Рішення

від 07.11.2019 по справі 927/783/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2019 року м. ЧернігівСправа № 927/783/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/783/19, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТЕХНОВА"

місцезнаходження: вул. Оболонська, 38, кв. 36, м.Київ, 04071

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРИСА"

місцезнаходження: вул. Індустріальна, 11, м.Чернігів, 14001

адреса засновника: вул. Любецька, будинок 15, квартира 57, м. Чернігів, 14021

ОСОБА_4 , ОСОБА_2

Про стягнення 166195,12 грн.

За участю представників:

позивача: Штипа І.В., посвідчення адвоката №000459 від 21.09.2018; довіреність №70 від 02.10.2019

відповідача: Хайтов П.В . , адвокат, договір про надання правової (правничої) допомоги від 29.10.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧН№000467 від 21.09.2018; ордер серія СВ№1000611 від 29.10.2019

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТЕХНОВА" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРИСА" про стягнення 166195,12 грн, а саме: 136443,20 грн основного боргу за договором №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року; 23669,91 грн пені; 3845,39 грн інфляційних нарахувань та 2236,62 грн трьох процентів річних.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018.

Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначено на 08.10.2019 о 11:00. Визнано обов`язковою явку в судове засідання повноважних представників сторін.

17.09.2019 на адресу Господарського суду Чернігівської області надійшла заява ТОВ ФІРМА "ТЕХНОВА" №26/394 від 12.09.2019 про повернення судового збору, у якій позивач просить розглянути питання та винести ухвалу про повернення йому переплаченої суми судового збору в розмірі 22,50 грн, а також у разі задоволення заяви направити поштою КЕП "Чернігівська теплоелектроцентраль" ТОВ ФІРМА "ТЕХНОВА" (вул. Ушинського, 23, м. Чернігів, 14014) копію ухвали з оригіналом платіжного доручення.

В обґрунтування даної заяви позивач посилався на те, що при подачі позову ТОВ ФІРМА "ТЕХНОВА" до ТОВ "ЛАРИСА" позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2515,43 грн. Вказана сума судового збору зарахована до державного бюджету. Оскільки ціна позову становить 166195,12 грн, тому сума судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області підлягає сплаті у розмірі 2492,93 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2019 заяву позивача №26/394 від 12.09.2019 у частині повернення судового збору задоволено частково. Повернуто ТОВ ФІРМА "ТЕХНОВА" з Державного бюджету України (рахунок №34318206083035, банк отримувача - Казначейство України (ел. у м. адм. подат), отримувач - УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030101, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38054398) 22,50 грн надлишково сплаченого судового збору, згідно з платіжним дорученням №10571 від 03.09.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №927/783/19 Господарського суду Чернігівської області. У задоволенні заяви позивача №26/394 від 12.09.2019 у частині направлення оригіналу платіжного доручення, відмовлено.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але повноважного представника у судове засідання 08.10.2019 не направив.

Ухвала суду від 16.09.2019 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: вул. Індустріальна , 11, м.Чернігів, 14001 , повернулась до суду з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов?язки щодо пересилання поштового відправлення .

Позивач у додаткових поясненнях до позовної заяви вих.№26/431 від 30.09.2019 зазначає, що на виконання п. 5.4. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, у присутності представника відповідача було складено акт №254 про відключення відповідача від споживання та зафіксовано показники приладу обліку: 00052,752 Гкал, 0000081,046 т. На підставі зазначеного акту, за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2019 по 04.02.2019 (включно) відповідачу було виставлено рахунок-фактуру №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн та за неповернутий конденсат, за період з 01.02.2019 по 04.02.2019 (включно) - рахунок-фактуру №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. Зазначені рахунки-фактури були надіслані відповідачу відповідно до списку згрупованих поштових повідомлень від 06.03.2019 рекомендованими листами №632,633 та були отримані особисто відповідачем. Згідно з довідкою №26/430 від 27.09.2019 об`єм фактично спожитої відповідачем теплової енергії у вигляді пари, зафіксовано у звітності архіву приладу обліку теплової енергії, тип Ергомера - 126 зав.№1455, за період з 01.02.2019 по 05.02.2019 16:00 год (включно). Відповідно до розпорядження при службі Теплозбут КЕП Чн.ТЕЦ ТОВ фірми "ТехНова" №191 від 27.11.2017 при перенесенні даних з актів зняття показників приладів обліку споживачів, застосовуються періоди розрахунків: з дати зняття показників минулого місяця по дату, що передує даті зняття показників поточного місяця. З урахуванням зазначеного, показники спожитої відповідачем теплової енергії у вигляді пари 05.02.2019 до 16:00 год, включені у розрахунок за 04.02.2019.

Додаткові пояснення до позовної заяви вих.№26/431 від 30.09.2019 з додатком залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.10.2019 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 29.10.2019 на 12:00.

Ухвалою суду від 08.10.2019, керуючись ст. 120, 121 ГПК України, викликано сторін у судове засідання з розгляду справи по суті, яке відбудеться 29.10.2019 о 12:00.

У судовому засіданні 29.10.2019 представник відповідача подав письмове клопотання від 29.10.2019 про відкладення розгляду справи або оголошення перерви в судовому засіданні, посилаючись на те, що договір про надання правової (правничої) допомоги від 29.10.2019 був укладений між ним (адвокатом Хайтовим П.В.) та відповідачем у день проведення судового засідання у даній справі, і тому повноважний представник відповідача не в змозі був ознайомитись з матеріалами справи, надати їм правову оцінку та підготувати необхідні документи.

Представник позивача залишив вирішення даного клопотання відповідача на розсуд суду.

У судовому засіданні 29.10.2019 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання відповідача в частині оголошення перерви та оголосив перерву в судовому засіданні до 04.11.2019 на 11:30.

Відповідач у поданому відзиві на позов від 04.11.2019 щодо позовних вимог заперечує та вказує на те, що акт прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн не підписаний з боку відповідача і позивач не надає жодних доказів щодо споживання відповідачем теплової енергії на вказану в акті суму, відповідно до вказаного графіку. Також у матеріалах справи міститься аналогічний акт від того самого числа на суму 462,28 грн. Наявний в матеріалах справи акт від 30.07.2019 на суму -185,75 грн з ПДВ за неповернення конденсату не має підпису з боку відповідача та містить незрозумілу від`ємну суму та взагалі не зрозуміло яким чином має відношення до укладеного договору. Крім того, відповідач вказує на те, що виходячи з наявного акту №23 зняття пломб на приладах комерційного обліку споживача (відповідача) не зрозуміло яким чином було вирахована спожита кількість пара, якщо актом встановлено, що відповідач користувався паром без обліку. Окремо відповідач звертає увагу на порушення позивачем умов договору щодо проведення досудового врегулювання спору та ту обставину, що підтвердженням факту направлення поштової кореспонденції відповідачу є неналежні документи, які не доказують сам факт відправлення, оскільки на фіскальному чеку вартість такого відправлення дорівнює 0,00 грн.

Також представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов.

Представник позивача залишив вирішення усного клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов на розсуд суду.

У судовому засіданні 04.11.2019 суд постановив ухвалу про задоволення усного клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов та про продовження строку для подання відзиву на позов до 04.11.2019. Відзив на позов залучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача, у зв`язку з виниклим питанням про досудове врегулювання спору, просить залучити до матеріалів справи копію вимоги з доказами направлення та вручення її відповідачу. Представник відповідача щодо залучення до матеріалів справи копії вимоги з доказами направлення та вручення її відповідачу не заперечував.

У судовому засіданні 04.11.2019 суд постановив ухвалу про поновлення за ініціативою суду строку для подання позивачем додаткових доказів, а саме копії вимоги з доказами направлення та вручення її відповідачу. Копія вимоги з доказами направлення та вручення її відповідачу залучена судом до матеріалів справи.

Суд у судовому засіданні 04.11.2019 оголосив перерву до 07.11.2019 до 12:00.

У судовому засіданні 07.11.2019 суд оглянув оригінали доказів направлення відповідачу рахунків-фактур, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Заяв та клопотань, в тому числі в порядку ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, від сторін до суду не надходило.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст. 202 та ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лариса" (споживач) було укладено договір №1994 купівлі-продажу теплової енергії.

Відповідно до п.1.1.,.1.2. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, теплопостачальна організація зобов`язується постачати споживачу теплову енергію у вигляді пари, а споживач зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію, в порядку та на умовах передбачених цим договором та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання).

Перелік об`єктів споживача, на які здійснюється постачання теплової енергії та максимальні теплові навантаження визначено в додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 2.1. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 визначено, що теплова енергія постачається споживачу протягом терміну дії цього договору згідно з переліком об`єктів, вказаних у додатку №1 до цього договору, у вигляді пари на технологічні потреби.

Додатком №1 до договору №1994 від 07.02.2018 визначено, що постачальник постачає споживачу теплову енергію по об`єкту ТОВ Лариса 14001, м. Чернігів, вул. Індустріальна,11, з наступним тепловим навантаженням: витрата теплоносія, т/год - 2,53; тепло-витрати, Гкал/год - 0,006387; всього - 1,67 Гкал/год; ГВП - 0,02; технологія - 1,65; у лютому - 150 Гкал.

Згідно з п.10.1. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 28.02.2018.

Додатковою угодою №1 від 28.02.2018 до договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, пункт 10.1. договору викладено в наступній редакції: цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. Додаток №1 Перелік об?єктів споживача та максимальні теплові навантаження до договору викладено в новій редакції, а саме: постачальник постачає споживачу по 31.12.2018 теплову енергію в межах 1600 Гкал/рік по об`єкту ТОВ Лариса 14001, м. Чернігів, вул. Індустріальна,11, з наступним тепловим навантаженням: витрата теплоносія, т/год - 2,53; тепло-витрати, Гкал/год - 0,006387; всього - 1,67 Гкал/год; ГВП - 0,02; технологія - 1,65; у І кварталі - 400 Гкал; у ІІ кварталі - 400 Гкал; у ІІІ кварталі - 400 Гкал; у ІV кварталі - 400 Гкал; всього за рік 1600 Гкал.

Додатковою угодою №2 від 01.01.2019 до договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, сторони дійшли згоди про продовження дії договору №1994 від 07.02.2018, у зв`язку з чим погодили нову редакцію п.10.1. договору: цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.01.2019, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Додатковою угодою №2 від 01.02.2019 до договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, сторони дійшли згоди про продовження дії договору №1994 від 07.02.2018, у зв`язку з чим погодили нову редакцію п.10.1. договору: цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 28.02.2019, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Оскільки, доказів дострокового припинення договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, у випадках передбачених п. 10.2., сторонами суду не надано, а тому суд доходить висновку, що договір №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 є чинним, діяв у спірному періоді та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами п.3.2.1. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, споживач зобов`язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені Додатком №1 до цього Договору. Параметри відбірної пари з допустимими відхиленнями, визначаються за реєструючими параметрами, які встановлені на колекторах Теплопостачальної організації. Допустимі відхилення регламентуються завантаженням відборів турбін відповідно до їх нормативних характеристик та меж регулювання. Потрібні показники тиску та температури Теплопостачальна організація забезпечує при дотриманні Споживачем навантаження та витрат, вказаних в Додатку №1 до Договору.

Облік спожитої споживачем теплової енергії, температура та тиск пари здійснюється за даними вузлів обліку теплової енергії встановленими на паропроводі споживача (п. 5.1. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018).

Пунктом 5.4. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 передбачено, що дані вузлів обліку теплової енергії знімаються представниками сторін з обов`язковим складанням акту про зняття показів з вузлів обліку теплової енергії. На підставі цих актів теплопостачальна організація до 5 числа місяця, що слідує за розрахунковим, складає та надає споживачу для підписання акт приймання-передачі теплової енергії, який має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. У разі, якщо споживач не згоден з наданим теплопостачальною організацією актом приймання-передачі теплової енергії, споживач направляє теплопостачальній організації письмово аргументовані заперечення у триденний строк з моменту отримання цього акту. У разі ненадходження до теплопостачальної організації у цей строк заперечень на акт приймання-передачі теплової енергії, акт підписаний представником споживача вважається погодженим і є беззаперечною підставою для оплати.

Тарифи на послуги теплопостачання за спірний період встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018 та № 1822 від 11.12.2018.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.4.2.1. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, позивач (теплопостачальна організація) зобов`язаний поставити теплову енергію для об`єктів, вказаних у додатку №1, а відповідач (споживач) зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього договору (п. 3.2.2. договору).

На виконання умов договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, позивач (теплопостачальна організація) поставив відповідачу (споживачу) у період з 01.11.2018 по 05.02.2019 теплову енергію на загальну суму 130417,44 грн, а саме: -з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) на суму 43233,92 грн; -з 01.12.2018 по 31.12.2018 (включно) на суму 56 711,41 грн; -з 01.01.2019 по 31.01.2019 (включно) на суму 22926,28 грн, -з 01.02.2019 по 28.02.2019 (включно) на суму 7545,83 грн, що підтверджується актами зняття показань приладів, виконуючих облік пари за листопад, грудень 2018 та січень 2019, які підписані уповноваженими представниками сторін (а.с. 108-110) актами прийому-передачі від 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, у яких зазначено об`єм, тариф та вартість поставленої теплової енергії, підписаних сторонами та скріпленими печатками сторін, копії яких додано до матеріалів справи та актом прийому-передачі від 28.02.2019, у якому зазначено об`єм, тариф та вартість поставленої теплової енергії (а.с.50,52,54,56).

На зазначені суми поставленої відповідачу у період з 01.11.2018 по 04.02.2019 теплової енергії, позивачем були виставлені відповідачу до оплати рахунки-фактури: № 01994 від 30.11.2018 на суму 43233,92 грн; № 01994 від 31.12.2018 на суму 56711,41 грн; № 01994 від 31.01.2019 на суму 22926,28 грн, №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.34-37).

Рахунки-фактури №01994 від 30.11.2018 на суму 43233,92 грн; №01994 від 31.12.2018 на суму 56711,41 грн; №01994 від 31.01.2019 на суму 22926,28 грн; №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн, були направлені позивачем на адресу відповідача, що підтверджується копіями списків згрупованих поштових відправлень та фіскальних чеків (а.с.39-43).

Об`єм та вартість неповернутого конденсату підтверджується актами прийому-передачі від 30.11.2018 на суму 2477,65 грн; від 31.12.2018 на суму 3279,88 грн; від 31.01.2019 на суму 1491,70 грн; від 28.02.2019 на суму 462,28 грн, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.51,53,55,57).

Позивачем, на вказані суми неповернутого конденсату також були виставлені відповідачу до оплати наступні рахунки-фактури: № 01994.1 від 30.11.2018 на суму 2477,65 грн; № 01994.1 від 31.12.2018 на суму 3279,88 грн; № 01994.1 від 31.01.2019 на суму 1491,70 грн; №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.34-37).

Крім того, позивачем було здійснено відповідачу перерахунок за неповернутий конденсат за період з 28.01.2019 по 31.01.2019 (включно) на суму -185,75 грн та виставлено рахунок-фактуру №01994.1 від 30.07.2019 (а.с.38).

Рахунки-фактури № 01994.1 від 30.11.2018 на суму 2477,65 грн; № 01994.1 від 31.12.2018 на суму 3279,88 грн; № 01994.1 від 31.01.2019 на суму 1491,70 грн; №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн; №01994.1 від 30.07.2019 на суму -185,75 грн, були направлені позивачем на адресу відповідача, що підтверджується копіями списків згрупованих поштових відправлень та фіскальних чеків (а.с. 39-43.130-132), копії яких додані до матеріалів справи, а оригінали були оглянуті в судвомуц засіданні 07.11.2019.

Відповідач у поданому відзиві на позов, а також представник відповідача у судовому засіданні 04.11.2019 щодо поставки теплової енергії у період з 01.02.2019 по 28.02.2019 (включно) по акту прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн та щодо неповернутого конденсату по акту прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 462,28 грн, заперечував, посилаючись на те, що дані акти не підписані з боку відповідача (споживача) і виходячи з наявного акту №23 зняття пломб на приладах комерційного обліку споживача (відповідача) не зрозуміло яким чином було вирахована спожита кількість пари, якщо актом встановлено, що відповідач користувався паром без обліку. Наявний в матеріалах справи акт від 30.07.2019 на суму -185,75 грн за неповернення конденсату також не має підпису з боку відповідача, містить незрозумілу від`ємну суму та незрозуміло яким чином має відношення до укладеного договору. До того ж відповідач зазначає про порушення позивачем умов договору щодо проведення досудового врегулювання спору, а також наголошує на тому, що підтвердженням факту направлення відповідачу спірних рахунків-фактур за поставку теплової енергії та за неповернутий конденсат є неналежні документи, які не доказують сам факт такого відправлення.

Зазначені заперечення відповідача є безпідставними виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідки постачання теплової енергії у вигляді пари ТОВ ЛАРИСА по договору № 1994 від 07.02.2018, за адресою 14011, м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11 (а.с.67-69), помісячний розрахунок теплової енергії за спірним договором за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року проводився позивачем згідно з показниками приладу обліку, встановленому на магістральному паропроводі споживача. Втрати в теплових мережах споживача згідно з договором (додаток №2) становлять - 4,66 Гкал/міс.

На виконання п. 5.4. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, позивачем 01.02.2019 було знято показання приладів, виконуючих облік пари по споживачу - ТОВ Лариса (вул. Індустріальна, буд.11), що підтверджується Актом зняття показань приладів, виконуючих облік пари, підписаним представником позивача та споживачем в особі ОСОБА_4 , копія якого додана до матеріалів справи. У даному акті зазначено: дата зняття показань - 01.02.2019; температура пари - 172; тиск - 7,5; кількість (тон) - 0000074,779; кількість (Гкал) - 00048,669 (а.с.110).

05.02.2019, за підписами представників постачальника та представника споживача ОСОБА_4 було складено Акт №524 по об`єкту ТОВ Лариса (вул. Індустріальна, буд.11), у якому зазначено про те, що у зв`язку з відключенням паропроводу було відключено споживання ТОВ Лариса та зазначені показники приладу обліку: кількість (Гкал) - 00052,752; кількість (тон) - 0000081,048 (а.с.66).

Доданою позивачем до матеріалів справи довідкою №26/430 від 27.09.2019 підтверджується, що об`єм фактично спожитої відповідачем теплової енергії у вигляді пари, зафіксовано у звітності архіву приладу обліку теплової енергії, тип Ергомера - 126 зав.№1455, за період з 01.02.2019 по 05.02.2019 16:00 год, включно (а.с.139-141). Відповідно до розпорядження при службі Теплозбут КЕП Чн.ТЕЦ ТОВ фірми "ТехНова" №191 від 27.11.2017 при перенесенні даних з актів зняття показників приладів обліку споживачів, застосовуються періоди розрахунків: з дати зняття показників минулого місяця по дату, що передує даті зняття показників поточного місяця (а.с.142).

