Ухвала

від 09.09.2020 по справі 804/4298/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 804/4298/17

адміністративне провадження № К/9901/17066/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 26 червня 2017 року №0004702200, від 6 квітня 2017 року №0002324611, №0002304611.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року позов задоволено.

13 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 27 липня 2020 року.

На виконання вимог ухвали скаржником надіслано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги.

Клопотання обґрунтоване тим, що касаційна скарга Офісом великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року була повернута у зв`язку не сплатою судового збору. Крім того, зазначає, що право на касаційне оскарження реалізується ним під час дії карантину встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строк на касаційне оскарження, продовжується на строк дії такого карантину.

Оцінюючи доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження та усунення недоліків касаційної скарги, суд звертає увагу на те.

11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі по тексту Постанова № 211), на підставі якої з 12 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року запровадив на території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Постановою Кабінету Міністрів України №215 від 16 березня 2020 року, внесено зміни до постанови № 211, заборонивши, серед іншого, проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 10 осіб; перевезення пасажирів автомобільним транспортом; регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні; роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту; тощо.

20 травня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , яким запроваджено адаптивний карантин на території України, відповідно до якого регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, а також перевезення пасажирів метрополітенами відновлено.

Таким чином, відповідно до змісту Постанови № 211, заборони встановлені з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не поширювалися на заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

30 березня 2020 року прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від (далі по тексту Закон №540-ІХ), яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо, який набрав чинності 2 квітня 2020 року

Вказаним законом доповнено розділ VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята у відкритому судовому засіданні 31 жовтня 2019 року, а зміни внесені Законом №540-ІХ, набули чинності 2 квітня 2020 року. Вказаний закон не містить застережень щодо ретроактивної (ретроспективної) дії його норм, схожу правову позицію було викладено в постанові Верховного Суду від 6 серпня 2020 року у справі №520/11648/19.

Відповідно до інформації, що міститься в системі "Діловодство спеціалізованого суду", касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року подана 27 листопада 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишено без руху, оскільки скарга не відповідала вимогам частини четвертої та пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року клопотання Офісу великих платників податків ДФС задоволено та продовжено строк усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року вказана касаційна скарга була повернута, оскільки скаржником не усунуто вимоги ухвали Верховного Суду від 10 грудня 2019 року про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошти лист за ідентифікатором внутрішнього поштового відправлення 0102929424929, який надсилався на адресу Офісу великих платників податків ДФС, вручений за довіреністю 24 березня 2020 року.

Повторно касаційну скаргу Офісом великих платників податків подано до відділення зв`язку ПАТ Укрпошти лише 2 липня 2020 року.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Скаржник, як на поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження посилається на неможливість вчасно здійснити сплату судового збору. Однак, скаржником не надано належних доказів на підтвердження того, що за вказаний період відповідач взагалі був позбавлений можливості сплачувати судовий збір за подання позовних заяв, апеляційних або касаційних скарг.

Крім того, суд звертає увагу на те, що перебіг процесуальних строків на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року встановлених Кодексом адміністративного судочинства України закінчився до набрання чинності Закону №540-ІХ, тобто до 2 квітня 2020 року.

Обґрунтованих доказів на підтвердження того, що введені Постановою №211 обмеження, впроваджені у зв`язку з карантином завадили відповідачу, як суб`єкту владних повноважень своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі №804/4298/17, скаржником не наведено.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Оцінюючи поведінку скаржника та наведені обставини, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку не можуть вважатись поважними.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна фабрика "Фаворит Плюс" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх