Постанова

від 28.01.2020 по справі 927/783/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. Справа№ 927/783/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання Брунько А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Штипа І.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лариса"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2019 (повне рішення складено 11.11.2019)

у справі № 927/783/19 (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Технова"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лариса"

про стягнення 166 195,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова" (далі - ТОВ Фірма "Технова", позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лариса" (далі - ТОВ "Лариса", відповідач) про стягнення 166 195,12 грн., з яких: 136 443,20 грн. основного боргу за договором № 1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року; 23 669,91 грн. пені; 3 845,39 грн. інфляційних нарахувань та 2 236,62 грн. трьох процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ Фірма "Технова" послалося на неналежне виконанням відповідачем умов договору № 1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2019 у справі № 927/783/19 (суддя Лавриненко Л.М.) позовні вимоги ТОВ Фірми "Технова" до ТОВ "Лариса" про стягнення 166 195,12 грн. задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Лариса" на користь ТОВ Фірми "Технова" 136 443,20 грн. основного боргу, 23 440,86 грн. пені, 3 765,16 грн. інфляційних нарахувань, 2 217,54 грн. 3% річних та 2 488,00 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог ТОВ Фірми "Технова" до ТОВ "Лариса" у частині стягнення 229,05 грн. пені, 80,23 грн. інфляційних та 19,08 грн. 3% річних відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено факт поставки теплопостачальною організацією відповідачу (споживачу) у період з 01.11.2018 по 05.02.2019 теплової енергії за договором № 1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, на загальну суму 130 417,44 грн., а також об`єм та вартість неповернутого конденсату за період з 01.11.2018 по 05.02.2019 на суму 7 525,76 грн. Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково. А тому заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 за період з 01.11.2018 по 04.02.2019, за поставлену теплову енергію становить 128 917,44 грн., за неповернутий конденсат складає 7 525,76 грн., всього на суму 136 443,20 грн.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновків, що оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем за договором № 1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018 щодо оплати поставленої теплової енергії та неповернутий конденсат, то підлягають нарахуванню пеня, 3% та інфляційні втрати. Разом з тим, позовні вимоги в цій частині місцевим господарським судом задоволені частково, враховуючи що за рахунками-фактурами № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. та № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. прострочка оплати виникла з 16.04.2019.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ "Лариса" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2019 у справі № 927/783/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ Фірмі "Технова" в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, посилаючись на п. 6.1 договору № 1994 купівлі-продажу теплової енергії від 07.02.2018, зазначає, що факт передачі пару від позивача до відповідача підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії, та такі акти є підставою для проведення відповідних розрахунків за отриманий товар.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на наявність у матеріалах справи акта прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. з ПДВ, який не підписаний з боку відповідача, і позивач не надав доказів щодо споживання відповідачем теплової енергії на вказану в акті суму. Також, скаржник зазначає про наявність в матеріалах справи аналогічного акта від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. Крім того, відповідач вказує на наявність акта від 30.07.2019 на суму 185,75 грн. з ПДВ за неповернення конденсату, який також не підписаний з боку відповідача, містить від`ємну суму, та незрозуміло яке цей акт має відношення до договору.

Також, скаржник звертає увагу, що з наявного акта № 23 зняття пломб на приладах комерційного обліку споживача (відповідача) не зрозуміло, яким чином було вирахувана спожита кількість пару, якщо актом встановлено, що відповідач користувався паром без обліку. Окремо відповідач звертає увагу на порушення позивачем умов договору щодо проведення досудового врегулювання спору та на ту обставину, що підтвердженням факту направлення поштової кореспонденції відповідачу є неналежні документи, які не доказують сам факт відправлення, оскільки на фіскальному чеку вартість такого відправлення дорівнює 0,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

05.12.2019 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2019 передані на розгляд колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Лариса" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2019 у справі № 927/783/19 залишено без руху; надано ТОВ "Лариса" строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 739,39 грн. у встановленому порядку.

23.12.2019 на адресу Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист від 20.12.2019 на виконання вищезазначеної ухвали суду, зокрема скаржником надано квитанцію № 0.0.1560970283.1 від 20.12.2019 у якості доказу сплати судового збору в розмірі 3 739,39 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лариса" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2019 у справі № 927/783/19, розгляд скарги призначено на 28.01.2020 о 10 год. 00 хв.

Позиції учасників справи.

23.01.2019 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від ТОВ Фірми "Технова" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін.

Явка представників сторін.

У судове засідання 28.01.2020 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 28.01.2020 не з`явився.

Враховуючи належне повідомлення всіх сторін про день, час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував з підстав, зазначених у відзиві, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

07.02.2018 між ТОВ Фірмою "Технова" (Теплопостачальна організація) та ТОВ "Лариса" (Споживач) було укладено договір № 1994 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору Теплопостачальна організація зобов`язується постачати Споживачу теплову енергію у вигляді пари, а Споживач зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, та дотримуватися передбаченого Договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію системи теплоспоживання (тепловикористального обладнання). Перелік об`єктів Споживача, на які здійснюється постачання теплової енергії, та максимальні теплові навантаження визначено в додатку № 1 до цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що теплова енергія постачається Споживачу протягом терміну дії цього Договору згідно з переліком об`єктів, вказаних у додатку № 1 до цього Договору, у вигляді пари на технологічні потреби.

Додатком № 1 до Договору визначено, що Постачальник постачає Споживачу теплову енергію по об`єкту - ТОВ "Лариса" (14001, м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11), з таким тепловим навантаженням: витрата теплоносія, т/год - 2,53; тепло-втрати, Гкал/год - 0,006387; всього Гкал/год - 1,67; ГВП - 0,02; технологія - 1,65; у лютому - 150 Гкал.

Згідно з п. 10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 28.02.2018.

Додатковою угодою № 1 від 28.02.2018 до Договору пункт 10.1 Договору викладено в наступній редакції: "Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.". Додаток № 1 "Перелік об`єктів споживача та максимальні теплові навантаження" до Договору викладено в новій редакції, відповідно до якої Постачальник постачає Споживачу по 31.12.2018 теплову енергію в межах 1 600 Гкал/рік по об`єкту - ТОВ "Лариса" (14001, м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11), з наступним тепловим навантаженням: витрата теплоносія, т/год - 2,53; тепло-втрати, Гкал/год - 0,006387; всього Гкал/год - 1,67; ГВП - 0,02; технологія - 1,65; у І кварталі - 400 Гкал; у ІІ кварталі - 400 Гкал; у ІІІ кварталі - 400 Гкал; у ІV кварталі - 400 Гкал; всього за рік 1 600 Гкал.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2019 до Договору сторони дійшли згоди про продовження дії Договору, у зв`язку з чим погодили наступну нову редакцію п. 10.1 Договору: "Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 31 січня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором".

Додатковою угодою № 2 від 01.02.2019 до Договору сторони дійшли згоди про продовження дії Договору, у зв`язку з чим погодили наступну нову редакцію п. 10.1 Договору: "Цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 28 лютого 2019 року, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором".

За приписами п. 3.2.1 Договору Споживач зобов`язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені Додатком № 1 до цього Договору. Параметри відбірної пари з допустимими відхиленнями, визначаються за реєструючими параметрами, які встановлені на колекторах Теплопостачальної організації. Допустимі відхилення регламентуються завантаженням відборів турбін відповідно до їх нормативних характеристик та меж регулювання. Потрібні показники тиску та температури Теплопостачальна організація забезпечує при дотриманні Споживачем навантаження та витрат, вказаних в Додатку № 1 до цього Договору.

Облік спожитої Споживачем теплової енергії, температура та тиск пари здійснюється за даними вузлів обліку теплової енергії, встановленими на паропроводі Споживача (п. 5.1 Договору).

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що дані вузлів обліку теплової енергії знімаються представниками сторін з обов`язковим складанням акта про зняття показів з вузлів обліку теплової енергії. На підставі цих актів Теплопостачальна організація до 5 числа місяця, що слідує за розрахунковим, складає та надає Споживачу для підписання акт приймання-передачі теплової енергії, який має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. У разі, якщо Споживач не згоден з наданим Теплопостачальною організацією актом приймання-передачі теплової енергії, Споживач направляє Теплопостачальній організації письмово аргументовані заперечення у триденний строк з моменту отримання цього акта. У разі ненадходження до теплопостачальної організації у цей строк заперечень на акт приймання-передачі теплової енергії, акт, підписаний представником Споживача, вважається погодженим і є беззаперечною підставою для оплати.

Тарифи на послуги теплопостачання за спірний період встановлені постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 404 від 14.06.2018 та № 1822 від 11.12.2018.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору позивач (Теплопостачальна організація) зобов`язаний поставити теплову енергію для об`єктів, вказаних у Додатку № 1 цього Договору, а згідно з п. 3.2.2 Договору відповідач (Споживач) зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, на виконання умов Договору позивач (Теплопостачальна організація) поставив відповідачу (Споживачу) у період з 01.11.2018 по 05.02.2019 теплову енергію на загальну суму 130 417,44 грн., а саме:

- з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) на суму 43 233,92 грн.;

- з 01.12.2018 по 31.12.2018 (включно) на суму 56 711,41 грн.;

- з 01.01.2019 по 31.01.2019 (включно) на суму 22 926,28 грн.;

- з 01.02.2019 по 28.02.2019 (включно) на суму 7 545,83 грн., що підтверджується актами зняття показань приладів, виконуючих облік пари за листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року, які підписані уповноваженими представниками сторін (том 1, аркуші справи 108-110), актами прийому-передачі від 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, в яких зазначено об`єм, тариф та вартість поставленої теплової енергії, підписаних сторонами та скріпленими печатками сторін, копії яких додано до матеріалів справи, та актом прийому-передачі від 28.02.2019, у якому зазначено об`єм, тариф та вартість поставленої теплової енергії (том 1, аркуші справи 50, 52, 54, 56).

Як підтверджується матеріалами справи, на зазначені суми поставленої відповідачу у період з 01.11.2018 по 04.02.2019 теплової енергії, позивачем були виставлені відповідачу до оплати рахунки-фактури: № 01994 від 30.11.2018 на суму 43 233,92 грн.; № 01994 від 31.12.2018 на суму 56 711,41 грн.; № 01994 від 31.01.2019 на суму 22 926,28 грн., № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн., копії яких містяться в матеріалах справи (том 1, аркуші справи 34-37).

Рахунки-фактури № 01994 від 30.11.2018 на суму 43 233,92 грн.; № 01994 від 31.12.2018 на суму 56 711,41 грн.; № 01994 від 31.01.2019 на суму 22 926,28 грн.; № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. були направлені позивачем на адресу відповідача, що підтверджується копіями списків згрупованих поштових відправлень та фіскальних чеків (том 1, аркуші справи 39-43).

Також місцевим господарським судом встановлено, що об`єм та вартість неповернутого конденсату підтверджується актами прийому-передачі від 30.11.2018 на суму 2 477,65 грн.; від 31.12.2018 на суму 3 279,88 грн.; від 31.01.2019 на суму 1 491,70 грн.; від 28.02.2019 на суму 462,28 грн., копії яких додано до матеріалів справи (том 1, аркуші справи 51, 53, 55, 57).

Позивачем на вказані суми неповернутого конденсату також були виставлені відповідачу до оплати наступні рахунки-фактури: № 01994.1 від 30.11.2018 на суму 2 477,65 грн.; № 01994.1 від 31.12.2018 на суму 3 279,88 грн.; № 01994.1 від 31.01.2019 на суму 1 491,70 грн.; № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн., копії яких додано до матеріалів справи (том 1, аркуші справи 34-37).

Крім того, позивачем було здійснено відповідачу перерахунок за неповернутий конденсат за період з 28.01.2019 по 31.01.2019 (включно) на суму -(мінус) 185,75 грн. та виставлено рахунок-фактуру № 01994.1 від 30.07.2019 (том 1, аркуш справи 38).

Рахунки-фактури № 01994.1 від 30.11.2018 на суму 2 477,65 грн.; № 01994.1 від 31.12.2018 на суму 3 279,88 грн.; № 01994.1 від 31.01.2019 на суму 1 491,70 грн.; № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн.; № 01994.1 від 30.07.2019 на суму -185,75 грн. були направлені позивачем на адресу відповідача, що підтверджується копіями списків згрупованих поштових відправлень та фіскальних чеків (том 1, аркуші справи 39-43, 130-132), копії яких додані до матеріалів справи, а оригінали були оглянуті в судовому засіданні 07.11.2019.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є договір.

У силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідач у поданій апеляційній скарзі заперечує щодо поставки теплової енергії у період з 01.02.2019 по 28.02.2019 (включно) за актом прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. та щодо неповернутого конденсату за актом прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 462,28 грн., посилаючись на те, що вказані акти не підписані з боку відповідача (Споживача) і виходячи з наявного акта № 23 зняття пломб на приладах комерційного обліку Споживача (відповідача), а також не зрозуміло, яким чином була вирахувана спожита кількість пари, якщо актом встановлено, що відповідач користувався паром без обліку.

Крім того, апелянт вказує на наявний у матеріалах справи акт від 30.07.2019 на суму -185,75 грн. за неповернення конденсату, який також не має підпису з боку відповідача, містить незрозумілу від`ємну суму та не зрозуміло, яким чином має відношення до укладеного Договору.

До того ж відповідач зазначає про порушення позивачем умов Договору щодо проведення досудового врегулювання спору, а також наголошує на тому, що підтвердженням факту направлення відповідачу спірних рахунків-фактур за поставку теплової енергії та за неповернутий конденсат є неналежні документи, які не доказують сам факт такого відправлення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вищезазначені доводи відповідача є безпідставними, виходячи з наступного.

Як встановив місцевий господарський суд та свідчать матеріали справи, згідно з довідкою постачання теплової енергії у вигляді пари ТОВ "ЛАРИСА" по договору № 1994 від 07.02.2018, за адресою 14011, м. Чернігів, вул. Індустріальна, 11 (том 1, аркуші справи 67-69) помісячний розрахунок теплової енергії за Договором за період з листопада 2018 року по лютий 2019 року проводився позивачем згідно з показниками приладу обліку, встановленого на магістральному паропроводі Споживача. Втрати в теплових мережах Споживача згідно з Договором (Додаток № 2) становлять - 4,66 Гкал/міс.

На виконання п. 5.4 Договору позивачем 01.02.2019 було знято показання приладів, виконуючих облік пари по споживачу - ТОВ "Лариса" (вул. Індустріальна, буд. 11), що підтверджується актом зняття показань приладів, виконуючих облік пари, підписаним представником позивача та Споживачем в особі Кірієнко В.Г., копія якого додана до матеріалів справи. У даному акті зазначено: дата зняття показань - 01.02.2019; температура пари - 172; тиск - 7,5; кількість (тон) - 0000074,779; кількість (Гкал) - 00048,669 (том 1, аркуш справи 110).

Крім того, як встановив місцевий господарський суд та вбачається з матеріалів справи, 05.02.2019, за підписами представників Постачальника та представника Споживача було складено акт № 524 по об`єкту ТОВ "Лариса" (вул. Індустріальна, 11), в якому зазначено про те, що у зв`язку з відключенням паропроводу було відключено споживання ТОВ "Лариса", та зазначені показники приладу обліку: кількість (Гкал) - 00052,752; кількість (тон) - 0000081,048 (том 1, аркуш справи 66).

Доданою позивачем до матеріалів справи довідкою № 26/430 від 27.09.2019 підтверджується, що погодинний об`єм фактично спожитої відповідачем теплової енергії у вигляді пари зафіксовано у звітності архіву приладу обліку теплової енергії, тип Ергомера - 126 зав. № 1455, за період з 01.02.2019 по 05.02.2019 16:00 год. включно (том 1, аркуші справи 135-140). Відповідно до розпорядження при службі "Теплозбут" КЕП "Чн.ТЕЦ" ТОВ Фірми "ТехНова" № 191 від 27.11.2017 при внесенні даних з актів зняття показників приладів обліку споживачів (том 1, аркуш справи 141) застосовуються періоди розрахунків: з дати зняття показників минулого місяця по дату, що передує даті зняття показників поточного місяця.

Таким чином, виходячи з різниці показників, зафіксованих актами зняття показань приладів, виконуючих облік пари від 01.02.2019 та 05.02.2019 (00052,752 Гкал - 00048,669 Гкал = 4,083 Гкал), а також з урахуванням підпункту б пункту 6.2 Договору, яким визначено, що розрахунки здійснюються з урахуванням втрати на парових мережах, які знаходяться на балансі Споживача у кількості 0,006387 Гкал/год, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було здійснено розрахунок відповідачу (Споживачу) за спожиту теплову енергію в період з 01.02.2019 по 04.02.2019 (включно) і неповернутий конденсат, та відповідно було складено акти приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2019 в кількості 4,69615 на суму 7 545,83 грн. і неповернутого конденсату в кількості 6,269 на суму 462,28 грн., та виставлено відповідачу рахунки-фактури № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. та № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. (том 1, аркуш справи 37), направлені йому згідно зі списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 06.03.2019 та фіскальним чеком від 06.03.2019 (том 1, аркуш справи 42).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з додатково наданих позивачем суду першої інстанції доказів, направлення відповідачу актів приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2019 в кількості 4,69615 на суму 7 545,83 грн. і неповернутого конденсату в кількості 6,269 на суму 462,28 грн., рахунків-фактур № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. та № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. підтверджується списком № 6544 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів; за інформацією з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта" - відстеження пересилання поштових відправлень, поштові відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400042710271 та 1400042710280 були вручені особисто адресату (ТОВ "Лариса") 09.04.2019 (том 1, аркуші справи 130-134).

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє заперечення відповідача щодо отримання ним актів прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн., від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. та рахунків-фактур № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн., № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн.

До того ж, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що 09.04.2019 ним не були отримані від позивача акти приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2019 в кількості 4,69615 на суму 7 545,83 грн. і неповернутого конденсату в кількості 6,269 на суму 462,28 грн., рахунки-фактури № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. та № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн.

Абзацом 2 пункту 5.4 Договору передбачено, що у разі, якщо Споживач не згоден з наданим Теплопостачальною організацією актом приймання-передачі теплової енергії, Споживач направляє Теплопостачальній організації письмово аргументовані заперечення у триденний строк з моменту отримання цього акта. У разі ненадходження до Теплопостачальної організації у цей строк заперечень на акт приймання-передачі теплової енергії, акт підписаний представником Споживача вважається погодженим і є беззаперечною підставою для оплати.

Як встановив місцевий господарський суд та свідчать матеріали справи, відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу, відповідно до абз. 2 п. 5.4 Договору письмових аргументованих заперечень щодо спожитої теплової енергії по акту прийому-передачі від 28.02.2019 та щодо об`єму неповернутого конденсату по акту прийому-передачі від 28.02.2019 у триденний строк з моменту їх отримання.

Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують, що в період з 01.02.2019 по 05.02.2019 відповідач не отримував від позивача теплову енергію.

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача щодо акта прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн., об`єму та вартості неповернутого конденсату за актом прийому-передачі від 28.02.2019 на суму 462,28 грн., а також стосовно доказів отримання виставлених рахунків-фактур за поставку теплової енергії та неповернутий конденсат.

Заперечення апелянта щодо акта прийому-передачі від 30.07.2019 на суму -185,75 грн. за неповернення конденсату колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи слідує, що зазначеним актом здійснено відповідачу перерахунок за неповернутий конденсат за період з 28.01.2019 по 31.01.2019 (включно) на суму -185,75 грн., у зв`язку з чим виставлено рахунок-фактуру № 01994.1 від 30.07.2019, та, відповідно, на вказану суму позивачем зменшено нарахування за неповернутий конденсат за січень 2019 року.

Посилання відповідача на те, що згідно з актом № 23 було знято пломби на приладах комерційного обліку Споживача, а тому не зрозуміло, яким чином було вирахувано спожиту кількість пару, якщо актом встановлено, що відповідач користується паром без обліку, місцевим господарським судом також обґрунтовано не взято до уваги, оскільки, як слідує з матеріалів справи, 20.11.2018 сторонами було складено акт № 23 про зняття пломб на приладах комерційного обліку Споживача, в якому також сторонами зафіксовані показання приладу обліку: 1593,6 Гкал, 2450,86т, Т=134 С.

Відповідач звернувся до позивача з листом (том 1, аркуш справи 60), в якому просив у зв`язку з плановою повіркою приладу обліку пари в період з 20.11.2018 по 22.11.2018 проводити розрахунок за спожиту теплову енергію у вигляді пари у листопаді 2018 року на період повірки, виходячи із середньодобового споживання за останні 6 місяців відповідно до таблиці.

Відповідно до листа відповідача № 73 від 22.11.2018, було здійснено відключення відповідача від споживання теплової енергії, про що сторонами складено акт № 60 від 23.11.2018 (том 1, аркуш справи 62).

Матеріалами справи підтверджується, що поновлення споживання відповідачем теплової енергії було здійснено 28.11.2019, що підтверджується, зокрема, актом № 128 від 28.11.2018 (том 1, аркуш справи 63). У вказаному акті також зазначені показання приладу обліку: 00000,47 Гкал, 0000000,72 т.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, із наданої позивачем довідки постачання теплової енергії у вигляді пару (а.с. 67-69) вбачається, що за листопад 2018 року розрахунок позивачем було здійснено наступним чином: за період з 01.11.2018 по 19.11.2018 та з 28.11.2018 по 30.11.2018 на підставі показань приладу обліку, за період з 20.11.2018 по 22.11.2018 - по середньодобовому споживанню за останні шість місяців, згідно листа відповідача, а за період з 23.11.2018 по 27.11.2018 - нарахування не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю споживання відповідачем теплової енергії.

Також, як було встановлено судом першої інстанції, акт прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2018 та акт прийому-передачі неповернутого конденсату від 30.11.2018 відповідачем підписані без зауважень.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач, підписавши акти зняття показань приладів обліку спожитої теплової енергії, а також акти прийому-передачі від 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, не заперечивши відповідно до абзацу 2 пункту 5.4 Договору щодо акта від 28.02.2019, не спростувавши та не надавши належних доказів щодо неотримання від позивача теплової енергії у період з 01.11.2018 по 05.02.2019 за Договором на загальну суму 130 417,44 грн., а також об`єму та вартості неповернутого конденсату за період з 01.11.2018 по 05.02.2019 на суму 7 525,76 грн., підтвердив факт споживання ним теплової енергії у спірний період.

Виходячи з вищевикладеного та наявних у матеріалах справи документів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позивачем підтверджено факт поставки Теплопостачальною організацією відповідачу (Споживачу) у період з 01.11.2018 по 05.02.2019 теплової енергії за Договором на загальну суму 130 417,44 грн., а також об`єм та вартість неповернутого конденсату за період з 01.11.2018 по 05.02.2019 на суму 7 525,76 грн.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію та неповернення конденсату здійснюються Споживачем щомісяця, виключно у грошовій формі, шляхом перерахування коштів на поточний банківський рахунок Теплопостачальної організації, на підставі виставлених Теплопостачальною організацією рахунків та підписаних сторонами актів приймання-передачі теплової енергії. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п.п. 6.2, 6.4 Договору розрахунки Споживача з Теплопостачальною організацією за теплову енергію здійснюються наступним чином: а) за відпущену теплову енергію у вигляді пари - за 1 Гкал відпущеної теплової енергії згідно з параметрами пари на вузлі обліку Споживача згідно з діючими тарифами, які установлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; б) за втрати тепла на парових мережах, які знаходяться на балансі Споживача у кількості 0,006387 Гкал/год та витрати тепла на прогрівання та пуск паропроводу, якщо він виконується за заявкою Споживача; в) за кількість неповернутого конденсату споживач Сплачує його вартість у розрахунковому періоді виходячи із планової собівартості отримання та приготування знесоленої води за попередній місяць і нормативного рівня рентабельності за одну тону. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються Споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Відтак, виходячи з приписів п.п. 6.1, 6.4 Договору відповідач за рахунками-фактурами № 01994 від 30.11.2018 на суму 43 233,92 грн. та № 01994.1 від 30.11.2018 на суму 2 477,65 грн. зобов`язаний був розрахуватись по 17.12.2018 включно (15-16.12.2018 - вихідні); за рахунками-фактурами № 01994 від 31.12.2018 на суму 56 711,41 грн. та № 01994.1 від 31.12.2018 на суму 3 279,88 грн. - по 15.01.2019 включно; за рахунками-фактурами № 01994 від 31.01.2019 на суму 22 926,28 грн. та № 01994.1 від 31.01.2019 на суму 1 491,70 грн. - по 15.02.2019 включно.

Оскільки, як було встановлено судом першої інстанції, рахунки-фактури № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. та № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн., були вручені особисто адресату 09.04.2019, що підтверджується інформацією щодо відстеження пересилання поштових відправлень із штрихкодовим ідентифікатором 1400042710271 та 1400042710280 (том 1, аркуші справи 130-134), а тому відповідач, з урахуванням з приписів п.п. 6.1, 6.4 Договору за зазначеними рахунками-фактурами № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. та № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. був зобов`язаний розрахуватись по 15.04.2019 включно.

Проте, відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково, що підтверджується копіями платіжних доручень № 101 від 09.08.2019 на суму 500,00 грн. та № 112 від 15.08.2019 на суму 1 000,00 грн. з призначенням платежу: "Погашення заборгованості за теплову енергію зг. Дог. № 1994 від 07.02.2018" (том 1 аркуші справи 70-71).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з наступними висновками місцевого господарського суду.

З наданого позивачем розрахунку боргу (а.с.27) вбачається, що сплачені відповідачем 500,00 грн. 09.08.2018 та 1 000,00 грн. 15.08.2019, віднесені позивачем у рахунок погашення заборгованості за рахунком-фактурою № 01994 від 30.11.2018 на суму 43 233,92 грн., у зв`язку з чим заборгованість за рахунком-фактурою № 01994 від 30.11.2018, з урахуванням здійснених відповідачем оплат, становить 41 733,92 грн.

Рахунки-фактури № 01994 від 31.12.2018 на суму 56 711,41 грн.; № 01994 від 31.01.2019 на суму 22 926,28 грн.; № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн., відповідачем не оплачені.

Заборгованість відповідача за неповернутий конденсат за спірними рахунками-фактурами також не сплачена.

Оскільки відповідач інших заперечень щодо обсягів та вартості поставленої теплової енергії та неповернутого конденсату, зафіксованих в актах приймання-передачі від 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, суду не надав, тому заборгованість відповідача перед позивачем за Договором, за період з 01.11.2018 по 04.02.2019, за поставлену теплову енергію становить 12 8917,44 грн., за неповернутий конденсат - 7 525,76 грн. Всього на суму 136 443,20 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню за Договором у розмірі 23 669,91 грн.

Так, за прострочку оплати поставленої теплової енергії позивачем нараховано 22 379,43 грн. пені, а саме:

- за рахунком-фактурою № 01994 від 30.11.2018 на суму 43 233,92 грн. за період з 18.12.2018 по 17.06.2019 - 7 698,01 грн. пені;

- за рахунком-фактурою № 01994 від 31.12.2018 на суму 56 711,41 грн. за період з 16.01.2019 по 16.07.2019 - 10 052,67 грн. пені;

- за рахунком-фактурою № 01994 від 31.01.2019 на суму 22 926,28 грн. за період з 18.02.2019 по 31.07.2019 - 3 639,31 грн. пені;

- за рахунком-фактурою № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. за період з 18.03.2019 по 31.07.2019 - 989,44 грн. пені.

За прострочку оплати за неповернутий конденсат позивачем нараховано 1 290,48 грн. пені, а саме:

- за рахунком-фактурою № 01994.1 від 30.11.2018 на суму 2 477,65 грн. за період з 18.12.2018 по 17.06.2019 - 441,16 грн. пені;

- за рахунком-фактурою № 01994.1 від 31.12.2018 на суму 3 279,88 грн. за період з 16.01.2019 по 16.07.2019 - 581,39 грн. пені;

- за рахунком-фактурою № 01994.1 від 31.01.2019 на суму 1 305,95 грн. за період з 18.02.2019 по 31.07.2019 - 207,31 грн. пені;

- за рахунком-фактурою № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. за період з 18.03.2019 по 31.07.2019 - 60,62 грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також, ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної сплати, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором щодо оплати поставленої теплової енергії та неповернутий конденсат.

Беручи до уваги, що за рахунками-фактурами № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. та № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. (отриманих 09.04.2019) відповідач зобов`язаний був розрахуватись по 15.04.2019 включно, і, відповідно, прострочка оплати за цими рахунками-фактурами виникла з 16.04.2019, суд першої інстанції вірно встановив, що пеня за прострочку оплати за рахунком-фактурою № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. підлягає нарахуванню за період з 16.04.2019 по 31.07.2019 у розмірі 773,61 грн., а за рахунком-фактурою № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. за період з 16.04.2019 по 31.07.2019 у розмірі 47,40 грн.

За іншими спірними рахунками-фактурами за поставлену теплову енергію та неповернутий конденсат пеня підлягає стягненню в межах заявлених позовних вимог за спірними періодами.

Пунктом 7.2.8 Договору передбачено, що при несвоєчасному здійсненні розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу, від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

З огляду на викладене, з урахуванням документів, наявних у матеріалах справи станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, та відсутність у матеріалах справи документів, які б спростовували розрахунок пені, наданий позивачем, місцевий господарський суд, здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про часткове стягнення з відповідача пені: за прострочку оплати за поставлену теплову енергію - в сумі 22 163,61 грн., за неповернутий конденсат - у сумі 1 277,25 грн. Загалом 23 440,86 грн. пені.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2 236,62 грн. 3% річних та 3 845,39 грн. інфляційних втрат за Договором. Так, за прострочку оплати поставленої теплової енергії позивачем нараховано 3 636,03 грн. інфляційних втрат та 2 114,72 грн. 3% річних, а за прострочку оплати за неповернутий конденсат позивачем нараховано 209,36 грн. інфляційних втрат та 121,90 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.8 Договору передбачено, що при несвоєчасному здійсненні розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує Теплопостачальній організації борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Наведені висновки Верховного Суду викладені у постановах від 30.01.2019 у справі № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16.

Зважаючи на період прострочення, за який позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних, з урахуванням того, що прострочка оплати за рахунками-фактурами № 01994 від 28.02.2019 на суму 7 545,83 грн. та № 01994.1 від 28.02.2019 на суму 462,28 грн. виникла з 16.04.2019, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме:

- у частині стягнення інфляційних втрат за рахунком-фактурою № 01994 від 28.02.2019 за період травень-червень 2019 року у розмірі 14,83 грн. інфляційних втрат та 3% річних за період з 16.04.2019 по 31.07.2019 у розмірі 66,36 грн.

- у частині стягнення інфляційних втрат за рахунком-фактурою № 01994.1 від 28.02.2019 за період травень-червень 2019 року у розмірі 0,91 грн. та 3% річних за період з 16.04.2019 по 31.07.2019 у розмірі 4,07 грн.

- за іншими спірними рахунками-фактурами за поставлену теплову енергію та неповернутий конденсат інфляційні та 3% річних підлягають стягненню в межах заявлених позовних вимог за спірними періодами. Таким чином, за поставлену теплову енергію підлягає стягненню 3 560,43 грн. інфляційних втрат та 2 096,74 грн. 3% річних; за неповернутий конденсат - 204,73 грн. інфляційних втрат та 120,80 грн. 3% річних.

Загальна сума інфляційних втрат, що підлягаю стягненню, становить 3 765,16 грн., а 3% річних - 2 217,54 грн.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що посилання відповідача на недотримання позивачем проведення досудового врегулювання спору є безпідставним, та судом до уваги не приймається, оскільки Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист; встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (абзаци перший, восьмий пункту 3 мотивувальної частини).

Також слід зазначити, що позивачем додано до матеріалів справи вимогу вих. № 26/1-85 від 12.07.2019 на суму 138 128,95 грн., адресовану відповідачу, в якій позивач вимагав сплатити борг за Договором у сумі 138 128,95 грн. протягом трьох днів з дня отримання цієї вимоги.

Зазначена вимога була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією згідно з фіскальним чеком від 17.07.2019 та відповідно до інформації з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта", відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1401706423042 було вручено особисто адресату 20.08.2019, що свідчить про обізнаність відповідача стосовно суми заборгованості за Договором.

Оскільки позивач повністю виконав свої зобов`язання щодо поставки теплової енергії відповідачу, у відповідача виникло зобов`язання повністю розрахуватись за спожиту теплову енергію та неповернутий конденсат.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 136 443,20 грн. основного боргу, 23 440,86 грн. пені, 3 765,16 грн. інфляційних нарахувнь та 2 217,54 грн. 3% річних, а в частині стягнення 229,05 грн. пені, 80,23 грн. інфляційних втрат та 19,08 грн. 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю.

З огляду на викладене, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Лариса" відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2019 у справі № 927/783/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лариса" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2019 у справі № 927/783/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.11.2019 у справі № 927/783/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/783/19 повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 03.02.2020.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко