Постанова

від 06.11.2019 по справі 580/1251/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1251/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич

Суддя-доповідач: Л.В. Губська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської митниці ДФС на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства МЕГАХІМ ОПТ до Черкаської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство МЕГАХІМ ОПТ звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA902010/2019/102621/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA902010/2019/102621, прийняті Черкаською митницею ДФС 22 лютого 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сумніви митного органу стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів є безпідставними, оскільки підприємство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту було надано контролюючому органу повний пакет документів, в той час, як відповідачем не доведено, що такі документи не є достатніми для перевірки митної вартості товару, а також з того, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не є достатньою правовою підставою для висновків державного органу про наявність порушень декларанта та автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт наголошує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості ним прийнято у зв`язку із наявністю обґрунтованого сумніву у достовірності інформації про митну вартість товару та у поданих до митного оформлення документах через невідповідність заявленої декларантом митної вартості та вартості ідентичних товарів, які продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до ввезення даної партії. При цьому митниці не надано об`єктивні, документально підтверджені дані, які піддаються обчисленню щодо зменшення вартості товару як складової митної вартості (порівняно з наявною інформацією про вартість ідентичного товару), у зв`язку з чим визначена та заявлена декларантом митна вартість товару за ціною угоди не відповідає дійсній вартості товару. Надані декларантом документи н підтвердження заявленої митної вартості товару не усували сумнівів щодо дійсного значення вартості задекларованого товару, та щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що між ПП Мегахім Опт (покупець) та ПАТ Казаньоргсинтез (продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт № 752/00203335/200695 (рамочний) від 26.12.2018 на поставку в Україну товарів, в тому числі смоли фенольної виробництва ПАТ Казаньоргсинтез .

Відповідно до п. 1.6 Контракту, ціна, кількість, асортимент і умови поставки на кожний календарний місяць мають бути узгоджені сторонами до 25 числа місяця, попереднього місяцю відвантаження товару, шляхом укладення сторонами доповнення (додаткової угоди) до контракту.

29 січня 2019 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту (яка є його невід`ємною частиною), відповідно до якої сторонами узгоджено відвантаження протягом лютого 2019 року товару - смоли фенольної у кількості 300 т +/- 10% за ціною 9 000, 00 руб. РФ/мт на умовах поставки DAP кордон РФ/України (відповідно до Інкотермс-2010).

08 лютого 2019 року частина узгодженої партії товару за вказаним контрактом та додатковою угодою № 1 від 29.01.2019 до нього в кількості 63 480 кг за інвойсом від 08.02.2019 № 70090299 залізничним транспортом відповідно до накладної № 26718438 була відправлена в Україну.

З метою імпорту товару продукт (торгова назва смола фенольна , являє собою рідину темно-коричневого кольору з характерним запахом фенолу, сумішевий продукт, в якому переважають ароматичні компоненти та який містить: ароматичні вуглеводні (метилбензол, метилстирол та інші), ароматичні кетони (ацетофенон, 4-метил-4-феніл-2-пантанон, 10феніл-1-пропанон та інші), ароматичні спирти (фенол, 2-феніл-1, 2-пропандіол, бензилетанол та інші), конденсовані ароматичні сполуки (2,3 дигідро-3,3,4,5-тетраметилінден. Температура початку кипіння 199,0+/-0,5 грд С, при 250 град.С переганяється 38+/-0,5об%, температура закінчення перегонки 292,0+/-0,5град.С, всього переганяється 69,0+/-0,5об.%. Густина при температурі 15, град.С-1084+/-1кг/м3. Масова частка фенолу 6,7%; масова доля механічних домішок 0,8%; виробник: ПАО Казаньоргсинтез . 22.02.2019 до Черкаської митниці ДФС було подано митну декларацію № UA902010/2019/102621.

Відправником, згідно декларації є ПАТ Казаньоргсинтез , декларантом вказано ФОП ОСОБА_1 , особа, відповідальна за фінансове врегулювання, - ПП МЕГАХІМ ОПТ ; вага товару 63 480 кг, загальна вартість 571 320, 00 рублів РФ, тобто митна вартість визначена за ціною контракту (перший метод визначення митної вартості).

До митного оформлення згідно з графою 44 МД для підтвердження митної вартості товару додані документи:

- рахунок-фактура від 29.01.2019 № 200695/1;

- рахунок (інвойс) від 08.02.2019 № 70090299;

- з/д накладна УМВС від 08.02.2019 № 26718438;

- комерційні пропозиції від 29.01.2019 № 64/3273 та № 64/3271;

- платіжне доручення в іноземній валюті від 05.02.2019 № 1;

- контракт від 26.12.2018 № 752/0020335/200695 та доповнення до нього № 1 від 29.01.2019;

- експортна МД від 08.02.2019 № 10418010/080219/0029524.

Виявивши розбіжності та зважаючи на відсутність усіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, 22 лютого 2019 року відповідач надіслав декларанту електронне повідомлення № 1, в якому, зокрема, зазначав, що надане платіжне доручення банку виписане на суму 1 500 000, 00 руб. РФ, хоча рахунок на партію товару складений на 2 970 000, 00 руб. РФ, що відповідає обсягу товару згідно з додатком № 1 до контракту, а умови контракту передбачають 100% передоплати кожної партії товару. Оскільки митниця встановила невідповідність заявленої декларантом митної вартості та вартості ідентичних товарів, які продавалися на експорт в Україну в максимально наближений період до ввезення цієї партії, вважаючи, що отримані до МД документи не містять об`єктивної інформації про складові митної вартості товару, відповідач вказав на необхідність надати йому додаткові документи.

Для усунення вказаних розбіжностей декларант листом від 22.02.2019 № 22 надав письмові пояснення, додавши при цьому запит позивача від 23.12.2018 № 23/12-2018 та лист виробника від 11.02.2019 № 017201 щодо причин різкого зростання ціни на товар і подальшого її зменшення, висновок з вартісних характеристик товару від 22.02.2019 № ГО-551.

У відповідь відповідач надав повідомлення № 2 про те, що розбіжності не усунуто, при цьому, вказано, що поданий експертний висновок складений з урахуванням експортної декларації від 08.02.2019, яка не стосувалася цієї поставки і не може використовуватися для цього оформлення. Акцентовано на відсутності у поданих документах підтвердження виконання пункту 2.1 контракту та про наявність у митниці інформації про вищу, ніж заявлена декларантом, вартість товарів з подібними характеристиками, що подавалися на експорт в Україну у максимально наближений час до ввезення партії оцінюваного товару (числове значення на рівні 1 товар - 0,24 доларів США). Тому запропоновано надати документально підтверджені дані, які підлягають обчисленню, про вартість ідентичних або подібних товарів.

Листом від 22.02.2019 № 22-1 декларант повідомив про відсутність таких документів.

У зв`язку з цим відповідач 22.02.2019 прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA/902010/2019/102621/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA/902010/2019/00019.

Рішенням про коригування митної вартості товару визначено вартість товару за одиницю 15,7297 руб. РФ, загальну суму партії товару 998 520, 55 руб. РФ. Тобто, відповідач застосував другий метод визначення митної вартості товару, для чого врахував інформацію щодо ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснене згідно з МД від 10.12.2018 № UA110150/2018/235007 щодо придбаного позивачем у того ж виробника ідентичного товару у подібній кількості згідно з іншим контрактом, щодо якої митниця визнала митну вартість товару на рівні 0,24 доларів США/1кг.

Зазначеною карткою відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів з підстави невірного обрання декларантом методу визначення митної вартості під час декларування, оскільки відображені в наданих ним документах відомості не є об`єктивними та не підтверджені документально.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 МК України).

Відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому, такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 3, 4 ст. 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 МК України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Водночас, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

При цьому, як вірно зазначає суд першої інстанції, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В свою чергу, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Але, в той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року в справі № 814/1996/15, від 22 травня 2018 року в справі № 808/178/16, від 23 жовтня 2018 року в справі № 820/1761/17, в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п`ятої ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Як наголошувалось вище і не є спірним, між ПП Мегахім Опт (покупець) та ПАТ Казаньоргсинтез (продавець) існують договірні зобов`язання стосовно виконання умов контракту № 752/00203335/200695 від 26.12.2018 (далі - Контракт).

Згідно п. 1.3 Контракту кількість товару становить до 5000мт +/- 10%.

Пунктом 1.5 Контракту визначено орієнтовну сума контракту, яка дорівнює 50 000 000,00 рублів РФ та може бути змінена.

Відповідно до п. 1.6 Контракту ціна, вартість, асортимент та умови поставки на кожен календарний місяць мають бути узгоджені сторонами до 25 числа кожного місяця, що передує місяцю відвантаження, шляхом укладення додаткової угоди до контракту. Якщо додаткові угоди не укладені, діють загальні умови поставки згідно з контрактом.

Термін поставки січень 2019 року січень 2020 року партіями за узгодженням сторін. Термін відвантаження кожної партії зі складу продавця - не пізніше 30 календарних днів з часу зарахування передоплати за узгоджену до відвантаження партію товару на рахунок покупця та узгодження плану перевезення залізничним транспортом у випадку навантаження продукції таким видом транспорту (п. 1.8 Контракту);

Умови розрахунків визначені в розділі 2 Контракту, так, платіж за кожну партію товару має бути здійснений безпосередньо покупцем банківським переведенням на умовах 100% передоплати навпроти факсимільного рахунку протягом 5 банківських днів з дати виставлення рахунку продавця. Платіж має обов`язково мати посилання на номер цього контракту в банківських документах. Всі банківські витрати в банку ВАТ Банк Аверс несе продавець. У випадках не постачання товару в узгоджені цим контрактом строки, здійснений покупцем авансовий платіж (або його залишок) підлягає поверненню на підставі письмової вимоги покупця про таке повернення, надісланої продавцю до 10 числа з обов`язковою вказівкою на банки-кореспонденти банка покупця, або за узгодженням сторін зараховується в рахунок оплати нової партії товару.

Розділом 3 Контракту унормовано питання товаросупроводчих документів при поставці.

Так, відвантажена партія товару супроводжується документами: рахунком-інвойсом, оригінал якого має бути направлений поштою покупцю протягом 15 робочих днів з дати відвантаження товару; копією транспортної накладної, заповненою російською мовою; сертифікатом якості товару, заповненим російською або англійською мовами; сертифікатом походження товару згідно з формою СТ-1 або загальної форми (оригінал направляється експрес-поштою). Відвантаження товару автотранспортом покупця відбувається на підставі довіреностей, надісланих продацю покупцем факсимільним зв`язком або електронною поштою з наступним наданням оригіналів протягом 1 календарного місяця з дати поставки.

29.01.2019 сторони за договором уклали додаткову угоду № 1 до Контракту, якою домовились про відвантаження у лютому 2019 року на умовах поставки DAP РФ/Україна партії товару: 300т +/- 10% смоли фенольної за ціною 9 000, 00 руб. РФ. Країна призначення Україна. Вантажоотримувач згідно з транспортними інструкціями покупця. Інші умови Контракту залишили без змін.

Того ж дня 29.01.2019 ПАТ Казаньоргсинтез виписано рахунок (інвойс) № 200695/1 на продаж смоли фенольної, кількістю 330т, ціною 9 000, 00 руб РФ, на загальну суму 2 970 000, 00 руб РФ, з умовою поставки DAP кордон РФ/Україна. Пункт відправлення вказаний м. Казань РФ. Дата відвантаження лютий 2019 року. В інвойсі є посилання щодо виписування його на підставі вказаного вище Контракту.

Згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010 умова поставки DAP означає, що продавець виконав своє зобов`язання доставити товар, якщо він надав покупцю товар, відправлений у митному режимі експорт та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Вони покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

05.02.2019 та 11.02.2019 позивачем перераховані кошти на рахунок ПАТ Казаньоргсинтез відповідно 1 500 000, 00 руб. РФ та 1 376 000, 00 руб. РФ з призначенням платежу передоплата за смолу фенольну згідно з контрактом № 752/00203335/200695 від 26.12.2018, інвойс № 200695/1 від 29.01.2019 .

Як зазначено вище, до митної декларації від 22.02.2019 декларант подав лише платіжне доручення на 1 500 000, 00 руб. РФ, оскільки станом на 22 лютого 2019 року фактично завезено товару на суму 571 320, 00 руб. РФ та 576 000, 00 руб. РФ, отже товар завезений по стовідсотковій передплаті, що узгоджується з п. 2.1 Контракту, чим спростовуються твердження апелянта в цій частині.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, посилання митниці на наявні суперечності в наданих до митного оформлення товару документах є обгрунтованими з огляду на невідповідність наданої митниці інформації про фактично сплачену вартість товару із такою вартістю замовленої партії, вказаної у додатковій угоді та інвойсі з урахуванням вимог Контракту.

Водночас, вартість і кількість товару згідно зі вказаною МД була істотно меншою, аніж сплачена згідно з наданим платіжним дорученням. Математичний розрахунок ціни товару - 9 000, 00 руб. РФ за 1т, як і вказувалося декларантом. Надані в процесі консультацій документи були достатніми для підтвердження дійсної ціни та митної вартості товару, мають обгрунтування вищої вартості такого товару щодо поставок за іншим контрактом, що передував вищевказаному, а сумніви у правильності визначення митної вартості товару відповідно до згаданої вище МД - за ціною договору не є обгрунтованими.

У поданому декларантом відповідачу листі виробника від 11.02.2019 щодо ціноутворення зазначено, що підвищення відпускних цін на смолу фенольну у вересні-грудні 2018 року було сезонним і тимчасовим, пов`язане із завчасно не спрогнозованим підвищенням попиту, внаслідок чого завод змушений був терміново купувати додаткову сировину за вищими звичайних цінами, ніс додаткові витрати на оплату праці та інші поточні витрати, які вплинули на вартість вироблення товару. На вищу ціну свого часу позивач погодився і отримував такий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості.

Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Крім того, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.09.2018 в справі № 818/1186/17.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Сторонами не заперечується проведення такої консультації, під час якої позивачеві було запропоновано надати додаткові документи, яких надано не було, що має своє відображення у графі 33.

З огляду на викладене, надані позивачем відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Черкаської митниці ДФС - залишити без задоволення , а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк