Постанова

від 06.11.2019 по справі 469/1026/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

06.11.19

22-ц/812/1772/19

Провадження № 22-ц/824/ 1772/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Бондаренко Т.З.,

суддів - Темнікової В.І., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 22ц/812/1772/19 за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року про повернення заяви про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви

ОСОБА_1

до

Виробничого кооперативу Кемпінг Сонячний , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Душейко Олесі Михайлівни, державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Мостецького Дмитра Олександровича про визнання правочинів недійсними та поділ спільного майна подружжя ;-

в с т а н о в и л а :

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову.

Заявник зазначав, що з 28 липня 2000 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 вересня 2015 року розірвано. Під час перебування у шлюбі із заявником ОСОБА_2 стала членом Виробничого кооперативу "Кемпінг "Сонячний", за спільні сімейні кошти нею в повному обсязі був сплачений пайовий внесок у розмірі 105894,00 грн. та набуто прав на частку у майні кооперативу, визначену в установчих документах в межах її персоніфікованого паю, що дорівнює 13,32 %; частка ОСОБА_2 у пайовому фонді Кооперативу є спільною сумісною власністю колишнього подружжя.

У серпні 2019 року заявник довідався, що ОСОБА_2 штучно перевела свій пай та вивела ліквідну нерухомість із Кооперативу на користь доньки- ОСОБА_3 , з метою уникнення поділу вказаного майна із заявником.

Правочини ОСОБА_2 щодо виходу із Кооперативу та передачі доньці частки у пайовому фонді у розмірі 105 894,00 грн. не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків.

Заявник вважає, що вказані обставини свідчать також про умисел ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приховати справжні наміри, а саме уникнути майнового спору за участю заявника як одного із співвласників спірного майна щодо поділу спільно набутого під час перебування у шлюбі майна, а тому правочини щодо виходу ОСОБА_2 із складу членів кооперативу та передачі паю від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 у кооперативі заявник має намір оскаржувати впродовж десяти днів з моменту подання даної заяви.

Посилаючись на вказане заявник просив накласти арешт, у тому числі із забороною укладати договори, вчиняти інші правочини щодо відчуження нерухомого майна: двоповерхового кам`яного котеджу загальною площею 97,4 кв.м. та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; двоповерхового кам`яного котеджу загальною площею 416,4 кв.м. з прилеглими будівлями та спорудами та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року заяву про забезпечення позову до його пред`явлення повернуто. Вказане рішення, суд мотивував тим, що спір, про який зазначено в заяві підлягає розгляду в господарському суді, а тому заява не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

На вказану ухвалу ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати. Апеляційна скарга мотивована тим, що спір виник з приводу поділу майна подружжя, а тому не може бути розглянутий в господарському суді.

08 жовтня 2019 року Миколаївським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження у даній справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Повертаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що із змісту позовних вимог на забезпечення яких ОСОБА_1 звернувся з даною заявою, вбачається наявність корпоративного спору між сторонами, через що дана заява, як така, що не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України на підставі ч. 9 ст.153 ЦПК України підлягає поверненню заявнику.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як він не ґрунтується на вимогах процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 151 ЦПК України встановлено зміст та форму заяви про забезпечення позову.

Так, ч.1 ст.151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмові формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (ч.2 ст.151 ЦПК України).

Відповідно до частини 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що підставою повернення заяви про забезпечення позову поданої до пред`явлення позовної заяви, може бути не відповідність вказаної заяви змісту та формі обов`язковість яких визначена наведеним законом. Проте, районний суд саме на таку невідповідність в оскаржуваній ухвалі не посилався.

Натомість, як підставу повернення заяви, суд вказав на порушення заявником ОСОБА_1 правил юрисдикції загальних судів. Однак, на стадії вирішення заяви про забезпечення позову до його подачі до суду, законодавець не передбачив можливість вирішення цього питання. Тоді як, питання юрисдикції, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, вирішується під час відкриття провадження у справі і в разі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заборона відчуження майна (його арешт) є тимчасовим заходом і направлена на збереження обсягу майна, щодо якого наявний спір.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали суд не керувався наведеними принципами та заяву про забезпечення позову до його подачі по суті фактично не розглянув.

За вказаних обставин, районним судом при постановленні оскаржуваної ухвали не виконані вимоги процесуального права, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про повернення заявнику заяви про забезпечення позову, оскільки вона подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, є передчасним.

За статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими, ухвала Березанського районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року постановлена з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, а тому, за правилами ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 11 листопада 2019 року.

Судді: Т.З.Бондаренко

Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова