Постанова

від 04.11.2019 по справі 313/1155/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 313/1155/17

провадження № 61-46167св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Веселівська районна державна адміністрація Запорізької області, Запорізька сільська рада Веселівського району Запорізької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

представник третьої особи - Журавльова Юлія Русланівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Полякова О. З.,

від 24 вересня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізької сільської ради Веселівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про зобов`язання виділення земельної ділянки на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН в„– 210239 , виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 06 червня 2014 року, їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Зоря (далі - КСП Зоря ), розміром 6,24 умовних кадастрових гектарів. Зазначала, що вона зверталась до відповідачів та третьої особи із заявою про виділення їй в натурі земельної ділянки із земель запасу чи резервного фонду КСП Зоря , проте їй було відмовлено з підстав відсутності вільних земель та відсутності відповідних повноважень. На думку позивача, дії відповідачів є перешкодою у реалізації її права на виділення земельної ділянки в натурі.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд зобов`язати Веселівську районну державну адміністрацію Запорізької області та Запорізьку сільську раду Веселівського району Запорізької області виділити їй з земель запасу чи резервного фонду КСП Зоря земельну ділянку, площею 6,24 умовних кадастрових гектарів, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 210239 , виданого Веселівською районною державною адміністрацією 06 червня 2014 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області, у складі судді

Нагорного А. О., від 13 квітня 2018 року позов задоволено. Зобов`язано Веселівську районну державну адміністрацію Запорізької області виділити ОСОБА_1 земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю), площею 6,24 умовних кадастрових гектарів, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН в„– 210239 , виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 06 червня 2014 року, із земель запасу чи резервного фонду КСП Зоря . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що саме на відповідачів покладений обов`язок щодо реалізації прав позивача по виділенню земельної ділянки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року апеляційну скаргу Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області задоволено. Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) були відсутні вільні земельні ділянки ріллі, які належали КСП Зоря , з яких Веселівська районна державна адміністрація могла б виділити земельну ділянку в натурі. Належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, проте останнє позивачем до участі у справі у якості відповідача не залучалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що рішення щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, належить виключно до повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій. Суд не може своїми рішеннями реалізовувати встановлені на законодавчому рівні функції та завдання компетентного органу щодо здійснення ним владних управлінських функцій.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

16 листопада 2018 року справу передано судді-доповідачу.

У прохальній частині касаційної скарги Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області просить розглянути справу за участю представника третьої особи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу .

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Ураховуючи те, що триває стадія попереднього розгляду, під час якої судове засідання не проводиться, повідомлення учасників не передбачено ЦПК України, підстави для задоволення клопотання про розгляд справи за участю представника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН

№ 210239 , виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 06 червня 2014 року на підставі рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 14 лютого 2013 року у справі

№ 22-ц/778/1055/13, позивачу належить право на земельну частку (пай) у землях, які перебували у колективній власності КСП Зоря , розміром

6,24 умовних кадастрових гектарів (а. с. 6).

01 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області із заявою про виділення в натурі земельної ділянки на підставі вищезазначеного сертифікату.

Листом від 14 березня 2016 року № 10-0-21-УГЛ/052 їй було відмовлено. Відмову мотивовано відсутністю вільних земель та відсутністю у районної державної адміністрації відповідних повноважень (а. с. 7).

29 червня 2016 року позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з вимогою про виділення земельної ділянки в натурі.

Згідно листа від 26 липня 2016 року № Ш-4757-3646/6-16, а також

від 24 січня 2017 року № Ш-7282/0-0.13-294/6-17 їй було відмовлено в зв`язку з відсутністю повноважень (а. с. 8, 9).

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізької сільської ради Веселівської району Запорізької області з заявою про виділення земельної ділянки в натурі, проте листом від 15 вересня 2016 року № 340 їй також було відмовлено у зв`язку з відсутністю повноважень (а. с. 10).

Встановлено, що на території Запорізької сільської ради Веселівського району Запорізької області відсутні нерозпайовані землі колективної власності колишнього КСП Зоря .

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності

від 06 вересня 2012 року № 5245-VI внесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, а саме змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагентства України, а згодом - до Держгеокадастру України.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Тобто законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та передано такі функції Держгеокадастру України замість місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15,Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

З огляду на викладене належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення на території Запорізької області, є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою, другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини, від яких залежить правильність вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що згідно з положеннями статті 122 ЗК України розпорядження землями державної власності (землі запасу) відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, яким на час розгляду справи судом було головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що питання про склад осіб, які беруть участь у справі вирішено не було, унаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити. Позивач постанову суду апеляційної інстанції не оскаржувала.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскарженого судового рішення не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 24 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович