Постанова

від 23.10.2019 по справі 753/14207/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня2019 року

справа 753/14207/16-ц

провадження № 22-ц/824/5347/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В. Лапчевська О.Ф.,

при секретарі: Щербенко А.С.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Діброва

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2019 року в складі судді Коренюк А. М. в справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Діброва до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Діброва (надалі - ОСББ Діброва ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

В обгрунтування вимог, зазначило, що ОСББ Діброва діє відповідно до Статуту та створене для забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами. У зв`язку з чим, позивачем було укладено договори на використання електричної енергії, на водопостачання та водовідведення, постачання теплової енергії, технічне обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення, вивезення побутових відходів, технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових теплових мереж холодного водопостачання, каналізаційних мереж. Таким чином, на підставі чинного законодавства України позивач утримує будинок та його прибудинкову територію, а також надає житлово-комунальні послуги власникам квартир в будинку, а останні зобов`язані вчасно щомісяця сплачувати кошти за ці послуги.

Відповідач ОСОБА_3 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 , систематично не виконує рішення загальних зборів мешканців будинку, оскільки отримує від ОСББ Діброва комунальні послуги, але оплачує їхне в повному обсязі. Так, у ОСОБА_3 станом на травень 2016 року утворилася заборгованість за надані комунальні послуги із обслуговування будинку та прибудинкової території, холодне та гаряче водопостачання, опалення з яких: 4 814 грн. 45 коп. - основного боргу, 2 834 грн . 00 коп - інфляційних витрат , 278 грн. 65 коп - 3 % річних.

У ході розгляду справи судом, позивачем неодноразово було подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких позивач остаточно просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 11 275,91 грн., інфляційні втрати в сумі 13 319, 63 грн. та 3% річних в сумі 1 492, 13 грн.

В своїх запереченнях відповідачка ОСОБА_3 не погоджувалась з заявленими вимогами, зокрема, у зв`язку з тим, що позивач неправомірно нараховував для сплати спожиту воду по нормам споживання: 3,5 куб. м. для гарячої води і 5,5 куб. м. для холодної води на кожну особу, що мешкає в квартирі. Вказала, що в її квартирі зареєстровано три особи, тому позивач щомісяця нараховував 10,5 куб. м. гарячої води та 16,5 куб. м. холодної води. Вважає такі дії позивача є неправомірними, оскільки в їїквартирі встановлені лічильники холодної та гарячої води, показання яких нею надавались уповноваженим особам позивача для проведення нарахування плати за споживання холодної та гарячої води, проте вони не бралисьдо уваги і відповідно відбувались неправомірні нарахуння.

Також зазначила, що рішення Загальних зборів ОСББ "Діброва" від 22.12.2011 р., яким було змінено тариф на утримання будинку та прибудинкової території з 1,70 на 2,72 грн. за 1 м. кв . є незаконним та заперечулавала проти доплати за пост консьєржа в сумі 30-50 грн.

Крім того, звертала увагу суду на те, що між нею та ОСББ "Діброва" не укладено жодного договору, який б регулював відносини, щодо правил користування приміщення житлових будинків та гуртожитків.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року задоволено позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Діброва до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Діброва - 26 087 грн. 67 коп. - заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 1 378 грн. 00 коп. - судового збору, 1 000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу, а всього - 28 465 грн. 67 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Діброва та стягнути з позивача на її користь 2 400 грн. сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

В обґрунтування вимог посилалась, що судом першої інстанції було неповно та поверхово з`ясувано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Вказала, що не погоджується з розрахунком позивача, щодо нарахованої суми заборгованості, а розрахунки, які долучені до заяви про збільшення позовних вимог від 26.09.2017 року (Т.1. а.с. 153-157) виконанні з суттєвою арифметичною помилкою, а тому є недостовірними доказами, адже є суперечливими та на їх підставі не можна встановити дійсні обставини справи.

Також зазначила, що між нею та ОСББ "Діброва" не укладено жодного договору, який регулює відносини, щодо правил користування приміщення житлових будинків та гуртожитків, а тому відсутні підстави для нарахування заборгованості.

Крім того, не погоджується з рішенням Загальних зборів ОСББ "Діброва" від 22.12.2011 року, яким було змінено тариф на утримання будинку та прибудинкової території з 1,70 на 2,72 грн. за 1 м. кв . та вважає його незаконним. Заперечує проти доплати за пост консьєржа в сумі 30-50 грн. та вказала, що позивач неправомірно нараховував для сплати спожиту воду по нормам споживання: 3,5 куб. м. для гарячої води і 5,5 куб. м.кв.для холодної води на кожну особу, що мешкає в квартирі.

З урахуванням викладеного, вважає рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року необгрунтованим та незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Діброва .

В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити. Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що подана відповідачем апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, у відповідності до положень ч.ч. 2, 4 ст.263 ЦПК України , законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; якрозподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.41 том 1 ), отримує житлово-комунальні послуги, при цьому не виконує зобов`язання по їх оплаті, чим спричинилапозивачу, який є балансоутримувачем даного будинку, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за житлово-комунальні послуги, загальна сума заборгованості яких станом на травень 2017 року за період з 01 травня 2013 року по 30 травня 2017 року становить 11 275 грн. 91 коп., 13 319 грн. 63 коп. - індексу інфляції та 1 492 грн. 13 коп. - трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього - 26 087 грн. 67 коп..

Задовольняючи позов районний суд виходив з підстав його обґрунтованості та доведеності. Обставини, що спростовували бпозовні вимоги, судом не встановлені.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів .

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСББ Діброва було створене за рішеннями власників квартир у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 від 19.02.1998 року та від 26.02.1998 рокута є балансоутримувачем майнового комплексу вказаного будинку, діє відповідно до Статуту для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів об`єднання і за рахунок доходів від господарської діяльності, отриманих і використаних об`єднанням відповідно до мети діяльності.

Відповідно до п.2.1. Статуту ОСББ Діброва , метою діяльності ОСББ Діброва є забезпечення належного утримання будинку та прибудинкової території, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

Для виконання покладених на нього завдань ОСББ Діброва було укладено договори на використання електричної енергії, на водопостачання та водовідведення, постачання теплової енергії, технічне обслуговування систем протипожежної автоматики і димовидалення, вивезення побутових відходів, технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових теплових мереж холодного водопостачання, каналізаційних мереж.

Також п.п. 6.2.1., 6.2.2. Статуту ОСББ Діброва передбачено, що члени об`єднання зобов`язані: виконувати вимоги Статуту об`єднання, рішення Загальних зборів членів та Правління; своєчасно здійснювати оплату комунальних послуг, вносити платежі на розрахунковий рахунок Об`єднання у розмірі, встановленому загальними зборами, з урахуванням реальних витрат.

Щодо доводів апеляційної скарги, що надання позивачем відповідачу як споживачу послуг не ґрунтується на положеннях закону, оскільки жодних договорів щодо надання житлово-комунальних послуг вони не укладали , та посилання відповідачки на неправомірне нараховування заборговнаоті за спожиту воду по нормам споживання: 3,5 куб. м. для гарячої води і 5,5 куб. м.кв. для холодної води на кожну особу, що мешкає в квартирі, не спростовують висновків суду тому що не звільняють відповідача від обов`язку оплати за отримані фактично комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. ' Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України , інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901 , частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України ) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України . Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15.

Відповідно до ч.1 ст.66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири. Боржникам нараховується квартирна плата щомісячно.

Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України .

Відповідач проживає у квартирі і як споживач житлово-комунальних послуг, зобов`язана їх оплачувати. При цьому відповідачем не було надано у розпорядження суду жодного належного доказу з приводу невиконання позивачем своїх обов`язків та неналежного надання житлово-комунальних послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, наданий позивачем розрахунок заборгованості, у тому числі у розгорнутому вигляді у розрізі наданих послуг з щомісячною розбивкою здійснено у відповідності до вимог закону.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку та не заявлено зустрічних вимог щодо неправомірного нарахування коштів за надані комунальні послуги та їх перерахунок.

Як було зазначено вище, положеннями ст.ст. 20 , 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначені обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов`язком виконавця - надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачено законом і його укладення визначено як обов`язок, а не право сторін. З огляду на зазначене, суд вважає, що сам по собі факт відсутності договору не звільняє відповідача від виконання зобов`язань по оплаті житлово-комунальних послуг.

Отже, відповідач є споживачем послуг, які надає позивач, а тому зобов`язана сплачувати за надані послуги, її відмова від послуг можлива лише, у встановленому законом порядку .

Доводи апелянта про незаконність рішення Загальних зборів ОСББ "Діброва" від 22.12.2011 р., яким було змінено тариф на утримання будинку та прибудинкової території з 1,70 на 2,72 грн. за 1 м. кв . є безпідставними, оскільки як встановлено судом заборгованість відповідача розрахована на підставі затверджених тарифів, відповідне рішення загальних зборів не оскаржувалося та є чинним, відтак з врахуванням того, що відповідач не здійснює належним чином оплату витрат по утриманню будинку та прибудинкової території утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Перевіривши правильність наведених позивачем розрахунків, колегія суддів погоджується з ними. Враховуючи, що рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги та інші послуги за 2013 -2017 роки та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі, а відповідачем розрахунок заборгованості не спростований.

Наданий позивачем до суду апеляційної інстанції розрахунок заборгованості не може бути покладено до основи рішення, оскільки всупереч ч.3 ст.367 ЦПК України представник позивача не надав доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач зазначає, що протягом всього періоду заборгованості вона користувалась засобами обліку води і надала відповідні докази.

На абонентський облік, відповідно до п. 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (надалі - Правила), можуть бути взяті засоби вимірювальної техніки, які пройшли державну повірку та мають відповідне підтвердження згідно вимог Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність від 11.02.1998 р..

Заперечуючи проти рішення суду першої інстанції, відповідач не надала доказів проведення повірки лічильників гарячої та холодної води відповідно до вимог Правил та Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність . А відтак, приймати їх показання та нараховувати за ними оплату за спожиту воду позивач не мав підстав. З огляду на це нарахування за спожиті гарячу та холодну воду відповідачу нараховувалися згідно з установленими КМДА нормативами (нормами) споживання.

Вважаючи безпідставними нарахування за послуги консьєржа, відповідач залишає поза увагою, що оплата внеску на утримання будинку та доплата на утримання посту консьєржів встановлюється Загальними зборами ОСББ, відповідно зміни чи скасування такої доплати належать виключно до компетенції Загальних зборів ОСББ.

Положення Статуту ОСББ Діброва , п.9.8.5. - До виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання належить визначення розміру внесків та платежів членами Об`єднання.

Доводи апелянта про нараховані субсидії, не можуть бути враховані судомвиходячи з того, що субсидії відповідачу призначені з червня 2016року. Розрахунок заборгованості у позові проводився з травня 2013 року по травень 2016 року, тобто до моменту призначення субсидії.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Європейський суд з прав людини в справі PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 , 375 , 382 ЦПК України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2019 року .

Суддя-доповідач:

Судді: