Рішення

від 28.10.2019 по справі 922/2410/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2410/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рівлад, ЛТД" м. Харків про розірвання договору, повернення земельної ділянки за участю представників:

прокурор - Діденко О.О. (посвідчення №041007 від 01.02.16),

Клейн Л.В. ( посвідчення №051089 від 02.10.18);

позивача - Мироненко О.О. (довіреність №08-21/17/2-19 від 02.01.19);

відповідача - Лагутін І.В. (довіреність б/н від 22.08.19, адвокат).

ВСТАНОВИВ:

30.07.2019 року Керівник Харківської місцевої прокуратури №4 звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рівлад, ЛТД", в якому просить:

1. Розірвати договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:001:0143 загальною площею 0,1142 га по вул. Академіка Павлова, 140 АДРЕСА_1 .Харкові від 04.10.2013р., укладений між Харківською міською радою (м.Харків, м-н. Конституції, 7,код ЄДРГІОУ 04059243) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Рівлад, ЛТД» (м.Харків, вул.Блюхера, 21, код ЄДРПОУ 22706968), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2013р. за №4105036.

2. Зобов`язати ТОВ фірма «Рівлад, ЛТД» (м.Харків, вул.Блюхера, 21, код ЄДРПОУ 22706968) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500: 10:0143 загальною площею 0,1142 га по вул. Академіка Павлова, 140л у м. Харкові територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

3. Зобов`язати ТОВ фірма «Рівлад, ЛТД» (м.Харків, вул.Блюхера, 21, код ЄДРПОУ 22706968) відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення самовільно побудованих об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:10:001:0143, розташованій по вул.Академіка Павлова, 140 АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , за власний рахунок.

4. Судові витрати покласти на відповідача.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договору оренди земельної ділянки по вул.Ак.Павлова,140 АДРЕСА_3 у м.Харкові та самовільним захопленням земельних ділянок, а також самовільною побудовою об`єктів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 28.08.2019 р.

Суд оголошував 28.08.2019 року, 16.09.2019 року, 25.09.2019 року протокольні ухвали про відкладення підготовчого засідання на 16.09.2019 року, на 25.09.2019 року, на 30.09.2019 року відповідно.

13.09.2019 р. відповідач надав до суду відзив (вх.№21913, т.2, а.с.9-17), в якому проти позову заперечує повністю.

19.09.2019 року позивач - ХМР надав до суду письмові пояснення (вх.№22408 т.2, а.с.49-53), в яких зазначає про відсутність підстав для дострокового розірвання спірного договору.

23.09.2019 року прокурор надав до суду відповідь на відзив (вх.№22695).

30.09.2019 року відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№23304).

Всі надані учасниками справи документи судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі №922/2410/19, призначивши справу до судового розгляду по суті на 30.09.2019 року о 13:20.

30.09.2019 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 09.10.2019 року.

09.10.2019 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 15.10.2019 року.

15.10.2019 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 28.10.2019 року.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення 36 сесії 5 скликання Харківської міської ради №214/09 від 30.09.2009 року «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» , рішення 6 сесії Харківської міської ради 6 скликання №229/11 від 06.04.2011 року «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Рівлад, ЛТД» (далі TOB «Рівлад, ЛТД» , відповідач) передано в строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського признання - землі транспорту площею 0,1142 га по вул. Академіка Павлова, 140 АДРЕСА_3 у м.Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» та господарських споруд гостьової парковки.

Земельна ділянка площею 0,1142 га по вул.Академіка Павлова, 140 АДРЕСА_1 .Харкові зареєстрована в державному земельному кадастрі за номером 6310137500:10:001:0143.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою та TOB «Рівлад, ЛТД» 04.10.2013 року укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка розташована по вул.Академіка Павлова, 140л у м.Харкові (далі Договір). Вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2013 року за №4105036.

Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:001:0143 від 31.12.2013 року вказану земельну ділянку фактично передано у користування TOB «Рівлад, ЛТД» .

Площа землі, наданої в оренду, становить 0,1142 га. Строк дії договору оренди встановлено умовами Договору до 01.09.2058 року. Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на момент укладення Договору складала 1116316,00 грн.

Земельна ділянка передана в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» та господарських споруд гостьової парковки (п.15 Договору).

Відповідно до п.26 Договору на орендовану земельну ділянку встановлено наступні обмеження (обтяження): на всю площу земельної ділянки - зміна цільового використання; на площу 0,0159 га - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта зв`язку; на площу 0,0213 га - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи; на площу 0,0604 га - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта транспорту.

Згідно з п.7 Договору будь-яке будівництво, а також реконструкція існуючих будівель на наданій у користування земельній ділянці та зміна цільового використання цієї земельної ділянки без відповідного дозволу, передбаченого законодавством, не допускається.

Підпунктом е) пункту 31 Договору оренди землі передбачено, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці по вул. Академіка Павлова, 140 АДРЕСА_1 . Харкові розташована нежитлова будівля літ. «А-1» площею 9 кв.м., яка на праві власності належить ТОВ «Рівлад, ЛТД» , інші нежитлові будівлі не зареєстровані.

У ході здійснення СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019221040000057 від 22.03.2019 року за фактом самовільного захоплення земельних ділянок, розташованих на території Московського району м.Харкова, за ознаками складу злочинів передбачених ч.1 ст.197-1 КК України, встановлено факт порушення умов договору оренди земельної ділянки по вул. Академіка Павлова, 140 АДРЕСА_3 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:10:001:0143).

Так, в ході досудового розслідування кримінального провадження №42019221040000057 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 КК України, слідчим СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області 13.05.2019 року за участі інженера-геодезиста ДП «Центр Державного земельного кадастру» Харківської регіональний філії ОСОБА_1 та фахівцем у галузі будівництва Кайдановим К.Л. проведено огляд земельної ділянки по вул. АДРЕСА_4 Павлова, 140л (6310137500:10:001:0143), в ході якого зазначено, що на вказаній земельній ділянці, крім нежитлової будівлі літ. «А-1» здійснено будівництво двох одноповерхових споруд на фундаменті, що виконані з металевих конструкцій зі скляним фасадом площею 422 кв.м. та 53 кв.м., межі яких частково виходять за межі орендованої земельної ділянки (на 33 кв.м. та 22 кв.м. відповідно), і які розташовані в межах наступних координат поворотних точок меж земельної ділянки №6310137500:10:001:0143: Х:5533998.061 У:5359745.263; Х:5534005.008 У:5359731.306; Х:5534007.041 У:5359727.332; Х:5534016.100 У:5359731.562; Х:5534021.490 У:5359721.015; Х:5534047.670 У:5359734.221; Х:5534035.920 У:5359758.301; Х:5534033.540 У:5359759.797; Х:5534030.036 У:5359760.640; Х:5534027.071 У:5359759.920.

Згідно з даними протоколу огляду земельної ділянки по вул.Академіка Павлова, 140л встановлено, що вищевказані нежитлові будівлі площею 422 кв.м. та 53 кв.м. розташовані саме на тих частинах земельної ділянки №6310137500:10:001:0143 щодо яких встановлені обмеження охоронних зон навколо (вздовж) об`єктів зв`язку, енергетичної системи та транспорту.

Відсутність вказаних споруд на орендованій земельній ділянці, на момент її передачі, підтверджується змістом договору оренди, актом прийму-передачі земельної ділянки, планом ділянки, який є невід`ємною частиною договору, та кресленням встановлення меж земельної ділянки на місцевості, де вказано, що на орендованій землі з об`єктів нерухомості, розташована лише споруда літ. «А-1» .

Відповідно до відомостей, які містяться в електронному сервісі ДАБІ України за електронною адресою: http://www.dabi.gov.ua/, та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «Рівлад, ЛТД» за вищевказаною адресою будівництво нерухомості не розпочиналось, право власності на об`єкти нерухомості, готові до експлуатації, не реєструвалось.

У ході досудового розслідування зазначеного вище кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м.Харкова 15.04.2019 року проведено вилучення в Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, та встановлено, що у володінні інспекції документи щодо будівництва по вул.Академіка Павлова, 140 АДРЕСА_3 у АДРЕСА_5 .Харкові відсутні. Дозвільні документи на будівництво не видавались.

Крім того, в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду м. Харкова 15.04.2019 року також проведено вилучення в КП «ХМТ «БТІ» та вилучено інвентарну справу №87105 щодо зареєстрованої нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 140л, та встановлено, що нерухомість крім нежитлової будівлі літ. «А-1» не зареєстровано.

Прокурор зазначає, що відповідач в порушення ст.5 Закону України «Про основи містобудування» , ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» , ст.ст.26,29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , тобто без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт в відповідній інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, без узгодження з органами місцевого самоврядування та відповідними контролюючими органами, на земельній ділянці, відведеній для іншої мети, здійснив самовільно будівництво двох нежитлових будівель, площею 422 кв.м. та 53 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. АДРЕСА_4 Павлова, 140л.

Прокурор зазначає у позові, що орендар без зміни цільового призначення земельної ділянки та умов договору протиправно здійснив будівництво нежитлових будівель для здійснення роздрібної торгівлі.

Прокурор вважає, що орендар (відповідач) порушив умови договору, а саме, здійснив будівництво на земельній ділянці по вул. Академіка Павлова, 140л у м.Харкові без відповідного дозволу, у зв`язку з чим, посилаючись на приписи ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.32 Закону України «Про оренду землі» , прокурор звернувся до суду з позовом про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 27.12.2013 року.

Таким чином, прокурор вважає спірні споруди самочинним будівництвом.

У зв`язку з використанням відповідачем земельної ділянки з порушенням на думку прокурора умов договору оренди землі, порушено інтереси власника земельної ділянки - Харківської міської ради щодо володіння нею, розпорядженням та використанням.

Самочинне будівництво, яке на думку прокурора проведене відповідачем, без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт в відповідній інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, без узгодження з органами місцевого самоврядування та відповідними контролюючими органами, на земельній ділянці відведеній для іншої мети, порушує права Харківської міської ради щодо ефективного розпорядження земельними ділянками комунальної власності та належного благоустрою міста.

Прокурор зазначає про невиконання відповідачем умов договору в частині цільового використання земельної ділянки, що порушує суспільний інтерес на зберігання легкових автомобілів мешканців у житловому районі міста, який мав орендодавець при надання землі в оренду з метою ефективного використання земельної ділянки, а також вважає, що самовільно побудовані споруди використовуються для здійснення підприємницької та торгівельної діяльності, а отже, Харківська міська рада, як розпорядник земель відповідної територіальної громади, позбавлена можливості отримати результат (досягнути мети) щодо реалізації прийнятого ним на сесії рішення про надання спірної земельної ділянки відповідачу для обслуговування - гостьової парковки. Крім того, у позові зазначено, що протиправна забудова охоронних зон навколо (вздовж) об`єктів зв`язку, енергетичної системи та транспорту порушує належні умови їх експлуатації та створює загрозу життю та здоров`ю людей у разі настання нещасних випадків та під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж та об`єктів транспорту.

Пунктом 21 договору оренди сторони передбачили, що після припинення дії договору, орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання-передачі.

Враховуючи положення ст. 34 Закону України «Про оренду землі» , вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, на думку прокурора, після припинення дії договору оренди у орендаря виникає обов`язок щодо повернення земельної ділянки, привівши її у попередній стан, згідно з п.21 зазначеного договору, здійснивши демонтаж самовільно побудованих споруд.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про оренду землі» та п.28 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Інспекцією відповідно до направлення від 17.07.2019 року № 576-М та на підставі листа Харківської місцевої прокуратури №4 від 12.07.2019 року, проведено у період з 23.07.2019 року по 05.08.2019 року позапланову перевірку на об`єкті Об`єкт будівництва по вул. Академіка Павлова, 140-Л у АДРЕСА_5 . АДРЕСА_2 (суб`єкт містобудування - ТОВ Рівлад, ЛТД ).

Вказаним листом Харківської місцевої прокуратури №4 від 12.07.2019 року Харківською місцевою прокуратурою №4 повідомлено Інспекцію про обставини самочинного будівництва, аналогічні тим, що покладені в основу відповідного позову.

Харківська місцева прокуратура № 4 просила Інспекцію провести позапланову перевірку.

Згідно з пп.7 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2011 року №553, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій.

У ході перевірки, відповідно до листа експерта (ФОП Горст О.О., сертифікат серія НОМЕР_1 001012) від 02.08.2019 року № 02/08-019 встановлено, що спірні об`єкти, розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , є тимчасовими спорудами та не мають фундаменту.

Частиною 1 ст.41 Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Монтаж тимчасових споруд не відноситься до будівельних робіт, якими згідно з п.2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13.04.2011 року № 466, є роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту.

Інспекцією складено акт від 05.08.2019 року, відповідно до якого порушень містобудівного законодавства у ході перевірки виявлено не було.

Вказані обставини спростовують доводи Харківської місцевої прокуратури № 4 з приводу виявлення факту самочинного будівництва на території земельної ділянки.

Пунктом 7 договору оренди землі від 04.10.2013 року земельної ділянки по АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 (кадастровий № 6310137500:10:001:0143) передбачено, що будь-яке будівництво, а також реконструкція існуючих будівель на наданій у користування земельній ділянці не допускається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірні споруди є тимчасовими, оскільки вони мають паспорти прив`язки №№ 1/19 та 2/19 від 06.08.2019 року, а також це підтверджується актом Інспекції від 05.08.2019 року.

Відповідач не заперечує проти наявності на земельній ділянці групи об`єктів, однак, зазначає, що останні є тимчасовими спорудами та розміщені на земельній ділянці за згодою Харківської міської ради, про що свідчать:

1. Договір купівлі-продажу №1 від 29.06.2011 року щодо придбання торгових павільйонів.

2. Паспорт прив`язки групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по вул.Академіка Павлова, 140-Л АДРЕСА_6 м.Харкові, реєстраційний номер №1/19 від 06.08.2019 року.

3. Паспорт прив`язки групи тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності по вул. Академіка Павлова, 140-Л АДРЕСА_6 м.Харкові, реєстраційний номер №2/19 від 06.08.2019 року.

4. Лист Департаменту містобудування та архітектури ХМР №3840/0/605-19 від 07.08.2019 року.

5. Лист-погодження Департаменту містобудування та архітектури ХМР №3682/0/605-19 від 30.07.2019 року.

Отже, вказані споруди не є капітальними, як стверджує прокурор, та розміщені за погодженням з Орендодавцем.

Прокурором не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів того, що споруди є капітальними будівлями.

Суд не приймає в якості належних та допустимих доказів протоколи огляду земельної ділянки від 13.05.2019 року та 10.07.2019 року, а також висновок спеціаліста від 15.05.2019 року, у зв`язку з відсутністю вироку суду, який набрав законної сили, по кримінальному провадженню, та наявністю протилежного висновку експерта Інспекції від 02.08.2019 року № 02/08-019.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що орендар (відповідач) порушив пункт е) пункту 31 Договору оренди землі, яким передбачено, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з умовами договору.

В позові прокурор зазначає, що невиконання відповідачем умов договору в частині цільового використання земельної ділянки порушує суспільний інтерес на зберігання легкових автомобілів мешканців у житловому районі міста, який має орендодавець при надання землі в оренду з метою ефективного використання земельної ділянки .

Спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель - землі транспорту, та відповідно до умов договору надана відповідачу для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 та господарських споруд гостьової парковки.

Отже, категорія спірної земельної ділянки за цільовим призначенням - землі транспорту, а погоджений відповідачу вид використання - експлуатація та обслуговування нежитлової будiвлi літ. А-1 та господарських споруд гостьової парковки.

Правовою підставою для розірвання спірного договору оренди прокурор визначає ст.32 Закону України "Про оренду землі" в частині порушення: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідне порушення прокурор вбачає в розміщенні відповідачем без дозволу орендодавця на орендованій земельній ділянці споруд, які відсутні у переліку погоджених для розташування на земельній ділянці об`єктів, за відсутності окремого дозволу позивача на таке розміщення.

Отже, саме самовільне розміщення відповідачем споруд на земельній ділянці стало обставиною, з якою прокурор пов`язує зміну відповідачем цільового призначення земельної ділянки.

Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.

За приписами ст.19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в)землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико- культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; е) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч.5 ст.20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, земельне законодавство розрізнює поняття категорія земельної ділянки за цільовим призначенням та вид використання земельної ділянки в межах певної категорії.

У зв`язку з викладеним та враховуючи ч.5 ст.20 ЗК України, самовільне розташування тимчасової споруди на земельній ділянці, що була передана в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі А-1 та господарських споруд гостьової парковки, в межах категорії земельної ділянки "землі транспорту", не є зміною цільового призначення земельної ділянки.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України iз земельних ресурсiв від 23.07.2010 року №548, допускає на землях транспорту розміщення та експлуатацію будівель i споруд, в тому числі для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, будівель i споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього cepвicу.

Відповідно до ст.1 Закону України Про автомобільні дороги об`єкти дорожнього сервісу - спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів, майданчики для стоянки транспортних засобів, майданчики відпочинку, видові майданчики, автозаправні станції, пункти технічного обслуговування, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми), автозаправні комплекси, складські комплекси, пункти медичної та технічно-евакуаційної допомоги, пункти миття транспортних засобів, пункти приймання та питної води, автопавільйони, а також інші об`єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху, та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Помилкові твердження прокурора щодо змісту спірних правовідносин є наслідком безпідставного ототожнення законодавчо розрізнених понять категорії земельної ділянки за цільовим призначенням та порядку використання земельної ділянки в межах певної категорії.

Прокурор зазначає про порушення суспільного інтересу на зберігання легкових автомобілів мешканців у житловому районi міста, що не узгоджується з метою надання/отримання земельної ділянки в оренду.

Проте, відповідач зазначає, що клопотав про отримання спірної земельної ділянки i протягом тривалого часу сплачував орендну плату не для зберігання легкових автомобілів мешканців у житловому районі міста, а для експлуатації та обслуговування господарських споруд гостьової парковки.

Поряд зi спірною ділянкою відповідач має у власності кілька об`єктів (закладів) торгового призначення, експлуатація яких потребує забезпечення гостей зазначених об`єктів (закладів) парковочними місцями, а саме:

- нежитлові приміщення підвалу, першого, другого поверхів літ. А-2 , буд.21, вул. Блюхера, м. Харків (торгівельний комплекс, спортивний клуб);

- нежитлова будівля в літ. АУ-1 , буд.21, вул.Блюхера, м.Харків (торгівельний комплекс);

- торгові площадки.

Тобто, отримання земельної ділянки мало на меті забезпечення нормального функціонування власних об`єктів (закладів) торгового призначення, що відповідно передбачало збільшення кількості гостей в них.

3 огляду на зазначене, розмір парковки, необхідний для обслуговування зазначених об`єктів, визначає саме орендар в залежності від використання таких об`єктів та кількості потенційних відвідувачів.

Отже, зменшення площі гостьової парковки не може вважатися нецільовим використанням земельної ділянки та не порушує суспільний iнтеpec.

Щодо твердження прокурора про порушення обмежень земельної ділянки, встановлених договором, - будівництво на охоронних зонах, суд встановив наступне.

Департаментом містобудування та архітектури ХМР підтверджено відповідність розміщення тимчасових споруд ТОВ Рівлад, ЛТД відповідним нормам та обмеженням, тобто, відповідачем не порушувалися встановлені договором оренди обмеження.

Відповідно до ч.4 ст.111 ЗК України, обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Такої реєстрації щодо спірної земельної ділянки здійснено не було.

Прокурор посилається на те, що на спірній земельній ділянці наявні охоронні зони трьох видів.

Охоронна зона - це територія з особливим режимом використання земель i природокористування, яка виділяється навколо особливо цінних природних об`єктів, водних об`єктів, об`єктів історичної i культурної спадщини, геометеорологічних станцій з метою їх охорони i захисту від антропогенних впливів, а також уздовж ліній зв`язку, ліній електропередачі, магістральних трубопроводів, земель транспорту, навколо об`єктів промисловості для забезпечення належних умов експлуатації, запобігання випадкам можливого ушкодження.

Порядок (режим) використання земель в межах охоронних зон встановлюється відповідним спеціальним законодавством щодо кожної окремої охоронної зони.

Наявність охоронної зони не виключає її використання, а передбачає особливий режим використання відповідної земельної ділянки.

Прокурор не надав суду належних та допустимих доказів того, що використання земельної ділянки відповідачем певним чином порушує такий особливий порядок.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Спірні споруди є тимчасовими, мають паспорти прив`язки, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.4 ст.28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Пунктом 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року №244 (далі - Порядок №244), визначено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди.

У відповідності до вимог п.2.7 Порядку № 244, паспорт прив`язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання відповідної заяви.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з приписами ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування", в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст.60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, територіальна громада м.Харкова як власник спірної ділянки делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства.

Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст.10 Закону України Про архітектурну діяльність , для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно з ст.6 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється, зокрема, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.31 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать відповідні повноваження у галузі будівництва, зокрема, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Положенням про Інспекцію, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 року № 7/15, метою Інспекції є забезпечення додержання на території міста Харкова містобудівного законодавства України та запобігання його порушенням. Основними завданнями Інспекції є, зокрема, здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, віднесених до класу наслідків CCI та СС2.

Отже, Інспекція є уповноваженим органом, який вживає заходів державного архітектурно-будівельного контролю на території міста Харкова щодо об`єктів, віднесених до класу наслідків CCI та СС2, та повинен фіксувати відповідні порушення містобудівного законодавства у ході будівництва таких об`єктів.

Згідно з пп.7 п.11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.05.2011 року №553, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Частиною 1 ст.124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним; примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану; конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 321 Цивільного кодексу України закріплює Конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до ч.69 Постанови Верховного суду України справи №587/430/16-ц від 26.06.2019 року, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони» ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про повернення позову прокурору, оскільки повернення позову на стадії розгляду справи по суті не передбачено ГПК України, прокурором виконано всі необхідні вимоги для представництва інтересів держави у суді.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Щодо обставин у кримінальному провадженні №42019221040000057, на які прокурор посилається як на підставу позову , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.7 ст.75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Прокурор не надав до суду Вироку суду в кримінальному провадженні №42019221040000057, який набрав законної сили, отже, досудове розслідування не є належним та допустимим доказом в розумінні положень ГПК України.

Відповідно до статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора є безпідставними та необґрунтованими, спростовані позивачем та відповідачем, не підтверджуються матеріалами справи, а тому, не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "07" листопада 2019 р.

Суддя К.В. Аріт