Рішення

від 30.10.2019 по справі 1.380.2019.003176

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.003176

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.,

за участю:

представника позивача Гомза Ю. І .

представника відповідача Холявка І.Я.

розглянув у відкритому засіданні судовому адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Галина про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

Позивач, ТзОВ Торговий центр Галина , звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 №0003131408, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 436 800 грн 00 коп. (431 665,00 - за 2016р., 5 135 - за 2018р.); податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 №0003121408, яким Товариству донараховано податку на прибуток у розмірі 97 125 грн 00 коп. (77 700,00 грн - основне зобов`язання, 19 425,00 грн - штрафні санкції); податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 №0003191408, яким Товариству нарахований штраф у розмірі 510 грн 00 коп.; податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 №0003141408, яким Товариству нарахований штраф у розмірі 170 грн 00 коп.;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області направити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність у Товариства заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що єдиним учасником ТзОВ Торговий центр Галина 12.11.2018 прийняте рішення №12/11/18 про ліквідацію ТзОВ Торговий центр Галина . У зв`язку з прийняттям рішення про ліквідацію ТзОВ Торговий центр Галина , ГУ ДФС у Львівській області у період з 25.01.2019 по 31.01.2019 провело позапланову виїзну перевірку Товариства. За наслідками вищезазначеної перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Торговий центр Галина (ЄДРПОУ 30993991), податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 24.01.2019, валютного - за період з 01.01.2016 по 24.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 24.01.2019 за №169/13-01-14-08/30993991. На підставі Акту 13.03.2019 винесені податкові повідомлення-рішення №0003131408, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 436 800 грн 00 коп. (431 665,00 - за 2016 р., 5 135 - за 2018 р.); № 0003121408 , яким Товариству донараховано податку на прибуток у розмірі 97 125 грн 00 коп. (77 700,00 грн - основне зобов`язання, 19 425,00 грн - штрафні санкції); №0003191408, яким Товариству нарахований штраф у розмірі 510 грн 00 коп. за ненадання документів до податкової перевірки; №0003141408, яким Товариству нарахований штраф у розмірі 170 грн 00 коп. за не подачу податкової декларації з ПДВ за грудень 2017р. Позивач вказує, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та ведуть до неправомірного донарахування Товариству податкових зобов`язань, що, в свою чергу, згідно п. 11 ч. 1 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань перешкоджає Товариству завершити ліквідацію та здійснити державну реєстрацію припинення Товариства. Позивач стверджує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.03.2019 №0003131408, №0003121408 та №0003191408 винесені на підставі невірного та нічим не підтвердженого висновку Акту про завищення Товариством від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (витрат) на суму 436 800 грн 00 коп., що є самостійною підставою для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 02.07.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем 23.07.2019 подано до суду відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечує повністю. В обґрунтування заперечення на позов відповідач зазначає, що за наслідками проведеної перевірки встановлено порушення позивачем при віднесенні до витрат у 2016 році витрат, які не є витратами звітного періоду. Вказує, що при перевірці позивачем не надано витребуваних документів в підтвердження здійснення витрат та не подано за грудень 2017 року податкову декларацію.

Ухвалою від 14.08.2019 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просить позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог повністю, вказав на їх безпідставність та необґрунтованість, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та відповідача, повно, всебічно і об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Єдиним учасником ТзОВ Торговий центр Галина 12.11.2018 прийняте рішення №12/11/18 про ліквідацію ТзОВ Торговий центр Галина . (а.с.11)

Відповідачем, Головним управлінням ДФС у Львівській області, у період з 25.01.2019 по 29.01.2019 (термін продовжувався з 30.01.2019 на два робочі дні) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Торговий центр Галина , податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 24.01.2019, валютного - за період з 01.01.2016 по 24.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 24.01.2019, про що 07.02.2019 складено акт №169/13-01-14-08/30993991 (а.с.12-31).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем на підставі вказаного акта перевірки 13.03.2019 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0003131408, про зменшення позивачеві суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 436 800 грн 00 коп. (431 665,00 - за 2016р., 5 135 - за 2018р.) (а.с.32);

- податкове повідомлення-рішення №0003121408 про збільшення позивачеві грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 97125 грн 00 коп. (77700,00 грн - основне зобов`язання, 19 425,00 грн - штрафні санкції) (а.с.33);

- податкове повідомлення-рішення №0003191408 про застосування до позивача штрафу в сумі 510 грн 00 коп. (за ненадання документів до податкової перевірки) (а.с.35);

- податкове повідомлення-рішення №0003141408, про застосування до позивача штрафу в сумі 170 грн 00 коп. (за не подачу податкової декларації з ПДВ за грудень 2017р.(а.с.36).

Спірні податкові повідомлення рішення прийняті згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем:

1. п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (із змінами і доповненнями) що спричинило:

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 436800 гривень, за 2016 рік в суму 431665 грн за 2018р. в сумі 5135 гривень;

- заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 77700 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 77700 гривень;

2. пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено не подання податкової декларації по податку на додану вартість за період грудень 2017 року.

3. п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської за статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках. передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Такі висновки відповідач за наслідками перевірки зробив з огляду на виявлене віднесення позивачем до витрат у 2016 році витрат, які не є витратами звітного періоду, не надання при перевірці витребуваних документів в підтвердження здійснення витрат та виявлення не подання за грудень 2017 року податкової декларації.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 (далі - Порядок 727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 Пункт 4 розділу III Порядку 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Судом встановлено укладення позивачем з Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради договорів оренди №291/07 від 08.10.2007 та №48/15 від 16.10.2015 (а.с.37-40, 44-47), відповідно до яких позивач орендував в Управління майном спільної власності Львівської обласної ради приміщення площею 172,7 кв.м. по вул. Княгині Ольги, 106, у м. Львів.

Відповідно до квитанцій про оплату орендних платежів (а.с.53-130) судом встановлено, що орендні платежі за вказаними договорами сплачено за позивача учасником товариства ОСОБА_4 в загальній сумі 759 085,42 грн, що відображено у авансовому звіті від 01.12.2016. (а.с.50).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. IІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5-8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ч. 1 ст. 1160 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем вказані витрати компенсовані, підтвердженням чого є виписка з рахунку позивача № НОМЕР_2 за 01.01.2016 - 01.01.2019. (а.с.133).

Оскільки ОСОБА_4 платив від імені позивача орендну плату за договорами оренди №291/07 та №48/15 за власні, а не позивача кошти, у позивача згідно ст.ст. 530, 1160 ЦК України з моменту подачі авансового звіту (01.12.2016) виникло зобов`язання повернути ОСОБА_4 кошти в сумі 759 085,42 грн, яке виконано в повному обсязі.

Оскільки зобов`язання щодо проведення компенсації витрат ОСОБА_4 за авансовим звітом від 01.12.2016 виникло у 2016 (тобто, відбулося збільшення зобов`язань), то витрати на сплату такої компенсації згідно п. 6,7 ПСБО 16 Витрати правомірно визначені Товариством як витрати 2016 року.

Судом з звіту про фінансові результати ТзОВ ТЦ Галина за 2018 (а.с.142) встановлено, що витрати позивача за 2018 склали 5,2 тис. грн.

Вказані витрати складаються із 380,00 грн податку на додану вартість, які сплачено директором 25.05.2018, що підтверджується квитанцією №0.0.1046324309.1 від 25.05.2018 (т.2 а.с.11) та витрат на суму 4 900,00 грн, понесених та відображених у складі Інших операційних витрат (рахунок №84) внаслідок списання основних засобів залишковою вартістю 4 900,00 грн (рядок 1010 звіту про фінансові результати Товариства за 2018) згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну від 30.11.1999 №291 (а.с.142). Документи на підтвердження факту списання вищезазначених основних засобів (акт списання , наказ про створення комісії із списання, наказ про затвердження акту списання) долучені позивачем до справи (т.2 а.с.12-16). Вищенаведені докази вказують, що відображені в бухгалтерському обліку витрати позивача на суму 5,2 тис. грн за 2018 документально підтверджені та обґрунтовані, а висновки відповідача про завищення вказаних витрат є помилковими.

Стосовно висновків акту перевірки про ненадання первинних документів за 2018 на суму 5,135 грн, за 2016 - 37 532,00 грн суд зазначає, що такі є безпідставними, оскільки судом встановлено надання до перевірки позивачем акта на списання ТМЦ, а також необхідні розшифровки рахунків бухгалтерського обліку. Вказане підтверджує, що відповідачу своєчасно надано докази обґрунтованості понесених у 2018 затрат на суму 4,9 тис. грн та витрат на суму 380 грн, якими є податковий платіж з ПДВ.

Судом також встановлено, що витрати позивача за 2016, складалися з витрат у розмірі 16 053 грн 64 коп., які є орендною платою, яку позивач сплатив 20.12.2016 за договором оренди №48/15 від 16.10.2015 (за грудень 2016) (а.с.132).

Факт сплати вказаної суми орендної плати підтверджується наданими до перевірки випискою з рахунку Товариства № НОМЕР_2 за період з 01.01.2016 по 01.01.2019 та договором оренди №48/15 від 16.10.2015. Інша частина вказаних витрат у розмірі 21 580 грн 00 коп. є сплаченим 09.12.2016 пенсійним збором (а.с.131), який віднесений до витрат в періоді їх понесення, оскільки нерухоме майно, за придбання якого він сплачений, обліковувалось як запаси (рядок 1100 балансу позивача за 2017) і не відносилось до основних засобів Товариства.

Відтак висновки Акту перевірки про ненадання підтверджуючих документів на підтвердження витрат за 2018 на суму 5135 грн, за 2016 - на суму 37 532,00 грн не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом.

Відповідно до акта перевірки відповідача (а.с. 25), єдине податкове зобов`язання позивача у 2017 (на суму 450 000,00 грн) виникло у лютому 2017 внаслідок продажу належних позивачеві приміщень загальною площею 172,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.02.2017 (т.2 а.с.22-27).

Станом на лютий 2017 у позивача внаслідок сплати орендної плати за грудень 2016 та придбання вищезазначеного нерухомого майна сформовано податковий кредит у сумі 434 278,00 грн (а.с.26).

У лютому 2017 у Товариства виникло податкове зобов`язання у сумі 15 724,00 грн (450 000,00 - 434 276,00), яке сплачене 13.03.2017, що підтверджується випискою з рахунку позивача № НОМЕР_2 за період з 01.01.2016 по 01.01.2019 (а.с.133).

Вищезазначене відображене у податковій декларації позивача з ПДВ за лютий 2017 (т.2 а.с. 28).

Отже, Актом перевірки та податковими деклараціями позивача підтверджується, що у березні-грудні 2017 податковий кредит позивача дорівнював 0,00 грн і жодні зобов`язання з ПДВ у вказаний період також не виникали.

Аналогічні показники податкових зобов`язань з ПДВ та податкового кредиту (0,00 грн) відображені у податковій декларації з ПДВ за січень 2018 (т.2 а.с.30-31).

Згідно п. 49.2 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Оскільки у позивача у грудні 2017 не виникали податкові зобов`язання і не було податкового кредиту, а також інших показників для декларування (оскільки відсутні будь-які господарські операції), що підтверджується висновками арк. 15-16 Акту перевірки, у позивача згідно п. 49.2 ПК України не було зобов`язання подавати податкову декларації з ПДВ за грудень 2019.

Таку позицію також висловлювало Головне управління ДФС в м. Києві у своєму листі від 05.08.2016 №17619/10/26-15-12-05-11.

Відповідно до п.4.1.4 ст. 4 ПК України одним із принципів на яких ґрунтується податкове законодавство України є принцип презумпції правомірності рішень платника податку, який полягає в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Європейський суд з прав людини у справах „Ґавенда проти Польщі" від 14 березня 2002 року, „Броньовський проти Польщі" від 22 червня 2004 року, „Ґавенда проти Польщі" від 14 березня 2002 року, „Аманн проти Швейцарії" від 16 лютого 2000 року, „Круслена" від 24 квітня 1990 року, „Волохи проти України" від 2 листопада 2006 року „Фельдек проти Словаччини" від 12 липня 2001 року, „Реквеньї проти Угорщини" від 20 травня 1999 року „Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14 червня 2007 року „Фадєєва проти Росії" від 9 червня 2005 року характеризує якість закону так:

1) правове положення може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи;

2) чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні;

3) якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право;

4) закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання;

5) якість закону пов`язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи ;

6) жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики;

7) ступінь чіткості закону, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється цей закон, а також кількості та статусу тих, кому закон адресований. Ступінь чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах;

8) положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, норм чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафу в сумі 170 грн оскільки з огляду на п. 49.2 ПК України у позивача у грудні 2017 не виникали податкові зобов`язання і не було податкового кредиту, а також інших показників для декларування (оскільки відсутні будь-які господарські операції), а отже не було чітко визначеного законом обов`язку подавати декларацію.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 13 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру таких відомостей: про відсутність (наявність) заборгованості із сплати податків і зборів та відсутність (наявність) заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - у день отримання запиту від суб`єкта державної реєстрації.

Згідно з п. 11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, платник податків зобов`язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

У відповідності до 11.5 Порядку № 1588 у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 - 11.4 цього розділу; відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи.

Згідно з п.11.6 Порядку № 1588 при проведенні заходів, пов`язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 11.9 Порядку № 1588 у разі отримання документів згідно з пунктами 11.1-11.4 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи, припинення (закриття) постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, контролюючим органом приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими пунктами 11.11 та 11.12 цього розділу) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

У відповідності до абз. 1 п. 11.14 Порядку № 1588 до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, а також у день отримання запиту від суб`єкта державної реєстрації контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу відомості: про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП (додаток 14); про узгодження плану реорганізації юридичної особи за формою № 31-ОПП (додаток 15) - у разі наявності податкового боргу при реорганізації юридичної особи.

Згідно з абз. 2 п. 11.14 Порядку № 1588 якщо до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, на запит суб`єкта державної реєстрації контролюючим органом надано відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів, а також у разі виникнення у платника податків заборгованості зі сплати податків і зборів або визначення грошових зобов`язань, за якими не настав строк сплати, до проведення державної реєстрації припинення юридичної особи контролюючий орган формує та передає до Єдиного державного реєстру відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів або відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи.

У відповідності до абз. 3 п. 11.14 Порядку № 1588, якщо контролюючим органом до Єдиного державного реєстру передано відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів, то після погашення заборгованості зі сплати податків і зборів контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів.

Відповідно до п. 11.19 Порядку № 1588 відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою N 30-ОПП: є єдиним документом, що підтверджує відсутність (наявність) заборгованості з податків, зборів у випадках припинення юридичних осіб, визначених Законом; не може використовуватись у випадках, передбачених іншими нормативно-правовими актами, крім визначених у Законі та нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до Закону.

Відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 2 Спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України № 759/5/371 від 18.03.2016 Про інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань й інформаційними системами Державної фіскальної служби України до запровадження обміну документами в електронній формі між Реєстром та інформаційними системами Державної фіскальної служби України щодо подання запитів державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і передачі до Реєстру відомостей про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів, про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про узгодження плану реорганізації юридичної особи такі відомості передаються Державною фіскальною службою України до Реєстру з урахуванням технічних можливостей Реєстру та інформаційних систем Державної фіскальної служби України, а саме про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів - шляхом надсилання повідомлень про відкликання заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за формою № 28-ОПП.

Отже, в разі надходження до податкового органу повідомлення державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру рішення засновників юридичної особи про її припинення, то в податкового органу виникає обов`язок вирішити питання про проведення документальної позапланової перевірки юридичної особи, стосовно якої засновниками прийнято рішення про припинення, протягом 10 днів з дня отримання таких відомостей державного реєстратора.

Також на податковий орган покладено обов`язок надати до Єдиного державного реєстру відомості про наявність або про відсутність заборгованості із сплати податків та зборів або відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.

Згідно п. 11.8, за результатами проведення відповідних заходів у зв`язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків, але не пізніше дня закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог відповідальні працівники таких підрозділів (органів) вносять до Єдиного банку даних юридичних осіб або підтверджують інформацію щодо наявності/ відсутності заборгованості зі сплати податків і зборів.

Відповідно до п. 11.10 Порядку до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, а також у день отримання запиту від суб`єкта державної реєстрації контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП.

Оскільки п. 11.8 та 11.10 Порядку є імперативною нормою, яка чітко визначає строки та порядок направлення відомостей за формою № 30-ОПП, повноваження щодо направлення вказаних відомостей не є дискреційним.

На підставі положення абз. 3 п. 11.14 Порядку № 1588 суд констатує, що у разі наявності в юридичної особи, яка перебуває в процесі припинення, заборгованості зі сплати податків та зборів податковий орган повідомляє орган державної реєстрації про наявність такої заборгованості.

Окрім того, на податковий орган покладено обов`язок сформувати та надати вимогу по сплаті заборгованості із сплати податків та зборів до закінчення строку, визначеного для за явлення кредиторами своїх вимог.

Згідно з довідкою від 26.10.2018 (а.с.180), станом на 24.10.2018 позивач не мав податкової заборгованості.

Судом встановлено, що єдиним учасником ТзОВ Торговий центр Галина рішення №12/11/18 про ліквідацію ТзОВ Торговий центр Галина прийнято 12.11.2018 (а.с.11).

Строк заявлення кредиторами вимог до позивача завершився 12.01.2019.

Доказів наявності у позивача податкової заборгованості на час прийняття рішення про ліквідацію (12.11.2018) чи на час завершення строку для заявлення кредиторських вимог (12.01.2019) відповідачем суду не надано.

Оскільки відповідач у встановлений строк не провів податкову перевірку та не звернувся до ліквідатора з вимогами щодо сплати податкових зобов`язань, а також враховуючи відсутність у позивача будь-якого майна станом на 12.01.2019, згідно ч. 4,5 ст. 112 ЦК України будь-які зобов`язання позивача є погашеними, що виключає можливість виникнення будь-якої податкової заборгованості в майбутньому.

Незважаючи на відсутність у позивача податкової заборгованості, відповідач в порушення п. 11.8 та 11.10 Порядку не направив до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність у позивача заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок щодо передачі до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП. У відповідача були відсутні підстави для ненадання відомостей до Єдиного державного реєстру про відсутність із сплати податків та зборів у позивача, що свідчить про протиправну бездіяльність контролюючого органу.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 9 940,08 грн такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 13.03.2019 №0003131408, №0003121408, №0003191408, №0003141408.

3. Зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області направити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Галина заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Галина (вул. Княгині Ольги, 106, м. Львів, 79060; код ЄДРПОУ: 30993991) з Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ: 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 9940,08 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот сорок гривень, 8 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складений 08.11.2019.

Суддя Коморний О.І.