Таким чином, виходячи з різниці показників, зафіксованих Актами зняття показань приладів, виконуючих облік пари від 01.02.2019 та 05.02.2019 (00052,752 Гкал - 00048,669 Гкал = 4,083 Гкал), а також з урахуванням підпункту б п.6.2. договору, яким визначено, що розрахунки здійснюються з урахуванням втрати на парових мережах, які знаходяться на балансі споживача у кількості 0,006287 Гкал/год, позивачем було здійснено розрахунок відповідачу (споживачу) за спожиту теплову енергію в період з 01.02.2019 по 04.02.2019 (включно) і неповернутий конденсат, та відповідно було складено акти приймання - передачі теплової енергії від 28.02.2019 в кількості 4,69615 на суму 7545,83 грн і неповернутого конденсату в кількості 6,269 на суму 462,28 грн, та виставлено відповідачу рахунки-фактури №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн та №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн (а.с.37), направлені йому згідно зі списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 06.03.2019 та фіскальним чеком від 06.03.2019 (а.с.42,43).

Відповідач щодо отримання актів прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн, від 28.02.2019 на суму 462,28 грн та рахунків-фактур №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн, №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн, заперечував.

З додатково наданих позивачем доказів направлення відповідачу актів приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2019 в кількості 4,69615 на суму 7545,83 грн і неповернутого конденсату в кількості 6,269 на суму 462,28 грн, рахунків-фактур №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн та №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн, а саме: списку №6544 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, інформації з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта", відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштові відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400042710271 та 1400042710280, були вручені особисто адресату 09.04.2019 (а.с.130-134).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що 09.04.2019 ним були отримані від позивача не акти приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2019 в кількості 4,69615 на суму 7545,83 грн і неповернутого конденсату в кількості 6,269 на суму 462,28 грн, рахунки-фактури №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн та №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн, а інші документи.

Абзацом 2 пункту 5.4. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 передбачено, що у разі, якщо споживач не згоден з наданим теплопостачальною організацією актом приймання-передачі теплової енергії, споживач направляє теплопостачальній організації письмово аргументовані заперечення у триденний строк з моменту отримання цього акту. У разі ненадходження до теплопостачальної організації у цей строк заперечень на акт приймання-передачі теплової енергії, акт підписаний представником споживача вважається погодженим і є беззаперечною підставою для оплати.

Відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу, відповідно до абз.2 п.5.4 договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 письмових аргументованих заперечень щодо спожитої теплової енергії по акту прийому-передачі від 28.02.2019 та щодо об?єму неповернутого конденсату по акту прийому-передачі від 28.02.2019, у триденний строк з моменту їх отримання.

Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що в період з 01.02.2019 по 05.02.2019 відповідач не отримував від позивача теплову енергію.

За таких обставин, заперечення відповідача щодо акту прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн, об?єму та вартості неповернутого конденсату по акту прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 462,28 грн, а також стосовно доказів отримання виставлених до них рахунків-фактур за поставку теплової енергії та неповернутий конденсат, спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи і судом до уваги не приймаються.

Заперечення відповідача щодо акту прийому-передачі від 30.07.2019 на суму -185,75 грн за неповернення конденсату також є безпідставними, оскільки із матеріалів справи слідує, що зазначеним актом здійснено відповідачу перерахунок за неповернутий конденсат за період з 28.01.2019 по 31.01.2019 (включно) на суму -185,75 грн у зв?язку з чим виставлено рахунок-фактуру №01994.1 від 30.07.2019, та відповідно на вказану суму позивачем зменшено нарахування за неповернутий конденсат за січень 2019 року.

Посилання відповідача на те, що згідно з актом № 23 було знято пломби на приладах комерційного обліку споживача, а тому не зрозуміло тоді, яким чином було вирахувано спожиту кількість пара, якщо актом встановлено, що відповідач користується паром без обліку, судом також до уваги не може бути прийнято, оскільки як слідує із матеріалів справи, дійсно, 20.11.2018 сторонами було складено акт № 23 про зняття пломб на приладах комерційного обліку споживача. У вказаному акті також сторонами зафіксовані показання приладу обліку: 1593,6 Гкал,2450,86т, Т=134 С.

Відповідач звернувся до позивача з листом (а.с. 60), в якому просив у зв`язку з плановою повіркою приладу обліку пари в період з 20.11.по 22.11.2018 проводити розрахунок за спожиту теплову енергію у вигляді пари у листопаді 2018 на період повірки, виходячи із середньодобового споживання за останні 6 місяців відповідно таблиці.

Відповідно до листа відповідача № 73 від 22.03.2018, було здійснено відключення відповідача від споживання теплової енергії, про що сторонами складено акт № 60 від 23.11.2018 (а.с. 62).

Поновлення споживання відповідачем теплової енергії було здійснено 28.11.2019, що підтверджується актом № 128 від 28.11.2018 (а.с. 63). У вказаному акті також зазначені показання приладу обліку: 009000,47 Гкал, 0000000,72 т.

Як слідує із наданої позивачем довідки постачання теплової енергії у вигляді пару (а.с. 67-69), за листопад 2018 року розрахунок позивачем було здійснено наступним чином: за період з 01.11.2018 по 19.11.2018 та з 28.11.2018 по 30.11.2018 на підставі показань приладу обліку, за період з 20.11.2018 по 22.11.2018 - по середньодобовому споживанню за останні шість місяців, згідно листа відповідача, а за період з 23.11.2018 по 27.11.2018 - нарахування не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю споживання відповідачем теплової енергії.

Також як було встановлено судом, акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2018, акт приймання передачі неповернутого конденсату від 30.11.2018 відповідачем підписані без зауважень.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення сумом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто, в схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Таким чином, відповідач підписавши акти зняття показань приладів обліку спожитої теплової енергії, а також акти приймання передачі від 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, не заперечивши відповідно до абзацу 2 пункту 5.4. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 щодо акту від 28.02.2019, не спростувавши та не надавши належних доказів щодо неотримання від позивача теплової енергії у період з 01.11.2018 по 05.02.2019 по договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, на загальну суму 130417,44 грн, а також об`єму та вартості неповернутого конденсату за період з 01.11.2018 по 05.02.2019 на суму 7525,76 грн, підтвердив факт споживання ним теплової енергії у спірний період.

Виходячи з вищевикладеного та наявних в матеріалах справи документів, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено факт поставки теплопостачальною організацією відповідачу (споживачу), у період з 01.11.2018 по 05.02.2019, теплової енергії по договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, на загальну суму 130417,44 грн, а також об?єм та вартість неповернутого конденсату за період з 01.11.2018 по 05.02.2019 на суму 7525,76 грн.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, розрахунки за теплову енергію та неповернення конденсату здійснюються споживачем щомісяця, виключно у грошовій формі, шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок теплопостачальної організації, на підставі виставлених теплопостачальною організацією рахунків та підписаних сторонами Актів приймання-передачі теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.2., 6.4. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, розрахунки споживача з теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюються наступним чином: а) за відпущену теплову енергію у вигляді пари - за 1 Гкал відпущеної теплової енергії згідно параметрів пари на вузлі обліку споживача згідно діючих тарифів, які установлені постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; б) за втрати тепла на парових мережах, які знаходяться на балансі споживача у кількості 0,006387 Гкал/год та витрати тепла на прогрівання та пуск паропроводу, якщо він виконується за заявкою споживача; в) за кількість неповернутого конденсату споживач сплачує його вартість у розрахунковому періоді виходячи із планової собівартості отримання та приготування знесоленої води за попередній місяць і нормативного рівня рентабельності за одну тону.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Відповідно до п.6.2. в), відповідач (споживач) здійснює розрахунки з позивачем (теплопостачальною організацією) за кількість неповернутого конденсату, а саме: сплачує його вартість у розрахунковому періоді виходячи із планової собівартості отримання та приготування знесоленої води за попередній місяць і нормативного рівня рентабельності за одну тону.

Таким чином, виходячи з приписів п. 6.1.,6.4. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, відповідач по рахунках-фактурах №01994 від 30.11.2018 на суму 43233,92 грн та № 01994.1 від 30.11.2018 на суму 2477,65 грн, зобов`язаний був розрахуватись по 17.12.2018 включно (15-16.12.2018 вихідні); по рахунках-фактурах №01994 від 31.12.2018 на суму 56711,41 грн та № 01994.1 від 31.12.2018 на суму 3279,88 грн - по 15.01.2019 включно; по рахунках-фактурах №01994 від 31.01.2019 на суму 22926,28 грн та № 01994.1 від 31.01.2019 на суму 1491,70 грн - по 15.02.2019 включно.

Оскільки, як було встановлено судом, рахунки-фактури №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн та №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн, були вручені особисто адресату 09.04.2019, що підтверджується інформацією щодо відстеження пересилання поштових відправлень із штрихкодовим ідентифікатором 1400042710271 та 1400042710280 (а.с.130-134), а тому відповідач, з урахуванням з приписів п. 6.1.,6.4. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, по зазначених рахунках-фактурах №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн та №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн зобов`язаний був розрахуватись по 15.04.2019 включно.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково, що підтверджується копіями платіжних доручень №101 від 09.08.2019 на суму 500,00 грн та №112 від 15.08.2019 на суму 1000,00 грн, призначенням платежу погашення заборгованості за теплову енергію зг. Дог. №1994 від 07.02.2018 (а.с.70,71).

З наданого позивачем розрахунку боргу (а.с.27) вбачається, що сплачені відповідачем 500,00 грн 09.08.2018 та 1000,00 грн 15.08.2019, віднесені позивачем в рахунок погашення заборгованості по рахунку-фактурі №01994 від 30.11.2018 на суму 43233,92 грн, у зв?язку з чим заборгованість по рахунку-фактурі №01994 від 30.11.2018, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, становить 41733,92 грн.

Рахунки-фактури №01994 від 31.12.2018 на суму 56711,41 грн; №01994 від 31.01.2019 на суму 22926,28 грн; №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн, відповідачем не оплачені.

Заборгованість відповідача за неповернутий конденсат по спірних рахунках-фактурах також не сплачена.

Оскільки, відповідач інших заперечень щодо обсягів та вартості поставленої теплової енергії та неповернутого конденсату, зафіксованих в актах приймання-передачі від 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, суду не надав, а тому заборгованість відповідача перед позивачем по договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, за період з 01.11.2018 по 04.02.2019, за поставлену теплову енергію становить 128917,44 грн, за неповернутий конденсат складає 7525,76 грн. Всього на суму 136443,20 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача загальну суму пені по договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 в розмірі 23669,91 грн.

Так, за прострочку оплати поставленої теплової енергії позивачем нараховано 22379,43 грн пені, а саме: -по рахунку-фактурі №01994 від 30.11.2018 на суму 43233,92 грн за період з 18.12.2018 по 17.06.2019 - 7698,01 грн пені; -по рахунку-фактурі №01994 від 31.12.2018 на суму 56711,41 грн за період з 16.01.2019 по 16.07.2019 - 10052,67 грн пені; -по рахунку-фактурі №01994 від 31.01.2019 на суму 22926,28 грн за період з 18.02.2019 по 31.07.2019 - 3639,31 грн пені; -по рахунку-фактурі №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн за період з 18.03.2019 по 31.07.2019 - 989,44 грн пені.

За прострочку оплати за неповернутий конденсат позивачем нараховано 1290,48 грн пені, а саме: -по рахунку-фактурі №01994.1 від 30.11.2018 на суму 2477,65 грн за період з 18.12.2018 по 17.06.2019 - 441,16 грн пені; -по рахунку-фактурі №01994.1 від 31.12.2018 на суму 3279,88 грн за період з 16.01.2019 по 16.07.2019 - 581,39 грн пені; -по рахунку-фактурі №01994.1 від 31.01.2019 на суму 1305,95 грн за період з 18.02.2019 по 31.07.2019 - 207,31 грн пені; -по рахунку-фактурі №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн за період з 18.03.2019 по 31.07.2019 - 60,62 грн пені.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2.8. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 передбачено, що при несвоєчасному здійсненні розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу, від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем по договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 щодо оплати поставленої теплової енергії та неповернутий конденсат, але приймаючи до уваги, що по рахунках-фактурах №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн та №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн (отриманих 09.04.2019) відповідач зобов`язаний був розрахуватись по 15.04.2019 включно, і відповідно прострочка оплати по цих рахунках-фактурах виникла з 16.04.2019, а тому пеня за прострочку оплати по рахунку-фактурі №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн підлягає нарахуванню за період з 16.04.2019 по 31.07.2019 у розмірі 773,61 грн, а по рахунку-фактурі №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн за період з 16.04.2019 по 31.07.2019 у розмірі 47,40 грн.

По інших спірних рахунках-фактурах за поставлену теплову енергію та неповернутий конденсат пеня підлягає стягненню в межах заявлених позовних вимог по спірних періодах.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню за прострочку оплати за поставлену теплову енергію становить 22163,61 грн, а за неповернутий конденсат - 1277,25 грн. Всього пені на загальну суму 23440,86 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3845,39 грн інфляційних нарахувань та 2236,62 грн 3% річних по договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018.

Так, за прострочку оплати поставленої теплової енергії позивачем нараховано 3636,03 грн інфляційних та 2114,72 грн 3% річних, а саме:

-по рахунку-фактурі №01994 від 30.11.2018 на суму 43233,92 грн за період січень-червень 2019 - 1576,31 грн інфляційних та за період з 18.12.2018 по 31.07.2019 - 803,08 грн 3% річних;

-по рахунку-фактурі №01994 від 31.12.2018 на суму 56711,41 грн за період лютий-червень 2019 - 1485,72 грн інфляційних та за період з 16.01.2019 по 31.07.2019 - 918,26 грн 3% річних;

-по рахунку-фактурі №01994 від 31.01.2019 на суму 22926,28 грн за період березень-червень 2019 - 483,57 грн інфляційних та за період з 18.02.2019 по 31.07.2019 - 309,03 грн 3% річних;

-по рахунку-фактурі №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн за період квітень-червень 2019 - 90,43 грн інфляційних та за період з 18.03.2019 по 31.07.2019 - 84,35 грн 3% річних.

За прострочку оплати за неповернутий конденсат позивачем нараховано 209,36 грн інфляційних нарахувань та 121,90 грн 3% річних, а саме:

-по рахунку-фактурі №01994.1 від 30.11.2018 на суму 2477,65 грн за період січень-червень 2019 - 90,34 грн інфляційних та за період з 18.12.2018 по 31.07.2019 - 46,02 грн 3% річних;

-по рахунку-фактурі №01994.1 від 31.12.2018 на суму 3279,88 грн за період лютий-червень 2019 - 85,93 грн інфляційних та за період з 16.01.2019 по 31.07.2019 - 53,11 грн 3% річних;

-по рахунку-фактурі №01994.1 від 31.01.2019 на суму 1305,95 грн за період березень-червень 2019 - 27,55 грн інфляційних та за період з 18.02.2019 по 31.07.2019 - 17,60 грн 3% річних;

-по рахунку-фактурі №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн за період квітень-червень 2019 - 5,54 грн інфляційних та за період з 18.03.2019 по 31.07.2019 - 5,17 грн 3% річних.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.8. договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 передбачено, що при несвоєчасному здійсненні розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи, що по рахунках-фактурах №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн та №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн (отриманих 09.04.2019) відповідач зобов`язаний був розрахуватись по 15.04.2019 включно, і відповідно прострочка оплати по цих рахунках-фактурах виникла з 16.04.2019, а тому за прострочку оплати по рахунку-фактурі №01994 від 28.02.2019 на суму 7545,83 грн інфляційні підлягають нарахуванню за період травень-червень 2019 у розмірі 14,83 грн та 3% річних за період з 16.04.2019 по 31.07.2019 у розмірі 66,36 грн.

По рахунку-фактурі №01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн інфляційні також підлягають нарахуванню за період травень-червень 2019 у розмірі 0,91 грн та 3% річних за період з 16.04.2019 по 31.07.2019 у розмірі 4,07 грн.

По інших спірних рахунках-фактурах за поставлену теплову енергію та неповернутий конденсат інфляційні та 3% річних підлягають стягненню в межах заявлених позовних вимог по спірних періодах.

Таким чином, за поставлену теплову енергію підлягає стягненню 3560,43 грн інфляційних та 2096,74 грн 3% річних; за неповернутий конденсат - 204,73 грн інфляційних та 120,80 грн 3% річних.

Загальна сума інфляційних становить 3765,16 грн, а 3% річних - 2217,54 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасних розрахунків за поставлену теплову енергію та неповернутий конденсат, а тому такі дії відповідача є порушенням положень договору та норм чинного законодавства, що є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.546,549,625 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача про недотримання позивачем проведення досудового врегулювання спору є безпідставним, та судом до уваги не приймається, оскільки Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (абзаци перший, восьмий пункту 3 мотивувальної частини).

Також слід зазначити, що позивачем додано до матеріалів справи вимогу вих.№26/1-85 від 12.07.2019 на суму 138128,95 грн, адресовану відповідачу, у якій позивач вимагає сплатити борг в сумі 138128,95 грн протягом трьох днів з дня отримання цієї вимоги.

Зазначена вимога була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією згідно з фіскальним чеком від 17.07.2019 та відповідно до інформації з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта", відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1401706423042 було вручено особисто адресату 20.08.2019, що свідчить про обізнаність відповідача стосовно суми заборгованості по договору №1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018.

Частинами 1,2 та 4 статті 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оскільки, позивач повністю виконав свої зобов`язання щодо поставки теплової енергії відповідачу, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання повністю розрахуватись за спожиту теплову енкергію та неповернутий конденсат.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлену теплову енергію та неповернутий конденсат своєчасно в повній сумі не розрахувався, а тому суд з урахуванням вищезазначеного доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 136443,20 грн основного боргу; 23440,86 грн пені; 3765,16 грн інфляційних нарахувань та 2217,54 грн 3% річних. У частині стягнення 229,05 грн пені, 80,23 грн інфляційних втрат та 19,08 грн 3% річних відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2488,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТЕХНОВА" (місцезнаходження: вул. Оболонська, 38, кв. 36, м.Київ, 04071; ідентифікаційний код 24100060) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРИСА" (місцезнаходження: вул. Індустріальна, 11, м.Чернігів, 14001; ідентифікаційний код 14239130), про стягнення 166195,12 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРИСА" (місцезнаходження: вул. Індустріальна, 11, м.Чернігів, 14001; ідентифікаційний код 14239130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТЕХНОВА" (місцезнаходження: вул. Оболонська, 38, кв. 36, м.Київ, 04071; ідентифікаційний код 24100060) 136443,20 грн основного боргу; 23440,86 грн пені; 3765,16 грн інфляційних нарахувань; 2217,54 грн 3% річних та 2488,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА "ТЕХНОВА" (місцезнаходження: вул. Оболонська, 38, кв. 36, м.Київ, 04071; ідентифікаційний код 24100060) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРИСА" (місцезнаходження: вул. Індустріальна, 11, м.Чернігів, 14001; ідентифікаційний код 14239130) у частині стягнення 229,05 грн пені; 80,23 грн інфляційних та 19,08 грн 3% річних, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 11.11.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко