Рішення

від 28.10.2019 по справі 359/5475/19

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/359/2137/2019

Справа №359/5475/19

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 24 червня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області між ним та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Від цього шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2018 року шлюб між ними було розірвано. За час перебування у шлюбі, а саме 06 липня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира була придбана за грошові кошти у розмірі 45000 доларів США, частина з яких у розмірі 43000 доларів США була отримана в борг позивачем від ОСОБА_4 була обізнана про отримання грошових коштів в борг для придбання квартири, проти цього не заперечувала та наполягала на оформленні квартири на її ім`я. 22 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали також трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Придбання цієї квартири було здійснено за рахунок грошових коштів, отриманих від продажу квартири АДРЕСА_1 . Крім цього, за час шлюбу ОСОБА_2 набула в особисту приватну власність Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3 та Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0800 га з кадастровим номером 3210500000:07:010:0003 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Власником іншої Ѕ частини вказаного нерухомого майна була ОСОБА_5 . На підставі договору міни від 11 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , остання передала у власність ОСОБА_2 Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_3 . В свою чергу, ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 . У такий спосіб ОСОБА_2 набула право власності на цілий житловий будинок та присадибну ділянку, які розташовуються за адресою: АДРЕСА_3 . Враховуючи те, що кватира АДРЕСА_2 , яка є предметом договору міни, була набута ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період перебування у зареєстрованому шлюбі за рахунок спільних коштів. Тому половина домоволодіння є також спільною сумісною власністю. Проте, ОСОБА_2 не визнає будь-яких прав ОСОБА_1 на домоволодіння та земельну ділянку. Тому ОСОБА_1 просить визнати Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд та Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0800 га з кадастровим номером 3210500000:07:010:0003 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , об`єктами права спільної сумісної власності, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину в цьому нерухомому майні.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримав позов та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_7 надав відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказав на те, що дійсно на підставі договору міни від 11 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С., ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_8 Ѕ частку житлового будинку та Ѕ частку земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_8 передала взамін ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 . При цьому, згідно договору міни вартість Ѕ частки житлового будинку становить 13764 гривень, Ѕ частка земельної ділянки - 91488 гривень. В той же час вартість квартири - 372362 гривень. Таким чином, вартість квартири, яку ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_5 , була вищою за отримані взамін Ѕ частки житлового будинку та земельної ділянки. У зв`язку з цим 11 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , тобто між чоловіками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С. Згідно умов якого ОСОБА_10 зобов`язався перерахувати на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200000 гривень протягом 24 наступних місяців наступним чином: по 1500 гривень щомісячно на картковий рахунок ОСОБА_1 , а протягом наступних 41 місяців, починаючи з 11 червня 2016 року по 4000 гривень. Враховуючи, що ОСОБА_9 виплатив на користь ОСОБА_1 на його особистий картковий рахунок грошові кошти, тому є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 отримав свою ј частку в праві спільної сумісної власності в спірному нерухомому майні. Зазначеними грошовими коштами ОСОБА_1 розпоряджався особисто, в тому числі після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 . За вказаних обставин представник відповідача просив відмовити у задоволенні пред`явленого позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 24 червня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2018 року, шлюб між сторонами було розірвано (а.с.91).

Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час перебування сторін у шлюбі, а саме 06 липня 2012 року ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується копією договору купівлі-продажу від 06 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Коноваловою Е.А., зареєстрованого в реєстрі за №2864 (а.с.22-23).

Придбання вказаної квартири було здійснено за спільні кошти сторін по справі. До вказаного висновку суд приходить враховуючи власноручно написані розписки про отримання грошових коштів від 04 липня 2012 року (а.с.20) та від 06 липня 2012 року (а.с.21). Відповідно до яких, зокрема ОСОБА_1 отримав в борг від громадянина США ОСОБА_12 грошові кошти у розмірі 43000 доларів США для придбання квартири, а в подальшому ОСОБА_11 , продавець квартири, отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 45000 доларів США за продаж квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За змістом ч.1 ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У відповідності до ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відтак квартира АДРЕСА_1 , є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки придбана ними за час перебування у шлюбі, за спільні кошти, а також в інтересах сім`ї.

В силу положення ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Так, 06 грудня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 за згодою ОСОБА_1 , відчужила квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Наконечною Ю.О., зареєстрованого в реєстрі за №1037 (а.с.24)

В подальшому, а саме 20 грудня 2013 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_2 . За змістом цього договору зазначено, що квартира набувається у спільну сумісну власність за спільні кошти та за згодою чоловіка покупця, ОСОБА_1 , згідно нотаріально посвідченої згоди (а.с.25).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_13 , матір відповідача по справі. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку, а також земельної ділянки площею 0,0800 га з кадастровим номером 3210500000:07:010:0003, що знаходяться в АДРЕСА_3 .

Дану спадщину у рівних частках прийняли діти померлої - ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_5 , згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 грудня 2013 року, виданого ОСОБА_14 , державним нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори (а.с.26,28), а також копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 грудня 2013 року (а.с.27,29).

11 червня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений договір міни. Згідно з умовами якого, ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_2 Ѕ часткужитлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд та Ѕ частку земельної ділянки площею 0,0800 га з кадастровим номером 3210500000 :07:010:0003, що знаходяться у АДРЕСА_3 . В свою чергу, ОСОБА_2 передала ОСОБА_5 у власність квартиру АДРЕСА_2 . Договір міни також укладений за згодою ОСОБА_1 (а.с.31-32).

У такий спосіб сторони по справі набули у спільну сумісну власність Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною присадибної земельної ділянки загальною площею 0,0800 га з кадастровим номером 3210500000 :07:010:0003, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

До того ж цю обставину відповідач та її представник визнали у судовому засіданні, яке відбулося 30 вересня 2019 року, тому в силу ч.1 ст.82 ЦПК України, додатковому доказуванню не підлягають.

Згідно з положенням ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 СК України, ч.1 та ч.2 ст.370 ЦК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналізуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Вказане нерухоме майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності в рівних частках та за ОСОБА_1 належить визнати право власності на ј частину житлового будинку та відповідну частину присадибної земельної ділянки, що розташовані у АДРЕСА_3 .

До вищевказаного висновку суд приходить також вважаючи необґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що ОСОБА_1 приховав спільні кошти подружжя. Оскільки вказані доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду цивільної справи.

Згідно договору позики від 11 червня 2014 року ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 200000 гривень. В свою чергу, ОСОБА_16 зобов`язався повернути таку саму суму грошових коштів до 11 жовтня 2019 року в наступному порядку: протягом 24 наступних місяців по 1500 гривень щомісячно на картковий рахунок, відкритий в АТ Райффайзен Банк Аваль , та починаючи з 11 червня 2016 року - по 4000 гривень (а.с.86).

Крім цього, з метою забезпечення виконання ОСОБА_9 своїх зобов`язань за договором позики, майновий поручитель - ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_1 договір іпотеки. Згідно з яким передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 .с.86,87-88,89-90).

За змістом положення до ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Аналізуючи зміст зазначеного договору позики від 11 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , встановлено, що укладення цього договору відбулося під час перебування сторін по справі у зареєстрованому шлюбі. Тому, безперечно, даний договір також був укладений за згодою відповідача, що підтверджується п.9 цього договору.

З історії по картковому рахунку, відкритому в АТ Райффайзен Банк Аваль на ім`я ОСОБА_1 за період з 02 липня 2014 року по 30 серпня 2019 року (а.с.129-160) вбачається, що ОСОБА_9 виконав свої зобов`язання за договором позики та достроково повернув грошові кошти, отримані ним в борг від ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що повернення ОСОБА_9 грошових коштів відбувалось в період, коли сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, тобто до 20 грудня 2018 року.

У зв`язку з цим, вказаними грошовими коштами сторони по справі розпоряджались за взаємною згодою. При цьому, жодних доказів приховування цих коштів ОСОБА_1 відповідач до суду не надала.

Зокрема, з довідок, наданих директором товариства з обмеженою відповідальністю дошкільний навчальний заклад Грінрайс кідс від 06 листопада 2018 року та 12 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вересня 2017 року по квітень 2019 року відвідує вказаний дошкільний навчальний заклад. Вартість навчання за період з вересня 2017 року по березень 2019 року становить 65531 гривень 60 копійок. Також на рахунок ФОП ОСОБА_17 за вказаний період надійшли кошти в сумі 81435 гривень 41 копійок. Оплату вказаних коштів здійснено ОСОБА_1 (а.с.33,34).

За правилами ч.1 та ч.5-6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не доведено факту приховування позивачем коштів у сумі 200000 гривень, тому її доводи з цього приводу суд не приймає до уваги.

Суд звертає увагу, що положення ч.2 ст.70 СК України передбачають право суду лише відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Вказана норма не передбачає можливості припинення взагалі права одного з подружжя на частину у спільному майні, адже такі правовідносини врегульовано ст.365 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанції від 24 червня 2019 року (а.с.1) вбачається, що при зверненні до суду ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1536 гривень. Пред`явлений ним позов задоволений. З огляду на це, з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1536 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 та ч.2 ст.60, ч. ст.61, ст.63, ст.65, ч.1 ст.69, ч.1 та ч.2 ст.70 СК України, ст.365, ч.1 та ч.2 ст.370 ЦК України, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати Ѕ частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд та Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3210500000:07:010:0003 із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , які були набуті ОСОБА_2 у власність на підставі договору міни, укладеного 11 червня 2014 року та посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С., зареєстрованого у реєстрі за №1818, об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд та ј частину земельної ділянки площею 0,0800 га, кадастровий номер 3210500000:07:010:0003 із цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 1536 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення - 06 листопада 2019 року.

Суддя: В.В. Журавський