Постанова

від 23.10.2019 по справі 914/355/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/355/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Огороднік К. М., Банасько О.О., Жуков С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019

у справі № 914/355/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський завод РЕМА"

до боржника Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра"

про визнання його банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.02.2017 у справі №914/355/17 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський завод РЕМА про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" (далі - ПрАТ Львівський електроламповий завод "Іскра") прийнято до розгляду, призначено дату підготовчого засідання. Зобов`язано арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича, визначеного автоматизованою системою, упродовж трьох днів з дня отримання ухвали надати суду заяву на участь у справі про банкрутство ПрАТ Львівський електроламповий завод "Іскра відповідно до вимог ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.03.2017 у справі №914/355/17 порушено провадження у справі про банкрутство ПрАТ Львівський електроламповий завод "Іскра"; визнано вимоги кредитора - ТзОВ "Львівський завод РЕМА" на суму 1 831 200,26 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Кирика В.К.; встановлено арбітражному керуючому грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок ініціюючого кредитора з щомісячною виплатою; оприлюднено на офіційному сайті ВГС України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство; розпорядника майна до 25.04.2017 зобов`язано надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів; повідомити усіх виявлених кредиторів про час та місце проведення попереднього засідання; скласти та подати реєстр вимог кредиторів; організувати проведення інвентаризації майна боржника; надати суду відомості про майно боржника; висновок про фінансовий стан боржника та інформацію про можливість введення процедури санації боржника; звіт про проведену роботу; призначено попереднє засідання суду.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.03.2017 про порушення провадження у справі про банкрутство у справі № 914/355/17 скасовано. Провадження у справі про банкрутство ПрАТ Львівський електроламповий завод "Іскра" припинено.

20.05.2019 арбітражним керуючим Кириком Віктором Кириловичем до Західного апеляційного господарського суду подано заяву про винесення додаткового рішення у справі № 914/355/17, в якій просив суд затвердити звіт арбітражного керуючого про здійснення та відшкодування його витрат, як розпорядника майна ПрАТ "Львівський електроламповий завод "Іскра" в сумі 16 984,77 грн. та стягнути солідарно із ініціюючого кредитора - ТзОВ "Львівський завод "РЕМА" на користь арбітражного керуючого Кирика В.К. грошові кошти в якості компенсації понесених ним, як розпорядника майна боржника витрат в сумі 16 984,77 грн.

Подана заява обґрунтована тим, що станом на момент ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 17.12.2018 не закінчено розгляд заявлених кредиторських вимог, відповідно все ще не було створено комітет кредиторів, разом з тим, витрати на провадження у справі здійснювалися регулярно.

Зазначає, що на відміну від виплати основної винагороди за послуги, що надаються арбітражним керуючим і яка реалізується шляхом авансування, в порядку передбаченому положення ст. 115 Закону про банкрутство, звіт арбітражного керуючого про здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Однак у даній справі таке погодження отримати неможливо, оскільки затвердженого складу комітету кредиторів не існує. На підтвердження своїх вимог арбітражним керуючим долучено до заяви розрахунок витрат, квитанції про відправлення кореспонденції, посадочні документи.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 в задоволенні заяви арбітражного керуючого Кирика В.К. про винесення додаткового рішення відмовлено.

Ухвалу з посилання на положення ст.ст. 123 та 244 ГПК України обґрунтовано тим, що витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, не є судовими витратами, тому відсутні підстави для затвердження звіту арбітражного керуючого, відшкодування витрат, як розпорядника майна, та стягнення таких витрат солідарно з ініціюючого кредитора шляхом винесення додаткової постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

Арбітражний керуючий Кирик В.К. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі № 914/355/17 скасувати, справу направити до Західного апеляційного господарського суду для її розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано помилковим тлумаченням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, оскільки заявлені ним витрати пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідним для розгляду справи або підготовки до її розгляду, і здійснювалися виключно для виконання судових ухвал та чинного законодавства, що співпадає з приписами даної норми.

Доводи інших учасників справи

Від сторін та учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права

Відповідно до частини 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Апеляційний господарський суд, припинив провадження у справі про банкрутство ПрАТ Львівський електроламповий завод "Іскра" як безпідставно порушене за відсутності ознак безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника, проте питання щодо розподілу судових витрат, зокрема щодо витрат арбітражного керуючого, понесених у справі про банкрутство, залишилося не вирішеним.

Згідно з частинами першою та третьою ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.2, 3, 4 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У випадках, коли сума витрат пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, встановлюється Кабінетом Міністрів України

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, при визначенні суми відшкодування, має виходити з критерію реальності витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Вирішуючи заяву сторони судового процесу - арбітражного керуючого Кирика В.К. про винесення додаткової постанови про відшкодування його витрат понесених у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції застосував виключного положення спеціального закону - ст. 115 Закону про банкрутство, залишивши поза увагою положення процесуального законодавства.

При цьому, поза увагою апеляційного суду залишилися аргументи арбітражного керуючого, що схвалення чи погодження комітетом кредиторів звіту про відшкодування витрат у відповідності до положень ст. 115 Закону про банкрутство унеможливлено відсутністю комітету кредиторів станом на момент припинення провадження у справі.

Доводи заяви про винесення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, понесені арбітражним керуючим в процедурі розпорядження майном боржника, які, як зазначено у заяві, складаються із поштових витрат та витрат на відрядження, пов`язані з розглядом справи, судом апеляційної інстанції не розглянуті, додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації не були досліджені та оцінені.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідає.

Таким чином, ухвала апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні заяви про винесення додаткового рішення прийнята з порушенням наведених вище норм права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції для розгляду вказаної заяви арбітражного керуючого Кирика В.К.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За наведених обставин, враховуючи положення чинного законодавства, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанцій щодо розгляду заяви арбітражного керуючого Кирика В.К. про винесення додаткового рішення передчасним і такими, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів, а тому оскаржувана ухвала у справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розподіл судових витрат

Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича задовольнити.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 у справі №914/355/17 скасувати.

3. Справу № 914/355/17 в скасованій частині передати на розгляд Західного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Бансько О.О.

Жуков С.В.