Ухвала

від 27.07.2020 по справі 1.380.2019.003176

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2020 року

м. Київ

справа №1.380.2019.003176

адміністративне провадження №К/9901/16457/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Торговий центр "Галина" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Галина" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

03.07.2020 ТОВ "Торговий центр "Галина" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020.

За змістом статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) відкриття касаційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю касаційної скарги вимогам цього Кодексу щодо форми і змісту касаційної скарги.

Касаційна скарга позивача не відповідає вимогам пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 330 КАС, згідно з якими у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав), та до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті (частина перша цієї статті стосується оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У залежності від підстави касаційного оскарження судового рішення додаткові вимоги до касаційної скарги встановлені нормами абзаців другого - четвертого пункту 4 частини другої статті 330 КАС.

Позивач в касаційній скарзі вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС як підставу касаційного оскарження ухваленої у цій справи постанови суду апеляційної інстанції, але одночасно стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Така підстава передбачена пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС.

При цьому в касаційній скарзі позивач не вказує, яку саме норму права судом апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, або яку саме норму матеріального права суд апеляційної інстанції застосував неправильно (чи порушив норму (і яку саме) процесуального права), щодо застосування якої Верховний Суд не зробив висновок.

У касаційній скарзі позивач також посилається на те, що апеляційний суд не дав оцінки доказам, а саме первинним документам, що були надані позивачем та досліджені судом першої інстанції.

Водночас, недослідження зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС, у відповідності з пунктом 4 частини четвертої цієї статті та пунктом 1 частини другої статті 353 КАС є самостійною підставою для касаційного оскарження судового рішення.

Зважаючи на викладене, наведені позивачем обґрунтування такої підстави касаційного оскарження судових рішень, як пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі з цієї підстави.

Окрім того, позивач до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору.

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) визначено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 4 Закону України №3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень позивач з адміністративним позовом звернувся до суду у липні 2019 року, а за змістом судових рішень в позовній заяві об`єднано дві вимоги немайнового характеру та вимоги майнового характеру у загальній сумі 97`805,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум на 01.01.2019 встановлено у розмірі 1921,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України №3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, ставка судового збору за подання касаційної скарги на судове рішення у цій адміністративній справі становить 11`526,00 грн ((97`805,00 грн х 1,5%) < 1921,00 грн) х 200%) + (1921,00 грн х 2 х 200%)).

Між тим, позивач просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги до вирішення справи по суті, посилаючись на норми статті 133 КАС, статті 8 Закону №3674-VI та право доступу до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Частиною першою статті 133 КАС з метою, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і гарантування принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану, встановлено можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку шляхом зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Водночас, відповідно до положень частини першої статті 8 Закону №3674-VI, суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 цього Закону).

Норми цієї статті є спеціальними, які встановлюють виключні підстави для відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Наведений перелік умов, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору (так само звільнити від сплати судового збору чи зменшити розмір судового збору) є вичерпним. Встановлюючи ці умови, законодавець у такий спосіб одночасно визначає, які причини можуть бути визнані судом поважними при вирішенні питань, пов`язаних із сплатою судового збору.

З огляду на викладене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з положенням частин першої, другої статті 169 КАС у разі якщо позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вище викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції: заяву, в якій вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанції було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися; документ про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Керуючись статями 248, 332, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Галина" про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Галина" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду