Постанова

від 24.02.2020 по справі 927/732/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа№ 927/732/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2019 (повне рішення складено 11.11.2019)

у справі №927/732/19 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбоснаб"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ"

про стягнення 155 732,00 грн,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбоснаб" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ" (далі - відповідач) про стягнення 155 732,00 грн, у тому числі: 155 400,00 грн попередньої оплати та 332,00 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рахунку відповідача позивач 29.06.2017 сплатив 155400 грн за пиломатеріали, проте, відповідач оплачений товар не поставив, на претензію не відповів, тому позивач просить стягнути суму попередньої оплати та 3% річних в судовому порядку.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що рахунок-фактура не підписаний відповідачем, тому не підтверджує встановлення взаємних прав; відповідач поставив позивачу пиломатеріали на загальну суму 68329,13 грн; позивач тривалий час зволікав із пред`явленням претензії, а претензія направлена на ім`я попереднього директора; відсутнє волевиявлення сторін на укладення усного правочину.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05 листопада 2019 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбоснаб" стягнуто 87 070,87 грн боргу, 186,07 грн - три проценти річних та 1306,05 грн судового збору.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми процесуального права та не повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки рахунок-фактура не підписаний відповідачем, тому не підтверджує встановлення взаємних прав; позивач тривалий час зволікав із пред`явленням претензії, а претензія направлена на ім`я попереднього директора; відсутнє волевиявлення сторін на укладення усного правочину.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 24 січня 2020 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

23 січня 2020 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відповідачем не заперечується факт отримання попередньої оплати та часткової поставки товару, тому між сторонами укладений усний договір поставки, а відсутність підпису відповідача на рахунку-фактурі не спростовує цей факт; невірне зазначення прізвища директора відповідача у претензії не має юридичного значення; законодавством не встановлено строків направлення претензії.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі рахунку №06/01 від 26.06.2017 (а.с.16) позивач платіжним дорученням від 29.06.2017 (а.с.18) перерахував на рахунок відповідача 155400 грн за товар - пиломатеріали в кількості 74 м.куб.

Факт перерахування коштів підтверджується також банківською випискою АТ "Прокредит Банк" (а.с.17) та податковою накладною від 29.06.2017, яка була зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.19), відповідач не заперечував отримання цих коштів.

Листом за вих. №14 від 23.10.2018 позивач просив відповідача повернути кошти в розмірі 155400,00 грн у зв`язку із тим, що оплачений товар не був поставлений. Лист отриманий відповідачем 13.11.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.20-21), однак, залишений без відповіді.

04 червня 2019 року позивач направив відповідачу претензію-вимогу щодо поставки товару або повернення коштів, у якій вимагав у семиденний термін виконати зобов`язання щодо поставки пиломатеріалу або в цей же термін повернути сплачені кошти в сумі 155400 грн. Претензія отримана відповідачем 11.06.2019, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.22-26), але залишена без відповіді та реагування.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 155400 грн попередньої оплати та 332,00 грн - 3% річних, нарахованих за період з 19.06.2019 по 15.07.2019.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач, зокрема, посилався на те, що він поставив позивачу пиломатеріали на загальну суму 68329,13 грн, що підтверджується накладними №18/12-01 від 18.12.2017 та №18/12-02 від 18.12.2017, які підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками, та містять штампи Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства (а.с.75).

Під час розгляду справи представник позивача визнав, що даний товар був поставлений відповідачем в рахунок здійсненої позивачем попередньої оплати на суму 155 400,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, однак відповідачем не надано доказів поставки товару у повному обсязі або повернення залишку попередньої оплати, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 87 070,87 грн основного боргу та 186,07 грн трьох процентів річних є доведеними та обґрунтованими і позов підлягає задоволенню у цьому розмірі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За нормою ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов юридично вірного висновку, що 29.06.2017 між сторонами був укладений договір поставки шляхом надання відповідачем позивачу рахунку (оферти), де були вказані всі істотні для договору поставки умови: назва товару, кількість, ціна, вартість, та прийняття позивачем пропозиції (акцепту) шляхом прийняття рахунку та оплати повної вартості товару в сумі 155400 грн.

Відсутність на рахунку підпису відповідача, за наявності доказів його оплати та часткової поставки товару, не спростовує наявності між сторонами господарських правовідносин.

Предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про повернення суми попередньої оплати за недопоставлений товар, а також застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.

Статтею 265 ГК України, яка кореспондується з положеннями ст. 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, накладними від 18.12.2017, підтверджується факт передачі відповідачем позивачу товару на суму 68329,13 грн.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому, доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем було направлено відповідачу претензію-вимогу від 04.06.2019, якою встановлено обов`язок відповідача поставити товар або повернути сплачені за нього грошові кошти у семиденний строк, і вказана претензія-вимога отримана відповідачем 11.06.2019.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що зобов`язання за поставкою товару та/або повернення коштів мали бути виконані відповідачем у строк з 18.06.2019 включно, однак відповідач вказані зобов`язання не виконав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1). При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3).

Заперечення відповідача з приводу невірного зазначення позивачем прізвища директора відповідача у претензії та невчинення позивачем протягом тривалого часу дій щодо направлення претензій, відхиляються судом, оскільки вказані доводи не впливають на обов`язок відповідача поставити товар або повернути кошти.

За вказаних обставин є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив поставку товару та повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар, отже, не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого, починаючи з 19.06.2019, у нього утворився борг перед позивачем у розмірі 87070,87 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у вказаній сумі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути 332,00 грн - 3% річних за період з 19.06.2019 по 15.07.2019, нарахованих на суму боргу 155400,00 грн, однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, доведений матеріалами справи розмір неповернутої суми попередньої оплати становить 87070,87 грн, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 186,06 грн - 3% річних, отже, ці вимоги також підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФОРЕСТ ІНДАСТРІ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 05 листопада 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.02.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук