РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2019 року справа № 340/2099/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Кіровоградського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення коштів,
УСТАНОВИВ:
17.09.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд з Третього апеляційного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (25006, м. Кіровоград, вул.В. Чміленка, буд.41; код ЄДРПОУ 08592224) (далі - відповідач 1), Кіровоградського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (25006, м. Кіровоград, вул. Вокзальна, буд.58; код ЄДРПОУ 08673276) (далі - відповідач 2) про стягнення з відповідачів солідарно середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 129607,82 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачі не виплатили позивачу до часу звернення в суд з цим позовом присуджені судовим рішенням від 25.10.2007 кошти за оплату праці у нічний час в сумі 285,78 грн. та надбавку за особливі умови та безперервну службу в сумі 45,87 грн. Акцентує увагу, що термін зберігання документів, що підтверджують виплату коштів, 75років. Тому позивач вважає, що відповідачі мають виплатити йому компенсацію відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у розмірі середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку. Тому просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 18.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачам строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказану ухвалу позивач отримав 24.09.2019, відповідач 1 - 23.09.2019, а відповідач 2 - 25.09.2019.
09.10.2019 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Стверджує, що виконання рішення суду здійснюється на підставі виконавчого листа, доказів отримання якого та подання для виконання позивач не надав. Оскільки судовим рішенням присуджено стягнути кошти на користь позивача з Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області, вважає підстави для солідарного стягнення коштів відсутні.
Ухвалою від 10.10.2019 суд задовольнив клопотання відповідача 1 про витребування доказів.
У відповіді на відзив, що надійшов суду 17.10.2019, позивач наголошує, що не отримував виконавчий лист, оскільки рішення суду зобов`язує виконати його добровільно. Рішення суду стосувалось виплати заробітної плати, а, отже, з ним не проведено повного розрахунку при звільненні. Оскільки відповідачами не надано доказів повного розрахунку з позивачем, така бездіяльність карається фінансовою санкцією, яку він просить застосувати. Просить врахувати, що відсутність коштів у відповідачів не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Оскільки клопотань про розгляд справи за участю сторін суду не надходило, суд вирішив справу розглянути без повідомлення та виклику сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з даними трудової книжки позивача звільнено з УМВС України в Кіровоградській області наказом від 04.01.2006 №409о/с.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.06.2007 у справі №2-а-85/2007 задоволено його позов до вказаного роботодавця. Визнано протиправними дії службових осіб Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області щодо не нарахування до щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 оплати праці у нічний час у період з липня 2000 року до 2005 року. Присуджено стягнути на його користь з Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області кошти за оплату праці у нічний час у період з липня 2000 року до 2005 року в сумі 285,78 грн. Скасовано, як незаконний, наказ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області від 02.12.2005 №594 в частині зменшення позивачу на 30% розміру надбавок за особливі умови та безперервну службу. Присуджено стягнути на його корисить з Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області незаконно утримані із заробітної плати за грудень 2005 року грошові кошти у розмірі 30% надбавок за особливі умови та безперервну службу в сумі 45,87 грн. Визнано протиправними дії службових осіб УМВС України в Кіровоградській області, які виразились у незабезпеченні ОСОБА_1 форменим одягом протягом 2000-2005 років та, як наслідок, несплати відповідної грошової компенсації. Зобов`язано УМВС України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість невиданих своєчасно предметів речового майна протягом 2000 року та станом на 31.12.2005.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007 вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення грошової компенсації за речове майно і відмовлено у позові в цій частині. В іншій частині залишене без змін.
Згідно з даними трудової книжки після зазначеного звільнення позивач перебуває на посаді судді.
У відповідь на його заяву від 20.05.2019 відповідач 1 повідомив листом від 24.06.2019 про знищення документів щодо підтвердження здійснених виплат, у тому числі за рішеннями судів у вказаному ним періоді, у зв`язку із закінченням строку їх зберігання та направлено позивачу довідку про розмір його середньоденного заробітку на час звільнення.
Тому позивач 20.08.2019 звернувся до суду з цим позовом щодо стягнення компенсації з мотиву не отримання присуджених судом коштів.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.
Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, звільнення з такої служби та виплати грошового забезпечення станом на час звільнення позивача зі служби в міліції були визначені Законом України від 20.12.1990 №565-XII "Про міліцію" та Указом Президента України від 04.10.1996 №926/96 Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ .
Суд врахував, що вказані нормативно-правові акти не містять норм щодо порядку та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з міліції. Тому для вирішення спору врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 18.12.2018 (справа №820/4619/16), яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судами нижчих інстанцій.
ВС вказав, що за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Тому наявні підстави застосувати для спірних правовідносин норми КЗпП.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Суд врахував, що станом на час звільнення позивача з органів внутрішніх справ (04.01.2006) розрахунок з ним проведений і спору щодо сум виплачених позивачу коштів не було. Для виплати йому коштів згідно з описовою частиною згаданого рішення суду першої інстанції від 01.06.2007 позивач звернувся позовною заявою у січні 2007 року. Ним також установлено, що спірні доплати за працю у нічний час стосувались періоду липня 2000 року - 2005 року, а надбавки за особливі умови і безперервну службу - грудня 2005 року. Тобто станом на час служби позивача в органах внутрішніх справ та на час його звільнення і розрахунку спору щодо нарахованих та виплачених позивачу коштів не виникало.
Частиною 1 ст.117 КЗпП встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Проаналізувавши вказану норму суд дійшов висновку, що для її застосування необхідне дотримання наступних умов:
1) порушення роботодавцем з його вини строку повного розрахунку при звільненні працівника;
2) відсутність спору про розмір належних до розрахунку сум коштів;
3) факт розрахунку з працівником з порушенням встановленого ч.1 ст.117 КЗпП строку.
Період, за який підлягає відшкодуванню середній заробіток, починається датою звільнення та закінчується датою виплати розрахунку.
Необґрунтованими є доводи позивача про солідарність обов`язку з компенсації, оскільки зазначена норма стосується виключно роботодавця і не покладає таких обов`язків на будь-яких інших осіб.
Отже, передбачений ч.1 ст.117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум за відсутності спору про їх розмір.
Згадані вище судові рішення підтверджують неповноту виплати заробітної плати позивача під час несення ним служби і, відповідно, факт спірності сум коштів для розрахунку.
Обов`язок виплатити позивачу кошти за оплату праці у нічний час в сумі 285,78грн. та надбавку за особливі умови та безперервну службу в сумі 45,87грн. з огляду на їх спірний характер виникли у відповідача з набранням законної сили рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01.06.2007 у справі №2-а-85/2007, а не під час його звільнення та проведення остаточного розрахунку.
Крім того, відсутні будь-які докази щодо виплати позивачу вказаних присуджених сум коштів. Посилання позивача, що документи мали зберігатися протягом 75років, не є обгрунтованими, оскільки доказом факту сплати коштів є первинний бухгалтерський документ, для зберігання якого ст.44 Податкового кодексу України встановлює 3 роки.
Тому підстави для застосування до відповідачів санкції, передбаченої ч.1 ст.117 КЗпП, відсутні.
Врахувавши викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України суд врахував, що під час подачі позовної заяви позивач не надав доказів сплати судового збору.
Суд врахував, що питання наявності пільг щодо звільнення від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674-VI) під час подання позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розглядала Велика Палата Верховного Суду (далі - ВПВС) у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, правові висновки якої обов`язкові для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
На підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У пунктах 30-33 вказаної постанови ВПВС вказала, що структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України Про оплату праці , за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. На підставі статті 2 Закону України Про оплату праці структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція №114/8713).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713. Згідно з пунктом 3.9 Розділу 3 цієї Інструкції до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства ВПВС у пунктах 34, 35 зазначеної постанови дійшла висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати . З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Отже, за подання цього позову позивач мав сплатити судовий збір.
Пунктом 3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року розміром 1921 грн.
Тому позивач за подання позову мав сплатити 1296,08грн. Оскільки таких доказів не надано, суд дійшов висновку стягнути з нього на користь Державного бюджету України на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду судовий збір за подання позову в сумі 1296,08грн.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення солідарно з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 08592224) та Кіровоградського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 08673276) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 129607,82 грн. - відмовити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду (розрахунковий рахунок UA658999980000034313206084028 в Управлінні ДКСУ в м. Черкасах; код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання позову в сумі 1296,08грн. (одну тисячу двісті дев`яносто шість гривень вісім копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 07.11.2019.
Суд | Черкаський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.11.2019 |
Оприлюднено | 07.11.2019 |
Номер документу | 85448484 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Епель Оксана Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні