Рішення

від 31.10.2019 по справі 280/3507/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року (о 12 год. 40 хв.)Справа № 280/3507/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Півоварової В.П.,

представника позивача Зеленої Р.В.,

представника відповідача Куранової С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арго

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Арго (далі - ТОВ Арго , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2018 №0020361401 та №0020371401, прийнятих на підставі акту перевірку №734/08-01-14-01/20480491 від 26.11.2018.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві вказує, що перевірка ТОВ Арго проводилась без фактичного допуску контролюючого органу до перевірки, оскільки на думку позивача існували підстави для визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 12.11.2018 №3813, отже фактично висновок в Акті перевірки було зроблено лише на підставі аналізу комп`ютерних автоматизованих систем та ПРМів: ІС Податковий блок , Архіву електронної звітності, Єдиного реєстру податкових накладних, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інших баз даних ДФС, податкової інформації та витягів із описової частини ухвали судді по конкретній слідчій дії, яка містить виключно суб`єктивну думку слідчого органу досудового слідства, та не підтверджена жодним належним доказом. З приводу посилання перевіряючих, що сума коштів, отримана на розрахунковий рахунок ТОВ Арго від ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект відноситься до інших доходів даного підприємства та повинна обліковуватись як отримана безповоротна фінансова допомога, зауважує, що позивачем не укладено договорів безповоротної фінансової допомоги, договорів дарування чи інших подібних договорів з вказаними контрагентами. Всі господарські операції, здійснені ТОВ Арго у взаємовідносинах з ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект були здійснені відповідно до вимог чинного законодавства України, дохід, отриманий в результаті цієї діяльності відповідає в повному обсязі за ознаками, визначеними п. 8 Положення, а тому є доходом від реалізації товарів та не може відноситись до інших доходів. Первинні документи на реалізацію складені позивачем на користь ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а відтак є належною підставою для віднесення сум вартості реалізованого товару до складу доходу з реалізації, а не до складу інших доходів, до того ж, позивачем в перевіряємому періоді з отриманого доходу було сплачено до бюджету податок на прибуток та податок на додану вартість. Зазначає, що товар, поставлений на користь ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект придбаний у наступних постачальників: ТОВ Губернія-2009 , ТОВ Вінсер , ТОВ Птахокомплекс Дніпровський , Запорізька філія, що також підтверджено позивачем відповідними документами, долученими до матеріалів справи. Щодо посилань відповідача на матеріали відповідних кримінальних проваджень зауважує, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом, а відтак отримана у ході досудового слідства по кримінальній справі інформація, на яку посилається податковий орган, на обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних правочинів, не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки. Такі обставини, на думку позивача, можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Таким чином, вважає, що викладені в Акті перевірки висновки не узгоджуються з судовою практикою та нормами чинного законодавства України, є хибними в результаті неврахування всіх об`єктивних даних і первинних документів як доказів здійснення належної господарської діяльності та є такими, що не можуть бути достатньою підставою для засвідчення відсутності між господарюючими суб`єктами реальності операції та фактичних відносин, а тому просить суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення від 20.12.2018 №0020361401 та №0020371401.

Ухвалою судді від 09.08.2019 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 09 вересня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, про що надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 35430 від 27.08.2019), у якому вказує, що протягом перевірки будь-які первинні документи та регістри бухгалтерського обліку не надані, бухгалтерський облік до перевірки надано не було. Зауважує, що відповідно до договору поставки Постачальник (ТОВ Арго ) зобов`язаний на кожну партію продукції видати сертифікат, який посвідчує відповідність названої продукції вимогам відповідних стандартів, завантаження та розвантаження продукції здійснюється силами та за рахунок Покупця, доставка здійснюється транспортом та силами та за рахунок Покупця. Товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару до перевірки не надані, що не дає змоги встановити яким чином проводилось транспортування товару, невідомо яким чином здійснювалось навантаження - розвантаження ТМЦ, хто перевозив товар, яким автомобільним транспортом, не встановлено пункт навантаження та розвантаження товару, що виключає можливість встановлення реальності проведення господарських операцій. Проведеним аналізом ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект встановлено відсутність у вказаних контрагентів зареєстрованого нерухомого майна, основних фондів та достатніх трудових ресурсів. Зауважує, що засновниками ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект в межах кримінальних проваджень надані пояснення, що вони жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств не мають, жодних первинних документів не складали та не підписували, договорів ні з ким не укладали, податкову звітність не складали, не підписувати ла не подавали, печаткою підприємства не розпоряджались. Крім того, згідно з Інформацією з Реєстру судових рішень встановлено ряд кримінальних проваджень, в яких фігурують ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект . Ураховуючи викладене, посилається на приписи Податкового кодексу України та вважає викладене свідчить, що висновки фахівців ГУ ДФС у Запорізькій області ґрунтуються на законодавстві, а спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, у зв`язку із чим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представником позивача надано до матеріалів справи відповідь на відзив (вх №15436950 від 06.09.2019), у яких додатково посилається на практику Верховного Суду по справах №807/3996/13-а та №802/3984/15-а та наголошує, що порушення контрагентом вимог податкового законодавства не може спричиняти негативні наслідки для нього, законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань . Отже, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників, одержання товариством незаконної вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

09 вересня 2019 року вирішено підготовче засідання по справі відкласти на 02 жовтня 2019 року.

02 жовтня 2019 року судом закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 31 жовтня 2019 року.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, із підстав наведених у відзиві.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ Арго (код ЄДРПОУ 20480491) є суб`єктом господарювання, офіційно зареєстрованим 29.10.1993 та 25.11.2008 відомості про нього включені до Єдиного державного реєстру номер запису 1 103 120 0000 024400, видами діяльності якого є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у., 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна (основний), 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 41.10 Організація будівництва будівель, що підтверджується офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

28.09.2018 ГУ ДФС направлено на адресу ТОВ Арго запит за вих. № 32766/10/08-01-14-06-11 про надання інформації, пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинам з ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект , а також інформації щодо власних (орендованих) основних фондів (у тому числі транспортних засобів; складських приміщень - відомості про місцезнаходження складських приміщень, власника складських приміщень, орендодавця, площу складів; тощо), угоди на зберігання ТМЦ, інформацію щодо наявності необхідної кількості працюючих з відповідними фаховими здібностями згідно з штатним розкладом на підприємстві.

25.10.2018 позивачем за вих. № 25/10 надані ГУ ДФС документи:

- по господарсько-фінансовим відносинам з ТОВ Файлекомп (ЄДРПОУ 39528017) за серпень, вересень 2016: договір поставки №17/1 від 17.08.2016, де сторонами є ТОВ Арго та ТОВ Файлекомп ; видаткова накладна (далі ВН) №209 від 23.09.2016; ВН №176 від 17.08.2016; ВН №207 від 21.09.2016; ВН №177 від 18.08.2016; ВН №179 від 22.08.2016; ВН №180 від 23.08.2016; ВН №200 від 15.09.2016; ВН №201 від 16.09.2016; ВН №203 від 17.09.2016; ВН №199 від 14.09.2016; ВН №205 від 19.09.2016; ВН №208 від 20.09.2016; ВН №204 від 21.09.2016; ВН №208 від 22.09.2016; ВН №217 від 24.09.2016; ВН №216 від 24.09.2016; ВН №178 від 19.08.2016;

- по взаємовідносинам з ТОВ Євро Спецпроект (ЄДРПОУ 39867093): договір поставки №3 від 04.12.2015; рахунок на оплату №3 від 04.12.2015; ВН №6 від 13.12.2015; специфікація №131215 від 13.12.2015; довіреність №4 від 04.12.2015; ВН №22 від 24.12.2015; довіреність №22 від 24.12.2015; специфікація №241215 від 24.12.2015; ВН №11 від 30.12.2015.

12.11.2018 ГУ ДФС видано наказ № 3813 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , в якому зазначено, що підставою для проведення перевірки стало отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, виявленням недостовірності даних, що містяться у поданих платником податків податкових деклараціях з податку на прибуток за 2015-2106 роки та податку на додану вартість за грудень 2015, серпень 2016 і вересень 2016 року, а також надання документів не в повному обсязі. Наказ містить посилання на пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Відповідно до відмітки, що міститься на копії наказу, копію наказу позивач отримав 13.11.2018.

Крім того, 12.11.2018 заступником начальника ГУ ДФС видано направлення на перевірку №2710.

13.11.2018 посадовими особами ТОВ Арго та ГУ ДФС у Запорізькій області складений акт № 1618/08-01-14-01/20480491 про відмову платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від ознайомлення та підпису у направленні на перевірку.

26.11.2018 фахівцем ГУ ДФС у Запорізькій області складено акт № 734/08-01-14-01/20480491 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Арго з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Файлекомп і ТОВ Євро Спецпроект за грудень 2015 року, серпень 2016 року і вересень 2016 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2015 рік і 2016 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств . У зв`язку з відсутністю посадових осіб ТОВ Арго відповідачем складено акт про неможливість вручення та підпису акту перевірки. Акт направлено поштою цінним листом з описом.

Вказані обставини встановлені постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019 по справі №280/4840/18 за позовом ТОВ Арго до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 3813 від 12.11.2018 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Арго по здійсненню фінансово-господарських відносинах з ТОВ Файлекомп (ЄДРПОУ 39528017) і ТОВ Євро Спецпроект (ЄДРПОУ 39867093) за грудень 2015, серпень і вересень 2016 року , якою задоволено апеляційну скаргу ГУ ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 в справі: вказане рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене в справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/81696707).

За приписами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Перевіркою ТОВ Арго з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015,2016 роки та з податку на додану вартість за грудень 2015 року, серпень 2016 року та вересень 2016 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Файлекомп і ТОВ Євро Спецпроект встановлено порушення позивачем вимог:

1. пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 розділу ІІІ з врахуванням вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 421 395,00 грн., в т.ч. по періодам: за 2015 рік - 142 750,00 грн.; за 2016 рік - 278 646,00 грн.;

2. п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 227 421,00 грн., в т.ч.: за грудень 2015 року - 132 176,00 грн., за серпень 2016 року - 31 245,00 грн.; за вересень 2016 року - 64 000,00 грн.;

п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 227 421,00 грн., в т.ч.: за грудень 2015 року - 132 176,00 грн., за серпень 2016 року - 31 245,00 грн.; за вересень 2016 року - 64 000,00 грн.

На підставі Акту та вказаних порушень відповідачем 20.12.2018 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

форми Р №0020361401, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 491 057,50 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 421 396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 69 661,50 грн.;

форми Р1 №0020371401, за яким позивачу зменшено суму від`ємного значення за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього у розмір 227 421,00 грн., в т.ч.: за грудень 2015 року - 132 176,00 грн., за серпень 2016 року - 31 245,00 грн.; за вересень 2016 року - 64 000,00 грн.

Позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 31.01.2019, проте відповідно до Рішення про результати розгляду скарги № 15789/6/99-99-11-04-02-25 від 04.04.2019 було залишено без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того у відповідності до статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

В контексті приписів пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Між тим, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

В той же час, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, згідно з Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2003 №73 (далі - НП(С)БО 1), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Так, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, Податковим кодексом України передбачено право платника податків на формування податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг у разі здійснення господарської операції, основною первинною ознакою якої є її реальність, що підтверджена первинними документами відповідно до змісту такої операції. При цьому згідно з нормами чинного податкового законодавства платники податку зобов`язані самостійно декларувати свої податкові зобов`язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Податковим кодексом України. Якщо ж господарська операція відсутня як така, платник податків позбавлений права на формування податкових зобов`язань.

В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, ТОВ Арго були укладені з ТОВ Файлекомп договір поставки №17/1 від 17.08.2016, з ТОВ Євро Спецпроект договір поставки № 3 від 04.12.2015.

Згідно з умовами п.1.1, 1.2, 1.3, 2 Договорів, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити продукцію (надалі Продукція ), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити таку продукцію. Поставка продукції здійснюється партіями за заявками Покупця на підставі цього договору та Специфікацій до нього. При підтвердженні Постачальником заявки, останній готує 2 (два) екземпляра Специфікації, в якій визначаються і погоджуються сторонами відносно кожної партії: якісні характеристики, загальний асортимент, ціни продукції, конкретизуються умови поставки та розрахунків. Сторони допускають погодження специфікації за допомогою факсового зв`язку або електронної пошти, відповідно до п. 8.5 цього Договору. Після погодження за допомогою факсу або електронної пошти, Постачальник повинен у той день направити на адресу Покупця (або передати його представнику) оригінал специфікації. Постачальник відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені в Специфікації.

За результатом виконання вказаних договорів, Позивачем були сформовані від`ємне значення з ПДВ та витрати.

Однак, на думку податкового органу, зазначені господарські відносини було вчинено не з метою настання наслідків обумовлених договором, а надані позивачем до перевірки документи не є первинними в розумінні Закону, та не можуть слугувати підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Зазначені факти, на думку відповідача, свідчать про відсутність у підприємства належних правових підстав для формування від`ємного значення з ПДВ та витрат за наслідком проведення господарських операцій з ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект .

Суд, дослідивши господарські відносини Позивача з вказаними контрагентами, погоджується з зазначеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, предметом договірних відносин Позивача з ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект була поставка м`яса та м`ясних субпродуктів.

На підтвердження виконання умов договору №17/1 від 17.08.2016та здійснення господарської операції з ТОВ Файлекомп , позивачем було надано до суду копії вказаного договору, видаткових накладних №176 від 17.08.2016, №177 від 18.08.2016, №178 від 19.08.2016, №179 від 22.08.2016, №180 від 23.08.2016, №199 від 14.09.2016, №200 від 15.09.2016, №201 від 16.09.2016, №203 від 17.09.2016, №205 від 19.09.2016, №206 від 20.09.2016, №204 від 21.09.2016, №207 від 21.09.2016, №208 від 22.09.2016, №217 від 24.09.2016, №216 від 24.09.2016, №209 від 23.09.2016, тарних накладних від 17.08.2016 №176/Т, від 18.08.2016 №177/Т, від 19.08.2016 №178/Т, від 22.08.2016 №179/Т, від 23.08.2019 №180/Т, від 14.09.2016 №199/Т, від 15.09.2016 №200/Т, від 16.09.2016 №201/Т, від 17.09.2016 №203/Т, від 19.09.2016 №205/Т, від 20.09.2016 №206/Т, від 21.09.2016 №207/Т, від 22.09.2016 №208/Т, від 24.09.2016 №217/Т, від 24.09.2016 №216/Т, від 23.09.2016 №209/Т, довіреностей №176 від 17.08.2016, №177 від 18.08.2016, №178 від 19.08.2016, №179 від 22.08.2016, №180 від 23.08.2016, №199 від 14.09.2016, №200 від 15.09.2016, №201 від 16.09.2016, №203 від 17.09.2016, №205 від 19.09.2016, №206 від 20.09.2016, №139 від 21.09.2016, №207 від 21.09.2016, №208 від 22.09.2016, №217 від 24.09.2016, №216 від 24.09.2016, №209 від 23.09.2016, платіжних доручень №140 від 23.08.2016, №154 від 25.08.2016, №160 від 26.08.2016, №239 від 19.09.2016, №265 від 21.09.2016, №246 від 20.09.2016, №278 від 22.09.2016, №285 від 23.09.2016, №305 від 26.09.2016, №310 від 27.09.2016.

Суд наголошує, що Специфікацій та заявок, які передбачені умовами Договору, позивачем суду не надано.

Крім того, платіжні доручення, на які посилається позивач як на докази сплати контрагентом за м`ясні продукти, мають відсилки на рахунки на оплату №121 від 22.08.2016, №122 від 25.08.2016, №123 від 26.08.2016, №136 від 19.09.2016, №139 від 21.09.2016, №137 від 20.09.2016, №140 від 22.09.2016, №141 від 23.09.2016, №142 від 26.09.2016, №143 від 27.09.2016, проте вказаних рахунків до матеріалів справи позивачем не долучено.

В обґрунтування реальності здійснення господарської операції з ТОВ Євро Спецпроект та виконання умов договору №3 від 04.12.2015, позивачем було надано до суду копії вказаного договору, специфікацій №241215 від 24.12.2015, №131215 від 13.12.2015, №301215 від 30.12.2015, видаткових накладних №22 від 24.12.2015, №6 від 13.12.2015, №11 від 30.12.2015, тарної накладної від 24.12.2015 №22/Т, довіреності №22 від 24.12.2015, №4 від 04.12.2015, рахунку на оплату №3 від 04.12.2015, платіжних доручень №303 від 04.12.2015, №302 від 04.12.2015, №559 від 24.12.2015, №561 від 24.12.2015, №597 від 24.12.2015, №598 від 24.12.2015, №560 від 24.12.2015, №564 від 24.12.2015, №562 від 24.12.2015, №563 від 24.12.2015.

Платіжні доручення, на які посилається позивач як на докази сплати контрагентом за м`ясні продукти, мають відсилки на рахунки на оплату №7 від 21.12.2015, №8 від 24.12.2015, проте вказаних рахунків до матеріалів справи позивачем не долучено.

Розрахунок ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект з позивачем здійснювався у безготівковій формі, проте виписками з банківського рахунку позивачем вказані обставини не підтверджено.

Бухгалтерський облік до перевірки та до матеріалів справи не надано. Товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару, до перевірки та матеріалів справи не надавались. Податкові накладні, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, по спірних операціях з контрагентами суду для огляду не надано та до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, дослідивши зміст наданих документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції позивача з вказаними контрагентами, суд не визнає їх первинним та такими, що належним чином обґрунтовують реальність здійснення господарської операції з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

В свою чергу, документи бухгалтерського обліку мають силу первинних лише у разі, якщо фіксують господарську операцію, яку було реально здійснено, у тому числі в обсязі та суб`єктному складі осіб, обумовлених укладеним договором.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як було встановлено судом, Позивачем до суду були надані податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку.

Крім того, на підтвердження реальності поставки на адресу контрагентів товару, позивачем не були надані до суду документи, які б підтверджували якість та відповідність товару.

Також, позивачем не було надано до суду жодних складських документів, які б підтверджували факт реального зберігання та отримання товару з урахуванням його специфіки.

В матеріалах справи містяться пояснення від 17.03.2016, яким зафіксована інформація, надана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка значиться засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ Файлекомп .

Відповідно до вказаних пояснень, ОСОБА_2 пояснила, що приблизно ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ Файлекомп не має. Ніяких первинних бухгалтерських документів підприємства не складала, ні з ким договорів не укладала, ніяких документів від вказаного підприємства не підписувала, нікому ніяких довіреностей на представлення її інтересів і інтересів підприємства не передавала і не підписувала і нікого не уповноважувала. Податкову звітність ТОВ Файлекомп не складала, не підписувала та не передавала до податкових органів і нікого на це не уповноважувала, реєстраційні документи до державних органів не передавала, на облік підприємство в державних органах не ставила і нікого на це не уповноважувала. Фактично печаткою підприємства не розпоряджалася. Де знаходяться реєстраційні, статутні, звітні, первинні бухгалтерські документи, печатки ТОВ Файлекомп не відомо, оскільки до діяльності підприємства не має жодного відношення, і нікого не уповноважувала везти діяльність даного підприємства від свого імені.

Окрім того, в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка від 11.10.2016, яким зафіксована інформація допиту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який складений ВКПуМС ГОУ ДФС України у м. Києві.

Відповідно до вказаного протоколу, ОСОБА_3 пояснив, що ТОВ Євро Спецпроект зареєстрував за винагороду. В період 2015 року не здійснював як директор, засновник і головний бухгалтер ТОВ Євро Спецпроект фінансово-господарської діяльності. Крім того, в період 2015-2016 років не здійснював ніякої фінансово-господарської діяльності з придбання товарів, робіт і послуг, а також з продажу товарів, робіт і послуг на адресу інших суб`єктів підприємницької діяльності.

Як було встановлено судом, договори поставки та усі первинні бухгалтерські документи, за результатом здійснення господарської діяльності позивача з ТОВ Файлекомп та з ТОВ Євро Спецпроект , були підписані директорами вказаних підприємств, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно.

Крім того, згідно з інформації з Реєстру судових рішень встановлено ряд кримінальних проваджень, відкритих за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 та ст. 212 КК України, в яких фігурують ТОВ Файлекомп та з ТОВ Євро Спецпроект .

Тобто, виходячи з встановлених обставин справи, податкові накладні та інші документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у діяльності підприємств - контрагентів Позивача, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, у зв`язку з чим вони не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та формування на їх підставі валових витрат є безпідставним.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

При цьому, висловлюючи свою позицію щодо оцінки доданих до матеріалів справи пояснень посадових осіб платника податків - постачальника товарів (послуг), Верховний Суд України вказав, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд визнає, що долучені до матеріалів справи таварні накладні та видаткова накладна не відповідають вимогам, встановленим частиною другою статті 9 вказаного Закону, оскільки означені документи в порушення норм цієї статті не містять обов`язкових реквізитів, а саме посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистих підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, довіреності на отримання товару виписані позивачем саме на осіб, які взагалі заперечують свою участь у господарській діяльності вказаних контрагентів, що саме позивачем не спростовано у ході розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №2а/0370/1936/12 (адміністративне провадження №К/9901/8493/18).

Посилання позивача на неможливість використання як доказу протоколу допиту є помилковим, виходячи з такого.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол допиту є джерелом доказів, у розумінні статті 94 КАС України, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 КАС України).

Суд звертає увагу, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин. Платник податку повинен враховувати обставини щодо прояву розумної обережності при укладенні договорів. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Суд наголошує на те, що позивачем не обумовлено, чим останній керувався при виборі названих суб`єктів господарювання у якості контрагентів та здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ Файлекомп та ТОВ Євро Спецпроект . Суд констатує, що платник податків діяв без належної обережності при виборі контрагентів.

Суд зазначає, що ні скарга позивача, подана в порядку адміністративного оскарження, ні позовна заява, подана до суду, ні додаткові документи не містять жодних доказів та пояснень відносно конкретизації обсягу, персоніфікації осіб, якими виконувались роботи, дати, часу та місця їх виконання, засобу комунікації з контрагентами, перевірки повноважень посадових осіб тощо.

В даному випадку, за розглядуваними спірними операціями з контрагентами лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/ податкових документів.

Відтак, суд, оцінивши первинні документи, надані позивачем, зміст протоколу допиту свідків, протоколи обшуку, ухвали слідчого судді, акту перевірки, письмові пояснення, на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, прийшов до висновку про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 9, 137, 139, 242-246, 250,255,295,297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Арго (69005, м, Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86 А, кв. 3, код ЄДРПОУ 20480491) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 08.11.2019.

Суддя І.В. Батрак