Рішення

від 29.10.2019 по справі 922/2010/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2019Справа № 922/2010/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство інноваційних впроваджень "Аркона"

до акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 298 249,03 грн.

та за зустрічним позовом акціонерного товариства "Українська залізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство інноваційних впроваджень "Аркона" про визнання недійсним договору № ТЧ-1-17/12 від 17.12.2018

При секретарі судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача за первісним (від відповідача за зустрічним): Білак Я .Ю. представник за ордером серії КВ № 746990 від 15.08.2019;

від відповідача за первісним (від позивача за зустрічним): Никипорець І .Ф. - представник за ордером серії КВ №440126 від 23.07.2019.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство інноваційних впроваджень "Аркона", м. Харків, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, про стягнення заборгованості за договором № ТЧ-1-17/12 від 17.12.2018 в розмірі 298249,03 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.07.2019 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство інноваційних впроваджень "Аркона", м. Харків до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ, про стягнення заборгованості в розмірі 298249,03 грн. направлено за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № ТЧ-1-17/12 від 17.12.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

12.08.2019 року до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство інноваційних впроваджень "Аркона" про визнання недійсним договору № ТЧ-1-17/12 від 17.12.2018 р. та відзив на позовну заяву.

На думку позивача за зустрічним позовом, договір № ТЧ-1-17/12 від 17.12.2018 повинен бути визнаний недійсним через недодержання при його укладенні процедури, передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі" та невідповідність його ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2019 р. відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство інноваційних впроваджень "Аркона" про визнання недійсним договору № ТЧ-1-17/12 від 17.12.2018 в одне провадження з первісним позовом у справі № 922/2010/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2019 р. визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.09.2019 р.

02.09.2019 р. до канцелярії суду від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

16.09.2019 р. до канцелярії суду відповідач за зустрічним позовом подав відзив на позовну заяву.

У судове засідання 17.09.2019 р. представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 17.09.2019 р. до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача за первісним позовом не заперечував проти вищезазначеного клопотання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2019 року відкладено підготовче судове засідання у справі на 01.10.2019 року.

30.09.2019 року до канцелярії суду позивачем за первісним позовом подано клопотання про витребування додаткових доказів.

01.10.2019 року до канцелярії суду позивачем за зустрічним позовом подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримав клопотання про витребування додаткових доказів.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти клопотання про витребування доказів, просив суд відмовити в його задоволенні.

Суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів у зв`язку з його необґрунтованістю.

В судовому засіданні судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.10.2019 року.

29.10.2019 року до канцелярії суду відповідачем за зустрічним позовом подано заперечення щодо відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні 29.10.2019 року суд залишив заперечення позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) без розгляду.

Представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги та просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

17.12.2018 року між публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство інноваційних впроваджень "Аркона" (виконавець) укладено договір №ТЧ-1-17/12.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов`язується надати послуги з комплексного діагностування електровоза ДСЗ-008 (далі - послуги) згідно Настанова по визначенню стану електровозів ДС-3 41283050.002 , а замовник зобов`язується прийняти і оплатити зазначені послуги.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині грошових зобов`язань - до повного виконання (п.7.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору, після фактичного надання послуг за цим договором виконавець формує та надає замовнику технічний формуляр, в якому описано все обладнання електровоза ДСЗ-008.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що послуги виконавця включають в себе наступні роботи на електровозі ДСЗ-008:

- огляд та опис механічного обладнання;

- огляд та опис обладнання системи керування SIBAS, тягових та допоміжних перетворювачів;

- огляд та опис іншого електричного обладнання;

- підготовчі роботи перед подачею номінальної напруги на електричні кола електровоза,

- подача напруги на електричні кола керування електровоза номіналом 110 В та нижче;

- подача напруги на електричні кола допоміжного обладнання електровоза номіналом 380 (220) В 50 Гц;

- подача напруги на силові електричні кола електровоза номіналом 25 кВ.

Відповідно до п.1.4 договору послуги надаються на території виробничого підрозділу локомотивне депо Козятин за адресою: м. Козятин, площа Деповська 1 (надалі - місце надання послуг).

Згідно з п.1.5 договору, за результатами наданих послуг виконавець надає наступні документи:

- технічний формуляр з описом обладнання електровоза.

- перелік запасних частин матеріалів та обладнання, необхідного для повного відновлення працездатності електровоза ДСЗ-008 в умовах депо.

- рекомендації щодо заміни несправних елементів, які на даний час зняті з виробництва, на сучасні аналоги.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна послуг визначається сторонами на підставі протоколу погодження вартості послуг з комплексного діагностування електровоза ДСЗ-008 (додаток 2).

Сума договору складає 276 600,00 грн.

Відповідно до Протоколу погодження ціни до договору №ТЧ-1-17/12 від 17.12.2018 року (додаток 2) сторонами досягнута згода про вартість послуг з комплексного діагностування електровоза ДСЗ-008 в розмірі 276 600,00 грн.

Здача-приймання наданих послуг посвідчується актом здачі-приймання, який готується і передається виконавцем на підпис замовнику (п.2.10 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2018 року між сторонами договору підписано акт надання послуг №1 від 29.12.2018 року на суму 276 600,00 грн. у зв`язку з виконанням виконавцем робіт (надання послуг).

Відповідно до п.3.3 договору замовник зобов`язується сплатити вартість послуг за цим договором протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг по факту надання послуг.

Позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання умов договору замовнику було передано за актом надання послуг №1 від 29.12.2018 року надані послуги з комплексного діагностування електровоза ДСЗ-008, будь-яких претензій до виконавця по об`єму, якості та строкам надання послуг замовник не мав. Відповідач мав здійснити оплату протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту надання послуг, термін виконання даної умови сплив 13.02.2019 року, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 276 600,00 грн. та пеню в розмірі 12 276,49 грн., 3% річних в розмірі 2 046,08 грн. та індекс інфляції в розмірі 7 326,46 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач за первісним позовом зазначив, що у нього не виникло грошове зобов`язання на підставі договору, оскільки його укладено з порушенням Закону України Про публічні закупівлі .

В подано зустрічному позові позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір №ТЧ-1-17/12 від 17.12.2018 року, оскільки договір укладено без проведення процедур закупівлі, тобто з порушенням Закону України Про публічні закупівлі .

Відповідно до ч.1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією статтею визначено перелік способів судового захисту, одним із яких є визнання правочину недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 1 Закону України Про публічні закупівлі договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України Про публічні закупівлі цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Позивачем за зустрічним позовом зазначено, що між сторонами укладено договір про надання послуг.

Заперечуючи проти зустрічного позову позивачем за первісним позовом зазначено, що за своєю природою, змістом та фактичним виконанням між сторонами укладено договір підряду.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 1 Закону України Про публічні закупівлі послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт;

роботи - проектування, будівництво нових, розширення, реконструкція, капітальний ремонт та реставрація існуючих об`єктів і споруд виробничого і невиробничого призначення, роботи з нормування в будівництві, геологорозвідувальні роботи, технічне переоснащення діючих підприємств та супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- і супутникова фотозйомка та інші послуги, що включаються до кошторисної вартості робіт, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих робіт.

Згідно з статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Основною відмінністю між договорами поставки та підряду полягають в тому, що в результаті виконання договору підряду замовник отримує певний матеріальний результат. А в результаті виконання договору про надання послуг замовник отримує цю саму послугу, споживаючи її в процесі отримання.

Так, згідно з п.1.5 договору, за результатами наданих послуг виконавець надає наступні документи:

- технічний формуляр з описом обладнання електровоза.

- перелік запасних частин матеріалів та обладнання, необхідного для повного відновлення працездатності електровоза ДСЗ-008 в умовах депо.

- рекомендації щодо заміни несправних елементів, які на даний час зняті з виробництва, на сучасні аналоги.

На підтвердження вищезазначеного позивачем за первісним позовом надано копію звіту про виконання в локомотивному депо Козятин робіт з перевірки обладнання в обсязі поставки фірми Siemens AG на електровозів ДС-3 41283050.002 згідно з Настановою по визначенню стану електровоза 41283050.002 РД.

Посилання АТ Українська залізниця на те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство інноваційних впроваджень "Аркона" в порушення п.1.5 договору не було надано жодного із вказаних у договір документів не приймаються судом до уваги, оскільки між сторонами підписано акт надання послуг №1 від 29.12.2018 року без заперечень.

За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Судом враховано те, що по тексту укладеного договору зазначено надання послуг та те, що визначено сторін договору як замовника та виконавця, але оскільки між сторонами по спірному договору передбачалось саме отримання замовником матеріального результату, тому на думку суду укладений між сторонами договір по своїй природі є договором підряду.

А тому, ч.1 статті 2 Закону України Про публічні закупівлі до спірного договору не застосовується, оскільки вартість предмета закупівлі робіт не перевищує 1,5 мільйони гривень.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача за зустрічним позовом щодо визнання недійсним договору №ТЧ-1-17/12 від 17.12.2018 року є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо первісних позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 29.12.2018 року між акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство інноваційних впроваджень "Аркона" підписано акт надання послуг №1 від 29.12.2018 року на суму 276 600,00 грн.

Також, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період 01.12.2018 -12.02.2019 в якому міститься інформація про заборгованість відповідача за первісним позовом, зокрема на суму 276 600,00 грн.

Відповідно до п.3.3 договору замовник зобов`язується сплатити вартість послуг за цим договором протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг по факту надання послуг.

Доказів оплати по договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №ТЧ-1-17/12 від 17.12.2018 року в розмірі 276 600,00 грн. у відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату товару не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 12 276,49 грн. за період з 14.02.2019 по 24.06.2019 року (131 день), проте як вбачається з наданого розрахунку розмір пені фактично розраховано за 90 днів прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З наданого розрахунку вбачається, що позивачем при нарахуванні розміру пені взято облікової ставки НБУ в розмірі 18,00%. Проте, за період нарахування вона змінювалась, а саме: з 01.02.2019 - 18.0000 % (Рішення НБУ від 31.01.2019 р. № 88-рш), з 15.03.2019 - 18.0000 % (Рішення НБУ від 14.03.2019 р. № 199-рш), з 26.04.2019 - 17.5000 % Рішення НБУ від 25.04.2019 р. № 311-рш).

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 276600.00 14.02.2019 - 14.03.2019 29 18.0000 % 3 955,76 276600.00 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 5 729,03 276600.00 26.04.2019 - 14.05.2019 19 17.5000 % 2 519,71 Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір пені становить 12 204,50 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення пені в розмірі 71,99 грн. відмовити

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 2 046,08 грн. за період з 14.02.2019 по 24.06.2019 року (131 день), проте як вбачається з наданого розрахунку розмір пені фактично розраховано за 90 днів прострочення.

Та, інфляційні втрати в розмірі 7 326,46 грн.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 2 046,08 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 14.02.2019 - 28.02.2019 276600.00 1.005 1383.00 277983.00 01.03.2019 - 31.03.2019 276600.00 1.009 2489.40 279089.40 01.04.2019 - 30.04.2019 276600.00 1.010 2766.00 279366.00 Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 6 638,06 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 688,06 грн. відмовити

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Судовий збір, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за первісним позовом та на позивача за зустрічним позовом.

Позивачем за первісним позовом в позовній заяві заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу: вартість складання адвокатом позовної заяви та інших додаткових процесуальних документів - 4 000,00 грн., участь адвоката у судовому розгляді справи - орієнтовна кількість судових засідань за позовом вартість 2000 грн./засідання - 3 судових засідання (6 000 грн.)

Так, позивачем за первісним позовом надано договір про надання правової допомоги №20 від 20.07.2019 року укладений між адвокатським об`єднанням Адвокатська компанія Локарт та товариством з обмеженою відповідальністю Агенство інноваційних впроваджень Аркона (замовник), ордер серія КВ №746990 про надання правової допомоги адвокатом Білак Я.Ю. від 15.08.2019р., свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №1631 від 22.03.2001 року.

Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №906/194/18 зазначив, що за змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що представником позивача не надано доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (платіжне доручення, банківська виписка, квитанція та ін.), тому в суду відсутні підстави для стягнення витрат на послуги адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, 74, 76, 77, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (колишня Тверська), будинок 5, ідентифікаційний номер 40075817) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство інноваційних впроваджень "Аркона" (61058, м. Харків, пров. Іванівський, будинок 5, кабінет 3, код ЄДРПОУ 41283050) основний борг в розмірі 276 600 (двісті сімдесят шість тисяч шістсот) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 2 046 (дві тисячі сорок шість) грн. 08 коп., пеню в розмірі 12 204 (дванадцять тисяч двісті чотири) грн. 50 коп., індекс інфляції в розмірі 6 638 (шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 40 коп. та судовий збір в розмірі 4 462 (чотири тисячі чотириста шістдесят дві) грн.57 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 11.11.2019 року.

Суддя С.М. Мудрий