (і, відповідно, основним джерелом доходів) позивача є поставка продукції періодичних друкованих засобів масової інформації. Відсутність платежів за договорами поставки заводить позивача у скрутне фінансове становище, негативно впливає на можливість ведення розрахунків з контрагентами, працівниками позивача, на виконання фінансових зобов`язань перед державою.

Однак, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Стосовно встановлення факту (обставин) заборгованості відповідача перед позивачем суд першої інстанції керувався лише Законом України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні тому не прийняв до уваги акт звірки взаєморозрахунків за станом 31.07.2019 р. підписаний позивачем та відповідачем.

В свою чергу, апелянт вважає, що хоча акт звірки взаєморозрахунків і не є первинним документом, але оскільки містить реквізити первинних документів, погоджену суму заборгованості та підписаний позивачем та відповідачем, то повинен враховуватися при встановленні факту заборгованості відповідача перед позивачем.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.11.2019 р. у справі №918/652/19 в порядку письмового провадження та запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Огопрес" у строк до 26.12.2019 р. надати до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" на рішення господарського суду Рівненської області 05.11.2019 р. у справі №918/652/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову, рішення мотивовано тим, що позивачем не було надано суду належних доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилався, обґрунтовуючи позовні вимоги. Так, відповідно до вимог статей 19, 145 ГК України, Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність та укладеного сторонами договору, на підтвердження здійснення господарських операцій позивач повинен був подати суду належні докази, якими є видаткові накладні. Подані позивачем докази, а саме товарно-транспортні накладні, акт звіряння розрахунків не відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності, і. оцінені у сукупності , не дають можливості встановити достовірно ті обставини, на які посилається позивач, а саме наявність заборгованості в сумі 75 177, 03 грн.

2.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

25 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженого відповідальністю "Огопрес" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки продукції періодичного друкованого засобу масової інформації №У-250112/1 (разом з протоколом розбіжностей і додатком №1, які є частиною договору).

Відповідно до предмету укладеного між сторонами договору, постачальник зобов`язується передати продукцію періодичного друкованого засобу масової інформації (надалі - продукція) у власність покупця для її подальшої реалізації споживачам через власну мережу розповсюдження покупця, а покупець зобов`язувався приймати продукцію й оплачувати її на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1.2. договору, асортимент (перелік, найменування) продукції кількість, ціна, терміни поставки та інша інформація, необхідна для належного виконання даного договору узгоджується обома сторонами в обов`язковому порядку шляхом підписання специфікації та/або інших додатків до даного договору, які є невід`ємною його частиною. Таке узгодження може мати місце в момент підписання даного договору або після, але в будь-якому випадку не пізніше ніж за 5 робочих днів після підписання даного договору. Введення нової позиції в тому числі в специфікацію можливе виключно за погодженням сторін.

Згідно до пункту 2.6. договору, передача та прийняття продукції по кількості та якості відбувається представниками сторін та оформляється видатковою накладною (накладними) шляхом її підписання відповідними представниками та скріпленням печатками сторін. Всі претензії щодо кількості та якості продукції під час її приймання оформлюються відповідним актом, який підписується представниками комісії, склад якої затверджує покупець, скріплюється печаткою покупця, і підписується представником перевізника вказаного постачальником (якщо він може бути присутнім і третьою стороною у випадку його відсутності). Покупець зобов`язаний в день виявлення невідповідності продукції по кількості та/або якості повідомити постачальника засобами факсимільного, або телефонного зв`язку про це та направити один екземпляр відповідного акту до 05 числа місяця, наступного за місяцем в якому була виявлена невідповідність, відповідно до поштових реквізитів вказаних в цьому договорі. Постачальник зобов`язаний розглянути акт протягом 7 днів після його отримання та, при наявності належним чином оформленого акту, задовольнити претензії покупця шляхом додаткової поставки, заміни неякісних екземплярів або шляхом зменшення розміру боргу покупця за продукцію.

Пунктом 2.7. договору встановлено, що видаткова накладна на поставку продукції оформляється в 2 (двох) екземплярах. Покупець при прийнятті продукції зобов`язаний підписати та скріпити печаткою всі екземпляри видаткових накладних, другий екземпляр надіслати постачальнику відповідно до поштових реквізитів вказаних в цьому договорі. На вимогу постачальника покупець протягом одного дня після отримання такої вимоги попередньо надсилає постачальнику належним чином оформлену видаткову накладну та відповідну партію відвантаженої продукції засобами факсимільного зв`язку.

Відповідно до пункту 2.14. договору, підставою для зменшення боргу відповідача перед позивачем на суму ремісійних лімітів є належним чином оформлені: товарно-транспортна накладна, підписана представником перевізника, вказаного постачальником та накладна на повернення, та передання ремісійних лімітів транспортній компанії

Згідно пункту 3.1. договору, термін та порядок оплати за продукцію здійснюється покупцем відповідно до умов, визначених та узгоджених сторонами у відповідному додатку до цього договору, що є невід`ємною частиною.

Відповідно до додатку 10 від 01 жовтня 2018 року до договору №250112/1 від 25 січня 2012 року оплата здійснюється у вигляді безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з дня закінчення строку повернення ремісійних лімітів (пункт 4 ) додатку.

При цьому, як видно з додатку №10, сторони визначили різні строки повернення ремісійних лімітів в залежності від видання.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача станом на 31 липня 2019 року становить 68 981,78 грн. При цьому, позивач вказує, що сума поставленої позивачем відповідачу продукції з 31 липня 2019 року по 10 вересня 2019 року становить 23 454,00 грн. Також позивач стверджує, що відповідач повернув позивачу з 31 липня 2019 року по 10 вересня 2019 року непродану продукцію на суму 4 924,35 грн. З 31 липня 2019 року по 10 вересня 2019 року відповідачем було сплачено позивачу за поставлену продукцію 12 334,40 грн. Відтак, за розрахунком позивача, станом на 10 вересня 2019 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 75 177,03 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.11.2019 р. у справі №918/652/19 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Огопрес" про стягнення в сумі 75 177 грн. 03 коп. - відмовлено.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга позивача безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

3.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

4. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору (пункту 2.6. договору), передача та прийняття продукції по кількості та якості відбувається представниками сторін та оформляється видатковою накладною (накладними) шляхом її підписання відповідними представниками та скріпленням печатками сторін.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Крім того, нормами цієї статті визначено вимоги до форми та обов`язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином сторони визначили, що господарські операції між сторонами спрямовані на виконання договору (передача та прийняття продукції) оформлюються складанням та підписанням первинних документів - видатковими накладними, що відповідає приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з пунктом 2.1. Наказу Мінфіну від 24.05.1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Статтею 145 ГК України унормовано, що майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Суб`єкти господарювання зобов`язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.

Згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

При цьому, в матеріалах справи наявна лише одна видаткова накладна від 05 серпня 2019 року №У-00003254 на суму 3 255,00 грн., яка може підтвердити наявність господарської операції між сторонами щодо передачі продукції позивачем та її прийняття відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав копії товарно-транспортних накладних від 02 вересня 2019 року, від 05 серпня 2019 року, від 12 серпня 2019 року, від 27 серпня 2019 року. Водночас в товарно-транспортних накладних відсутня ціна поставленого товару.

Відтак, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, стосовно того, що оголошену цінність посилки не можна вважати величиною, від якої можна визначати вартість переданого товару. Крім того, жодна з наданих позивачем товарно-транспортних накладних не містить підписів чи відтисків печаток відповідача.

А отже з наданих товарно-транспортних накладних не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру такої господарської операції. У зазначених документах відсутні підписи відповідача. Крім того, товарно-транспортні накладні можуть бути лише доказом здійснення інших господарських операцій, а саме послуг з перевезення наданих позивачу ТОВ "Нова Пошта".

Крім того, сторони домовились про те, що єдиною належною формою документу, який відображає відомості про здійснювані сторонами господарські операції щодо поставки продукції за договором №У-250112/1 є саме видаткова накладна.

Відтак, судом першої інстанції правомірно відхилено подані позивачем товарно-транспортні накладні через їх невідповідність, як доказів, за критеріями належності, допустимості та достатності. А тому, суд апеляційної інстанції погоджується, що названі документи не можуть бути підтвердженням господарських операцій щодо поставки продукції за договором №У-250112/1.

Позивач аргументує позовні вимоги в сумі 68 981,78 грн. наявністю заборгованості станом на 31 липня 2019 року, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 липня 2019 року. Тобто як доказ поставки продукції за договором №У-250112/1 в сумі в сумі 68 981,78 грн., яка нібито була отримана та неоплачена відповідачем, позивач пред`явив копію акту звірки взаємних розрахунків.

В свою чергу суд апеляційної інстанції оцінює критично посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків як на доказ поставки відповідачу товару та наявності заборгованості. Оскільки, вказаний акт не містить відомостей щодо особи, яка підписала його від імені відповідача - ТОВ "Огопрес".

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що, акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарських операцій між сторонами чи наявність зобов`язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів.

Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не є доказом про визнання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Відтак, скаржник звертаючись до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену згідно з умовами договору продукцію, не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів (окрім видаткової накладної від 05 серпня 2019 року №У-00003254 на суму 3 255,00 грн.) на підтвердження здійснення таких поставок.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні звернення постачальника до покупця з вимогою про направлення належним чином оформлених видаткових накладних на відповідні партії відвантаженої продукції як це передбачено пунктом 2.7. договору.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за продукцію поставлену за видатковою накладною від 05 серпня 2019 року №У-00003254 на суму 3 255,00 грн. то суд вважає, що строк оплати в цій частині вимог, в силу положень укладеного між сторонами договору, станом на час звернення позивача з позовом до суду не настав.

А саме: у додатку 10 від 01 жовтня 2018 року до договору №250112/1 від 25 січня 2012 року сторони визначили, що оплата здійснюється у вигляді безготівкових розрахунків шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок постачальника протягом 7 банківських днів з дня закінчення строку повернення ремісійних лімітів (пункт 4) додатку. При цьому, як видно з додатку №10, сторони визначили різні строки повернення ремісійних лімітів в залежності від видання. Так, для видань "Женские истории", "Моя судьба" строк повернення ремісійних лімітів становить 42 дні з дня відвантаження продукції відповідачу; для видання "Встреча с призраками. Спецвыпуск к ИИЖ" строк повернення ремісійних лімітів становить 44 дні; для видань "Звезды и советы", "Истории из жизни", "Тайны звезд" строк повернення ремісійних лімітів становить 28 днів. Видаткова накладна №У-00003254 на суму 3 255,00 грн. оформлена 05 серпня 2019 року, відтак обов`язок з оплати поставленої згідно з видатковою накладною від 05 серпня 2019 року продукції, станом на час подачі позовної заяви у відповідача не настав.

5.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" на рішення господарського суду Рівненської області від 05.11.2019 р. у справі №918/652/19- залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.240 ГПК України постанова набирає законної сили з дня складання повного тексту постанови та відповідно до п.2 ч.3 ст.287 ГПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Справу №918/652/19 повернути господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "22" січня 2020 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Василишин А.Р.