Постанова

від 28.10.2019 по справі 748/1650/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 748/1650/16-ц

провадження № 61- 34151 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Петрушинська сільська рада Чергінівського району Чернігівської області,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2017 року в складі судді Кухти В. О. та на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Вінгаль В. М., Козюри Л. В., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 і просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди їй в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 здійснити відновлення меж між земельними ділянками позивача й відповідача.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона за договорами купівлі-продажу від 17 травня 2016 року та від 19 травня 2016 року придбала житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , розатшованих на земельній ділянці площею 0,29 га.

Позивач указувала, що внаслідок переходу до неї права власності на нерухомість до неї також перейшло право власності на відповідну земельну ділянку.

ОСОБА_2 є власником сусідньої земельної ділянки та частково самовільно захопив земельну ділянку позивача й відмовляється звільняти її, в зв`язку з чим ОСОБА_1 просила вирішити спір у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що межі земельної ділянки позивача на даний час не визначені, її приватизація не проведена, дійсні межі земельної ділянки ОСОБА_2 установленні відповідно до чинного законодавства та були сформовані до набуття ОСОБА_1 прав на суміжну земельну ділянку, а відновлення меж повинно відбуватися саме відповідно до земельно-кадастрової документації, на підставі якої ця земельна ділянка була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі, тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі/

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на дану касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від інших учасників справи не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 19 листопада 2009 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,2386 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з технічною документацією з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості в АДРЕСА_2 , за згодою ОСОБА_3 були визначені межі цієї земельної ділянки та присвоєний їй кадастровий номер 7425586900:01:000:0116, після чого вона зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 17 травня 2016 року та від 19 травня 2016 року 9/10 часток і 1/10 частки в праві власності на житловий будинок ОСОБА_1 придбала в ОСОБА_3 житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , розташовані на неприватизованій земельній ділянці площею 0,29 га.

Згідно з повідомленням виконавчого комітету Петрушинської сільської ради від 24 листопада 2016 року № 03-16/2016 землевпорядником сільської ради був проведений обмір земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 , унаслідок якого встановлено, що фактичний розмір земельної ділянки за цією адресою становить 0,315 га.

Рішенням виконавчого комітету Петрушинської сільської ради Чернігівського району Чергінівської області від 17 листопада 1993 року № 50 за цією адресою виділялася земельна ділянка розміром 0,29 га.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 25 травня 2017 року № 23-17 розмір та межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 , зазначені в державному акті та в технічній документації з землеустрою щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), не співпадають між собою та не відповідають розмірам меж і межам фактичного користування. Межа ГА (межа земельної ділянки № НОМЕР_1 у бік будинку позивача) фактичного користування не співпадає з межею ГА Державного акту та не співпадає з межею ГА кадастрового плану технічної документації: межа ГА фактичного користування менше межі ГА Державного акту на 107,72 м - 104,25 м + 3,47 м, та більше межі ГА кадастрового плану технічної документації на 104,25 м - 95,25 м = 9 м.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Згідно зі статтею 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Частиною першої статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 60 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установивши, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 на даний час не визначені та приватизація не проведена, а межі земельної ділянки ОСОБА_2 були сформовані та внесені до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості в АДРЕСА_2 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільи зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 389, 400 , 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук