Постанова

від 10.03.2020 по справі 1.380.2019.003176

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003176 пров. № 857/13684/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, головуючий суддя - Коморний О.І., ухвалене о 12:52 год. у м. Львові, повний текст якого складено 08.11.2019 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Галина до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року позивач - ТзОВ Торговий центр Галина звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 року №0003131408, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 436 800 грн. 00 коп. (431 665,00 - за 2016 рік, 5 135 - за 2018 рік); податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 року №0003121408, яким Товариству донараховано податок на прибуток у розмірі 97 125 грн. 00 коп. (77 700,00 грн. - основне зобов`язання, 19 425,00 грн. - штрафні санкції); податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 року №0003191408, яким Товариству нарахований штраф у розмірі 510 грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення від 13.03.2019 року №0003141408, яким Товариству нарахований штраф у розмірі 170 грн. 00 коп.; зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області направити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність у Товариства заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що єдиним учасником ТзОВ Торговий центр Галина 12.11.2018 року прийняте рішення №12/11/18 про ліквідацію ТзОВ Торговий центр Галина . У зв`язку з прийняттям рішення про ліквідацію ТзОВ Торговий центр Галина , ГУ ДФС у Львівській області у період з 25.01.2019 року по 31.01.2019 року провело позапланову виїзну перевірку Товариства. За наслідками вищезазначеної перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Торговий центр Галина (ЄДРПОУ 30993991), податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 24.01.2019 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 24.01.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 року по 24.01.2019 року за №169/13-01-14-08/30993991. На підставі Акту 13.03.2019 року винесені податкові повідомлення-рішення №0003131408, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 436 800 грн. 00 коп. (431 665,00 - за 2016 рік, 5 135 - за 2018 рік); №0003121408, яким Товариству донараховано податок на прибуток у розмірі 97 125 грн. 00 коп. (77 700,00 грн. - основне зобов`язання, 19 425,00 грн. - штрафні санкції); №0003191408, яким Товариству нарахований штраф у розмірі 510 грн. 00 коп. за ненадання документів до податкової перевірки; №0003141408, яким Товариству нарахований штраф у розмірі 170 грн. 00 коп. за не подачу податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року. Позивач вказував, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та ведуть до неправомірного донарахування Товариству податкових зобов`язань, що, в свою чергу, згідно п. 11 ч. 1 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань перешкоджає Товариству завершити ліквідацію та здійснити державну реєстрацію припинення Товариства. Позивач стверджував, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 13.03.2019 року №0003131408, №0003121408 та №0003191408 винесені на підставі невірного та нічим не підтвердженого висновку Акту про завищення Товариством від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (витрат) на суму 436 800 грн. 00 коп., що є самостійною підставою для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 13.03.2019 №0003131408, №0003121408, №0003191408, №0003141408; зобов`язано Головне управління ДФС у Львівській області направити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр Галина заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом попередньої інстанції безпідставно не взято до уваги та не надано оцінки долученим до матеріалів справи доказам, зокрема факт відсутності в матеріалах справи доказів наявності задекларованих витрат та доказів витрат при перерахуванні коштів засновнику, чим порушено норми процесуального законодавства. Також судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст.ст. 49, 121, 134 ПК України.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, єдиним учасником ТзОВ Торговий центр Галина 12.11.2018 року прийнято рішення №12/11/18 про ліквідацію ТзОВ Торговий центр Галина (а.с. 11).

Головним управлінням ДФС у Львівській області, у період з 25.01.2019 року по 29.01.2019 року (термін продовжувався з 30.01.2019 на два робочі дні) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Торговий центр Галина , податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 24.01.2019 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 24.01.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 року по 24.01.2019 року, про що 07.02.2019 складено акт №169/13-01-14-08/30993991 (а.с. 12-31).

За наслідками проведеної перевірки відповідачем на підставі вказаного акта перевірки 13.03.2019 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0003131408, про зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 436 800 грн. 00 коп. (431 665,00 - за 2016 рік, 5 135 - за 2018 рік) (а.с. 32);

- податкове повідомлення-рішення №0003121408 про збільшення позивачу грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 97 125 грн. 00 коп. (77 700,00 грн. - основне зобов`язання, 19 425,00 грн. - штрафні санкції) (а.с. 33);

- податкове повідомлення-рішення №0003191408 про застосування до позивача штрафу в сумі 510 грн. 00 коп. (за ненадання документів до податкової перевірки) (а.с. 35);

- податкове повідомлення-рішення №0003141408, про застосування до позивача штрафу в сумі 170 грн. 00 коп. (за не подачу податкової декларації з ПДВ за грудень 2017 року (а.с. 36).

