Рішення

від 08.11.2019 по справі 910/11801/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2019Справа № 910/11801/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛ Груп"

про стягнення 3 336,06 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛ Груп" (надалі по тексту - відповідач) стягнення 3 336,06 грн., з яких борг в сумі 2 513,29 грн., пеня у розмірі 194,45 грн., штраф у розмірі 628,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за Договором поставки № 01/01/2017 від 01.11.2017 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11801/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

12.09.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Подане клопотання мотивоване тим, що відповідачем сплачено заборгованість, що підтверджується платіжним дорученням № 2800 від 10.09.2019 на суму 2 513,29 грн.

25.09.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі. Позивач зазначив, що в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 2 513,29 грн. відсутній предмет спору, а тому в цій частині провадження має бути закритим. Позивач просив стягнути з відповідача 194,45 грн. пені, 628,32 грн. штрафу, 1 921,00 грн. судового збору, 5 700,00 грн. витрат на правову допомогу.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛ Груп" (покупець) укладено Договір поставки № 01/01/2017 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок, та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначені сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Видаткові накладні підписуються сторонами, з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару ( п.1.2. Договору).

Згідно з п. 2.4. Договору загальна вартість Договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма рахунками до даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору шляхом 100 % оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання рахунку.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 61 476,75 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000086 від 13.01.2018 на суму 4 095,00 грн., видатковою накладною № РН-0000556 від 21.02.2018 на суму 3 500,00 грн., видатковою накладною № РН-0000573 від 22.02.2018 на суму 3 500,00 грн., видатковою накладною № РН-0003763 від 19.06.2018 на суму 13 189,00 грн., видатковою накладною № РН-0003971 від 23.06.2018 на суму 7 260,00 грн., видатковою накладною № РН-0004231 від 02.07.2018 на суму 14 415,50 грн., видатковою накладною № РН-0004232 від 02.07.2018 на суму 6 817,25 грн., видатковою накладною № РН-0004393 від 05.07.2018 на суму 1 600,00 грн., видатковою накладною № РН-0004448 від 06.07.2018 на суму 5 400,00 грн., видатковою накладною № РН-0004625 від 11.07.2018 на суму 1 700,00 грн.

У зв`язку з тим, що оплата поставленого товару була здійснена відповідачем з порушенням строків, позивач просить стягнути з відповідача 194,45 грн. пені, 628,32 грн. штрафу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем продукції за Договором, її прийняття відповідачем.

Відповідачем сплачено суму основного боргу, заявлену до стягнення відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 2800 від 10.09.2019 на суму 2 513,29 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019, суму основного боргу сплачено 10.09.2019.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 2 513,29 грн. основного боргу підлягають закриттю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 194,45 грн. пені, 628,32 грн. штрафу.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.2. Договору за несвоєчасну оплату покупцем товару за Договором, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки. У випадку затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 % від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору шляхом 100 % оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських дні з моменту отримання рахунку.

Суд зазначає, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення штрафу, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 628,32 грн. за розрахунком позивача.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені у розмірі 194,45 грн., суд зазначає таке.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов`язання мало бути виконано, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов`язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Судом встановлено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар протягом січня - липня 2018 року.

Згідно наданого розрахунку, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 194,45 грн. за період з 12.06.2019 по 20.08.2019, тобто поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Оскільки сума пені заявлена позивачем в період з 12.06.2019 по 20.08.2019 позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 194,45 грн. у вказаний період задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛ Груп" підлягають задоволенню у розмірі 628,32 грн. штрафу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У якості доказів понесення витрат позивачем надано Договір про надання правової допомоги від 20.08.2019, звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5185, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 3/9 від 24.09.2019 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України закріплює обов`язок учасників справи направляти усі докази, що подаються у справі іншим учасникам справи. Вказане забезпечує дотримання принципу змагальності у господарському процесі, та права сторін на подання своїх пояснень та заперечень, доведення суду своїх міркувань щодо поданих доказів. Положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторони на оспорювання розміру витрат на професійну правничу допомогу та право на доведення не співмірності таких витрат. Водночас, позивачем в порушення вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України до заяви від 24.09.2019 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не додано доказів надсилання такої заяви та доданих до неї документів відповідачу. Вказане унеможливлює оспорювання відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та порушує принцип змагальності сторін.

Виходячи з викладеного, суд в порядку ст. 80 Господарського процесуального кодексу України не бере до уваги докази, подані позивачем із заявою від 24.09.2019, та покладає витрати на професійну правничу допомогу на позивача.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛ Груп" про стягнення 3 336,06 грн. - задовольнити частково.

2.Закрити провадження у справі № 910/11801/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛ Груп" 2 513 (дві тисячі п`ятсот тринадцять) грн. 29 коп. основного боргу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛ Груп" (04212, м. Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 9, ідентифікаційний код 39435389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (02105, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 3А, квартира 57, ідентифікаційний код 41412973) 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 32 коп. штрафу, 1 809 (одну тисячу вісімсот дев`ять) грн. 03 коп. судового збору.

4.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.11.2019

Суддя С. В. Стасюк