Постанова

від 05.11.2019 по справі 826/8733/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8733/16 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лисенко І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Індустар-М" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустар-М" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві, відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу Державної казначейської служби висновку із зазначенням суми ПДВ у розмірі 759061 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 759061 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь позивача суму пені у розмірі 218553,62 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 759061 грн. (сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят одна гривня). Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустар-М" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 759061 грн. (сімсот п`ятдесят дев`ять тисяч шістдесят одна гривня). Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустар-М" суму пені у розмірі 218553,62 грн. (двісті вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні 62 копійки). Відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "Індустар-М" у задоволенні позову в іншій частині.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, згідно з копією податкової декларації з ПДВ за червень 2014р. від 16.07.2014, додатків 2-5 до неї (т. 1 а.с. 37-42) позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 23888 грн.

Вказана декларація не була прийнята, що підтверджується копіями квитанцій №1 від 16.07.2014 та від 21.07.2014 (т. 1 а.с. 43, 44). Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2014 №826/11160/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 (т. 1 а.с 45-60), визнано протиправною відмову ДПІ у прийнятті вказаної декларації позивача та визнано вказану декларацію такою, що подана у день її фактичного отримання, а саме 16.07.2014.

Згідно з копією довідки ДПІ від 19.11.2014 №417/26-55-15-02/34867324 (т. 1 а.с. 103-115) відповідачем підтверджене відображене позивачем бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за червень 2014р. у сумі 23888 грн.

2. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за липень 2014р. від 18.08.2014, додатків 2-5 до неї (т. 1 а.с. 61-69) позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 32333 грн.

Згідно з копією акта ДПІ від 10.10.2014 №65/26-55-15-02/34867324 (т. 1 а.с. 70-79) відповідачем підтверджене відображене позивачем бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за липень 2014р. у сумі 32333 грн.

3. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за серпень 2014р. від 19.09.2014, додатків 2-5 до неї та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 08.10.2014, квитанцією про її прийняття (т. 1 а.с. 83-101) позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 57998 грн.

Згідно з копією довідки ДПІ від 19.11.2014 №417/26-55-15-02/34867324 (т. 1 а.с. 103-115) відповідачем підтверджене відображене позивачем бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за серпень 2014р. у сумі 57998 грн.

4. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за листопад 2014р. від 17.12.2014, додатків 2-5 до неї та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 15.01.2015, квитанцій №2 про їх прийняття (т. 1 а.с. 118-135) позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 43366 грн.

Згідно з копією довідки ДПІ від 09.02.2014 №38/26-55-15-02/34867324 (т. 1 а.с. 136-144) відповідачем підтверджене відображене позивачем бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок за листопад 2014р. у сумі 43366 грн.

5. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за лютий 2015р. від 17.03.2015, додатків 2-5 до неї, квитанцій №2 про її прийняття (т. 1 а.с. 118-155, 157) позивач задекларував суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню:

- за лютий 2015р. у розмірі 57857 грн.;

- за періоди до 01.02.2015 у розмірі 326709 грн.

Згідно з копією акта ДПІ від 25.05.2015 №20/26-55-28-02/34867324 (т. 1 а.с. 158-169) перевіркою не встановлено порушень при відображенні бюджетного відшкодування у сумі 57857 грн. та суми залишку від`ємного значення попередніх періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015р. у сумі 32808 грн.

Також відповідачем зазначено про безпідставність декларування суми залишку від`ємного значення попередніх періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015р. у розмірі 293901 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №3826552802 (т.1 а.с. 177, 178), яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 293901 грн. Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 №826/12207/15 (т. 1 а.с 179-183) визнано протиправним та скасовано вказане податкове повідомлення-рішення.

6. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за березень 2015р. від 16.04.2015, додатків 2-5 до неї , квитанцій №2 про її прийняття (т.1 а.с. 184-196) позивач задекларував суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню:

- за березень 2015р. у розмірі 43675 грн.;

- за періоди до 01.02.2015 у розмірі 2871 грн.

Згідно з копією довідки ДПІ від 19.06.2015 №56/26-55-28-02/34867324 (т.1 а.с.197-207) перевіркою не встановлено порушень при відображенні цих сум бюджетного відшкодування.

7. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за квітень 2015р. від 15.05.2015, додатків 1-5 до неї, квитанцій №2 про її прийняття (т. 1 а.с. 209-223) позивач задекларував суму, що підлягають бюджетному відшкодуванню, у розмірі 47191 грн.

Згідно з копією акта ДПІ від 22.07.2015 №33/26-55-28-02/34867324 (т. 1 а.с. 224-233) перевіркою не встановлено порушень при відображенні бюджетного відшкодування у сумі 5405 грн. Проте, встановлено завищення бюджетного відшкодування у сумі 41786 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015 №5426552802, №5526552802 (т. 1 а.с. 234, 235, 247, 248), якими позивачу зменшено від`ємне значення на 41786 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування на 41786 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 10446 грн. Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015 №826/17222/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 (т. 1 а.с 236-246) визнано протиправним та скасовано вказані податкові повідомлення-рішення.

8. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за червень 2015р. від 14.07.2015, додатків 3-5 до неї, витягу з системи електронного адміністрування ПДВ, квитанцій №2 про її прийняття (т. 2 а.с. 1-11) позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 36494 грн.

8. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за липень 2015р. від 19.08.2015, додатків 3-5 до неї, витягу з системи електронного адміністрування ПДВ, квитанцій №2 про її прийняття (т. 2 а.с. 12-22) позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 6716 грн.

9. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за серпень 2015р. від 17.09.2015, додатків 3-5 до неї, витягу з системи електронного адміністрування ПДВ, квитанцій №2 про її прийняття (т. 2 а.с. 23-33) позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 24222 грн.

10. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за вересень 2015р. від 19.10.2015, додатків 3-5 до неї, витягу з системи електронного адміністрування ПДВ, квитанцій №2 про її прийняття (т. 2 а.с. 34-46) позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 34164 грн.

11. Згідно з копіями податкової декларації з ПДВ за листопад 2015р. від 16.12.2015, додатків 3-5 до неї, витягу з системи електронного адміністрування ПДВ, квитанцій №2 про її прийняття (т. 2 а.с. 47-59) позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 21577 грн.

Враховуючи наявну заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, позивач звернувся з даним позовом до суду.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п.200.8 ст.200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 ст.200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.200.12 ст.200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу, орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п.200.13 ст.200 ПК України).

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що у разі виконання платником податку наведених вище вимог ПК України, та підтвердження достовірності нарахованих сум бюджетного відшкодування орган державної податкової служби у п`ятиденний строк зобов`язаний подати органу казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

Достовірність задекларованих позивачем сум бюджетного відшкодування за червень 2014р. у розмірі 23888 грн., за липень 2014р. у розмірі 32333 грн., за серпень 2014р. у розмірі 57998 грн., за листопад 2014р. у розмірі 43366 грн., за лютий 2015р. у загальному розмірі 384566 грн., за березень 2015р. у загальному розмірі 46546 грн., за квітень 2015р. у загальному розмірі 47191 грн. у повній мірі підтверджена відповідачем у відповідних довідках і актах або за наслідками судового оскарження.

Достовірність задекларованих позивачем сум бюджетного відшкодування у деклараціях за червень 2015р. у розмірі 36494 грн., за липень 2015р. у розмірі 6716 грн., за серпень 2015р. у розмірі 24222 грн., за вересень 2015р. у розмірі 34164 грн., за листопад 2015р. у розмірі 21577 грн. також ніким з учасників справи не заперечувалася і не спростовувалася.

Натомість, контролюючим органом всупереч наведених приписів законодавства не було подано до органу казначейства висновку із зазначенням спірних сум податку, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача, або доказів фактичного проведення відшкодування цих сум, що свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

При цьому, з метою належного способу захисту порушеного права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність врахування висновків Великої Палати Верховного Суду по справі №826/7380/15.

Так, в постанові від 12.02.2019 року по справі №826/7380/15, зазначено, що з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Отже, є вірним висновок Окружного адміністративного суду міста Києва про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 759061 грн.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Невідшкодована позивачу сума бюджетного відшкодування у загальному розмірі 759061 грн. згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України є заборгованістю бюджету, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно з наведеним позивачем розрахунком пені (т. 1 а.с. 17-19), який ніким з учасників справи не заперечувався і не оспорювався, загальна сума пені склала 218553,62 грн., а отже є вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві вказаної суми на користь позивача, та задоволення позову в цій частині.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 06.11.2019 року.