Постанова

від 07.11.2019 по справі 753/5043/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року м. Київ

Унікальний номер справи № 753/5043/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13563/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Добровольській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Коренюк А.М., по справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Діброва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Діброва (надалі ОСББ - Діброва ) щодо відмови ОСОБА_1 , власниці квартири АДРЕСА_1 , взяти на облік прилади обліку, а саме лічильник холодної води №4184554 та лічильник гарячої води №4135495, які були встановлені 08 вересня 2014 року; зобов`язати ОСББ Діброва взяти на абонентський облік прилади обліку, а саме лічильник холодної води №4184554 та лічильник гарячої води №4135495, які встановлені 08 вересня 2014 року спеціалізованою організацією ПП ЕТІС у вказаній квартирі, що належить ОСОБА_1 ; зобов`язати ОСББ Діброва здійснити з 08 вересня 2014 року перерахунок нарахувань споживачу ОСОБА_1 за постачання холодної та гарячої води, у відповідності до показників приладів обліку, а саме лічильника холодної води №4184554 та лічильника гарячої води №4135495; витрати, пов`язані з розглядом справи, стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що є власником квартири АДРЕСА_1 . Зазначений будинок передано на баланс та обслуговування ОСББ Діброва . Так, 15 квітня 1998 року між ДКО Київводоканал та ОСББ Діброва було укладено договір №5296/2-14 на послуги водопостачання та водовідведення, а 15 листопада 1999 року між АЕК Київенерго та ОСББ Діброва було укладено договір №1310377 про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Зазначала, що відповідно до протоколу повторних позачергових загальних зборів членів ОСББ Діброва від 25 вересня 2012 року ухвалено, що у разі ненадання показів лічильників чи відмови допуску членів ОСББ для їх огляду звіряння показів - бухгалтеру проводити нарахування спожитої води по затвердженим нормам споживання 3,5 куб. м. для гарячої води і 5,5 куб. м. для холодної води на кожну особу, що мешкає (в тому числі тимчасово) в квартирі.

Вказувала, що з 1998 року по 08 вересня 2014 року в її квартирі були встановлені лічильники: на холодну воду №97725923 та на гарячу воду №97724123, але з урахуванням того, що вказані лічильники води були встановлені в 1998 року (тобто їх строк експлуатації становив вже 15 років) у вересні 2014 року змінила лічильники, запросивши співробітників спеціалізованої організації ПП ЕТІС . Так, відповідно до акту від 08 вересня 2014 року в квартирі АДРЕСА_1 ПП ЕТІС було демонтовано старі лічильники гарячої та холодної води та змонтовано нові лічильники: на холодну воду №4184554 та на гарячу воду №4135495.

25 листопада 2014 року звернулася до відповідача щодо постановки на облік встановлених лічильників, але у відповідь листом від 08 січня 2015 року відповідач повідомив, що вона повинна звернутися з заявою встановленого зразка, після чого відповідальним працівником ОСББ буде складено акт прийому на абонентський облік лічильників. Пізніше 27 травня 2015 року направила лист на адресу ОСББ Діброва із запрошенням до її квартири скласти акт, проте, у відповідь було зазначено, що позивач не надала даних про постановку нових лічильників на комерційний облік. Вказувала, що у подальшому зверталась з листами на адресу ОСББ Діброва з проханнями про постановку на облік встановлених лічильників, однак листи не були отримані відповідачем.

Також зазначала, що за гаряче та холодне водопостачання вона сплачує ОСББ Діброва за встановленими тарифами у відповідності до показників лічильників, але відповідач незаконно нараховує заборгованість зі сплати за водопостачання за пунктом 2 Протоколу повторних позачергових загальних зборів членів ОСББ Діброва від 25 вересня 2012 року, тобто по затвердженим нормам споживання 3,5 куб. м. для гарячої води і 5,5 куб. м. для холодної води на кожну особу, що мешкає (в тому числі тимчасово) в квартирі. В квартирі зареєстровано три особи, таким чином відповідач нараховує до сплати за водопостачання з розрахунку 16,5 куб. м. за холодну воду та 10,5 куб. м. за гарячу воду на місяць, тоді як відповідно до показників лічильників родина позивачки споживає набагато менше води (т. 1 а.с.1-143).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Ковальчук С. П. просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивач 25 листопада 2014 року надсилала на адресу відповідача заяву, однак не просила в ній поставити на облік лічильники. У відповідь на заяву відповідач надіслав лист, в якому повідомив про порядок заміни лічильників та надав зразок заяви про взяття на облік лічильників води, а також запропонував поставили на абонентський облік лічильники до 31 січня 2015 року. Жодних відмов у взятті на облік лічильників відповідач не надавав та не повідомляв. Проте отримавши лист позивач жодних дій не вчинила та тільки 27 травня 2015 року знову направила заяву відповідачу неналежної форми. У відповідь ОСББ знову надіслало позивачу зразок заяви та ніяким чином не відмовляв у взятті на облік лічильників. Вважає, що вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача взяти на абонентський облік прилади обліку можуть бути реалізовані, якщо позивач напише відповідну заяву і лічильники будуть прийняті на абонентський облік ОСББ Діброва з дати їх опломбування уповноваженим представником відповідача (т. 1 а.с. 181-182).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСББ Діброва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено (т. 1 а.с. 223-227).

Не погодившись з рішенням районного суду, 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 1 а.с. 230-235).

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що судом у оскаржуваному рішенні встановлено, що позивачем надано відповідачу декілька разів заяву про взяття на облік лічильників, однак встановлено помилково, що документи про вказані засоби обліку та подані заяви не містять інформації ідентифікації засобів обліку, а тому такі заяви не могли бути належним предметом розгляду та виконання ОСББ Діброва . Таке твердження, на думку апелянта, спростовується доданими до позовної заяви документами, а саме додатком №8 до позовної заяви - лист від 25 листопада 2014 року, додатком до позовної заяви №11 - опис вкладення до цінного листа від 27 травня 2015 року, додатком до позовної заяви №16 - опис вкладення у цінний лист від 09 червня 2016 року та додатком №17 - опис вкладення у цінний лист від 09 червня 2016 року.

Звертала увагу на те, що проведення періодичної повірки лічильників обліку води не передбачає їх заміну, а є лише процедурою, яка підтверджує справність та відповідність необхідним характеристикам вже встановлених раніше лічильників, а вказані судом у рішенні дати 17 липня 2014 року та 26 червня 2014 року є лише датами виготовлення лічильників, а отже, це ті самі лічильники, які залишалися в квартирі на період повірки, а не інші.

Крім того, зазначила, що без уваги залишився той факт, що починаючи з травня 2013 року відповідач не надає позивачу щомісячні квитанції до сплати за комунальні послуги, що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні 07 серпня 2019 року, а саме з червня 2013 року ОСОБА_1 не виписуються взагалі квитанції по комунальних послугах, а отже, позивач була впевнена, що має сплачувати за водоспоживання відповідно до показань приладів обліку, однак дізналась протилежне лише 26 липня 2016 року, тому вважає, що саме з зазначеної вище дати слід рахувати строк позовної давності.

25 вересня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін (т. 1 а.с. 244-249).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , її представник - адвокат Горщар С.В. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Представник ОСББ Діброва - адвокат Хмарук І.М. заперечував проти скарги і просив залишити її без задоволення (т. 2 а.с. 4, 9-10, 38-39).

В судове засідання 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 не прибула, просила відкласти розгляд справи з посиланням на неотримання нею повного тексту судового рішення в іншій справі і погіршенням здоров`я, на обґрунтування останнього доводу надала фотокопію направлення на консультацію лікаря від 20 вересня 2019 року. Про розгляд справи апеляційним судом апелянт була сповіщена під розписку і в судовому засіданні 30 жовтня 2019 року, коли суд оголошував перерву, не заперечувала проти визначеної судом наступної дати судового засідання.(т. 2 а.с. 38-40)

З огляду на положення ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за вимогами позивача сплив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Також суд зазначив, що позивачем заявлена вимога щодо засобів обліку води - лічильників, які втратили строк експлуатації, а вимога щодо лічильників, які пройшли повірку, тобто фактичного іншого засобу обліку, який є чинним за строком експлуатації, не ставилася.

Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 30).

Згідно Статуту ОСББ Діброва , акту приймання-передачі будинку по АДРЕСА_1 , що передається об`єднанню власників в загальне користування, балансоутримувачем і управителем даного будинку є ОСББ Діброва (а.с. 9-19).

15 квітня 1998 року між Державним комунальним об`єднанням КИЇВВОДОКАНАЛ та ОСББ Діброва було укладено договір № 5296/2-14 на послуги водопостачання та водовідведення (т. 1 а.с. 22-25).

Також між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго та ОСББ Діброва було укладено договір № 1310377 від 15 листопада 1999 року про постачання теплової енергії (гарячої води) (т. 1 а.с. 26-29).

08 вересня 2014 року у квартирі ОСОБА_1 було демонтовано лічильники на холодну воду №97725923 та на гарячу воду № 97724123 та змонтовано нові лічильники холодної води № 4184554 та лічильник гарячої води № 4135495 (т. 1 а.с. 33).

За заявою позивачки від 25 листопада 2014 року адресованій голові правління ОСББ Діброва Сизову Ю.Ю. зазначено повідомлення про заміну в квартирі лічильників гарячої, холодної води кваліфікованими спеціалістами з відповідними гарантійними строками експлуатації згідно законодавства, додано акти про заміну від 08 вересня 2014 року і зазначено прохання поставити лічильники на абонентський облік (т. 1 а.с. 38).

ОСББ Діброва надало відповідь на вказану заяву №1 від 08 січня 2015 року, в якій зазначено, що для прийому на облік нових лічильників позивачу треба звернутися із заявою встановленого зразка (зразок надається) до ОСББ Діброва , після чого відповідальним працівником ОСББ Діброва буде складено акт прийому на абонентський облік нових лічильників і після цього нарахування за спожиту воду будуть провадитись згідно показів цих лічильників (т. 1 а.с. 39).

20 липня 2015 року ОСОБА_1 направила голові правління ОСББ Діброва Сизову Ю.Ю. заяву про взяття на абонентський облік лічильників, яку було отримано 01 серпня 2015 року (т. 1 а.с. 46-47).

На вказаний лист ОСББ Діброва повідомило позивача, що раніше у листі від 08 січня 2015 року позивачу вже було надіслано зразок заяви про взяття на абонентський облік в ОСББ Діброва та запропоновано поставити лічильники на облік, проте усі пропозиції було проігноровано (т. 1 а.с. 48).

09 червня 2016 року ОСОБА_1 надіслала заяву відповідачу з проханням опломбувати та прийняти на абонентський облік встановлені в квартирі лічильники холодної та гарячої води, до якої долучила акти ПП ЕТІС Факт відправлення відповідачу вказаної заяви підтверджується відмітками працівників пошти щодо рекомендованого листа із описом вкладення (т. 1 а.с. 50-51).

Відповіді на вказаний лист не отримала.

18 вересня 2018 року позивач провела повірку встановлених лічильників гарячої та холодної води №4184554 від 17 липня 2014 року та №4135495 від 26 червня 2014 року, за результатами якої встановлено, що засоби вимірювальної техніки відповідають вимогам ДСТУ 3580 (т. 1 а.с. 52).

Правовідносини у даній справі регулюються нормами Законом України Про житлово-комунальні послуги , Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання , Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , Цивільного кодексу України, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та інших нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач)..

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання абонентський облік вузла обліку (абонентський облік) - процедура реєстрації та періодичний огляд вузлів обліку для використання показань вузлів обліку з метою комерційного або розподільного обліку.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності.

Відповідно до частин другої, третьої статті 28 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР (в редакції, чинній на час проведення позивачкою повірки приладів обліку гарячої і холодної води, встановлених у квартирі позивачки у вересні 2014 року) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповіркові інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фiзичнi особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних iнтервалiв) подавати засоби вимірювальної технiки на повiрку. Порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність від 05 червня 2014 року № 1314-VII, який набрав чинності 01 січня 2016 року (у редакції Закону України від 22.06.2017 р. N 2119-VIII, чинній станом на 18 вересня 2018 року, тобто на час проведення чергової повірки приладів обліку гарячої та холодної води у зв`язку із спливом терміну дії попередньої повірки), періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання, якщо інше не встановлено договором, укладеним відповідно до законів, що регулюють відносини у сферах електроенергетики та газопостачання.

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію і газ), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну енергію і газ) проводиться за рахунок тарифів на електро- і газопостачання або за рахунок постачальника послуг комерційного обліку. Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) проводиться за рахунок внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку, встановлених відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

Пунктами 9, 30, 32 Правил № 630 передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24 червня 2004 року № 1875-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Таким чином, здійснивши встановлення нових приладів обліку гарячої і холодної води уповноваженою організацією ПП ЕТІС 08 вересня 2014 року, повідомивши про це відповідача зверненнями від 25 листопада 2014 року, від 27 травня 2015 року і від 20 липня 2015 року, позивачка ОСОБА_1 мала обґрунтовані підстави вимагати врахування відповідачем показань приладів обліку під час нарахування оплати за спожиті комунальні послуги з водопостачання гарячої і холодної води.

При цьому, отримавши повідомлення відповідача від 08 січня 2015 року, від 06 липня 2015 року і від 28 серпня 2015 року на вищевказані звернення, в яких відповідач повідомив про неможливість прийняття квартирних приладів гарячої та холодної води на абонентській облік чим фактично відмовив у врахуванні показань лічильників під час розрахунку вартості спожитих комунальних послуг, позивачка із отриманням відповіді дізналась і з цього часу ( у т.ч. з дати отримання останньої відповіді-відмови відповідача 28 серпня 2015 року) була обізнана про порушення відповідачем права за захистом якого вона звернулась подавши відповідну позовну заяву до районного суду лише 15 березня 2019 року (а.с. 1-8, 38-52)

23 липня 2019 року представником відповідача Ковальчуком С.П. до суду подано заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що позивач про порушення свого права дізналася 08 січня 2015 року (перший лист-відповідь відповідача) та 28 серпня 2015 року (останній лист-відповідь відповідача), а тому строк звернення з позовом до суду закінчився, відповідно, 08 січня 2018 року за першим зверненням і 28 серпня 2018 року за останнім зверненням (т. 1 а.с. 176).

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити у задоволенні заявлених вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір із застосуванням наведеної норми ЦК України).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що отримавши відмову відповідача листами від 08 січня 2015 року, від 06 липня 2015 року і від 28 серпня 2015 року та звернувшись до суду із зазначеним позовом 15 березня 2019 року, позивачка пропустила встановлений трирічний строк позовної давності на оскарження таких дій відповідача і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності (ч. 4 ст. 267 ЦК України) про застосування якого заявлено відповідачем у справі.

До суду не надано доказів отримання відповідачем звернень позивачки від 24 березня 2016 року і від 09 червня 2016 року. При цьому, факт неотримання відповідачем вказаних звернень позивачка ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції не заперечувала, зазначивши, що після повернення її заяв до відповідача працівниками пошти без вручення з іншим зверненнями до відповідача не зверталась. Після ухвалення рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2019 року про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у березні 2019 року звернулась із зазначеним позовом, інших заяв до відповідача про взяття лічильників на абонентській облік не подавала про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 38-39).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2019 року у справі № 753/14207/16-ц, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ Діброва 26087.67 грн. заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2013 року до 30 травня 2017 року, а доводи і заперечення ОСОБА_1 щодо неправильності проведених нарахувань житлово-комунальних послуг були предметом дослідження в іншій справі, що апелянт підтвердила в суді апеляційної інстанції (т. 1 а.с. 56-58 т. 2 а.с. 46)

Відповідно до положень частини 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановивши, що у вересні 2018 року вийшов термін проведеної повірки квартирних приладів обліку споживання гарячої і холодної води, а після проведення останньої повірки позивачка із відповідною заявою про їх взяття на абонентській облік до відповідача не зверталась і такими обставинами дій (бездіяльності) відповідача заявлені позовні вимоги не обґрунтовувала, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав задоволення позову.

Позивачка звільнена від сплати судового збору з підстав ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів . Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то не підлягають задоволенню вимоги позивачки про відшкодування їй за рахунок відповідача 10600 грн. витрат на правничу допомогу адвоката (т. 2 а.с. 31-37)

Представник відповідача - адвокат Хмарук І.М. заявив про стягнення із позивачки 5000 грн. витрат на правничу допомогу. На обґрунтування заяви надав договір від 08 жовтня 2019 року між ОСББ Діброва і адвокатським об`єднанням КАНСЕЛОРС , квитанцію за якою ОСББ Діброва сплатила 5000 грн. адвокатському об`єднанню КАНСЕЛОРС , та договір від 05 червня 2018 року про співпрацю АО КАНСЕЛОРС і адвоката Хмарук І.М. за яким об`єднання залучило адвоката до співпраці під час надання клієнтам правничої допомоги. Таким чином відповідачем доведено понесення витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн., що підтверджується наявними у справі доказами (т. 2 а.с. 21-29).

З огляду на наведене, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав покладення на позивачку обов`язку відшкодувати відповідачу витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Діброва , код ЄДРПОУ - 25408050, - 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 07 листопада 2019 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

О.В. Борисова