Рішення

від 05.11.2019 по справі 927/732/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2019 року м. Чернігів справа № 927/732/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Карбоснаб 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14 02090, м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 818 (адреса для листування) до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ 14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, офіс 318/2 про стягнення 155 732 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Янчик М.І. - адвокат, дов. від 03.09.2019р.

від відповідача: Новик М.С. - адвокат (ордер серії ЧН № 044905 від 01.10.2019р.)

Рішення виноситься після перерв, оголошених в судовому засіданні з 03.10.2019р. по 22.10.2019р. та з 22.10.2019р. по 05.11.2019р., на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.11.2019р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2019 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбоснаб" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ" про стягнення 155 400,00 грн., сплачених позивачем платіжним дорученням № 3621 від 29.06.2017р. на підставі рахунку № 06/01 від 29.06.2017р. в якості оплати за товар, що мав бути поставлений відповідачем, а також 332,00 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару та повернення суми попередньої оплати за нього.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.09.2019р.:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження;

призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 03.10.2019р.;

встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

В судовому засіданні 03.10.2019р., з пропуском встановленого судом процесуального строку, повноважним представником відповідача поданий відзив від 02.10.2019р. на позовну заяву. Одночасно повноважним представником відповідача заявлено усне клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

В судовому засіданні 03.10.2019р. суд постановив протокольну ухвалу про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки відповідачем не було отримано ухвалу про відкриття провадження у справі і відзив був поданий із запізненням лише на 1 день.

Як вбачається зі змісту відзиву, відповідач заперечує проти позовних вимог, не визнаючи їх в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, зокрема, що рахунок від 29.06.2017р. № 06/01 не підписаний уповноваженими особами ТОВ Грін Форест Індастрі . Крім того, ним була здійснена поставка продукції на суму 68 329,13 грн., що підтверджується відповідними накладними.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРБОСНАБ" зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 23.12.2010р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 066 102 0000 026968.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ" зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 19.11.2014р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 064 102 0000 011615.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Отже, однією із підстав виникнення господарського зобов`язання є юридично значимі дії суб`єктів господарювання, наслідком вчинення яких є встановлення, зміна або припинення взаємних прав та обов`язків сторін.

29 червня 2017 року позивачем згідно платіжного доручення № 3621 було перераховано відповідачеві 155 400,00 грн. в якості оплати за товар.

Даний платіж був здійснений на підставі виставленого відповідачем рахунку від 29.06.2017р. № 06/01 на оплату пиломатеріалів в кількості 74 м 3 на загальну суму 155 400,00 грн.

В цей же день відповідачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 29.06.2019р. № 9 на суму 155 400,00 грн.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Оскільки законом не встановлено спеціальних вимог до форми та порядку укладання договору поставки пиломатеріалів, слід зробити висновок, що поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, тобто між сторонами у спрощений спосіб був укладений договір поставки.

За змістом ст. 662, 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строки поставки товару сторонами встановлені не були, з урахуванням вказаних вище положень законодавства, обов`язок поставки товару виникає у відповідача після пред`явлення йому позивачем відповідної вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.10.2018 позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вимогою повернути грошові кошти у сумі 155 400,00 грн у зв`язку з тим, що оплачений товар не був поставлений. Дана претензія була отримана відповідачем 13.11.2018, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 0530023314338.

04.06.2019 позивач звернувся до відповідача повторно з претензією-вимогою від 04.06.2019 щодо поставки товару або повернення коштів, в якій пропонував в 7-денний строк з дня отримання претензії виконати зобов`язання щодо поставки пиломатеріалу або в цей же час повернути сплачені кошти в сумі 155 400,00 грн.

Вказана претензія направлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та накладною від 04.06.2019, копії яких подані до матеріалів справи та отримана ним 11.06.2019, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 0303605603109.

Відповідач вимогу позивача у визначений строк не виконав, поставку пиломатеріалів не здійснив та не повернув грошові кошти у сумі 155 400,00 грн.

В той же час, поданими відповідачем доказами підтверджується, що 18 грудня 2017 року він поставив позивачу товар (соснові стовпи) на суму 68 329,13 грн. (накладні № 18/12-02 від 18.12.2017 року на суму 12 478, 37 грн та № 18/12-01 від 18.12.2017 року на суму 55 850,76 грн (а.с. 75), які підписані сторонами та скріплені печаткою відповідача.

Під час розгляду справи представник позивача визнав, що даний товар був поставлений відповідачем в рахунок здійсненої позивачем попередньої оплати на суму 155 400,00 грн.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання по поставці товару на всю суму попередньої оплати, позивач правомірно звернувся до суду з позовними вимогами про її повернення.

Втім, позовні вимоги були пред`явлені позивачем без урахування часткової поставки товару відповідачем на загальну суму 68 329,13 грн,

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 87 070,87 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 332,00 грн 3% річних за період з 19.06.2019 по 15.07.2019.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З моменту отримання відповідачем вимоги про повернення попередньої оплати у нього виникло грошове зобов`язання щодо повернення позивачу суми отриманих коштів (попередньої оплати).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем порушено грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 693 Цивільного кодексу України, а отже дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на ці правовідносини.

Однак, позовні вимоги у частині стягнення трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 186,06 грн, враховуючи часткову поставку товару на суму 68 329,13 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1 306,05 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

В позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 5 000,00 грн. Докази понесення відповідних витрат будуть подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення по даній справі.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, враховуючи наведені вище положення Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати із зобов`язанням заявника надати суду докази щодо понесених ним судових витрат.

Керуючись ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 205, 526, 530, 625, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Карбоснаб до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ про стягнення 155 400,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 5, офіс 318/2; код 39500175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Карбоснаб (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 14; код 37445264) 87 070 грн. 87 коп. боргу, 186 грн. 07 коп. три проценти річних та 1 306 грн. 05 коп. судового збору.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Призначити судове засідання для розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Карбоснаб про розподіл судових витрат на 20 листопада 2019 року на 11 год. 00 хв. у приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань № 305 .

Зобов`язати позивача протягом 5 (п`яти) днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог надати суду докази щодо понесених ним судових витрат.

Повідомити сторін про те, що їх неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2019.

Суддя А.С.Сидоренко