Постанова

від 05.11.2019 по справі 360/1998/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 360/1998/18

Апеляційне провадження 22-ц/824/10541/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Іванової І.В., Мазурик О.Ф.

при секретарі Гойденко Д.В.

сторони

позивач Фастівська місцева прокуратура Київської області

в інтересах держави в особі:

Державне підприємство Клавдієвське лісове господарство

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства

відповідачі Бородянська районна державна адміністрація Київської області

ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області Грабця Ігоря Несторовича на рішення Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Унятицького Д.Є., у справі за позовом Фастівської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства Клавдієвське лісове господарство , Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним розпоряджень Бородянської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

у вересні 2018 року Фастівська місцева прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Державного підприємства Клавдієвське лісове господарство , Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, звернулась до суду з позовом до Бородянської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в якому просила визнати недійсним розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16.11.2005 за № 752 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в межах Бабинецької селищної ради ; розпорядження від 04.09.2008 № 1473 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області в частині затвердження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 2,0 га кожному та в частині затвердження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2424 га для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради, за межами смт. Бабинці та передачі їм у власність вищевказаних земельних ділянок; розпорядження від 16.03.2009 № 437 Про зміну функціонального використання земельних ділянок громадянам з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок, наданих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 площею 2 га кожному та ОСОБА_5 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельної ділянки площею 0,2424 га для ведення особистого селянського господарства, в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області. Визнати недійсними державні акти: від 13.07.2009 серії ЯЖ № 654245 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку із кадастровим номером 3221055300:04 :001:0205 , зареєстрований за № 010990501991, загальною площею 0,2424 га для ведення садівництва; від 13.07.2009 серії ЯЖ № 654248 на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку із кадастровим номером 3221055300:04:001:0216, зареєстрований за № 010990501992, загальною площею 1,9999 га; від 13.07.2009 серії ЯЖ № 654249 на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку із кадастровим номером 3221055300:04:001:0217, зареєстрований за № 010990501993, загальною площею 2,0000 га для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області. Витребувати на користь держави в особі Державного підприємства Клавдієвське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га, з кадастровим номером 3221055300:04:001:0217 та земельну ділянку загальною площею 1,9999 га, з кадастровим номером 3221055300:04:001:0216; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2424 га, з кадастровим номером 3221055300:04:001:0205 загальною вартістю 111 123,188 грн., що розташовані на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації № 752 від 16.11.2005 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в межах Бабинецької селищної ради вилучено земельні ділянки загальною площею 40,000 га із земель державної власності. Вказані земельні ділянки надані йому в довгострокову оренду та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства. Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації № 272 від 04.03.2008 Про припинення ОСОБА_3 права оренди на земельну ділянку та надання дозволу громадянам на оформлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради надано дозвіл 20 громадянам на оформлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради, за межами населеного пункту смт Бабинці Бородянського району Київської області.

04.09.2008 розпорядженням Бородянської РДА № 1473 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20 громадянам України загальною площею 40 га, по 2,0 га кожному. В подальшому, розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації № 437 від 16.03.2009 затверджено технічну документацію із землеустрою та змінене функціональне використання земельних ділянок загальною площею 16,0282 га, які належать громадянам на праві приватної власності для ведення особистого селянського господарства в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради.

16.03.2009 на підставі розпорядження № 437 ОСОБА_5 отримала державний акт серії ЯЖ № 654245 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0205, загальною площею 0,2424 га; ОСОБА_7 державний акт серії ЯЖ № 654248 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221055300:04:001:0216, загальною площею 1,9999 га; ОСОБА_6 державний акт серії ЯЖ № 654249 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221055300:04:001:0217 загальною площею 2,0000 га для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради.

28.12.2009 ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 2126 відчужив на користь ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 3221055300:04:001:0217 загальною площею 2,0000 га; ОСОБА_7 відчужила на користь ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 3221055300:04:001:0216 загальною площею 1,9999 га на підставі договору купівлі-продажу № 2123 від 28.12.2009. ОСОБА_5 відчужила земельну ділянку кадастровий номер 3221055300:04:001:0205 загальною площею 0,2424 га ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 2153 від 06.12.2011. Вказує, що оскільки розпорядження Бородянської районної державної адміністрації № 1473 від 04.09.2008 в частині затвердження ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 проектів землеустрою щодо відведення та передачі їм у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради та розпорядження Бородянської районної державної адміністрації № 437 від 16.03.2009 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання вказаних земельних ділянок із земель для ведення особистого селянського господарства в землі для ведення садівництва є недійсними, оскільки прийняті поза межами її компетенції та вважає, що вони прийняті відносно земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають в користуванні ДП Клавдієвське лісове господарство , тому спірні земельні ділянки підлягають витребуванню в державну власність.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13.05.2019 у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Перший заступник прокурора Київської області Грабець І.Н. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме підставою для звернення з вказаним позовом стало надання Бородянською районною державною адміністрацією всупереч вимогам ст. ст. 19, 20, 21, 55, 57, 84, 116, 122, 125, 141, 149, 153, 162, 163 Земельного кодексу України; ст.ст. 5, 7, 8, 31, 33, 57 Лісового кодексу України, ст.ст. 3, 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП Клавдієвське лісове господарство . Судом не надано оцінки листам Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 27.03.2018 № 223 та від 11.07.2018 № 438 з доданими фрагментами з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та таксаційних виділів Здвижівського лісництва ДП Клавдієвське лісове господарство за матеріалами лісовпорядкування 2014 року і межами спірних земельних ділянок з кадастровими номерами, які підтверджують їх повне накладення на землі лісогосподарського призначення. Законом установлено обмеження щодо використання спірних земельних ділянок. Спірні земельні ділянки у попереднього користувача не вилучалися. Державні акти на право постійного користування на оспорюванні земельні ділянки у державного підприємства відсутні, проте відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Висновки суду щодо неможливості встановити факт накладення спірної земельної ділянки на землі ДП Клавдієвське лісове господарство з огляду на неможливість проведення судової земельно-технічної експертизи через відсутність каталогу координат меж земельної ділянки лісогосподарського призначення є необґрунтованими та свідчать про порушення принципу рівності учасників. Крім того, судом невірно застосовано ст. 261 ЦК України, оскільки у разі, якщо суд дійде висновку, що право чи інтерес не порушені, він відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, проте судом одночасно відмовлено і з підстав не обґрунтованості позову і з підстав пропуску позовної давності. Зазначає, що про факт видачі розпоряджень, які є предметом спору ні позивачу, ні особам, в інтересах яких подано позов до 2018 року не було відомо.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

У судовому засіданні представник позивача Слабковська О.О. та представник ДП Клавдієвське лісове господарство Баришенко С.В. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник Бородянської районної державної адміністрації Київської області Фесюк Ю.М. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що всі розпорядження прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Проте в подальшому подав письмові пояснення та з посиланням на те, що він не довіряє всьому складу суду 05.11.2019 залишив зал судових засідань.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації № 752 від 16.11.2005 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в межах Бабинецької селищної ради вилучені земельні ділянки загальною площею 40,0000 га, з них ріллі 32,6125 га та 7,3875 га пасовищ із земель державної власності (землі запасу Бабинецької селищної ради); надано ОСОБА_3 в довгострокову оренду (терміном на 25 років) земельні ділянки загальною площею 40,0000 га, з них ріллі 32,6125 га та 7,3875 га пасовищ для ведення фермерського господарства, за рахунок земель запасу Бабинецької селищної ради та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства.

04.09.2008 розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації № 1473 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 20 громадянам України (згідно додатку) загальною площею 40 га по 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради, за межами смт Бабинці; передати 20 громадянам України (згідно додатку) у власність земельні ділянки загальною площею 40 га по 2,0 га кожному з послідуючою видачею державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради.

16.03.2009 розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації № 437 затверджена технічна документація із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок загальною площею 16,0282 га, які належать громадянам на праві приватної власності для ведення особистого селянського господарства, в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради; змінити функціональне використання земельних ділянок загальною площею 16,0282 га, які належать громадянам на праві приватної власності для ведення особистого селянського господарства, в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради; надати дозвіл на виготовлення державних актів на право власності на землю.

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_5 отримала державний акт серії ЯЖ № 654245 від 13.07.2009 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221055300:04:001:0205, загальною площею 0,2424 га; ОСОБА_7 державний акт серії ЯЖ № 654248 від 13.07.2009 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221055300:04:001:0216, загальною площею 1,9999 га; ОСОБА_6 державний акт серії ЯЖ № 654249 від 13.07.2009 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221055300:04:001:0217 загальною площею 2,0000 га для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради.

Відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 28.12.2009 ОСОБА_3 придбав земельні ділянки, які належали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі - продажу від 06.12.2011 придбала земельну ділянку, яка належала ОСОБА_5 .

Згідно вказаних розпоряджень, проекту землеустрою, висновку державної експертизи спірні земельні ділянки відносились до земель сільськогосподарського призначення.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, спірні земельні ділянки надані за рахунок земель лісового фонду, що перебували в користуванні ДП Клавдієвське лісове господарство не підтверджені доказами, а надані позивачем докази не є належними та допустимими, оскільки не містять інформації про координати поворотних точок земельної ділянки, що перебувала у користуванні ДП Клавдієвське лісове господарство , що унеможливлює проведення відповідних експертиз. Суд також встановив, що позивачем пропущено позовну давність, проте вказав, що відмовляє в позові внаслідок його необґрунтованості.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 31 ЗК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 ст. 149 цього ж Кодексу районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

За матеріалами справи встановлено, що розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації № 752 від 16.11.2005 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в межах Бабинецької селищної ради та надано ОСОБА_3 в довгострокову оренду (терміном на 25 років) земельні ділянки загальною площею 40 га, з них ріллі 32,6125 га та 7,3875 га пасовищ для ведення фермерського господарства, за рахунок земель запасу Бабинецької селищної ради. Вилучено зазначені земельні ділянки із земель державної власності.

Проте зазначена земельна ділянка для ведення фермерського господарства ніколи не використовувалася.

ОСОБА_3 20.02.2008 звернувся до Бородянської райдержадміністрації з листом про розірвання договору оренди, вказуючи на те, що він не може забезпечити раціональне використання земельної ділянки та розпорядженням Бородянської райдержадміністрації Київської області від 04.03.2008 № 272 припинено право оренди цієї земельної ділянки та цим же розпорядженням надано дозвіл громадянам згідно додатку на оформлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради за межами смт Бабинці. У додатку, серед інших 20 осіб, зазначено також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.101 т. 1).

Проекти землеустрою були розроблені та розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації № 437 від 16.03.2009 затверджена технічна документація із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок загальною площею 16,0282 га, які належать громадянам на праві приватної власності для ведення особистого селянського господарства, в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради; змінено функціональне використання цих земельних ділянок із земель ведення особистого селянського господарства, в землі для ведення садівництва.

13.07.2009 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримали Д ержавні акти на право власності на земельні ділянки. Так, ОСОБА_5 отримала у власність земельну ділянку із кадастровим номером 3221055300:04:001:0205, ОСОБА_7 - на земельну ділянку із кадастровим номером 3221055300:04:001:0216, ОСОБА_6 - на земельну ділянку із кадастровим номером 3221055300:04:001:0217.

Позивач в обґрунтування позову посилався на те, що ці три земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ДП Клавдієвське лісове господарство .

На підтвердження таких доводів позивач надав лист Держгеокадастру ГУ Держгеокадастру Київської області від 12.07.2018, фрагменти з публічної кадастрової карти України, викопіювання з планшетів № 3 та № 4, проект розвитку лісового господарства Клавдієвського ДЛГ державного лісогосподарського об`єднання Київліс , лист Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 29.03.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Визнаючи, що надані позивачем докази не є належними та допустимими, в порушення вимог ст. 76 - 78 ЦПК України суд не врахував, що ці докази містять інформацію щодо предмета доказування, а відтак є належними, а також не встановлено судом, що такі докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом, а відтак висновок про те, що ці докази не є допустимими також є хибним.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, розглядаючи спір мав надати оцінку всім доказам, як наданим позивачем, так і наданим відповідачами в їх сукупності, навести обґрунтування прийняття одних доказів та відхилення інших, проте таких вимог закону не виконав, а лише вказав, що відсутність інформації про координати поворотних точок земельної ділянки, що перебувала в користуванні ДП Клавдієвське лісове господарство унеможливлює проведення відповідних експертиз. При цьому матеріали справи не містять даних про те, що учасники справи заявляли клопотання про проведення судової земельно - технічної експертизи, та при розгляді справи у апеляційному порядку сторони підтвердили, що таких клопотань не заявляли. Більше того, на стадії апеляційного розгляду учасникам справи роз`яснено їх право на подачу клопотання про проведення судової експертизи для з`ясування питання про те, чи накладаються спірні земельні ділянки на землі лісового господарства, проте від проведення судової експертизи всі учасники справи, які приймали участь при апеляційному розгляді відмовилися. Роблячи висновок про неможливість проведення такої експертизи суд першої інстанції перебрав на себе повноваження експерта, оскільки саме експерт у разі, призначення експертизи, вирішує питання про достатність чи недостатність матеріалів для проведення такої експертизи.

За вказаних обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Вирішуючи спір по суті колегія суддів виходить з наступного.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (ч. 2 ст. 1 Лісового Кодексу України (далі ЛК України).

Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів, регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (ч. 2 ст. 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт е ч. 1 ст. 19 ЗК України).

Відповідно до ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. б ч. 1 ст. 164 ЗК України).

Відповідно до ст. 6 ЛК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України.

Відповідно до ст. 7 ЛК України, в редакції чинній на час розгляду справи, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до викопіювання з планшетів № 3 та № 4 Здвижівського лісництва кв. 47 ДП Клавдієвський лісгосп , землевпорядкування 2003 року та 2014 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055300:04:001:0205, 3221055300:04:001:0216, 3221055300:04:001:0217 накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у користуванні ДП Клавдієвське лісове господарство .

Відповідно до листа ДП Клавдієвське лісове господарство при лісовпорядкуванні 2003 - 2014 років встановлено, що на вищезазначених земельних ділянках зростають дубові, соснові та вільхові насадження.

Відповідно до фрагментів з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами частини кварталів і таксаційних виділів Здвижівського лісництва ДП Клавдієвський лісгосп земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:04:001:0205 накладається на квартал 47 виділи 34,35, земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:04:001:0216 накладається на квартал 47, виділ 40, а земельна ділянка з кадастровим номером 3221055300:04:001:0217 накладаються на квартал 47, виділи 40, 43, 45.

Відповідно до листів Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 29.03.2018 та від 18.04.2018 Управління не надавало погодження про зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно кадастрових номерів 3221055300:04:001:0205; 3221055300:04:001:0216; 3221055300:04:001:0217.

Учасники справи не заперечували, що спірні земельні ділянки межують із землями лісогосподарського призначення.

Будь - яких доказів про те, що при наданні спірних земельних ділянок було погоджено межі земельних ділянок із суміжним землекористувачем ДП Клавдієвське лісове господарство матеріали справи не містять.

Так, у пояснювальній записці вказано, що при виконанні робіт зі складання проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, було детально досліджено і встановлено в натурі місце розташування зовнішніх меж земельних ділянок в присутності землевласників, представника сільської ради та представника районного відділу земельних ресурсів та суміжних землекористувачів, про що складено відповідні акти погодження меж (а.с. 55,56 т.1).

Проте, у актах встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 за 2008 рік (без зазначення конкретної дати) у графі в присутності представника районної державної адміністрації будь - які записи відсутні, у графі суміжних землекористувачів вказано, землі селищної ради, проте прізвища особи, яка була присутня при погодженні меж не вказано та підписи такої особи у актах відсутні. Інших доказів про те, що виділ земельних ділянок було погоджено із суміжним землекористувачем земель лісогосподарського призначення відповідачами не надано.

Вказані обставини спростовують доводи представника Бородянської районної державної адміністрації Київської області про те, що такі межі погоджувалися із селищною радою.

Вищезазначеними докази підтверджено накладення земельних ділянок кадастрових номерів 3221055300:04:001:0205; 3221055300:04:001:0216; 3221055300:04:001:0217 на землі лісогосподарського призначення, а відтак позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16.11.2005 за № 752 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства; розпорядження від 04.09.2008 № 1473 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області в частині затвердження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 2,0 га кожному та в частині затвердження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2424 га; розпорядження від 16.03.2009 № 437 Про зміну функціонального використання земельних ділянок громадянам з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок, наданих ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та державні акти видані зазначеним особам на право власності на ці земельні ділянки підлягають визнанню недійсними, оскільки видані з порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичних осіб передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним.

Судом встановлено, що держава як власник земель лісогосподарського призначення самостійно чи разом з постійним землекористувачем ДП Клавдієвське лісове господарство не виявляла волю на відчуження земельної ділянки. Навпаки, судом встановлено, що ні власник, ні землекористувач згоди на вилучення земельної ділянки не надавали.

Бородянська районної державної адміністрації Київської області повноважень на розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення не мала, та спірні земельні ділянки вибули з володіння її власника поза його волею.

Відтак вимоги про витребування спірних земельних ділянок також підлягають задоволенню.

Повернення у державну власність земельних ділянок, незаконно відчужених фізичним особам органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Особи, які отримували у власність спірні земельні ділянки та особи, які надалі ці земельні ділянки придбали за договором купівлі - продажу проявивши певну обачність могли пересвідчитися в тому, що частина цих земельних ділянок вкрита деревами та могли б перевірити чи є такі насадження самосійним залісненням, чи ці ділянки відносяться до земель лісового фонду.

У поставі Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц наголошується на тому, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання, зокрема з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20.10.2011 ( Rysovskyy v. Ukraine , заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16.02.2017 ( Kryvenkyy v. Ukraine , заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Так, у рішенні від 27.11.2007 у справі Гамер проти Бельгії ( Hamer v. Belgium , заява № 21861/03) щодо зобов`язання заявниці знести заміський будинок, побудований у лісовій зоні, до якої застосовувалась заборона на будівництво, ЄСПЛ встановив:

Втручання у право заявниці на мирне володіння майном, яке стало результатом знесення її будинку за рішенням органів влади, було передбачене законом і переслідувало мету контролю за використанням земельної ділянки відповідно до загальних інтересів шляхом приведення її у відповідність до плану землекористування, який визначав лісову зону, в якій будівництво не дозволялося (§ 77).

У даній справі добросовісні набувачі внаслідок вилучення земельних ділянок з їх незаконного володіння не понесуть надмірний тягар, оскільки вони не позбавлені права отримати кошти, сплачені за ці земельні ділянки від продавців у порядку двосторонньої реституції. Самі ж продавці отримали ці земельні ділянки з порушенням вимог земельного та лісового законодавства безоплатно та ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відчужили земельні ділянки на користь ОСОБА_3 через 5 місяців після набуття права власності на ці ділянки, а ОСОБА_5 відчужила земельну ділянку на користь ОСОБА_4 через два роки після набуття права власності на цю ділянку.

Ні продавці цих земельних ділянок, ні покупці не надали будь - яких доказів про те, що ці земельні ділянки ними оброблялися та в їх обробіток вкладено певні кошти, та навіть на такі обставини не посилалися.

Навпаки при намаганні суду з`ясувати питання про причини неможливості ведення фермерського господарства, для ведення якого вперше і було відведено земельну ділянку, до складу якої ввійшли і три спірні земельні ділянки (відсутність матеріальних та технічних ресурсів, чи у зв`язку з тим, що частина земельних ділянок вкрита лісами), ОСОБА_3 , пославшись на те, що такі питання не входять до предмету доказування, висловив недовіру складу суду та надалі залишив зал судових засідань.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що у даній справі переважає загальний інтерес держави у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації.

Щодо заяви представника відповідачів ОСОБА_11 про застосування позовної давності колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру та ч. 3 ст. 56 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності.

Оскільки про розпорядження від 16.11.2005 за № 752; розпорядження від 04.09.2008 № 1473; розпорядження від 16.03.2009 № 437, а також про оформлення державних актів на право власності на спірні земельні ділянки ДП Клавдієвське лісове господарство та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Бородянська районна державної адміністрації Київської області не повідомляла, межі при відведенні земельних ділянок з ДП Клавдієвське лісове господарство не погоджувалися, спірні земельні ділянки не оброблялися та не огороджувалися, останнє не знало та не могло знати про відчуження спірних земельних ділянок на користь фізичних осіб.

Про порушене право особи, в інтересах яких заявлено позов дізналися після отримання відповідей на запити прокуратури в рамках кримінального провадження № 12016110120000323. Відповіді Держгеокадастру Головне управління Держгеокадастру у Київській області на запити прокуратури, у яких вказувалося про те, що спірні земельні ділянки були передані у приватну власність фізичним особам отримані у березні - липні 2018 року. Даний позов подано до суду у вересні 2018 року, відтак позовна давність позивачем не пропущена

Будь - яких доказів на підтвердження того, що позивач знав або міг достовірно знати про порушене право до березня 2018 року відповідачі не надали та на такі обставини не посилалися.

Посилання суду першої інстанції про те, що ДП Клавдієвське лісове господарство належним чином виконуючи обов`язки землекористувача мало б знати про те, що земельна ділянка виділена для сільськогосподарського використання ще у 2005 році не ґрунтуються на наданих сторонами доказах.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області Грабця Ігоря Несторовича задовольнити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 13 травня 2019 року скасувати.

Позов Фастівської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства Клавдієвське лісове господарство , Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства задовольнити.

Визнати недійсними розпорядження Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16.11.2005 за № 752 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства в межах Бабинецької селищної ради ; розпорядження від 04.09.2008 № 1473 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області в частині затвердження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 2,0 га кожному та в частині затвердження ОСОБА_5 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2424 га для ведення особистого селянського господарства на території Бабинецької селищної ради, за межами смт. Бабинці та передачі їм у власність вищевказаних земельних ділянок; розпорядження від 16.03.2009 № 437 Про зміну функціонального використання земельних ділянок громадянам з ведення особистого селянського господарства на ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок, наданих ОСОБА_7 та ОСОБА_6 площею по 2 га кожному та ОСОБА_5 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельної ділянки площею 0,2424 га для ведення особистого селянського господарства, в землі для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

Визнати недійсними державні акти: від 13.07.2009 серії ЯЖ № 654245 на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку із кадастровим номером 3221055300:04:001:0205, зареєстрований за № 010990501991, загальною площею 0,2424 га для ведення садівництва; від 13.07.2009 серії ЯЖ № 654248 на право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку із кадастровим номером 3221055300:04:001:0216, зареєстрований за № 010990501992, загальною площею 1,9999 га; від 13.07.2009 серії ЯЖ № 654249 на право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку із кадастровим номером 3221055300:04:001:0217, зареєстрований за № 010990501993, загальною площею 2,0000 га для ведення садівництва на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

Витребувати на користь держави в особі Державного підприємства Клавдієвське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га, з кадастровим номером 3221055300:04:001:0217 та земельну ділянку загальною площею 1,9999 га, з кадастровим номером 3221055300:04:001:0216, що розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

Витребувати на користь держави в особі Державного підприємства Клавдієвське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2424 га, з кадастровим номером 3221055300:04:001:0205, що розташована на території Бабинецької селищної ради Бородянського району Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови виготовлений 07.11.2019

Головуючий Л. Д. Махлай

Судді І. В. Іванова

О. Ф. Мазурик