Постанова

від 31.10.2019 по справі 804/4298/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 804/4298/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року

у справі №804/4298/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України в якому просило визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення:

- від 26.06.2017 №0004702200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 6150426,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 5283084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 867342 грн.);

- від 06.04.2017 №0002324611, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4739647,50 грн. (в т.ч. за основним платежем 3791718 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 947929,50 грн.);

- від 06.04.2017 №0002304611, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2078376 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на незаконність та необґрунтованість висновків акту документальної планової перевірки Товариства від 09.03.2017 р. № 14/28-10-46-11-37373551. Зокрема, у позовній заяві міститься посилання на те, що перевірку позивача здійснено не у відповідності до закону, оскільки процедура звернення за отриманням та винесення судового рішення про призначення документальної податкової перевірки не передбачена КПК України, і тому наслідки такого незаконного втручання не можуть мати юридичного значення, Акт перевірки містить посилання на відомості, які не можуть бути визнані належними доказами порушень податкового законодавства з боку позивача і його контрагентів, зокрема, відомості податкових баз, відстеження ланцюгів поставок , дані Єдиного реєстру податкових накладних, матеріали перевірок інших суб`єктів господарювання, аудиторське дослідження, матеріали досудового розслідування тощо, укладені позивачем правочини були направлені на настання реальних наслідків, а саме придбання товарів з метою використання в своїй виробничій діяльності, що підтверджується первинними документами, які засвідчують факт передачі товару та оплати за нього, а також факт використання товарів у виробничій діяльності. З огляду на зазначені аргументи, викладені позивачем в адміністративному позові, ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс просило скасувати визначені в позові та прийняті за наслідками зазначеної перевірки податкові повідомлення -рішення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 р. у справі № 804/4298/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Судом встановлено, що за результатами проведеної контролюючим органом перевірки ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс , відповідачем встановлено факти заниження Товариством податку на прибуток та податку на додану вартість, а також завищення від`ємного значення податку на додану вартість. Що слугувало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов`язань та зменшення від`ємного значення. Судом встановлено, що спірні суми податкового кредиту та витрат позивачем формувалось по взаємовідносинам з ТОВ Кутер Плюс , ТОВ Акорус 2000 , ТОВ Ной з приводу придбання м`ясної сировини, спецій та добавок, а також запчастин для м`ясопереробного обладнання. На підставі дослідження наданих сторонами по справі доказі, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи в повному обсягу підтверджують реальний характер придбання ТМЦ, та використання їх у власній господарській діяльності, та відповідно правомірне відображення результатів даної діяльності в бухгалтерському та податковому обліках.

Наведене слугувало підставою для прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 р. у справі № 804/4298/17, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що висновки фахівців контролюючого органу стосовно порушень, викладених в акті перевірки від 09.03.2017 №14/28-10-46-11-37373551, є об`єктивними, обґрунтованими, задокументованими та такими, що відповідають нормам законодавства, при здійсненні перевірки правомірно враховувалися висновки аудиторського дослідження №3 від 18.01.2016, проведеного ТОВ АФ Аудит-Дніпроконсульт , а також податкова інформація з баз даних ДФС.

Щодо постачальників позивача ПП Акорус 2000 , ТОВ Кутер Плюс , ТОВ Ной , під час дослідження ланцюгів постачання згідно баз даних , ДФС встановлено відсутність легального джерела походження ТМЦ, не доведено факт реальності проведених операцій з придбання товарів.

Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції визначені сторонами правові позиції по суті спірних взаємовідносин, підтверджено, надано пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги. Представниками заявника апеляційної скарги наголошувалось на доведеності та обґрунтованості висновків акту перевірки і відповідно вчинених відповідачем нарахувань, представник позивача стверджувала, що проведена в рамках кримінального провадження, яке в подальшому було закрито, перевірка та акт, прийнятий за її наслідками, не можуть бути покладені в основу оскаржуваних позивачем податкових рішень.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, в період з 09.02.2017 по 01.03.2017 Офісом ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна фабрика Фаворит Плюс з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України і правильності визначення об`єкта оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів усіх рівнів при взаємовідносинах із ТОВ КУТЕР ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39017467), ТОВ Акорус 2000 (код ЄДРПОУ 38432675), ТОВ НОЙ (код ЄДРПОУ 25531939) за період 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 09.03.2017 № 14/28-10-46-11-37373551 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс (код ЄДРПОУ 37373551) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України і правильності визначення об`єкта оподаткування, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів усіх рівнів при взаємовідносинах із ТОВ КУТЕР ПЛЮС (код ЄДРПОУ 39017467), ТОВ Акорус 2000 (код ЄДРПОУ 38432675), ТОВ НОЙ (код ЄДРПОУ 25531939) за період 01.01.2014 по 31.12.2015 .

Висновками акту перевірки зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме позивачем порушено:

- пункт 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (зі змінами і доповненнями), внаслідок чого занижений податок на прибуток за 2014 рік в сумі 3469368 грн.

- підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижений податок на прибуток 2015 року в сумі 1813716 грн.;

- порушення пунктів 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет у сумі 3791718 грн.;

- встановлено завищення від`ємного значення податку на додану вартість всього у сумі 2078376 грн.

На підставі акту, а також за результатами адміністративного оскарження у відповідності до рішення ДФС від 21.06.2017 №13300/6/99-99-11-01-02-25, відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 26.06.2017 №0004702200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 6150426,00 грн. (в т.ч. за основним платежем 5283084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 867342 грн.);

- від 06.04.2017 №0002324611, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4739647,50 грн. (в т.ч. за основним платежем 3791718 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 947929,50 грн.);

- від 06.04.2017 №0002304611, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 2078376 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.

Так, з висновків акту перевірки вбачається, що спірні суми податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, сформовано за результатами операцій по придбанню товарів: м`ясної сировини та супутніх матеріалів у приватного підприємства Акорус 2000 (код за ЄДРПОУ 38432675) в квітні - травні 2014 року на підставі договору поставки № ДГ-0000688 від 01.03.2014, запчастин для м`ясопереробного обладнання у товариства з обмеженою відповідальністю Кутер Плюс (код за ЄДРПОУ 39017467) в період з квітня 2014 року по листопад 2015 року на підставі договору поставки №10/04/14 ТУ від 10.04.2014, спецій та добавок для ковбасного виробництва у товариства з обмеженою відповідальністю Ной (25531939) в періоді січень 2014 року - грудень 2015 року на підставі договору поставки №49/03/11 від 11.03.2011.

Між позивачем та ПП Акорус 2000 укладений договір поставки №ДГ - 0000688 від 01.03.2014, на виконання якого останнім в період з квітня по травень 2014 року здійснено постачання на адресу позивача сировини для виробництва м`ясної та ковбасної продукції та супутніх матеріалів - перець чорний мелений, олія соняшникова дезодорована, свинина напівжирна блочна, яловичина в/г блочна, свинина нежирна (балик), сітка тощо на загальну суму 19 218 463,19 грн. (в т.ч. ПДВ 3 203 077,20 грн.).

На підтвердження реальності господарських операцій із ПП Акорус 2000 позивачем надано специфікації на постачання товару, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, повідомлення про відступлення права вимоги, витяги з журналу реєстрації довіреностей на отримання товару, журнали-ордери та відомості по рахунках 201, 6311, картки рахунків 201.

Між позивачем та ТОВ Кутер Плюс укладений договір поставки №10/04/14 ТУ від 10.04.2014 року, на виконання якого останнім в період з квітня 2014 року по листопад 2015 року здійснено постачання на адресу позивача ножів до кутерів "Крамер+Гребер" 200, "Зайдельман" 500, "Альпіна" 550, "Ласка" 500, "Ласка" 750 та дожиловочної машини "Бадер" на загальну суму 2 789 091,90 грн. (в т.ч. ПДВ 464848,65 грн.).

На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ Кутер Плюс позивачем надано видаткові та податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних, витяг з єдиного реєстру податкових накладних, платіжні доручення, витяги з журналу реєстрації довіреностей на отримання товару. Надання покупцю товарно-транспортних накладних не передбачено умовами договору.

На підтвердження використання в господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ Кутер Плюс , позивачем надано картки рахунку 207, акти списання, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів по кутерним ножам від ТОВ Кутер Плюс за періоди 2014 - 2015 роки, лист ТОВ Феррум ДС №3 від 27.01.2017 року щодо придбання протягом 2014 - 2015 років у ТОВ МФ Фаворит Плюс металобрухту у вигляді зношених кутерних ножів, акти зважування ТМЦ (зокрема, кутерних ножів) про встановлення непридатності для подальшої експлуатації у зв`язку із фізичним зносом за періоди 2014 - 2015 роки, складені комісією підприємства позивача.

Між позивачем та ТОВ Ной укладений договір поставки № 49/03/11 від 01.03.2011, на виконання якого останнім в період з січня 2014 року по грудень 2015 року здійснено постачання на адресу позивача спецій та добавок для ковбасного виробництва фірми TRUMF Internanional S.R.O., Чехія, фірми M PROFOOD Zrt., Угорщина, на загальну суму 13213009,84 грн. (в т.ч. ПДВ 2202168,31 грн.).

На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ Ной позивачем надано специфікації на постачання товару, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, довіреність до договору поставки №49/03/11 від 01.03.2011, якою ТОВ Ной повідомлялося про зразки підписів осіб, уповноважених на отримання товару згідно договору поставки та зразках печатки (штампів), якими будуть завірятися підписи на супровідних документах про отримання товару від імені ТОВ МФ Фаворит Плюс , журнали-ордери та відомості по рахунках 201, 6311, картки рахунків 201, заяву директора ТОВ Ной Деренько В.А . про реальність господарських операцій з ТОВ МФ Фаворит Плюс , завірену приватним нотаріусом Поляруш О.П. 30.12.2016.

На підтвердження використання в господарській діяльності товарів, отриманих від ТОВ Ной , позивачем надано накладні на внутрішнє переміщення про передання зі складу допоміжних матеріалів на склад сировини ковбасного цеху №1 (безпосередньо у виробництво) товарів від ТОВ Ной за періоди 2014 - 2015 роки.

З посиланням на недоліки первинної документації (незаповнення окремих реквізитів ТТН, та/або видаткових накладних), непідтверджене походження придбаного товару згідно до бази ЄРПН, наявність податкової інформації щодо відсутності контрагентів позивача за податковою адресою, та/або відсутність матеріально-технічної можливостей здійснювати діяльність з постачання, контролюючий орган дійшов висновку, про не підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також завищення від`ємного значення податку на додану вартість.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами по справі, що основним видом діяльності ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс є виробництво м`ясних продуктів. Відповідно до вказаного виду діяльності, позивачем придбавалось необхідні для здійснення даної діяльності сировина та засоби виробництва у ТОВ КУТЕР ПЛЮС , ТОВ Акорус 2000 , ТОВ НОЙ .

Фактичне виконання укладених угод постачання підтверджено первинною документацією: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, копіями оборотно-сальдової відомостей, податковими накладними тощо.

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з виконання підрядних робіт, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності господарських операцій позивача, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, і за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, відсутність товарно-транспортної накладної або відсутність окремих реквізитів в даному документів не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей для визначення об`єкта оподаткування.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов`язання з постачання товарів не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ КУТЕР ПЛЮС , ТОВ Акорус 2000 , ТОВ НОЙ , тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов`язковою ознакою господарської операції.

При цьому, слід зазначити те, що в акті перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган не ставить під сумнів фактичне надходження до позивача товарів, поставка яких обумовлена спірними господарськими операціями, як не ставить під сумнів і використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності. Навпаки, обставини, які зазначені в акті перевірки, свідчать як про надходження товару до позивача, його оприбуткування, так і про використання цього товару у власній господарській діяльності.

В той же час, ставлячи під сумнів факт отримання товару від зазначених постачальників, за його наявності, контролюючий орган не вжив заходів щодо встановлення погодження цього товару.

Не можуть бути прийняті судом, в якості належних доказів нереальності господарських операцій, аргументи відповідача про наявність кримінальних проваджень фігурантами в яких є постачальники позивача, оскільки сам факт наявності кримінальних проваджень, без ухвалення судових рішень, якими б було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємств - постачальників.

Не може погодитися суд апеляційної інстанції і з доводами контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача з вказаними постачальниками, які, за позицією відповідача, не могли виконати умови договорів через недостатність трудових та матеріально - технічних можливостей, оскільки такі доводи відповідача є лише припущеннями та жодними доказами не підтвердженні.

Також, слід зазначити, що законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Зазначені контрагенти позивача перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Посилання відповідача на інформацію, яка містить в базі даних ОДПІ, зокрема, наявність довідки про неможливість здійснити зустрічну звірку, не може вважатись належним доказом нереальності господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Посилання скаржника на нереальність постачання товару, з посиланням на відсутність ветеринарних свідоцтв, які на час проведення перевірки були знищені відповідно до Наказу Мінагрополітики України від 01.08.2014 №288 Про затвердження Правил заповнення, зберігання, списання ветеринарних документів та вимог до їх обліку , колегія суддів відхиляє, оскільки дані документи не є єдиними, що підтверджують фактичне постачання товару. Та крім того, у підприємства відсутній обов`язок зберігати документи, які повинні бути в наявності лише на час реалізації товару.

Так само критично колегія суддів ставиться до посилання скаржника на висновки аудиторського дослідження №3 від 18.01.2016, проведеного ТОВ АФ Аудит-Дніпроконсульт (код ЄДРПОУ 24600006) щодо ведення податкового обліку та звітності з ПДВ ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс , оскільки безпосередній аудит позивача не проводився, при проведенні дослідження не використовувалися документи первинного обліку підприємства, натомість проведено аналітичне дослідження наданих контролюючим органом матеріалів та надана консультація тільки з можливо-імовірнісним розвитком подій при заданих умовах з наступним розрахунком можливих втрат бюджету у відповідь на запит контролюючого органу.

Також колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10.10.2017 у справі №175/2484/17-ц, яке набрало законної сили 24.10.2017, встановлено відсутність порушень бухгалтерського та податкового законодавства в діях головного бухгалтера ТОВ МФ Фаворит Плюс по взаємовідносинах з ТОВ Кутер Плюс (ЄДРПОУ 39017467), ПП Акорус 2000 (ЄДРПОУ 38432675), ТОВ Ной (ЄДРПОУ 25531939) за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, що свідчить про безпідставність посилання відповідача на те, що первинні документи не мають силу первинних у зв`язку з зазначенням у них операцій, які фактично не відбулись, і, як наслідок, відповідальна за ведення бухгалтерського та податкового обліку особа ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс неправомірно формувала регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких документів. Зазначене рішення додатково підтверджує хибність позицій податкового органу в даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, доходить висновку, що судом першої інстанції в повному обсягу досліджено обставини по справі, надано їм вірну оцінку та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, що повністю повторюють правове обґрунтування висновків акту перевірки, та заперечень на поданий позов, свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи не знайшли.

В межах доводів апеляційної скарги підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 р. у справі № 804/4298/17 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 р. у справі № 804/4298/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко