Постанова

від 08.11.2019 по справі 806/190/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2019 року

м. Київ

справа №806/190/16

адміністративне провадження №К/9901/24105/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий коровай" до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (правонаступник - Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий коровай" (далі - ТОВ "Золотий коровай", Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Житомирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ОДПІ від 02.02.2016 №0000132200.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 11.03.2016 позов Товариства задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 02.02.2016 №0000132200 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1' 461' 585,09 грн? в тому числі: за основним платежем - 974' 390,06 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 487' 195,03 грн.

ОДПІ оскаржила це рішення, подавши 24.03.2016 апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 30.03.2016 залишив без руху у зв`язку із несплатою судового збору за подання апеляційної скарги, а ухвалою від 12.04.2016 повернув апеляційну скаргу, оскільки вимоги суду, викладені в ухвалі від 30.03.2016, скаржник не виконав, а наведені у клопотанні про звільнення від сплати судового збору доводи (відсутність фінансування на сплату судового збору) не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

17.10.2016 ОДПІ повторно звернулася з апеляційною скаргою, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 25.06.2019 залишив без руху як таку, що подана з порушенням строку на апеляційне оскарження, а наведені скаржником у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави (відсутність належного фінансування) визнані судом апеляційної інстанції неповажними (ухвала від 25.06.2019). Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали подати до апеляційного адміністративного суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших (за наявності) підстав.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначивши, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а обставини щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2019 як підстави для поновлення такого строку (неналежне фінансування видатків для сплати судового збору), не можуть бути визнані поважними. До того ж вказаним обставинам суд надавав оцінку в ухвалі від 25.06.2019, а інших підстав для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відповідач не навів.

Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (правонаступник ОДПІ; далі - ГУ ДФС) подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що об`єктивно був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, через відсутність належного бюджетного фінансування витрат на сплату судового збору. Ним вживалися заходи із реалізації права на апеляційне оскарження, про що свідчить звернення з апеляційною скаргою 24.03.2016, тобто в строк, встановлений частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та для забезпечення сплати судового збору. Після надходження коштів на рахунок відповідач невідкладно сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням від 03.10.2016 №823 та звернувся з апеляційною скаргою повторно.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України, або подана після закінчення строків, встановлених статтею 186 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу (апеляційна скарга залишається без руху) (частина 3, абзац перший частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017)).

Відповідно до положень абзаців другого, третього частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в разі якщо строк на звернення з апеляційною скаргою пропущено з причин, які не визнані судом поважними, або в разі якщо апеляційна скарга подана суб`єктом владних повноважень після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного рішення (незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження), суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Аналогічні положення були закріплені в Кодексі адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017.

Так, частиною першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII, далі - так само) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Як свідчать матеріали цієї адміністративної справи, вперше відповідач подав апеляційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 у межах строку, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017). Апеляційна скарга була повернута згідно з ухвалою апеляційного адміністративного суду від 12.04.2016 на підставі частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017): відповідач не додав до апеляційної скарги документ, який би підтверджував сплату судового збору за подання апеляційної скарги; в строк, встановлений згідно з ухвалою від 30.03.2016 про залишення у зв`язку з цим апеляційної скарги без руху, цей недолік апеляційної скарги не усунув.

Відповідач 17.10.2016 повторно подав апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Одночасно Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.03.2016 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариством на постанову суду першої інстанції.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 апеляційну скаргу Товариства було задоволено частково, постанова суду першої інстанції була скасована, а позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 02.02.2016 №0000132200 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем 1' 286' 304,76 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 643' 170,88 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.06.2016 відкрив касаційне провадження за скаргою ТОВ "Золотий коровай" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 у цій справі та витребував матеріали цієї адміністративної справи із суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Верховний Суд, як суд касаційної інстанції у цій справі відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (набрав чинності з 30.09.2016), постановою від 12.03.2019 касаційну скаргу ТОВ "Золотий коровай" залишив без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 - без змін.

Після закінчення касаційного провадження справа була повернута до суду першої інстанції згідно із супровідним листом від 11.05.2019 №806/190/16/21205/19.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 апеляційну скаргу ОДПІ, подану 17.10.2016, залишено без руху як таку, що подана з порушенням вимог статей 295 Кодексу адміністративного судочинства України (пропущений строк на апеляційне оскарження, а підстави, вказані відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані апеляційним судом неповажними як такі, що стосуються організації роботи відповідача). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено десятиденний строк з моменту вручення її копії для звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції із зазначенням інших, за наявності, поважних підстав для поновлення пропущеного строку.

17.07.2019 до суду апеляційної інстанції надійшла заява ГУ ДФС, правонаступника ОДПІ, про поновлення строку для подання апеляційної скарги, вмотивована тим, що відсутність належного фінансування витрат органу ДФС унеможливила сплату судового збору.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 23.07.2019 у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив, визнавши неповажними наведені відповідачем у заяві підстави (відсутність належного фінансування), та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС.

Як вже зазначалося, Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку. Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб`єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для сплати судового збору з огляду на його статус, за загальним правилом, не є підставою для поновлення цьому суб`єкту пропущеного ним процесуального строку, встановленого законом. Негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може отримувати процесуальні преференції внаслідок фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору. Обставини такого роду стосуються організації роботи відповідача і можуть свідчити про системні недоліки в його роботі, для усунення яких і для запобігання яких на майбутнє відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен вжити необхідні заходи.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання встановленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував вище наведені норми процесуального права, зробивши висновок про наявність передбачених пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОДПІ. На користь такого висновку суду апеляційної інстанції свідчать тривалий строк між поверненням апеляційної скарги відповідачу та його повторним зверненням з апеляційною скаргою, відсутність в матеріалах доказів на підтвердження існування нездоланих для відповідача перешкод впродовж цього строку для звернення із апеляційною скаргою.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.А. Васильєва

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду