Рішення

від 03.10.2019 по справі 160/2961/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року Справа № 160/2961/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняСітайло О.В, за участі: представника позивача представника відповідача Руднєва І.В. Москалець Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства Житниця до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Житниця (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення обидва від 21.08.2018 року форми Р № 0022041420 на суму 1 112 124, 00 грн. та форми В4 № 0022031420 на суму 5 547 177, 00 грн., направлені на адресу ПП ЖИТНИЦЯ повністю.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що в ході проведення перевірки ПП ЖИТНИЦЯ контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентом-постачальником за періоди, що перевірялись. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між ПП ЖИТНИЦЯ та ТОВ Люкс-вояж мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства, ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою суду від 04.04.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

24.04.2019 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи, видані від імені контрагента та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб`єкти господарювання не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку в адресу позивача обумовленого у господарських договорах товару. Крім того, відповідачем зазначається, що укладені між ПП ЖИТНИЦЯ та контрагентом-постачальником договір не опосередковувався реальним виконанням операцій, яка становить його предмет.

Ухвалою суду від 21.05.2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у доповненні до адміністративного позову, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив та додаткові пояснення по справі, що містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП ЖИТНИЦЯ знаходиться на податковому обліку у Криворізький південній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 28.01.2004 року.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 20.06.2018 року №34677-п посадовою особою контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП ЖИТНИЦЯ (код ЄДРПОУ 32653164) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Люкс-вояж (код ЄДРПОУ 41184382) за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 року.

05.07.2019 року за результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 34674/04-36-14-20/32653164.

Перевіркою встановленні такі порушення ПП ЖИТНИЦЯ :

- п. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму ПДВ 741 416 грн., у т.ч.:

вересень 2017р. - 146 652 грн.,

жовтень 2017р. - 594 764 грн.

- п. 198.1, пп. 198.2, пп. 198.3, ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму ПДВ 5 547 177 грн., у т.ч.:

жовтень 2017р. - 5 547 177 грн.

На підставі акта від 04.03.2019 року № 10538/04-36-14-11/37374555контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 21.08.2018 року форми Р №0022041420 на суму 1 112 124, 00 грн.

- податкове повідомлення-рішення форми В4 від 21.08.2018 року № 0022031420 на суму 5 547 177, 00 грн.

Так, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем із ТОВ Люкс-вояж (код ЄДРПОУ 41184382).

Як встановлено судом, станом на 2017 рік ПП ЖИТНИЦЯ має у віданні земельні ділянки (паї) на загальну площу 2142,5831 га.

З них (земельних ділянок) ПП ЖИТНИЦЯ було засіяно у 2017 році пшеницею озимою 322,96 га, ячмінем озимим 159,48 га, ріпаком озимим 196,55 га, соняшником 1330,67 га, всього засіяно загальну площу на 2009,66 га.

Взаємовідносини ПП ЖИТНИЦЯ та ТОВ Люкс-вояж (код ЄДРПОУ 41184382) відбувались на підставі договору поставки та договору складського зберігання.

Так, між ПП ЖИТНИЦЯ та ТОВ Люкс-вояж був укладений Договір поставки №341099/09 від 01.09.2017 року, згідно якого сторони: ТОВ Люкс вояж , далі - Постачальник, з однієї сторони та ПП ЖИТНИЦЯ , з іншої сторони, уклали Договір про наступне: Постачальник зобов`язується у 2017 році поставити мінеральні добрива в асортименті на суму 37 731 556,56 грн., а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених договором.

Крім того, між ПП ЖИТНИЦЯ та ТОВ Люкс-вояж був укладений Договір складського зберігання №1 від 01.09.2017 року, відповідно до якого, ТОВ Люкс-вояж (зберігач, далі - склад) з однієї сторони та ПП ЖИТНИЦЯ , з іншої сторони, уклали цей Договір про наступне: Поклажодавець зобов`язується передати складу, а склад прийняти на зберігання товар. Прийняти від поклажодавця товар фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажедавцеві.

Предметом договору складського зберігання були:

Амоній сульфат добривний - 980 т.

Добриво складне мінеральне NPK 10-26-26 - 920 т.

Карбамід - 980 т.

Реглон супер - 5900 л.

Модус - 950 л.

Амістар - 580 л.

Грамітрел - 3540 л.

Нурел Д - 2700 л.

Карамба Турбо - 1220 л.

Сальса - 15 кг.

Альтерно - 620 л.

Брасітрел - 1840 л.

Ураган форте - 10900 л.

На підтвердження реальності виконання умов Договорів до перевірки було надано:

видаткові накладні від 01.09.2017, 04.09.2017 - 09.09.2017, 11.09.2017 - 16.09.2017, 18.09.2017 - 22.09.2017, 25.09.2017 - 29.09.2017, податкові накладні від 01.09.2017, 02.09.2017, 04.09.2017 - 09.09.2017, 11.09.2017 - 16.09.2017, 18.09.2017 - 22.09.2017, 25.09.2017 - 29.09.2017, акти прийому-передачі до договору відповідального зберігання № від 01.09.2017 року.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо нереальності спірних господарських операцій, відповідач посилається на те, що у документах наданих позивачем містяться недоліки, контрагент позивача не має будь-яких ресурсів для виконання договірних зобов`язань, у ухвалах місцевих судів містяться відомості щодо їх фіктивності, непідтвердження надходження до контрагента у перевіряємий період спірних товарів по ланцюгу постачання. Також відповідач стверджує, що позивачем не було надано документів, які згідно чинного законодавства складаються при роботі з агрохімікатами.

Під час дослідження наданих до суду письмових доказів, судом встановлено наступне.

Як вбачається з п. 1.1 Договору складського зберігання №1 від 01.09.2017 року, Поклажодавець зобов`язується передати Складу, а Склад прийняти на зберігання товар на склад за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, село Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В, на визначених Договором умовах.

Під час розгляду справи представник позивача стверджував, що Товар (пестициди та агрохімікати), дійсно зберігався на складі контрагента ТОВ Люкс-вояж .

Суд критично оцінює такі твердження, з огляду на наступне.

З матеріалів справи видно та не спростовується сторонами, що у ТОВ Люкс-вояж відсутні складські приміщення як на праві власності так і на праві користування (оренда).

Відтак, суд доходить висновку, що у ТОВ Люкс-вояж відсутні складські приміщення за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, село Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В, як зазначено у Договорі складського зберігання №1 від 01.09.2017 року.

Суд також не бере до уваги лист ТОВ Знаменівський олійноекстрактний завод від 01.10.2019 року за №011019, що Товар (пестициди та агрохімікати) позивача перебували за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, село Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В, оскільки ТОВ Знаменівський олійноекстрактний завод не є учасником спірних господарських правовідносин відповідно до матеріалів справи та не є стороною, жодного, з досліджуваних судом, Договорів.

Крім того, суд зазначає, що лист ТОВ Знаменівський олійноекстрактний завод від 01.10.2019 року за №011019 не підтверджує перебування Товару, зазначеного у Договорі складського зберігання №1 від 01.09.2017 року за адресою вказаною у зазначеному Договорі, оскільки перебування Товару можуть підтверджувати лише належним чином складені первинні документи.

Окрім іншого, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом, під час розгляду справи, викликався у якості свідка директор ТОВ Люкс-вояж за для надання пояснень та підтвердження фактичної наявності Товару зазначеного у Договорі поставки №341099/09 від 01.09.2017 року та перебування Товару у ТОВ Люкс-вояж за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський район, село Знаменівка, вулиця Польова, будинок 1В, як зазначено у Договорі складського зберігання №1 від 01.09.2017 року, тощо.

Виклик означеного свідка підтверджується аудіотехнічним записом, що міститься у матеріалах справи та протоколом судового засідання від 20.06.2019 року та протоколом судового засідання від 18.07.2019 року.

Виклик свідка здійснювався шляхом направленням судових повісток, що містяться в матеріалах справи.

Проте, свідок - директор ТОВ Люкс-вояж , до суду не прибув, жодних пояснень щодо господарських взаємовідносин із ПП ЖИТНИЦЯ до суду не надав.

Надаючи оцінку достатності доказів на підтвердження реальності спірних господарських операцій, суд звертає увагу на те, що для транспортування, зберігання, застосування, утилізації, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівлі ними встановлені особливі вимоги.

Так, згідно статті 11 Закону України Про пестициди і агрохімікати (далі - Закон № 86/95-ВР) транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.

Особи, діяльність яких пов`язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов`язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів наявності у нього та у його контрагента допуску (посвідчення) на право роботи зі спірним товаром, обов`язкового страхування.

Відповідно до статті 14 Закон № 86/95-ВР підприємства, установи і організації зобов`язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік.

Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2, 3, 4 Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 року № 881 облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів ведеться підприємствами, установами, організаціями в прибутково-видаткових книгах (журналах). Наприкінці року власники проводять інвентаризацію пестицидів і агрохімікатів зі складанням акта про наявність їх залишків. Підприємства, установи, організації до 10 січня наступного року подають статистичну звітність про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів за затвердженими Державною службою статистики.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 1.6. документу Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві. Державні санітарні правила ДСП 8.8.1.2.001-98 затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №1 від 03.08.1998 року (далі - Державні санітарні правила) встановлено, що на території України дозволяється транспортування, зберігання і застосування тільки зареєстрованих Укрдержхімкомісією пестицидних препаратів за винятком випадків, зазначених у "Порядку надання дозволу на ввезення та застосування незареєстрованих пестицидів і агрохімікатів іноземного виробництва" (затв. постановою Кабінету Міністрів України N 288 ( 288-96-п ) від 04.03.96). Державні випробування незареєстрованих у країні пестицидних препаратів проводяться відповідно до "Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, ведення переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні (затв. постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 04.03.96).

Відповідно до п. 2.1 Державних санітарних правил до роботи з пестицидами допускаються практично здорові особи, які до початку робіт пройшли медичний огляд. Попередні та періодичні медичні огляди організовують і проводять медичні комісії лікувальних закладів.

Пунктом 2.3 встановлено, що результати медичних оглядів реєструються у відповідних облікових документах медичної служби. Проходження оглядів відмічається в медичних книжках працюючих із пестицидами, а також в санітарних паспортах на право одержання і зберігання пестицидів та мінеральних добрив.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні підтвердження проходження робітниками ПП ЖИТНИЦЯ медичних оглядів щодо роботи із пестицидами.

Відповідно до п. 4.1.1. Державних санітарних правил встановлено, що пестициди входять у перелік небезпечних вантажів, які потребують спеціальних умов транспортування та виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Пунктом 4.1.5. визначено, що пестициди перевозяться тільки в спеціально виділених для цих цілей транспортних засобах (залізничні вагони, морські і річкові судна, літаки, автомобілі та ін.). Транспортування пестицидів разом з іншими вантажами забороняється.

Згідно з п. 4.5.1. транспортування з базисних до витратних складів споживачів проводиться спеціально обладнаним автотранспортом закладів Міністерства АПК лише за маршрутами руху, погодженими територіальною санепідстанцією і державтоінспекцією.

Пунктом 4.5.2. встановлено, що транспорт для перевезення пестицидів повинен мати сигнальне фарбування кузова і бортовий напис "Отрути" відповідно до ГОСТ. На транспорті господарств, що виділяється для перевезень пестицидів, повинні встановлюватися сигнальні прапорні, які кріпляться до кабіни і на кутах кузова.

Транспорт для перевезення пестицидів підлягає паспортизації санітарно-епідеміологічного службою, повинен бути справним і легко піддаватися знезараженню.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують надання спеціально обладнаного автотранспорту закладів Міністерством АПК для перевезення Товару визначеного у Договорі поставки №341099/09 від 01.09.2017 року, відсутній документ, що підтверджує маршрут руху (перевезення) Товару, який мав бути погодженим із територіальною санепідстанцією і державтоінспекцією. Крім того, суд зазначає у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження, що транспорт, яким здійснювалось перевезення Товару був паспортизований санітарно-епідеміологічного службою, як передбачено чинним законодавством.

Відповідно до п. 5.1.1. Державних санітарних правил зберігання пестицидів допускається тільки в спеціально призначених для цього складах, які відповідають вимогам СНіП 11-108-78 "Склады сухих минеральных удобрений и химических средств защиты растений" і "Норм технологического проектирования складов твердых минеральных удобрений и пестицидов для колхозов, совхозов и пунктов химизации", (1981 г.).

Пунктом 5.1.18. встановлено, що кількість препаратів, що зберігаються на складі, повинна відповідати тоннажу і не перевищувати передбаченої проектом реальної потреби.

Пунктом 5.1.21. встановлено, що зберігання пестицидів на складі допускається тільки після його погодження установами санепідслужби та охорони природи і отримання паспорта . Паспортизація здійснюється щорічно.

Завезення пестицидів у витратні склади здійснюється централізовано. Про завезення пестицидів у господарства агроном по хімзахисту доводить до відома місцеву санепідстанцію і територіальну установу Мінекобезпеки. При виявленні порушень санітарних правил паспорт вилучається і подальша експлуатація складу забороняється.

Пунктом 5.1.25. встановлено, що всі пестициди, що поступають на склад і що відпускаються зі складу, записуються в пронумеровану, прошнуровану і скріплену печаткою книгу приходу-витрати . Книга зберігається на складі під замком. Кількість пестицидів, що відпускаються, повинна відповідати одноденної потребі.

Пунктом 5.1.26. встановлено, що в кінці робочого дня невикористані препарати повинні здаватися на склад, про що роблять відповідний запис у книзі приймання і видачі пестицидів із зазначенням їх кількості.

Пунктом 5.1.29. встановлено, що наприкінці року на складі проводиться інвентаризація пестицидів з складанням акту зняття їх залишків. Акт підписується керівником, агрономом по захисту рослин, бухгалтером і завідуючим складом та зберігається на складі.

Пунктом 5.1.31. встановлено, що заборонені та непридатні пестициди підлягають інвентаризації у відповідності з діючими інструкціями. Наявні на 1 січня поточного року пестициди з простроченим терміном зберігання підлягають обов`язковому аналізу у відповідних лабораторіях для вирішення питання про можливість їх подальшого використання. Заборонені та непридатні пестициди знищуються у встановленому порядку.

Проаналізувавши зазначені норми, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що у зазначеному в Договорі складського зберігання №1 від 01.09.2017 року, складі здійснювалось зберігання Товару (пестициди і агрохімікати) за умовами погодження із установами санепідслужби та охорони природи, а саме не надано паспорт складського зберігання, як передбачено чинним законодавством.

Крім того, на підтвердження використання Товару (пестициди і агрохімікати) у своїй господарській діяльності позивачем не було надано книгу приходу-витрати, в якій фіксується надходження та видача пестицидів та агрохімікатів.

Також у матеріалах справи відсутня книга приймання і видачі пестицидів, ведення якої також передбачено чинним законодавством при використанні пестицидів та агрохімікатів у господарській діяльності.

Окрім іншого, як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надавались відомості використання Товару (пестициди і агрохімікати) у 2018 та 2019 роках.

Однак суд зауважує, що у пестицидів та агрохімікатів обмежений строк придатності у використанні.

Суд критично ставиться до відомостей щодо використання Товару (пестициди і агрохімікати) у 2018 та 2019 роках, оскільки наявні на 1 січня року пестициди з простроченим терміном зберігання підлягають обов`язковому аналізу у відповідних лабораторіях для вирішення питання про можливість їх подальшого використання. Заборонені та непридатні пестициди знищуються у встановленому порядку.

Судом звертає увагу, що Товар (пестициди і агрохімікати) було придбано у вересні 2017 року, в Договорі складського зберігання №1 від 01.09.2017 року встановлено строк зберігання п`ять місяців (п.7.1. Договору). Зазначено, що зберігання Товару понад встановлений Договором строк можливе лише шляхом укладення Додаткової угоди (п.7.2. Договору). Суд зазначає, що будь-яка Додаткова угода щодо продовження терміну зберігання Товару у матеріалах справи відсутня.

Відтак, суд не бере до уваги твердження позивача щодо фактичної можливості використання Товару (пестициди і агрохімікати), які були придбані у 2017 році, протягом 2018 та 2019 року, з огляду на вищевикладені норми та наявні матеріали справи.

Отже суд вказує, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів ведення обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, проведення інвентаризації пестицидів і агрохімікатів, подання статистичної звітності про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджуються обставини зберігання, використання чи реалізації позивачем придбаного товару, і, як наслідок, у суду відсутні підстави вважати, що спірні операції щодо поставки та транспортування спірного товару дійсно мали місце.

Надаючи оцінку іншим доводам відповідача, суд враховує, що самі лише окремі недоліки у первинній та іншій документації не можуть слугувати підставою для висновку про нереальність господарської операції; відсутність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про придбання контрагентами позивача спірного товару у перевіряємий період, а також інформації про їх власні матеріальні, технічні та трудові ресурси, відомості інших контролюючих органів щодо відсутності контрагентів за місцем їх податкового обліку, отримані під час виходу за цією адресою працівників податкового органу - за відсутності інших доказів також безумовно не свідчать про те, що спірні господарські операції фактично не могли відбутися.

Ухвали місцевих судів, винесені в рамках кримінальних проваджень, на які посилається відповідач, також не можуть безумовно свідчити про нереальність спірних операцій, оскільки будь-яких фактичних даних щодо фіктивності ТОВ Люкс-вояж чи спірних операцій вони не містять.

Водночас, беручи до уваги викладені вище обставини щодо відсутності документального підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій, суд у сукупності з іншими обставинами приймає наведені доводи податкового органу.

Так, за висновками податкового органу, у спірній ситуації мала місце імітація господарських операцій щодо придбання товару.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі такої операції.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо,

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин; неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договорів, актів, податкових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема, податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої між суб`єктами.

Суд вказує, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг).

Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що в даному випадку мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з його контрагентом, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем із ТОВ "Люкс-вояж" (код за ЄДРПОУ 41184382) є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами не є реальними, оскільки судом не встановленого факту здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року у справі № 816/2561/15, у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року у справі № 823/530/15.

Решта доводів та пояснень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відтак суд зазначає, що позивачем безпідставно прийнято до обліку такі первинні документи та формування на їх підставі фінансової звітності, що в свою чергу призвело до невірного визначення фінансового результату при обчисленні та нарахуванні податкових зобов`язань зі сплати податків.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Житниця в адміністративній справі № 160/2961/19 за позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 14 жовтня 2019 року .

Суддя В.В. Горбалінський