Рішення

від 11.11.2019 по справі 420/4159/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Одеса справа № 420/4159/19

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участі секретаря Ягенської К.О., представників: позивача Товтина В.І., відповідачів Бутрик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс 61" до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 15.08.2018 року, зобов`язання виключити з переліку ризикових платників податку, та визнати протиправними дії та зобов`язати зареєструвати податкові накладні,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ресурс 61 до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним дії та скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним у встановленому законодавством порядку було складено та направлено до контролюючого органу податкові накладні №53 від 21.12.2018 року, №64 від 25.12.2018 року, №№54,65 від 26.12.2018 року, №66 від 27.12.2018 року, №67 від 28.12.2018, №68 від 29.12.2018 року, №№69, 81 від 31.12.2018 року, №15 від 13.05.2019 року, №9 від 14.05.2019 року, №16 від 27.05.2019 року, №№17, 18 від 28.05.2019 року, №№14, 19 від 29.05.2019 року, №№13, 84 від 30.05.2019 року, №№11, 12 від 31.05.2019 року, №1 від 03.06.2019 року, №2 від 04.06.2019 року реєстрацію яких було необґрунтовано зупинено відповідно до квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для зупинення було зазначено відповідність податкових накладних пункту пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Крім того рішенням Комісії Головного управління ДФС у Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації позивача було віднесено до переліку ризикових платників податків, що вбачається з протоколу засідання Комісії від 15.08.2018 року №241.

Вищезазначені дії та рішення позивач вважає незаконними, необґрунтованими, та такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, який одночасно є представником Державної фіскальної служби України надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим що, ТОВ Ресурс 61 направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкові накладні: №53 від 21.12.2018 року, №64 від 25.12.2018 року, №№54,65 від 26.12.2018 року, №66 від 27.12.2018 року, №67 від 28.12.2018, №68 від 29.12.2018 року, №№69, 81 від 31.12.2018 року, №15 від 13.05.2019 року, №9 від 14.05.2019 року, №16 від 27.05.2019 року, №№17, 18 від 28.05.2019 року, №№14, 19 від 29.05.2019 року, №№13, 84 від 30.05.2019 року, №№11, 12 від 31.05.2019 року, №1 від 03.06.2019 року, №2 від 04.06.2019 року, реєстрація яких в подальшому зупинена контролюючим органом. Однак позивачем на адресу податкового органу направлено документи щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій лише відносно двох ПН, а саме: №53 від 21.12.2018 року та №54 від 26.12.2018 року. При цьому, комісією ГУ ДФС в Одеській області прийняті рішення №1051869/41594597 та №1051869/41594597 від 16.01.2019 року, якими позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних №53 від 21.12.2018 року та №54 від 26.12.2018 року, а отже зупинення та рішення прийняті стосовно зазначених податкових накладних є правомірними та законним, оскільки позивачем не надано всіх необхідних копій документів.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року адміністративний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 01.08.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.09.2019 року адміністративний позов залишено без руху після відкриття.

10.09.2019 року від представника позивача надійшли документи на виконання ухвали суду.

Судом у справі встановлено наступне.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю Ресурс 61 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.09.2017 року за № 1 556 102 0000 063745 (т.1 а.с. 94-98).

Згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); неспеціалізована оптова торгівля, оптова торгівля відходами та брухтом.

З метою здійснення власної господарської діяльності 20.12.2018 року між ТОВ "Ресурс 61" (постачальник) та ТОВ "Виробничо-комерційна компанія Аксон (покупець) укладено договір поставки продуктів нафтоперероблення №1220-Р-1. Згідно п.1.1 умов зазначеного Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукти нафтоперероблення, а покупець прийняти і оплатити такий товар. Відповідно до 4.1, пункту Договору розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати покупцем на розрахунковий рахунок постачальника або готівкою. Оплата може здійснюватися частинами протягом дії договору у разі домовленості між сторонами. (т.2 а.с.238-239).

На виконання вищенаведеного договору ТОВ Ресурс 61 систематично на адресу ТОВ Виробничо-комерційна компанія Аксон поставляв дизельне паливо, що підтверджується видатковими накладними №№1902 від 21.12.2018 року та 1903 від 26.12.2018 року, 746 від 27.05.2019 року, 745, 744 від 28.05.2019 року, 742, 743 від 29.05.2019 року, 741, 707 від 30.05.2019 року, 739 від 31.05.2019 року, 740 від 31.05.2019 року, 738 від 03.06.2019 року, 940 від 04.06.2019 року; товаро-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №№1 від 21.12.2018 року, 2 від 26.12.2018 року, №1302 УПС/10 від 20.08.2018 року, №1335 УПС/10 від 23.08.2018 року, №1357 УПС/10 від 27.08.2018 року, №1383 УПС/10 від 30.08.2018 року, 575/1 від 14.05.2019 року, 746/1 від 27.05.2019 року, 745/1, 744/1 від 28.05.2019 року, 742/1, 743/1 від 29.05.2019 року, 741/1, 707/1 від 30.05.2019 року, 739/1 від 31.05.2019 року, 740/1 від 31.05.2019 року, 738/1 від 03.06.2019 року, 940/1 від 04.06.2019 року (т.2 а.с. 39-46, 171, 176-177, 182, 188-189,194-195, 200-201, 206-207, 212-213, 218-219, 224-225, 230-231, 236-237).

Також 20.12.2018 року між ТОВ "Ресурс 61" (постачальник) та ТОВ Миг-2018 (покупець) укладено договір поставки продуктів нафтоперероблення №1220-Р-2. Згідно п.1.1 умов зазначеного Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукти нафтоперероблення, а покупець прийняти і оплатити такий товар. Відповідно п. 4.1 Договору, товар оплачується шляхом внесення грошових коштів у касу або на розрахунковий рахунок підприємства. Рахунки проводяться шляхом поетапної оплати Покупцем отриманого товару згідно з накладними у строк не пізніше 90 банківських днів від дня підписання відповідної накладної (т.3а.с. 72-73).

На виконання вищенаведеного договору ТОВ Ресурс 61 поставив на адресу ТОВ Миг-2018 дизельне паливо, що підтверджується: видатковою накладною №1926 від 31.12.2018 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1926/1 (т.2 а.с. 243-244).

21.12.2018 року між ТОВ "Ресурс 61" (постачальник) та ТОВ Частюля (покупець) укладено договір поставки №1221-1. Відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк цим договором, а покупець прийняти у власність і своєчасно оплатити товар: сміттєві контейнери об`ємом 1,1 м3. Згідно п. 3.3 Договору товар оплачується шляхом внесення грошових коштів в касу підприємства. Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати Покупцем отриманого товару згідно з накладними, у строк не пізніше 90 банківських днів від дня підписання відповідної накладної (т.2 а.с.245-247).

На виконання вищенаведеного договору ТОВ Ресурс 61 поставило на адресу ТОВ Частюля пластикові контейнери, що підтверджується: видатковими накладними №№1907 від 25.12.2018 року, 1908 від 26.12.2018 року, 1909 від 27.12.2018 року, 1910 від 28.12.2018 року, 1911 від 29.12.2018 року, 1912 від 31.12.2018 року; товарно-транспортними накладними №№1907/1 від 25.12.2018 року, 1908/1 від 26.12.2018 року, 1909/1 від 27.12.2018 року, 1910/1 від 28.12.2018 року,1911/1 від 29.12.2018 року, 1912/1 від 31.12.2018 року (т.2 а.с.250, т.3 а.с.1-2, 5-7, 10-12, 15-17, 20-22, 25-27).

За фактом здійснення поставки товару, позивач виписав та подав на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні №53 від 21.12.2018 року, №64 від 25.12.2018 року, №№54,65 від 26.12.2018 року, №66 від 27.12.2018 року, №67 від 28.12.2018, №68 від 29.12.2018 року, №№69, 81 від 31.12.2018 року, №15 від 13.05.2019 року, №9 від 14.05.2019 року, №16 від 27.05.2019 року, №№17, 18 від 28.05.2019 року, №№14, 19 від 29.05.2019 року, №№13, 84 від 30.05.2019 року, №№11, 12 від 31.05.2019 року, №1 від 03.06.2019 року, №2 від 04.06.2019 року.

В свою чергу судом встановлено, що вищезазначене дизельне паливо ТОВ "Ресурс 61" придбав у контрагента-продавця ТОВ "Укрпалетсистем" на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів №1176/11/17 від 07.11.2017 року. Згідно п.1.1 та 3.1 умов зазначеного Договору продавець зобов`язується передати у власність нафтопродукти покупцю, який у свою чергу зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Товар поставляється Покупцю партіями, в кількості і по ціні, відповідно до погоджених заявок та виставлених рахунків-фактур, на умовах EXW (нафтобаза продавця), СРТ (пункт призначення покупця), FCA або ін., на підтвердження чого надано також накладні на відпуск ПММ (паливо-мастильних матеріалів) №№Н10-1191 від 20.08.2018 року, Н10-1231 від 23.08.2018 року, Н10-1243 від 27.08.2018 року, Н10-1276 від 30.08.2018 року (т.2 а.с.30-38).

Також, ТОВ Ресурс 61 придбано пластикові контейнери у ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Виробничо-комерційна компанія Аксон на підставі договорів поставки №1203-1 та №1217-1. Відповідно до п.1.1 яких постачальник зобов`язується передати у встановлений строк цим договором, а покупець прийняти у власність і своєчасно оплатити товар: сміттєві контейнери об`ємом 1,1 м3 та на підтвердження наведеного надано видаткові накладні №№1662 від 23.12.2018 року, 1663 від 26.12.2018 року, 1664 від 31.12.2018 року (т.2 а.с. 136-144).

Разом з тим, позивачем також надано до суду договори про перевезення вантажів територією України №0102-3 від 02.01.2018 року з ТОВ Виробничо-комерційна компанія Аксон , №0102-2 від 02.01.2018 року з ФОП ОСОБА_2 . згідно яких перевізники зобов`язані доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (ТОВ Ресурс 61) вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник в свою чергу зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату (т.3 а.с. 64-71).

Судом встановлено, що податкові накладні №53 від 21.12.2018 року, №64 від 25.12.2018 року, №№54,65 від 26.12.2018 року, №66 від 27.12.2018 року, №67 від 28.12.2018, №68 від 29.12.2018 року, №№69, 81 від 31.12.2018 року, №15 від 13.05.2019 року, №9 від 14.05.2019 року, №16 від 27.05.2019 року, №№17, 18 від 28.05.2019 року, №№14, 19 від 29.05.2019 року, №№13, 84 від 30.05.2019 року, №№11, 12 від 31.05.2019 року, №1 від 03.06.2019 року, №2 від 04.06.2019 року згідно квитанцій від 03.01.2019 року (ПН 53, 54), 08.01.2019 року (ПН 64, 65, 66, 67, 68, 69), 11.01.2019 року (ПН 81), 29.05.2019 року (ПН 15, 9), 11.06.2019 року (ПН 16, 17, 18, 14, 19, 13, 84, 11, 12, 1, 2), були доставлені до Державної фіскальної служби України, але їх реєстрацію було зупинено з посиланням на п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

В квитанціях податковим органом було зазначено, що податкові накладні відповідають вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Також даними квитанціями запропоновано товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурс 61" надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

09.01.2019 року, на виконання пп.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України, позивач направив до ГУ ДФС в Одеській області повідомлення про подання пояснень та копії відповідної первісної документації на підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним№53 від 21.12.2018 року, №54 від 26.12.2018 року які були зупинені, зокрема договори, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні (т.2а.с.24-25).

При цьому 15.08.2018 року рішенням Комісії яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку податкових накладних або відмову в такій реєстрації №241 включено ТОВ Ресурс до переліку ризикових платників податків які підпадають під критерій пп.7 п.1.6 (т.1 а.с.219).

З урахуванням наведеного рішеннями Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №№1051870/41594597, 1051869/41594597 від 16.01.2019 року та (т.1 а.с.236-239), позивачу відмовлено у реєстрації відповідних податкових накладних, а саме №53 від 21.12.2018 року, №54 від 26.12.2018 року, з підстав не надання платником податку всіх необхідних копій документів.

Не погоджуючись з вищеприйнятими рішеннями податкового органу, позивачем 28.01.2019 року направлено на адресу ДФС України скарги на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної №№1051869/41594597, 1051870/41594597 від 16.01.2019 року (т.2 а.с.26-27).

Проте рішеннями комісії з питань розгляду справ №№7041/41594597/2, 7042/41594597/2 від 06.02.2019 року залишено скарги позивача без задоволення та рішення комісії ДФС без змін (т.2 а.с.47-48).

Дослідивши письмові докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно пп. "а", "б" п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).

Відповідно до пункту 2 Порядку№1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі, у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку №1246 (в редакції, чинній на час зупинення реєстрації податкової накладної), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 було затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

Згідно з п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Пунктом 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

З квитанцій від 03.01.2019 року, 08.01.2019 року, 11.01.2019 року, 29.05.2019 року, 11.06.2019 року вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних №53 від 21.12.2018 року, №64 від 25.12.2018 року, №№54,65 від 26.12.2018 року, №66 від 27.12.2018 року, №67 від 28.12.2018, №68 від 29.12.2018 року, №№69, 81 від 31.12.2018 року, №15 від 13.05.2019 року, №9 від 14.05.2019 року, №16 від 27.05.2019 року, №№17, 18 від 28.05.2019 року, №№14, 19 від 29.05.2019 року, №№13, 84 від 30.05.2019 року, №№11, 12 від 31.05.2019 року, №1 від 03.06.2019 року, №2 від 04.06.2019 року пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.

Разом з тим, суд зазначає, що пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку визначено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме, якщо:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Аналізуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що приписи підпункту 1.6 п.1 Критеріїв містять декілька критеріїв оцінки ступеня ризиковості платника податку, на підставі чого податковий орган повинен був у квитанціях чітко зазначити вид критерію, під який підпадає позивач.

При цьому, наведені критерії ризиковості є основою для роботи системи зупинення реєстрації податкових накладних, оскільки саме вони і є підставами, з яких реєстрацію податкової накладної може бути зупинено.

Судом в порядку офіційного з`ясування обставин справи вживались заходи задля отримання від податкового органу інформації та належними чином засвідчених доказів на її підтвердження, щодо підстав віднесення позивача до ризикових платників податків, що слугувало причиною для зупинення реєстрації податкових накладних.

Позивачем до суду надано витяг з Протоколу засідання Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації щодо внесення платників до Журналу ризикових платників від 15.08.2018 року №241, з якого вбачається внесення позивача до ризикових платників на підставі підпункту 7 п. 1.6 Критеріїв (т.1 а.с.219).

Разом з тим, підставою для віднесення позивача до ризикових платників слугувала службова записка від 14.08.2018 року №262/638/11/15-32-07-02-13 в якій міститься інформація про передачу переліку суб`єктів господарювання по яким в результаті проведеного аналізу податкових накладних в ЄРПН та інших інформаційно-аналітичних систем встановлені операції з ознаками ризиковості щодо ймовірного невиконання податкового законодавства України та ймовірної несплати податків.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так на день зупинення реєстрації оскаржуваної податкової накладної Критерії ризиковості платників податків існували виключно у вигляді листа ДФС України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18.

Суд зауважує, що Державна фіскальна служба України - це центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Водночас, відповідно до частини 3 статті 117 Конституції України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Пунктом 1 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

На реалізацію норми Конституції України та положень зазначеного Указу Президента України, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 цього Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. При цьому, як встановлено пунктом 3 цього ж нормативного правового акту, на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Отже, якщо певний документ, виданий центральним органом виконавчої влади, містить норми права, він підлягає обов`язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Суд зазначає, що критерії ризиковості, які використовуються як підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, розраховані на неодноразове використання, визначають зміст прав та обов`язків суб`єктів господарювання. Отже, документ, який визначає подібні критерії, містить норми права, а тому підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до пункту 15 зазначеного Положення, Міністерства, центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог, нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

В свою чергу, згідно з пунктом 3 Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За відсутності належним чином затвердженого компетентним органом і зареєстрованого в Мінюсті нормативно-правового акту, жодні приписи щодо критеріїв зупинення реєстрації податкових накладних не можуть бути визнані обов`язковими для виконання будь-яким із платників податку, оскільки відповідні норми не можуть вважатися такими, що набрали чинності.

Також суд зазначає, що 20.02.2019 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/16020/18 визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України, що полягають у запровадженні для використання регіональними підрозділами ДФС України Критеріїв ризиковості платника податку листом від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 та зобов`язано Державну фіскальну службу України відкликати лист від 21.03.2018 р. №959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податків", як такий що не підлягає виконанню. Не погоджуючись з таким рішення Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу на наведене рішення. Проте, постановою шостого апеляційного суду від 03.10.2019 року рішення суду першої інстанції по справі №826/16020/18 залишено без змін. Таким чином зазначене рішення набрало законної сили 03.10.2019 року.

З урахуванням викладеного, лист ДФС від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18 щодо критеріїв ризикованості, який по суті містить норми права, не може вважатися чинним нормативно-правовим актом, оскільки не погоджений Міністерством фінансів України та не зареєстрований у Міністерстві юстиції України. Крім того, такий лист вважається протиправним з врахування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва яке набрало законної сили по справі №826/16020/18.

За таких підстав та з урахуванням встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації оформлене протоколом №241 від 15.08.2018 року щодо внесення позивача до переліку ризикових платників податків є необґрунтованим, незаконним та протиправним, а тому підлягає скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного суд доходить висновку, що для належного захисту прав та інтересів позивача необхідно задовольнити його позовну вимогу щодо зобов`язання комісії Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс 61" з переліку ризикових платників податків.

