Постанова

від 30.10.2019 по справі 161/3995/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/3995/19 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/994/19 Категорія: 55 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Здрилюк О. І., Матвійчук Л. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

позивача - ОСОБА_1 .,

представників відповідача - Стецюка О. В., Сулік Л. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Володимирська 114 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент Центр надання адміністративних послуг Луцької міської ради , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Володимирська 114 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом,

мотивуючи вимоги тим, що з 17.06.2016 року на підставі протоколу №1 членів правління ОСББ "Володимирська 114" та наказу №1 від 17.06.2016 року він виконував обов`язки голови правління вказаного ОСББ.

Зазначає, що у жовтні 2018 року він дізнався, що згідно з протоколом загальних зборів ОСББ "Володимирська 114" від 09.09.2018 року було прийнято рішення про оголошення недовіри йому як голові правління ОСББ "Володимирська 114" та виведення його із членів правління, а відповідно до даного протоколу засідання правління ОСББ було переобрано голову правління, якою стала Сулік Л. М. , про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вважає, що його було звільнено з посади голови правління ОСББ "Володимирська 114" незаконно, оскільки ці збори проведені із суттєвим порушенням законодавства України, зокрема порушено порядок їх скликання і проведення. Прийняті рішення зборів оформлено ініціативною групою документом без належних реквізитів, тобто не за типовою формою протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку. При проведенні голосування не було враховано дійсну кількість голосів, відповідно до загальної площі квартир тих власників, які голосували. Зазначає про відсутність у протоколі №8 засідання правління від 26.08.2018 року та порядку денному питання про подальше його перебування на посаді голови ОСББ Володимирська 114 , пропозиції присутніх на засіданні членів правління про голосування за звільнення його з посади голови та відсутність у протоколі посилання на чинні нормативні документи, які дають право правлінню звільнити голову правління з посади.

Позивач вказує на те, що звільнення є незаконне, оскільки, на його переконання, він належним чином виконував обов`язки голови правління, а тому підстав для висловлення йому недовіри немає.

З наведених підстав та з урахуванням заяви про уточнення позову, а також беручи до уваги ухвалу Луцького міськрайонного суду від 13 червня 2019 року, якою судом закрито провадження щодо частини позовних вимог про визнання недійсними окремих пунктів протоколу зборів правління та скасування в Єдиному державному реєстрі запису про нового керівника Сулік Л. М., позивач ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді голови правління ОСББ "Володимирська 114" та зобов`язати відповідача виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при звільненні.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Володимирська 114" 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду мотивовано тим, що загальні збори співвласників ОСББ Володимирська 114 від 09.09.2018 року проведені у відповідності до порядку та вимог, встановлених Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та статутом ОСББ Володимирська 114 , затвердженого протоколом № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на незаконність рішення через порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не доведення обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд безпідставно застосував норми статуту ОСББ Володимирська 114 , як підзаконного акту, замість правових норм, на які він посилався у позові та які є спеціальними. Вважає, що при прийнятті рішення судом не надано правової оцінки правильності організації та проведення зборів ОСББ, повідомлення про проведення загальних зборів, питання оголошення недовіри і виведення його з членів правління як голови ОСББ, невідповідності протоколу загальних зборів від 09.09.2018 року вимогам щодо оформлення документації. Вказує, що суд не врахував, що проведення письмового опитування, як це передбачено статутом ОСББ, відноситься до компетенції правління ОСББ та вимагає створення відповідної комісії.

Просить судове рішення скасувати та постановити нове - про задоволення позовних вимог.

Також з апеляційною скаргою звернулось ОСББ "Володимирська 114", в якій вважає дане рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу незаконним та таким, що підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Зокрема, доводи апеляційної скарги ОСББ обгрунтовано тим, що заявлені позивачем вимоги та витрати на правничу допомогу є співмірними. Разом з тим, позивач не виконав передбачений ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведеності неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У відзиві ОСББ "Володимирська 114" на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що доводи позивача про незаконність та неповноважність рішення загальних зборів відповідача, на якому прийнято рішення про припинення повноважень голови правління, є надуманими і суд правомірно не брав їх до уваги, оскільки таке рішення ухвалювалось у законному порядку, з додержанням усіх вимог, встановлених Статутом ОСББ, а тому є чинним і ніким не скасовувалось.

У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ОСББ "Володимирська 114" вказано, що апеляційна скарга є необгрунтованою, вимоги, викладені в ній, не відповідають чинному законодавству і судовій практиці Верховного Суду з цього питання і суд вірно стягнув лише частину витрат на правничу допомогу.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без задоволення апеляційної скарги ОСББ Володимирська 114 і скасування оскарженого судового рішення та закриття провадження у справі.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону ухвалене в цій справі судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що згідно з протоколом №1 від 17.06.2016р. засідання правління ОСББ "Володимирська 114" за адресою: м. Луцьк, вул. Володимирська, 114, ОСОБА_1 було обрано головою правління даного ОСББ.

На підставі вказаного протоколу засідання правління 17.06.2016 року позивачем було видано наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду голови правління.

Згідно з протоколом № 8 засідання правління загальних зборів ОСББ Володимирська 114 на вирішення ставилось питання звіту голови правління ОСББ про виконання рішення загальних зборів від 17.05.2018 р., який за результатами його слухання не прийнятий. Член правління ОСОБА_3 запропонував обговорити на загальних зборах, які відбудуться 09.09.2018 року, питання щодо оголошення недовіри та зняття з посади голови правління ОСББ за недотримання статуту ОСББ та невиконання рішення зборів від 17.05.2018 р. У зборах взяли участь члени правління в кількості 8 осіб та особисто співвласники - 2 особи.

Як вбачається з протоколу загальних зборів ОСББ "Володимирська 114" від 09.09.2018 року, було прийнято рішення про оголошення недовіри голові правління ОСББ "Володимирська 114" ОСОБА_1 та виведення його з членів правлінняна підставі письмового опитування. Зазначено, що письмове опитування виконано відповідно до вимог чинного законодавства та є додатком до протоколу від 09.09.2018 р. (а.с. 115-122).

Протоколом засідання правління ОСББ "Володимирська 114" № 9 від 04.10.2018 року головою правління ОСББ "Володимирська 114" обрано Сулік Л. М .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У даній справі позивачем ОСОБА_1 було заявлено вимоги про визнання незаконними та такими, що не відбувалися у законному порядку загальні збори співвласників ОСББ; визнання недійсними частини рішень, прийнятих на цих зборах співвласників ОСББ, які оформлені протоколом; та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни керівника, поновивши його на посаді голови ОСББ та виплативши йому заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 13 червня 2019 року провадження у даній справі в частині вимог щодо визнання недійсними і скасування окремих пунктів протоколу зборів правління та скасування в Єдиному державному реєстрі запису про нового керівника Сулік Л. М. закрито на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України із роз`ясненням позивачу його права на звернення із зазначеними вимогами до суду в порядку господарського судочинства. Вказана ухвала суду позивачем не оскаржувалась, отже він з такими висновками суду погодився.

Проте, колегія суддів вважає, що і решта позовних вимог, зокрема щодо поновлення на посаді голови правління ОСББ та стягнення заробітку, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.

З установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу рішення установчих зборів, протоколів загальних зборів, які стосуються позивача та його участі у них, у тому числі і зміни голови правління ОСББ.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - Закон № 2866-III).

Статтею 1 Закону № 2866-III передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла). Таке об`єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Частиною першою статті 85 ЦК України визначено, що непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо в установчих документах не визначені підстави їх усунення.

Разом з тим, згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Права учасників (засновників, членів) товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

При вирішенні спорів, пов`язаних з порядком скликання і роботи загальних зборів товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства.

Пунктом 13 розділу ІІІ статуту ОСББ Володимирська 114 визначено, що порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюється загальними зборами. Загальні збори своїм рішенням вправі в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є мешканцем та співвласником квартири в будинку, в якому діє ОСББ Володимирська 114 . При цьому ОСОБА_1 вважає, що загальні збори співвласників ОСББ від 04 жовтня 2018 року не відбувалися у законному порядку, а їх рішення щодо переобрання голови є незаконними.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 зроблено висновок, що при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача. При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Ураховуючи те, що позивач ОСОБА_1 є мешканцем та власником квартири у багатоквартирному будинку, був обраний головою правління ОСББ, вважає, що питання звільнення його з посади голови правління було вирішене без його згоди та волевиявлення, з порушенням процедури, встановленої законом та Статутом ОСББ, спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, неправомірною діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18), від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження 14-1цс19, 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), а також у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 212/5200/17 (провадження № 61-10170св19).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин цей спір стосується права позивача брати участь у діяльності ОСББ та в управлінні власним будинком, у тому числі і щодо зміни голови правління ОСББ, а не його трудових прав, тому заявлені позивачем вимоги про поновлення його головою правління не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, слід зазначити, що позовна вимога про поновлення на роботі та виплата середнього заробітку в даному випадку є похідною від вимог, які були вже вирішені судом першої інстанції в ухвалі від 13.06.2019 року та яким судом дана належна правова оцінка.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що ця справа в цілому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатись за правилами господарського судочинства незалежно від суб`єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК України).

Оскільки суд першої інстанції не встановив належним чином правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянув її в порядку цивільного судочинства, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженого судового рішення та закриття провадження в справі з роз`ясненням позивачу права на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСББ Володимирська 114 слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Проте, як визначено ч.7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ж до норм ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.

Таким чином, оскільки в суді не встановлено необгрунтованих дій позивача, а також враховуючи, що відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не було висловлено заперечень щодо розгляду справи в порядку цивільного судочинства та не було внесено клопотань про закриття провадження у справі, згідно із приписами ч.5 ст. 142 ЦПК України, вимоги відповідача про компенсацію витрат за правничу допомогу при закритті провадження у даній справі задоволенню не підлягають.

З огляду на зазначене колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду слід скасувати, а провадження у справі закрити, задовольнивши частково апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та залишивши без задоволення скаргу відповідача ОСББ "Володимирська 114".

Керуючись ст.ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Володимирська 114 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2019 року в даній справі скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Володимирська 114 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент Центр надання адміністративних послуг Луцької міської ради , про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді