Постанова

від 04.11.2019 по справі 520/2588/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 р.Справа № 520/2588/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Старостіна В.В. ,Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Гордейчука В.В.

представника відповідача Білоконь С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю"Харківський незалежний центр сертифікації" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року, суддя Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 01.08.19 року по справі № 520/2588/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Харківський незалежний центр сертифікації"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області №1006 від 14.02.2019р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" (код 37365857);

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки на підставі наказу №1006 від 14.02.2019р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" (код 37365857);

- скасувати податкове повідомлення-рішення №00000531411 від 29.03.2019 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваного наказу через відсутність передбачених законом підстав для його прийняття, оскільки жодних запитів про надання інформації та документального підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ "ХНЦС", крім запитів від 03.10.2017 р. та від 09.10.2017 р., підприємство не отримувало. Крім того, позивач вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення №00000531411 від 29.03.2019 р. ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладено в акті перевірки, про нереальність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами, та наполягав на правильності обчислення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки позивач не допускав порушень вимог Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки податковий орган при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки діяв всупереч приписам Податкового кодексу України, тому нарахування підприємству податкових зобов`язань з податку на додану вартість за спірний період є протиправним.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія судів заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст.61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст.62, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у зв`язку із ненаданням Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" протягом 15 робочих днів з дня отримання, у запитуваному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на обов`язкові письмові запити Головного управління ДФС у Харківській області:

- від 03.10.2017 р. №19028/10/20-40-14-11-18 (отримано 10.10.2017) за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" даних щодо взаємовідносин з ТОВ "ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ" (код 40645802) за звітний період декларування ПДВ - листопад 2016 року, з ТОВ "ТРЕЙД-ГРАНТ" (код 40821886) за звітний період декларування ПДВ - квітень 2017 року, з ТОВ "ПРОМ-ЮГ ТРЕЙД" (код 40926832) за звітний період декларування ПДВ -лютий, березень 2017 року;

- від 09.10.2017 р. №19706/10/20-40-14-11-18 (отримано 18.10.2017) за фактами, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" даних щодо взаємовідносин з ТОВ "ІНК" (код 40058517) за звітний період декларування ПДВ - червень 2016 року, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати, передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області винесено наказ №1006 від 14.02.2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" у період з 26.02.2019 року тривалістю 1 робочий день.

На підставі вказаного наказу №1006 від 14.02.2019р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ" (код 40645802) за листопад 2016 року, ТОВ "ПРОМ-ЮГ ТРЕЙД" (код 40926832) за звітний період декларування ПДВ -лютий, березень 2017 року, ТОВ "ІНК" (код 40058517) за звітний період декларування ПДВ - червень 2016 року, ТОВ "ТРЕЙД-ГРАНТ" (код 40821886) за квітень 2017 року, та подальшої реалізації, за результатами якої складено акт ненадання документів до перевірки посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" (код 37365857) від 01.03.2019 р. №1414/20-40-14-11-11/37365857.

Також, за результатами перевірки фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області складено акт №661/20-40-14-11-10/37365857 від 05.03.2019 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ "ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ" (код 40645802) за листопад 2016 року, ТОВ "ПРОМ-ЮГ ТРЕЙД" (код 40926832) за звітний період декларування ПДВ -лютий, березень 2017 року, ТОВ "ІНК" (код 40058517) за звітний період декларування ПДВ - червень 2016 року, ТОВ "ТРЕЙД-ГРАНТ" (код 40821886) за квітень 2017 року, та подальшої реалізації.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті завищення податкового кредиту, занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 198117,00 грн., в тому числі за червень 2016 року на суму 31667,00 грн., за листопад 2016 року на суму 28300,00 грн., за січень 2017 року на суму 13367,00 грн., за лютий 2017 року на суму 41667,00 грн., за березень 2017 року на суму 50333,00 грн., за квітень 2017 року на суму 32783,00 грн.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №00000531411 від 29.03.2019 р., яким ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 297175,50 грн., з них за податковими зобов`язаннями у сумі 198117,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 99058,50 грн.

Позивач, не погодившись з наказом на проведення перевірки, з діями відповідача щодо проведення перевірки та вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах факт порушення прав та інтересів позивача судовим розглядом не підтверджено, що є визначеною процесуальним законом обставиною для відхилення заявлених вимог.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Право контролюючого органу на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Обставини для проведення документальної позапланової перевірки перелічені в пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу (його заступник або уповноважена особа) приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

При цьому, положення пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначають, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Відповідно до абзацу другого пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 27 січня 2015 року по справі № 21-425а14, нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року по справі №804/6973/15.

Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, податковим органом було направлено до ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" запит №19028/10/20-40-14-11-18 від 03.10.2017 року та запит №19706/10/20-40-14-11-18 від 09.10.2017 року про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень). У даних запитах контролюючий орган просив позивача надати інформацію та документи по взаємовідносинам із ТОВ "Трейдер Вікторі" за листопад 2016 року, ТОВ "Трейд-Грант" за квітень 2017 року, ТОВ "Пром-ЮгТрейд" за лютий, березень 2017 року, TOB "ІНК" за червень 2016 року.

Позивач подав до Головного управління ДФС у Харківській області відповідь на запит №19028/10/20-40-14-11-18 від 03.10.2017 року та відповідь на запит №19706/10/20-40-14-11-18 від 09.10.2017 року, в яких відмовив у надані запитуваних документів, посилаючись на те, що запит не відповідає вимогам податкового законодавства і є незаконним, зазначив, що на підставі п.73.3, ст.73 Податкового кодексу України позивач звільняється від обов`язку надати відповідь на подібний запит контролюючого органу.

У зв`язку з ненаданням ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено наказ №5543 від 01.08.2018 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації".

Позивач, не погоджуючись з наказом відповідача №5543 від 01.08.2018 року оскаржив останній в судовому порядку та рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2018 р. по справі №2040/6314/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р., у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу №5543 від 01.08.2018 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" - відмовлено.

У даних спірних правовідносинах суд першої інстанції на підставі вищевикладених обставин щодо визнання в судовому порядку запитів відповідача №19028/10/20-40-14-11-18 від 03.10.2017 року та №19706/10/20-40-14-11-18 від 09.10.2017 року та наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" №5543 від 01.08.2018 року законними, прийшов до висновку, що автоматично є також законним та обґрунтованим оскаржуваний в даному випадку й оскаржуваний наказ №1006 від 14.02.2019р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації".

До такого висновку суд першої інстанції дійшов, посилаючись на частину 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими, враховуючи, що оскаржуваний наказ №1006 від 14.02.2019р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та підстави його прийняття не були предметом судового дослідження у справі №2040/6314/18.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не може бути враховано вищевказане рішення суду, на який посилається суд першої інстанції, оскільки досліджені судом обставини по справі №2040/6314/18 стосувались проведення виїзної перевірки, а вданих спірних відносинах предметом судового дослідження є підстави та проведення саме невиїзної перевірки.

Колегія суддів, при цьому вважає, що у контролюючого органу були відсутні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до оскаржуваного наказу №1006 від 14.02.2019р.

Так, з матеріалів справ встановлено, що проведення перевірки розпочалося з 26.02.2019р., в той час як наказ та повідомлення про проведення такої перевірки отримані директором ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" Горловим А.В. лише 27.02.2019р., тобто після проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки №661/20-40-14-11-10/37365857 від 05.03.2019 р. (т. 1 а.с. 32, 78).

Вказаним обставинам передувало направлення позивачу засобами поштового зв`язку копії наказу про проведення перевірки, повідомлення про проведення перевірки, запит про надання інформації від 14.03.2019р. №7659/10/20-40-14-11-16. Проте поштовий конверт повернувся до Головного управління ДФС у Харківській області 25.02.2019р. Колегія суддів зазначає, що конверт повернувся у зв`язку з тим, що в приміщенні розташування підприємства, проводились ремонтні роботи, а тому підприємство тимчасово знаходилось за іншою адресою.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на неналежним чином повідомлення податкового органу про тимчасову зміну адреси позивача у зв`язку з ремонтом, оскільки позивач повідомив про нову адресу Центральну ОДПІ м. Харкова, а не ГУ ДФС у Харківській області, враховуючи, що ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" станом на час проведення перевірки (26.02.2019р.) перебував на обліку в Центральній ОДПІ ГУ ДФС у Харківський області. (т. 1 а.а.33). Таким чином, позивач повідомив про тимчасову зміну адреси належний податковий орган, в якому він перебував на обліку.

Тобто з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податків не був ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Отже, податковим органом не дотримано законодавчо встановлені умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Враховуючи те, що податковий орган при проведенні позапланової невиїзної перевірки діяв всупереч положенням Податкового кодексу України, то дії по проведенню такої перевірки позивача є протиправними.

Також колегія суддів дійшла висновку, що наказ Головного управління ДФС у Харківській області №1006 від 14.02.2019р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийнятий за відсутності підстав для його прийняття.

Так, підставою для прийняття вказаного наказу зазначено п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме, у випадку, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу.

Отже, обов`язковою передумовою здійснення документальної перевірки позивача є направлення письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідно до підпункту 16.1.5, підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством, подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення.

За таких обставин, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої передбачається, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегією суддів встановлено, що в результаті дослідження запиту позивача від 14.03.2019р. №7659/10/20-40-14-11-16, його зміст не містить викладення жодних фактів щодо виявлення податковим органом порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого Податковим кодексом України законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Запит не містить посилань на відповідні норми статті 78 Податкового кодексу України, якою передбачений вичерпний перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок. Таким чином, вказаний запит не містить нормативного обґрунтування витребування інформацій та її документального підтвердження.

Крім того, оскільки запит про надання інформації від 14.03.2019р. №7659/10/20-40-14-11-16 не був отриманий позивачем до видання наказу на проведення перевірки та до початку проведення перевірки, тому у підприємства була відсутня можливість надати пояснення та документальні підтвердження стосовно питань, наведених в запиті.

Щодо посилань відповідача на запити №19028/10/20-40-14-11-18 від 03.10.2017 року та №19706/10/20-40-14-11-18 від 09.10.2017 року як обґрунтовану підставу для проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, колегія суддів вважає такі доводи податкового органу безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу Українидокументальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

З аналізу викладеної норми випливає, що для проведення документальної невиїзної перевірки необхідні такі складові: підстави для її проведення, документи та інформація, надана платником податків та інформація, отримана контролюючим органом в іншій спосіб.

Між тим, як було зазначено вище, позивач відмовив у надані запитуваних документів, посилаючись на те, що запити не відповідають вимогам податкового законодавства і є незаконними, зазначив, що на підставі п.73.3, ст.73 Податкового кодексу України позивач звільняється від обов`язку надати відповідь на подібні запити контролюючого органу.

Таким чином, оскільки податковий орган не мав в своєму розпорядженні документів від підприємства, проводити саме невиїзну документальну перевірку відповідач не мав підстав, а тому оскаржуваний наказ Головного управління ДФС у Харківській області №1006 від 14.02.2019р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" є незаконним та необґрунтованим.

Враховуючи викладені обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових та необґрунтованих висновків, що ГУ ДФС у Харківській області, приймаючи оскаржуваний наказ №1006 від 14.02.2019р. діяло в межах повноважень, наданих Податковим кодексом України та дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі цього наказу є правомірними.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №00000531411 від 29.03.2019 р., колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про законність та обґрунтованість вказаного рішення суб`єкта владних повноважень, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що перевіркою не визнано наявність підстав для включення ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" за період червень, листопад 2016, січень-квітень 2017 року податкового кредиту звітного періоду загальної вартості придбаних послуг з оформлення пакету документів для сертифікаційних робіт, інформаційно-консультативні послуги та інше.

Підставою для визначення порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту стали доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ", ТОВ "ПРОМ-ЮГ ТРЕЙД", ТОВ "ІНК", ТОВ "ТРЕЙД-ГРАНТ" належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, оскільки органами податкової міліції встановлено, що первинні документи, видані вищевказаними контрагентами, підписані невстановленими особами та відсутність господарських операцій з вказаними контрагентами по ланцюгу постачання, ненадання податкової звітності до контролюючих органів вказаним суб`єктами господарювання протягом значного часу та інші вади господарської діяльності вказаних контрагентів позивача, наявність кримінальних проваджень за ознаками фіктивного підприємництва (ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України) не надають право позивачу на формування податкового кредиту із цими підприємствами протягом спірного періоду. На підтвердження вказаного, контролюючий орган посилається на протоколи допитів керівників вказаних суб`єктів господарювання, які зазначили, що не підписували і не укладали жодних договорів від імені цих підприємств. Крім того, відповідач звертав увагу на те, що аналізом номенклатури товару постачальників вищевказаних контрагентів позивача відповідно до податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН за перевірений період, встановлено, що контрагенти позивача не здійснювали придбання послуг, що були реалізовані підприємству ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації".

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган також посилається на податкову інформацію, що надійшла від органів державної фіскальної служби за місцем реєстрації контрагентів позивача, на підставі якої встановлена неможливість реального здійснення господарської діяльності зазначеними підприємствами.

Отже, за висновком контролюючого органу між позивачем та вказаними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді податкового кредиту в істотному розмірі.

Між тим, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого органу необґрунтованими, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має містити дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписи даної норми кодексу кореспондують положенням абз.1 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, згідно з якими на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацами 1 та 2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абз.1 п.201.10 ст.201). Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз.2 п.201.10 ст.201).

Таким чином, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов`язковою ж умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та зазначеними контрагентами укладалися наступні договори:

- договір від 01.11.2016 р. № 011116/01, укладений між Позивачем (замовник) та ТОВ "Трейдер Вікторі" (виконавець) (т. 2 а.с. 16-17);

- договір від 10.02.2017 р. № 10/2, укладений між Позивачем (замовник) та ТОВ "Пром-ЮгТрейд" (виконавець) (т. 1 а.с. 224-225);

- договір від 20.03.2017 р. № 1/2003, укладений між Позивачем (замовник) та ТОВ "Пром-ЮгТрейд" (виконавець) (т. 1 а.с. 185-186);

- договір від 16.05.2016 р. № 1605/16, укладений між Позивачем (замовник) та ТОВ "Ірпінська новітня компанія" (виконавець) (т. 2 а.с. 49-50);

- договір від 12.04.2017 р. № 1/1204, укладений між Позивачем (замовник) та ТОВ "Трейд-Грант" (виконавець) (т. 1 а.с.159-160).

Згідно із п. 1.1. зазначених Договорів, Виконавець зобов`язується надати Замовнику (ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації") консультативні послуги щодо питання сертифікації, оцінки відповідності та лабораторних (технічних) випробувань продукції. Консультативні послуги включають в себе також підготовку обов`язкових документів, необхідних для лабораторних (технічних) випробувань та подальшої сертифікації продукції.

У відповідності до положень п. 2.1. Договорів послуги надаються Замовнику шляхом: усного або письмового консультування з питань в п. 1 зазначених Договорів; складання проектів необхідних технічних та інших документів; надання інших консультаційних послуг, які виникають у Замовника в процесі сертифікації та лабораторних (інших) консультаційних послуг та які виникають у Замовника в процесі сертифікації та лабораторних (технічних) випробувань.

Як встановлено з матеріалів справи, вказані контрагенти позивача у спірних відносинах виступили у якості субпідрядних (посередніх) організацій у процесі здійснення ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" послуг із сертифікації продукції за замовленням третіх осіб, і були залучені у зв`язку з великим навантаженням у період, що перевірявся.

Колегією суддів встановлено, що зміст інформаційно-консультаційних послуг полягав у самостійному зв`язуванні із безпосередніми Замовниками сертифікаційних послуг та їх підшукування, витребуванні у них необхідних документів для проведення сертифікації відповідності, аналіз таких документів на предмет повноти зібраних документів згідно переліку та консультування і допомога клієнту заповнення заявки на проведення сертифікації продукції.

Згідно письмових пояснень позивача, за наслідками виконаних робіт, контрагенти надавали позивачу зібраний пакет документів разом із заповненою заявкою на проведення сертифікації продукції, що оформлювалося відповідними актами приймання-передачі документів на виконання робіт. Згідно з даними актами субпідрядна організація передавала позивачу пакет документів, а посадова особа ТОВ "ХНЦС" перевіряла надану документацію на відповідність вимогам ДСТУ 3413-96. Сторони підписували зазначені акти лише у разі відсутності претензій.

На підтвердження реального надання вищезазначеними підприємствами субпідрядних послуг, позивачем до суду надано наступні акти приймання-передачі документів на виконання робіт:

Акти від 17.11.2016 р.; 18.11.2016 р.; 21.11.2016 р.; 22.11.2016 р., а також 23.11.2016 р., які підтверджують, що на виконання умов договору № 011116/1 від 01.11.2016 р. ТОВ "Трейдер Вікторі" передає, а ТОВ "ХНЦС" приймає в паперовій та електронній формах документи для видачі сертифіката відповідності організаціям.

Акти від 10.02.2017 р.; 16.02.2017 р.; 17.02.2017 р.; 20.02.2017 р.; 23.02.2017 р., а також 28.02.2017 р., які підтверджують, що на виконання умов договору №10/2 від 10.02.2017 р. ТОВ "Пром-ЮгТрейд" передає, а ТОВ "ХНЦС" приймає в паперовій та електронній формах документи для видачі сертифіката відповідності організаціям.

Акти від 27.03.2017 р.; 28.03.2017 р.; 29.03.2017 р.; 30.03.2017 р., а також 31.03.2017 р., які підтверджують, що на виконання умов договору №1/2003 від 20.03.201р. ТОВ "Пром-ЮгТрейд" передає, а ТОВ "ХНЦС" приймає в паперовій та електронній формах документи для видачі сертифіката відповідності організаціям.

Акти від 06.06.2016 р.; 08.06.2016 р.; 13.06.2016 р.; 15.06.2016 р., а також 17.06.2016 р., які підтверджують, що на виконання умов договору №1605/16 від 16.05.2016р. ТОВ "Ірпінська новітня компанія" передає, а ТОВ "ХНЦС" приймає в паперовій та електронній формах документи для видачі сертифіката відповідності організаціям.

Акти від 17.04.2017 р.; 18.04.2019 р., 21.04.2017 р., а також 27.04.2017 р., які підтверджують, що на виконання умов договору №1/1204 від 12.04.2017 р ТОВ "Трейд-Грант" передає, а ТОВ "ХНЦС" приймає в паперовій та електронній формах документи для видачі сертифіката відповідності організаціям.

Також на підтвердження виконання вищевказаними контрагентами послуг, позивачем до матеріалів справи надано наступні акти наданих послуг по оформленню пакету документів для сертифікаційних робіт: актом № 43 здачі-прийняття робіт від 17.11.2016 р. підтверджено, що ТОВ "Трейдер Вікторі" були надані послуги вартість яких складає 50000,00 грн., разом з ПДВ - 60000,00 грн.; актом № 44 здачі-прийняття робіт від 18.11.2016 р. підтверджено, що ТОВ "Трейдер Вікторі" були надані послуги, вартість яких складає 45500,00 грн., разом з ПДВ - 54600,00 грн.; актом № 45 здачі-прийняття робіт від 21.1 1.2016 р. підтверджено, що ТОВ "Трейдер Вікторі" були надані послуги, вартість яких складає 46000,00 грн., разом з ПДВ - 55200,00 грн.; актом № 46 здачі-прийняття робіт від 22.11.2016 р. підтверджено, що ТОВ "Трейдер Вікторі" були надані послуги, вартість яких складає 43500,00 грн., разом з ПДВ - 52200,00 грн.; актом № 47 здачі-прийняття робіт від 23.11.2016 р. підтверджено, що ТОВ "Трейдер Вікторі" були надані послуги, вартість яких складає 23333,33 грн., разом з ПДВ - 28000,00 грн.; актом надання послуг № 25 від 10.02.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 37083, 33 грн., з урахуванням ПДВ - 44500,00 грн.; актом надання послуг № 28 від 16.02.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 46250,00 грн., з урахуванням ПДВ - 55500,00 грн.; актом надання послуг № 26 від 17.02.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 29500,00 грн., з урахуванням ПДВ - 35400,00 грн.; актом надання послуг № 27 від 20.02.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 28833,33 грн., з урахуванням ПДВ - 34600,00 грн.; актом надання послуг № 62 від 23.02.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 35000,00 грн., з урахуванням ПДВ - 42000,00 грн.; актом надання послуг № 61 від 28.02.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 31666,67 грн., з урахуванням ПДВ - 38000,00 грн.; актом надання послуг №102 від 27.03.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 43000,00 грн., з урахуванням ПДВ - 51600,00 грн.; актом надання послуг №103 від 28.03.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 41250,00 грн., з урахуванням ПДВ - 49500,00 грн.; актом надання послуг №104 від 29.03.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 43750,00 грн., з урахуванням ПДВ - 52500,00 грн.; актом надання послуг №105 від 30.03.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 38666,67 грн., з урахуванням ПДВ - 46400,00 грн.; актом надання послуг №138 від 31.03.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 43333,33 грн., з урахуванням ПДВ - 52000,00 грн.; актом надання послуг №167 від 30.03.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Пром- ЮгТрейд" були надані послуги, вартість яких складає 41666,67 грн., з урахуванням ПДВ - 50000,00 грн ; актом надання послуг №16 від 06.06.2016 р., підтверджено, що ТОВ "Ірпінська новітня компанія" були надані послуги, вартість яких складає 27583,33 грн., з урахуванням ПДВ - 33100,00 грн ; актом надання послуг №17 від 08.06.2016 р., підтверджено, що ТОВ "Ірпінська новітня компанія" були надані послуги, вартість яких складає 22416,67 грн., з урахуванням ПДВ - 26900,00 грн ;актом надання послуг №28 від 13.06.2016 р., підтверджено, що ТОВ "Ірпінська новітня компанія" були надані послуги, вартість яких складає 35500,00 грн., з урахуванням ПДВ - 42600,00 грн.; актом надання послуг №29 від 15.06.2016 р., підтверджено, що ТОВ "Ірпінська новітня компанія" були надані послуги, вартість яких складає 35916,67 грн., з урахуванням ПДВ - 43100,00 грн.;актом надання послуг №30 від 17.06.2016 р., підтверджено, щоТОВ "Ірпінська новітня компанія" були надані послуги, вартість яких складає 36916,67грн., з урахуванням ПДВ - 44300,00 грн.; актом надання послуг №104 від 27.04.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Трейд-Грант" були надані послуги, вартість яких складає 38916,67грн.,з урахуванням ПДВ - 46700,00 грн.; актом надання послуг №101від 17.04.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Трейд-Грант" були надані послуги, вартість яких складає 43000,00грн., з урахуванням ПДВ - 51600,00 грн.; актом надання послуг №102 від 18.04.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Трейд-Грант" були надані послуги, вартість яких складає 41250,00грн., з урахуванням ПДВ - 49500,00 грн.; актом надання послуг №103 від 21.04.2017 р., підтверджено, що ТОВ "Трейд-Грант" були надані послуги, вартість яких складає 40750,00грн., з урахуванням ПДВ - 48900,00 грн.

На підставі актів наданих послуг контрагентами виписувались податкові накладні, що враховувались ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, які були надані позивачем до матеріалів справи, а саме: № 71 від 17.1 1.2016 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 60000,00 грн.; № 78 від 18.11.2016 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 54600,00 грн.; № 95 від 21.11.2016 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 55200,00 грн.; № 112 від 22.1 1.2016 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 52200,00 грн.; № 122 від 23.11.2016 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 28000,00 грн.; № 33 від 10.02.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 44500,00 грн.; № 36 від 16.02.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 55500,00 грн.; № 34 від 17.02.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить-35400,00 грн.; № 35 від 20.02.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 34600,00 грн.; № 89 від 23.02.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 42000.00 гри.; № 90 від 28.02.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 38000,00 грн.; № 90 від 27.03.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 51600,00 грн.; № 91 від 28.03.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 49500,00 грн.; № 92 від 29.03.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 52500,00 грн.; № 93 від 30.03.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 46400,00 грн.; № 135 від 31.03.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 52000,00 грн.; № 134 від 30.03.2017 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 50000,00 грн.; № 1 від 06.06.2016 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 33100,00 грн.; № 2 від 08.06.2016 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 26900,00 грн.; № 13 від 13.06.2016 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 42600,00 грн.; № 14 від 15.06.2016 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить-43100,00 грн.; № 15 від 17.06.2016 року, відповідно до якої загальна сума з ПДВ становить - 44300.00 грн.

Розрахунки між підприємствами за надані інформаційно-консультативні послуги проводились у безготівковій формі. Так, на виконання умов договорів позивачу були виставлені наступні рахунки - фактури та рахунки на оплату: рахунок-фактура № 103 від 17.1 1.2016 р., рахунок-фактура № 104 від 18.11.2016 р., рахунок-фактура № 105 від 21.1 1.2016 р., рахунок-фактура № 106 від 22.11.2016 р., рахунок-фактура № 107 від 23.11.2016 р., рахунок на оплату № 66 від 16.02.2017 р., рахунок на оплату № 64 від 17.02.2017 р., рахунок на оплату № 65 від 20.02.2017 р., рахунок на оплату № 131 від 23.02.2017 р., рахунок на оплату № 132 від 28.02.2017 р., рахунок на оплату № 268 від 31.03.2017 р., рахунок на оплату № 267 від 30.03.2017 р., рахунок на оплату № 10 від 06.06.2016 р., рахунок на оплату №: 11 від 08.06.2016 р., рахунок на оплату № 22 від 13.06.2016р., рахунок на оплату № 23 від 15.06.2016 р., рахунок на оплату № 24 від 17.06.2016 р., рахунок на оплату № 234 від 27.04.2017 р., рахунок на оплату №231 від 17.04.2017 р., рахунок на оплату №232 від 18.04.2017 р., рахунок на оплату №233 від 21.04.2017 р.

Виконання умов договору замовником та зміна майнового стану позивача підтверджується наступними документами: платіжним дорученням № 34 від 24.11.2016 р. на суму 35000,00 грн.. платіжним дорученням № 35 від 25.11.2016 р. на суму 51600,00 грн, платіжним дорученням № 41 від 02.12.2016р. на суму 163400,00 грн., платіжним дорученням №113 від 24.02.2017 р. на суму 44500,0 грн, платіжним дорученням № 116 від 24.02.2017 р. на суму55500, 00 грн., платіжним дорученням № 114 від 24.02.2017 р. на суму 35400,00 грн., платіжним дорученням № 115 від 24.02.2017р. на суму 34600. 00 грн.. платіжним дорученням № 134 від 10.03.2017 р. на суму 80000,0 грн., платіжним дорученням № 156 від 03.04.2017 р. на суму 51600,00 грн.. платіжним дорученням № 157 від 03.04.2017 р. на суму 49500,00 грн., платіжним дорученням № 158 від 03.04.2017р. на суму 52500,00 грн., платіжним дорученням №159 від 03.04.2017 р. на суму 46400,0 грн., платіжним дорученням № 169 від 07.04.2017 р. на суму 102000,00 грн., платіжним дорученням № 204 від 16.05.2017 р. на суму 196700,00 грн., а також виписками по особовому рахунку позивача за 23.06.2016 р. та за 14.06.2017 р.

Колегія суддів зазначає, що у наданих позивачем до матеріалів справи документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Враховуючи специфіку предмету за вищевказаними договорами, а також те, що ТОВ "Харківський незалежний центр сертифікації" є спеціалізованим (має відповідні дозволи та пройшло відповідну процедуру ліцензування) підприємством у галузі проведення сертифікації продукції, процесів та послуг в Системі сертифікації УкрСЕПРО та основним напрямом роботи є зібрання, упорядкування та систематизування усієї документації замовника (виробника продукції) для подальшого відібрання зразків проведення, у разі необхідності, лабораторних досліджень та проведення сертифікації відповідності продукції Державним стандартам України, на переконання колегії суддів, надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ", ТОВ "ПРОМ-ЮГ ТРЕЙД", ТОВ "ІНК", ТОВ "ТРЕЙД-ГРАНТ", а також спричинення цими операціями реальних змін майнового стану позивача, що підтверджує наявність руху його активів, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Всі надані до матеріалів справи документи за спірними договорами підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з надання послуг (робіт), їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні або суперечливі.

За викладених обставин, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів про виконання робіт, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Відповідач посилається також на відсутність реальної можливості виконання для позивача робіт контрагентами ТОВ "ТРЕЙДЕР ВІКТОРІ", ТОВ "ПРОМ-ЮГ ТРЕЙД", ТОВ "ІНК", ТОВ "ТРЕЙД-ГРАНТ" та стверджує, що вказані суб`єкти господарювання здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Колегія суддів зазначає, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 Господарського кодексу України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З метою підтвердження наявності економічної та ділової мети проведених господарських операцій та використання їх результатів в господарській діяльності позивача, основним видом діяльності якого є діяльність у сфері проведення сертифікації продукції, процесів та послуг в Системі сертифікації УкрСЕПРО, матеріали справи містять копії первинних документів, які свідчать про подальше використання позивачем придбаних робіт від вищезазначених контрагентів.

Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаного правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Отже, на підставі встановлених вище обставин, колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу, які базуються на матеріалах аналізу проведення фінансово-господарських операцій контрагентів позивача з іншими суб`єктами господарювання, не можуть бути належними та допустимими доказами не реальності спірних господарських операцій.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання відповідача на протоколи допитів свідків - керівників суб`єкта господарювання ТОВ "ІНК", який зазначив, що не підписував і не укладав жодних договорів від імені цього підприємства, з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності, що не призводе автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту чи податкових зобов`язань з ПДВ за результатами господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ "ІНК".

Також до матеріалів справи було долучено вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 р. по справі №638/7649/18 засновника та директора ТОВ "ІНК" визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, - злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.1 ст.205-1 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

У вироку зазначено, що умисні дії засновника та директора ТОВ "ІНК", які полягають у наданні своїх анкетних даних для внесення у документи, які відповідно до закону подавалися для проведення державної перереєстрації ТОВ "Ірпінська Новітня Компанія", завідомо неправдивих відомостей, призвели до того, що невстановлені слідством особи, набули можливості здійснення фінансових операцій за межами податкового контролю України від імені формально призначеного директора, у порушення встановленого чинним законодавством порядку.

Вказане, на думку відповідача, доводить обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими доводами, виходячи з наступного.

Згідно ст. 205 Кримінального кодексу України під терміном "фіктивне підприємництво" розуміється вчинення таких дій: "створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона".

Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього (формальний склад злочину).

Суб`єктами цього злочину є громадяни України, особи без громадянства, іноземці (як службові особи, так і не службові), які з визначеною в цій статті метою вчинили дії, спрямовані на створення (заснування чи реєстрацію) або придбання суб`єкта підприємницької діяльності.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Для кваліфікації за ст. 205 необхідно встановити наявність у винної особи зазначеної мети на момент створення або придбання суб`єкта підприємницької діяльності.

Виходячи з викладеного, межі вказаного складу злочину не охоплюють подальші правові дії, вчинені від імені цієї юридичної особи після її створення (придбання) та подальшу господарську діяльність вказаного підприємства. Визначальною ознакою цього складу злочину є наявність спеціальної мети саме в момент створення (придбання) суб`єкта підприємницької діяльності - прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Якщо вчинення злочинів супроводжує діяльність легального суб`єкта підприємництва, під час створення або придбання якого не переслідувалась мета прикрити незаконну діяльність, інкримінування ст. 205 виключається, а кримінально-правова оцінка має даватись на підставі відповідних норм Кримінального кодексу України (наприклад, за статтями 190, 201, 202, 203, 204, 209, 213, 222).

У вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 р. по справі №638/7649/18 судом не зроблено висновок в частині встановлення протиправності дій контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" стосовно незаконності формування податкового кредиту з ПДВ.

Визнання засновника та директора ТОВ "ІНК" винуватою у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призводе автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з підприємством - контрагентом позивача, ТОВ "ІНК".

Отже, колегія суддів зазначає, що обставини та висновки, викладені у вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.11.2018 р. по справі №638/7649/18, не поширюються на предмет спору в даній справі, що розглядається.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірні господарські операції позивача з контрагентами у перевіреному періоді мали реальний характер, були пов`язані з господарською діяльністю позивача, спричиняючи зміни в структурі його активів, підтверджені належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Таким чином, на підставі наведених доказів, оцінка яким надана з дотриманням положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану підприємства, що підтверджує наявність руху його активів.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та його контрагентами не підтверджені жодними належними доказами, базуються на припущеннях та спростовуються наявними матеріалами справи документами, яким судом першої інстанції не було надано оцінку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Як свідчать матеріали справи, позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову у розмірі 8299,65 грн. (1 том а.с. 4-5, 157), а також за подання апеляційної скарги - у розмірі 12449,52 (т. 15 а.с. 94), що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами.

Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі про скасування наказу, визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №00000531411 від 29.03.2019 р., колегія суддів приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача судових витрат в частині судового збору за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за супроводження справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 12500 грн та за супроводження справи у суді першої інстанції у розмірі 28750 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п.1 ч.3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа № 820/4263/17).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги подано наступні документи: копія договору про надання правової допомоги - Адвокатської угоди б/н від 24.09.2018, укладеної між позивачкою та Адвокатським бюро "Ольги Бикової", в особі керуючого бюро - адвоката Бикової Ольги Юріївни, яка діє на підставі Статуту та Свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю №2007 від 13.07.2016; копії актів наданих послуг від 19.03.2019, від 24.05.2019, від 30.04.2019, від 30.08.2019 до договору №27/04/2017-03 від 27.04.2017; копії рахунків на оплату №8 від 19.03.2019, №10 24.05.2019, №9 від 30.04.2019, №12 від 30.08.2019 копії платіжних доручень №1229 від 20.03.2019, №1354 від 04.06.2019, №1506 від 11.09.2019 в якості оплати послуг адвоката за надання правничої допомоги по справі у суді апеляційної інстанції 12500 грн та у суді першої інстанції 31250 грн.

Таким чином, враховуючи, що позивачем надано необхідні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу на загальну суму 43750 грн (12500 + 31250), колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 43750 грн.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення заяви та про необхідність ухвалення додаткової постанови.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Харківський незалежний центр сертифікації" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі № 520/2588/19 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області №1006 від 14.02.2019р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" (код 37365857).

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення перевірки на підставі наказу №1006 від 14.02.2019р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" (код 37365857).

Скасувати податкове повідомлення-рішення №00000531411 від 29.03.2019 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський незалежний центр сертифікації" (код ЄДРПОУ 37365857) судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 8299 (вісім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн 65 коп., а також за подання апеляційної скарги у розмірі 12449 (дванадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) 52 коп. та витрати на професійну правничу допомогу за супроводження справи у суді апеляційної інстанції та у суді першої інстанції 43750 (сорок три тисячі сімсот п`ятдесят) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.С. Рєзнікова Судді (підпис) (підпис) В.В. Старостін В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 07.11.2019 року