Також суд зазначає , що в квитанціях від 03.01.2019 року, 08.01.2019 року, 11.01.2019 року, 29.05.2019 року, 11.06.2019 року про зупинення реєстрації спірних податкових накладних позивача №53 від 21.12.2018 року, №64 від 25.12.2018 року, №№54,65 від 26.12.2018 року, №66 від 27.12.2018 року, №67 від 28.12.2018, №68 від 29.12.2018 року, №№69, 81 від 31.12.2018 року, №15 від 13.05.2019 року, №9 від 14.05.2019 року, №16 від 27.05.2019 року, №№17, 18 від 28.05.2019 року, №№14, 19 від 29.05.2019 року, №№13, 84 від 30.05.2019 року, №№11, 12 від 31.05.2019 року, №1 від 03.06.2019 року, №2 від 04.06.2019 року відповідачем не зазначено конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішень про реєстрацію податкових накладних.

Разом з тим, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної, напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій (ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку.

Слід зазначити, що пункт 14 Порядку №117 включає в себе об`ємний перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, а саме:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Разом з тим, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, не означає, що платнику податку необхідно подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи.

Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій.

Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 ПК України.

На підставі вищенаведених обставин, враховуючи необґрунтоване віднесення позивача до ризикових платників податків, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними дії комісії Головного управління ДФС в Одеській області яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації щодо зупинення реєстрації податкових накладних складених ТОВ Ресурс 61 від 21 грудня 2018 року № 53, від 25грудня 2018 року № 64, від 26 грудня 2018 року №№ 54, 65, від 27 грудня 2018 року № 66, від 28 грудня 2018 року № 67, від 29 грудня 2018 року № 68, від 31 грудня 2018 року №№ 69, 81, від 13 травня 2019 року № 15, від 14 травня 2019 року № 9, від 27 травня 2019 року № 16, від 28 травня 2019 року №№ 17, 18, від 29 травня 2019 року №№ 14, 19, від 30 травня 2019 року №№ 13, 84, від 31 травня 2019 року №№ 11, 12, від 03 червня 2019 року № 1, від 04 червня 2019 року № 2.

Крім того, щодо відмови в реєстрації податкових накладних №53 від 21.12.2018 року, №54 від 26.12.2018 року, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пунктів 18-20 Постанови №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі

Згідно до пункту 23 Порядку №117 комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної/розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Згідно з пунктом 21 Постанови №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (зазначена у квитанції про зупинення пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі);

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Разом з тим, суд зазначає, що на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Судом встановлено, що позивачем було направлено до податкового органу всі необхідні копії первинних документів та пояснення по господарським операціям, щодо яких складено податкові накладні №53 від 21.12.2018 року та №54 від 26.12.2018 року.

Однак рішеннями Комісії ГУ ДФС України в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №№1051870/41594597, 1051869/41594597 від 16.01.2019 року позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних №53 від 21.12.2018 року та №54 від 26.12.2018 року.

Підставами для прийняття таких рішень відповідачем зазначено, про не надання позивачем копій документів, зокрема: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Суд зазначає, що затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оспорюванні рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає.

Оспорюванні рішення не містять також мотивів неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів. У судовому засідання представник відповідачів також не зазначила, які саме документи не були наданні позивачем контролюючому органу.

При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначені рішення Комісії ГУ ДФС в Одеській області є актами індивідуальної дії.

На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що відповідно довимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

На підставі вищевикладеного та зважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які підтверджують реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також враховуючи, що достатність їх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних не спростована відповідачами, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та поновити порушені права позивача шляхом визнання протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 16.01.2019 року №1051869/41594597 та від 16.01.2019 року №1051870/41594597.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс 61" від 21 грудня 2018 року № 53, від 25грудня 2018 року № 64, від 26 грудня 2018 року №№ 54, 65, від 27 грудня 2018 року № 66, від 28 грудня 2018 року № 67, від 29 грудня 2018 року № 68, від 31 грудня 2018 року №№ 69, 81, від 13 травня 2019 року № 15, від 14 травня 2019 року № 9, від 27 травня 2019 року № 16, від 28 травня 2019 року №№ 17, 18, від 29 травня 2019 року №№ 14, 19, від 30 травня 2019 року №№ 13, 84, від 31 травня 2019 року №№ 11, 12, від 03 червня 2019 року № 1, від 04 червня 2019 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних днем надіслання до реєстру, суд зазначає таке.

Так згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 названої статті КАС України увипадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується.

При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Як було встановлено судом, та не заперечувалось учасниками справи, податкові накладнівід 21 грудня 2018 року № 53, від 25грудня 2018 року № 64, від 26 грудня 2018 року №№ 54, 65, від 27 грудня 2018 року № 66, від 28 грудня 2018 року № 67, від 29 грудня 2018 року № 68, від 31 грудня 2018 року №№ 69, 81, від 13 травня 2019 року № 15, від 14 травня 2019 року № 9, від 27 травня 2019 року № 16, від 28 травня 2019 року №№ 17, 18, від 29 травня 2019 року №№ 14, 19, від 30 травня 2019 року №№ 13, 84, від 31 травня 2019 року №№ 11, 12, від 03 червня 2019 року № 1, від 04 червня 2019 року № 2 були надіслані до контролюючого органу 03.01.2019 року (ПН 53, 54), 08.01.2019 року (ПН 64, 65, 66, 67, 68, 69), 11.01.2019 року (ПН 81), 29.05.2019 року (ПН 15, 9), 11.06.2019 року (ПН 16, 17, 18, 14, 19, 13, 84, 11, 12, 1, 2), що підтверджується копіями відповідних квитанцій.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що судом встановлено відсутність у податкового органу правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 21 грудня 2018 року № 53, від 25грудня 2018 року № 64, від 26 грудня 2018 року №№ 54, 65, від 27 грудня 2018 року № 66, від 28 грудня 2018 року № 67, від 29 грудня 2018 року № 68, від 31 грудня 2018 року №№ 69, 81, від 13 травня 2019 року № 15, від 14 травня 2019 року № 9, від 27 травня 2019 року № 16, від 28 травня 2019 року №№ 17, 18, від 29 травня 2019 року №№ 14, 19, від 30 травня 2019 року №№ 13, 84, від 31 травня 2019 року №№ 11, 12, від 03 червня 2019 року № 1, від 04 червня 2019 року № 2 датою її фактичного надходження.

При цьому суд у справі №420/4159/19 не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, за результатами яких складено спірні податкові накладні, оскільки зазначене питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, який, відповідно до положень п. 61.1 ст. 61ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжні доручення №71 від 11.07.2019 року та №72 від 18.07.2019 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3842,00 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс 61" в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3842,00 грн. з Головного управління ДФС в Одеській області, оскільки саме його рішеннями були порушенні права та інтереси позивача.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення TOB "РЕСУРС 61" до переліку ризикових платників податків від 15.08.2018 року.

Зобов`язати комісію Головного управління ДФС в Одеській області яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, виключити TOB "РЕСУРС 61" з переліку ризикових платників податків.

Визнати протиправними дії комісії Головного управління ДФС в Одеській області яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації щодо зупинення реєстрації податкових накладних складених ТОВ Ресурс 61 від 21 грудня 2018 року № 53, від 25грудня 2018 року № 64, від 26 грудня 2018 року №№ 54, 65, від 27 грудня 2018 року № 66, від 28 грудня 2018 року № 67, від 29 грудня 2018 року № 68, від 31 грудня 2018 року №№ 69, 81, від 13 травня 2019 року № 15, від 14 травня 2019 року № 9, від 27 травня 2019 року № 16, від 28 травня 2019 року №№ 17, 18, від 29 травня 2019 року №№ 14, 19, від 30 травня 2019 року №№ 13, 84, від 31 травня 2019 року №№ 11, 12, від 03 червня 2019 року № 1, від 04 червня 2019 року № 2.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 16.01.2019 року №1051869/41594597.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 16.01.2019 року №1051870/41594597.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс 61": від 21 грудня 2018 року № 53, від 25грудня 2018 року № 64, від 26 грудня 2018 року №№ 54, 65, від 27 грудня 2018 року № 66, від 28 грудня 2018 року № 67, від 29 грудня 2018 року № 68, від 31 грудня 2018 року №№ 69, 81, від 13 травня 2019 року № 15, від 14 травня 2019 року № 9, від 27 травня 2019 року № 16, від 28 травня 2019 року №№ 17, 18, від 29 травня 2019 року №№ 14, 19, від 30 травня 2019 року №№ 13, 84, від 31 травня 2019 року №№ 11, 12, від 03 червня 2019 року № 1, від 04 червня 2019 року № 2.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5 код 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс 61" (65055, м. Одеса, вул. Мирна, буд.6 код 41594597) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3842грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2019 року.

Суддя Іванов Е.А.

.