Спірні податкові повідомлення рішення прийняті згідно викладених у акті перевірки висновків про порушення позивачем:

1. п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями), що спричинило:

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 436 800 грн., за 2016 рік в сумі 431 665 грн. за 2018 рік в сумі 5 135 грн.;

- заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 77 700 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 77 700 грн.;

2. п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) - встановлено не подання податкової декларації по податку на додану вартість за період грудень 2017 року.

3. п. 121.1 ст.121 Податкового кодексу України - встановлено незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської за статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

Такі висновки відповідач за наслідками перевірки зробив з огляду на виявлене віднесення позивачем до витрат у 2016 році витрат, які не є витратами звітного періоду, не надання при перевірці витребуваних документів в підтвердження здійснення витрат та виявлення не подання за грудень 2017 року податкової декларації.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення - рішення відповідач діяв всупереч нормам чинного законодавства, відтак позовні вимоги є підставними та обґрунтованими.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

В ході проведення перевірки встановлено, що між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (Орендодавець), в особі ОСОБА_1 М ОСОБА_2 , та ТОВ Торговий центр Галині (Орендар), в особі директора Стельмах Мирослава Михайловича, 08.10.2007 року укладено договір оренди нежитлових приміщень.

Відповідно до умов договорів оренди нежитлових приміщень №291/07 від 08.10.2007 року та №48/15 від 16.10.2015 року Орендодавець зобов`язується передати Орендареві в оренду строкове платне користування приміщення кафе площею 172,7 кв.м., які знаходяться за адресою, АДРЕСА_1 , а орендар зобов`язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно Орендодавцем належному стані.

Перевіркою встановлено, що у рядку 2180 Інші операційні витрати Звіту про фінансові результати за 2016 рік підприємством відображено суму витрат 796 618 грн.

Порядок формування витрат в бухгалтерському обліку регулюється положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248 (далі - П(С)БО 16), згідно з яким витрати визначаються одночасно при зменшенні активів або збільшенні зобов`язань.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України.

Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначається у Звіті про фінансові результати (форма № 2). Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства : прибуток або збиток.

Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат. Кінцевий фінансовий результат - чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV„Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Відповідно до ст. 4 Закону №996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.

Так, для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати коштів.

П(С)БО 16 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації пpo витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Згідно із п.6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (п.7 П(С)БО 16).

При цьому п.9 П(С)БО 16 встановлено, що не визнаються витратами, зокрема, зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п.6 П(С)БО 16, а також витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень стандартів) бухгалтерського обліку.

Таким чином, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п. 20 П(С)БО 16 до складу інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Нематеріальні активи ; - собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов`язані з продажем іноземної валюти; - собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; - сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; - втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціям, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); - втрати від знецінення запасів; - нестачі й втрати від псування цінностей; - визнані штрафи, пеня, неустойка; - витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; - інші витрати операційної діяльності.

Інструкцією Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій , затвердженого наказом міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291 (далі - Інструкція № 291) визначено, що на рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 Собівартість реалізації , 91 Загальновиробничі витрати , 92 Адміністративні витрати , 93 Витрати на збут .

Рахунок 94 Інші витрати операційної діяльності має такі субрахунки:- 940 Витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю ; - 941 Витрати на дослідження і розробки ; - 942 Витрати на купівлю-продаж іноземної валюти ; - 943 Собівартість реалізованих виробничих запасів ; - 944 Сумнівні та безнадійні борги ; - 945 Втрати від операційної курсової різниці ; - 946 Втрати від знецінень пасів ; - 947 Нестачі і втрати від псування цінностей ; - 948 Визнані штрафи, пені, неустойки ; - 949 Інші витрати операційної діяльності .

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 Фінансові результати .

На субрахунку 949 Інші витрати операційної діяльності узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності , зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення, виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню тощо. Підприємства, які є страховиками відповідно до Закону України Про страхування , на цьому субрахунку узагальнюють інформацію про витрати страховика, зокрема відрахування у централізовані страхові резервні фонди, які утворюються для забезпеченні виконання зобов`язань щодо окремих видів обов`язкового страхування, відрахування в страхові резерви, інші, ніж резерв незароблених премій, які формуються у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно із п.1 ст.13 Закону №996 звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та Звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року). Отже, датами звітного балансу є останній день кварталу, тобто 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Зокрема, п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платним податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначення, об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п. 1.2 ст.1; п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого і Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704) (далі - Положення № 88).

Відповідно до п. 2.1 Положення №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів

Згідно з п. 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.2.15 Положення № 88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до п.2.16 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 2 Закону № 996 визначено, що сфера дії Закону № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно зі ст. 3 Закону № 996 обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Отже, основою нормування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов`язань, в тому числі і податкових. Для надання первинним документам юридичної сили та доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання ТМЦ та виконання робіт, повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону №996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, перевіркою встановлено, що на порушення п. 20 П(С)БО 16; п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу ТОВ Торговий центр Галина (внаслідок віднесення до складу витрат 2016 року, витрат попереднього звітного періоду) завищено від`ємне значення фінансового результату до оподаткування на загальну суму 436 800 гривень, за 2016 рік в сумі 431 665 грн., за 2018 рік в сумі 5 135 грн. та заниження податку на прибуток за 2017 рік на суму 77 700 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що застосування судом першої інстанції в даному випадку ст. 1160 ЦК України є помилковим, оскільки дана норма регулює відносини особи, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення.

У спірних правовідносинах ОСОБА_3 є єдиним учасником ТзОВ Торговий центр Галина , а здійснюючи оплату орендної плати за договорами оренди діяв від імені та в інтересах ТзОВ Торговий центр Галина , а не як третя особа.

Таким чином, згідно з наданими ТзОВ Торговий центр Галина первинними документами (звіт використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, квитанцій) до витрат 2016 pоку віднесено витрати, які не є витратами звітного періоду 2016 року, - та належать до витрат 2014 - 2015 року в сумі 394 133 грн., а саме: оренда приміщення за 2014 рік в сумі 142 750,12 грн.; оренда приміщення за 2015 рік в сумі 251 382,47 грн.

Висновки контролюючого органу щодо наведених порушень позивачем норм чинного законодавства є підставними та обґрунтованими, а податкові повідомлення - рішення є правомірними.

Також, ТзОВ Торговий центр Галина не представлено до перевірки первинні документи за 2016 рік на суму витрат 37 532 грн., та за 2018 рік на суму витрат 5 135,38 грн., а саме: банківські виписки, акти виконаних робіт (наданих послуг), та інші документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та податкового обліку.

Згідно наданих для перевірки документів (аналізів рахунків, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 68, 28, 79,71, 36 та ін.; звіт про використання коштів, акти на списання ТМЦ, та інших документів пов`язаних з обліком) встановлено, що значення у рядку 2180 Інші операційні витрати Звіту про фінансові результати Податкової Декларації з податку на прибуток підприємства безпідставно завищено на загальну суму 42 667,38 грн. в т.ч. за 2016 року в сумі 37 532 грн., за 2018 рік в сумі 5 135,38 грн.

В ході перевірки складено вимогу щодо надання пояснення та їх документального підтвердження, а саме: актів приймання-передачі наданих та отриманих робіт (послуг), прихідних та розхідних накладних, інформації про придбані (самостійно виготовлені) основні засоби, необоротні матеріальні активи, необоротні активи по кожному об`єкту які зараховані на баланс їх використання (експлуатація) в господарській діяльності з розшифруванням бухгалтерських рахунків, первісної та залишкової вартості, норми списання, та віднесення даних операції до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування та фінансового результату оподаткування (прибуток або збиток) та інших наявних документів.

Однак, ТзОВ - Торговий центр Галина на вимогу про надання документального підтвердження, не надали пояснення та їх документального підтвердження, про що складено акт від 31.01.2019 року №98/13-01-14-08.

Відтак правомірними є висновки відповідача про ненадання підтверджуючих документів на підтвердження витрат за 2018 на суму 5135,38 грн., за 2016 - на суму 37 532,00 грн.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що посадовими особами ТзОВ Торговий центр Галина за період грудень 2017 року не подано в ГУ ДФС у Львівській області Франківський район м. Львова) податкову декларацію по податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 49.18.1 п. 49.18 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом , подаються за базовий звітний ( податковий ) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Оскільки ТзОВ Торговий центр Галина не подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2017 року, то висновки відповідача про порушення позивачем п. 49.18.1 п. 49.18 ПК України є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що в ході розгляду даного спору відповідач довів правомірність оскаржених податкових повідомлень - рішень, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №1.380.2019.003176 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 13.03.2020 року.