Постанова

від 24.10.2019 по справі 910/4473/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. Справа № 910/4473/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Ярмоленко С.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2019 р. (повний текст складено 03.09.2019 р.)

у справі № 910/4473/17 (головуючий суддя - Бойко Р.В., судді Зеленіна Н.І., Літвінова М.Є.)

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - приватне підприємство "Інфлот-Данубіус Ейдженсі"

за участю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України

про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року Національне антикорупційне бюро України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Адміністрація морських портів України", товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" про визнання недійсним договору про надання послуг № 14-В-АМПУ-16 від 11.03.2016 р., укладеного між державним підприємством "Адміністрація морський портів України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв".

В обґрунтування наявності у нього повноважень на звернення до суду із даним позовом позивач посилався на те, що Національне антикорупційне бюро України відповідно до пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" та частини 1 статті 207 Господарського кодексу України має право звертатися до суду з позовом про визнання угод, які суперечать інтересам держави і суспільства та мають ознаки корупційного правопорушення недійсними.

Позовні вимоги, з врахуванням заяви позивача від 12.09.2017 р. про зміну підстав позову, обґрунтовані тим, що оспорюваний договір суперечить положенням Закону України "Про здійснення державних закупівель" та інтересам держави, а тому має бути визнаний недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2018 р. у справі № 910/4473/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 р. та постановою Верховного Суду від 20.06.2019 р., позов задоволено повністю: визнано недійсним договір про надання послуг № 14-В-АМПУ-16 від 11.03.2016 р., укладений між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв"; також здійснено розподіл судових витрат, які стягнуто з відповідачів.

24.06.2019 р. до господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" надійшла заява про перегляд за виключними обставинами рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2018 р. у справі № 910/4473/17.

Зазначена заява із посиланнями на положення пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-234/2018 (3058/18) від 05.06.2019 р. (№ 4-р(ІІ)/2019) за конституційною скаргою акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-VII від 14.10.2014 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-УІІ від 14.10.2014 р., відповідно до якого Національному антикорупційному бюро України надається право "за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України". На думку заявника, рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2018 р. у справі № 910/4473/17 підлягає перегляду за виключними обставинами, оскільки положення вказаного Закону України, на підставі якого Національне антикорупційне бюро України зверталось до суду із даним позовом, визнане неконституційним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2019 р. відмовлено в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" про перегляд за виключними обставинами рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2018 р. у справі № 910/4473/17; рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2018 р. у справі № 910/4473/17 залишено в силі.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на набуття рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2018 р. у справі № 910/4473/17 щодо визнання правочину недійсним статусу остаточного, воно не підлягає виконанню в порядку, визначеному ст. 327 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження", адже підтверджує виключно певний матеріально-правовий факт у спірних правовідносинах учасників такого спору (невідповідності правочину положенням законодавства) та не містить вирішення питання щодо застосування наслідків такої недійсності згідно приписів ст. 216 Цивільного кодексу України, подана на підставі п. 1 ч. 3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України заява товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вищевказану заяву.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав про те, що результатом судового рішення про визнання договору недійсним є приведення правовідносин між учасниками такого договору до стану, який існував до укладення правочину, тобто наслідком є недійсність зобов`язання, породженого таким правочином, а отже відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними підставами в порядку п. 1 ч. 3 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що судове рішення у даній справі не підлягає виконанню, і, відповідно, немає підстав для перегляду судового рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2019 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 р. відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 24.10.2019 р.

15.10.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 24.10.2019 р. відповідач-2 вказував на обґрунтованість апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про перегляд рішення за виключними обставинами. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Інші представники сторін не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності інших представників.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, зокрема, є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Колегія суддів зазначає, що перегляд судового рішення за виключними обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є можливою лише за умови, коли рішення суду ще не виконано. Тобто під час розгляду заяви про перегляд справи за виключними обставинами суди повинні встановити наявність обставин щодо невиконання або, навпаки, виконання судового рішення, яке є предметом перегляду. При цьому наявність фактів виконання судового рішення виключає можливість його перегляду на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору про надання послуг № 14-В-АМПУ-16 від 11.03.2016 р., який, на думку позивача, суперечить положенням Закону України "Про здійснення державних закупівель" та інтересам держави, а тому має бути визнаний недійсним.

Як вже зазначалось, рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2018 р. у справі № 910/4473/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 р. та постановою Верховного Суду від 20.06.2019 р., позов задоволено повністю: визнано недійсним договір про надання послуг № 14-В-АМПУ-16 від 11.03.2016 р., укладений між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв"; здійснено розподіл судових витрат, які стягнуто з відповідачів.

Згідно зі статтями 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

За змістом статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії"). Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За змістом статті 236 цього Кодексу нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно з частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Таким чином, прийнявши рішення у цій справі шляхом задоволення позову господарські суди встановили факт відсутності прав і обов`язків та юридичних наслідків у певного кола осіб, а також припинення зобов`язання сторін із моменту вчинення правочину, який визнано недійсним. При цьому наказу на виконання такого рішення господарський суд не видає і виконавче провадження за цим рішенням не здійснюється (за винятком рішення у частині розподілу судових витрат), тому рішення про визнання договору недійсним є виконаним із моменту набрання ним законної сили.

Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 27.08.2019 р. по справі № 910/24263/16.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2018 р. у цій справі, адже факт виконання судового рішення виключає можливість його перегляду на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження апелянта, які викладені ним в апеляційній скарзі, встановлених обставин не спростовують, а тому судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техморгідрострой Миколаїв" на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2019 р. у справі № 910/4473/17 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2019 р. у справі № 910/4473/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/4473/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст складено 06.11.2019 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко